Лабораторна діагностика анемій

Гематологічна класифікація анемій

Класифікація анемій

Загальноприйнятої класифікації анемій немає. Існують різні підходи до виділення окремих видів анемій. Анемії розділяють в залежності від величини кольорового показника на гіпохромні (кольоровий показник менше 0,8), нормохромні (кольоровий показник 0,85-1,1) і гіперхромні (кольоровий показник більше 1,1).

В залежності від діаметра еритроцитів анемії можуть бути мікроцитарні, нормоцитарні і макроцитарні. За перебігом анемії виділяють легкі (Нв – 90-110^г∕_л), середньої тяжкості (Нв – 60-90^г∕_л) і тяжкі (Нв – менше 60 ^г∕_л).

По етіопатогенетичному принципу анемії діляться на три основні групи:

І – анемії в результаті крововтрат (постгеморагічні) – гострі та хронічні;

ІІ – анемії в результаті порушення кровотворення – сама багаточисленна група. Сюди входять залізодефіцитні, фолієво-В₁₂-дефіцитні, мієлотоксичні, дизеритропоетичні, апластичні, метапластичні анемії;

ІІІ – анемії в результаті підсиленого кроворуйнування (гемолітичні) – спадкові і набуті (табл. 2).

Таблиця №2

За кольоровим показником	Нормохромна (0,9-1,0)	гіпохромна (менше 0,85)	Гіперхромна (більше 1,1)
За діаметром еритроцитів	Нормоцитарна (ДЕ 7 - 8 мкм)	Мікроцитарна (ДЕ менше 7 мкм)	Макроцитарна (ДЕ 8 - 10 мкм)
За регенераторною здатністю	Норморегенаторна	Гіпо- і арегенераторна	Гіперегенераторна
За типом: кровотворення червоного ростка	Нормобластична	Нормобластична	Мегалобластична
За ступенем тяжкості	Легка форма (Нb не менше 90 г/л)	Форма середньої тяжкості (Нb 90 - 70 г/л)	Тяжка форма (Нb менше 70 г/л)

Дані лабораторних досліджень є основою діагностики анемій. Найбільш діагностично важливим лабораторним дослідженням є загальноклінічний аналіз крові. Крім концентрації гемоглобіну, кількості еритроцитів і показника гематокриту, велике діагностичне значення має визначення кольорового показника, середнього вмісту гемоглобіну в одному еритроциті та морфологічні зміни еритроцитів і патологічні включення (тільця Жолі і кільця Кебота). Використання сучасних автоматичних гемоаналізаторів периферичної крові дозволяють швидко і з високою точністю визначити показники та індекси червоної крові. Вміст ретикулоцитів у периферичній крові також є дуже важливим критерієм для діагностики. Крім того, до основних лабораторних показників, що використовуються для діагностики анемій, належить визначення вмісту заліза, феритину і трансферину в сироватці крові, а також дослідження кісткового мозку за допомогою стернальної пункції. Дослідження кісткового мозку – сплав науки і мистецтва. Наука це є можливість підрахувати і виразити в цифрах цілий ряд життєвоважливих показників гемопоезу. Мистецтво є в правильному і розумному трактуванні отриманих результатів.

Найважливішу роль в компенсації анемічного стану і відновлення нормального складу периферичної крові належить кістковому мозку. Еритроцити, як і всі клітини крові (лейкоцити і тромбоцити) утворюються в кровотворних органах: червоному кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. Кровотворення (гемопоез) – багатостадійний процес диференціації клітинних елементів, в результаті якого утворюються зрілі клітини периферичної крові.

В нормальних умовах еритропоез у дорослої людини відбувається лише в плоских кістках(ребрах, груднині, кістках тазу, черепа і хребців). Еритроцити розвиваються з клітин-попередників і на ранніх стадіях формування в них чітко виявляється ядро. По мірі дозрівання в еритроцитах накопичується гемоглобін, який утворюється в результаті ферментативних реакцій. Перед тим як потрапити в кровоток, клітини втрачають ядро – за рахунок екструзії (витискання) або розчинення ферментами. В деяких випадках (крововтрати, анемії) еритроцити утворюються швидше, ніж в нормі, і в цих випадках в кровоток можуть потрапляти незрілі форми, які містять ядро; очевидно, це відбувається тому, що клітини досить швидко залишають кістковий мозок.

Таким чином, еритроцити – це червоні кров’яні тільця - унікальні клітини в нашому організмі, які мають форму двояко ввігнутого диску, діаметр якого становить 7-9мкм, товщиною – 1,8-2,2 мкм. Це самі багаточисленні клітини крові із високоспеціалізованою активністю, основною речовиною яких є гемоглобін. Загальна поверхня всіх еритроцитів, через яку відбувається поглинання кисню, складає біля 3000м², що в 1500 разів перевищує поверхню всього тіла. Мембрана еритроцита має структуру подвійного ліпідного шару, на поверхні якої міститься більше 120 білків і ферментів. Вони циркулюють в крові протягом чотирьох місяців і долають шлях в 200км.

Кількість еритроцитів у крові у дорослої людини в нормі 4,0-5,0 10¹²∕_л. Це число коливається в залежності від різних фізіологічних і патологічних станів: при активному м’язовому навантаженні кількість еритроцитів збільшується, при патології частіше спостерігається його зменшення.

При анеміях зменшується не тільки кількість гемоглобіну і еритроцитів, а також спостерігаються морфологічні зміни зі сторони еритроцитів – змінюється їх розмір, форма, забарвлення та з’являються патологічні включення, що є важливим критерієм в діагностиці анемічних станів.

Аналіз крові дозволяє підтвердити наявність анемічного стану і встановити ступінь його тяжкості. Завдяки цьому, вже на першому етапі діагностики, можна скласти попереднє уявлення про тип анемії. Обов’язковим є визначення:

- кількості еритроцитів,

- концентрації гемоглобіну,

- колірного показника,

- діаметру еритроцитів,

- об’єму циркулюючої крові,

- осмотичної резистентності еритроцитів,

- кількості ретикулоцитів,

- морфології еритроцитів.

Нормальні еритроцити в забарвлених препаратах є оксифільними, у центрі мають просвітлення, інтенсивність забарвлення нерівномірна - інтенсивніше по периферії. Такі еритроцити називають нормохромними. За анемій забарвлення еритроцитів може змінюватись – анізохромія.

Колір еритроцитів говорить про гіпохромію чи гіперхромію.Гіпохромія червоних клітин говорить про зниження в них гемоглобіну. Частіше всього таке буває при дефіциті заліза в результаті різних причин, гіпохромія, як правило, поєднується з мікроцитозом.

Гіперхромія – інший небажаний варіант, при цьому колірний показник більше 1,1; може поєднуватись як з мікро-, так і з макроцитозом.

Може змінюватись розмір еритроцитів: в крові з’являються мікроцити і макроцити – це явище називається анізоцитоз. Анізоцитоз є раннім проявом анемії і трапляється майже підчас будь-якої анемії.

Пойкілоцитоз – зміна форми еритроцитів (в крові з’являються овальні, грушоподібні, зірчасті, сферичні, мішеньоподібні, серпоподібні та інші форми). Може спостерігатись практично за будь-якої анемії і характеризує більш тяжкий її перебіг.

У випадку порушення дозрівання еритроцитів у них можна виявити залишки ядер нормобластів – тільця Жолі і кільця Кебота.

Дата добавления: 2014-11-16