Директиви препроцесора

Оголошення локальних сталих

Оголошення глобальних сталих

Опорний конспект

по мові програмування С++

для студентів спеціальності 5.05090101

«Конструювання, виробництво

та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв»

Викладач Аністратенко Т.В.

Чернівці, 2012

Історія створення

1972 р. – Деніс Рітчі та Брайан Керніган розробили мову програмування С.

1980 р. – Бьяртні Страуструп створив розширення мови С++

С++ дозволяє розробляти програми з використанням як традиційного структурного так й об'єктного підходу.

Програми, складені мовою С++, можуть бути виконані на ПК різних виробників і в різних операційних системах

Алфавіт

- набір допустимих символів.

· Великі й малі літери латинського алфавіту: A, …, Z, a, …, z;

· Цифри 0, 1, …, 9;

· Спеціальні символи: “ ‘()[]{}<>.,;:?!~*+-=
\ / | # % $ & ^ @ _

Ідентифікатор

- це назва (ім'я), яку користувач надає об'єктам, наприклад, змінним, сталим, функціям.

Ідентифікатори можуть складатися:

l Великих і малих літер латинського алфавіту: A, …, Z, a, …, z;

l Цифр 0, 1, …, 9;

l Символу підкреслення.

Увага!

l Завжди починається з букви або із символу підкреслення

l Однакові за змістом малі та великі літери вважаються різними символами

// приклад 1 #include <iostream.h> int main() { cout << “Hello!”; return 0; }

Структура програми

//коментарі у кінці рядка

#include <назва бібліотечного файлу 1>

…

#include <назва бібліотечного файлу N>

Інші директиви препроцесора

…

Оголошення глобальних змінних

Оголошення та створення функцій користувача

// приклад 2 #include <iostream.h> void main() { cout << “Hello!”; }

…

Тип_результату_функції main()

{

Оголошення локальних змінних

Команди /* коментар будь-де */

return 0;

}

Завдання: Порівняти з мовою Паскаль

Препроцесор – це програма, яка опрацьовує директиви, перша фаза компіляції.

Директиви – це команди компілятора. Директиви мови С++ починаються із символу # (читати “паунд”)

Директива #include (читати “паунд інклуд”) – необхідна для включення у програму кодів із зазначеного після неї файлу.

Файли, які приєднуються директивою #include, називаються файлами заголовків (заголовковими файлами, бібліотеками).

Заголовкові файли

Загальний вигляд директиви:

#include <назва.розширення> - розміщенні у папці include

#include “шлях_до_файлу\назва.розширення”

Деякі заголовкові файли:

iostream.h (читати “ай-оустрім”) – операції з потоками введення-виведення

conio.h – робота з клавішами

math.h – застосування різних математичних функцій

Текст першої програми

#includе <iostream.h> //підключення заголовкового файлу

#include <conio.h>

int main() // головна функція

{ // групуючи символи

cout << “my first program”; //виведення інформації

getch(); // затримка зображення на екрані до натиснення клавіші

return 0; //повернення з головної функції

} // групуючи символи

Виведення повідомлень на екран (Слайд № 10)

cout << числа або текстове повідомлення в лапках

Спеціальні символи виведення:

\a – звукової

\b – крок назад (зворотній пропуск)

\f – перехід на нову сторінку

\n – перехід на новий рядок

\r – повернення каретки (не перехід на новий рядок)

\t – символ горизонтальної табуляції

\v – символ вертикальної табуляції

\\ - символ “зворотній слеш”

\? – знак питання

\’ – одинарні лапки

\” – подвійні лапки

\0 – нульовий елемент

Дослідження

Внести зміни в текст програми:

cout << “my first program” << endl;

cout << “programuvati prosto!”;
cout << “Duge pristo!” << endl;

cout << “my first program” //продовження
<< “C++!”; //у новому рядку

cout << 1001;

cout << 0.8976;

cout << 1 << 2<<0<<0<<8;

cout << “Vvedi ocinku:” << 12<<endl;

cout << 1 <<‘\n’<<0<<‘\n’<<3;

cout << “Dzvon!\a\t Dzvon!\a\t” << endl;

Дата добавления: 2014-11-16