Предмет статистики як науки

Історія розвитку статистики.

Статистика як наука виникла з потреб суспільного життя і пов’язується це із суспільним поділом праці, появою держави, розвитком форм приватної власності.

Слово «статистика» латинського походження («status» – стан, становище), а в наукову термінологію вперше було введено німецьким вченим Г. Ахенвалем в середині XVII ст. У той час воно означало політичний стан держави: «stato» – держава, «statistika» – певна сума знань про державу.

Зародження статистики пов’язують з країнами Стародавнього Сходу, де вперше склалися розвинені системи адміністративного та державного обліку. Первинною формою статистики став господарський облік, що виник у глибоку давнину. Прикладом тут може бути перепис населення в Китаї, що проводився більш як за 4 тис. років до нашої ери.

Найбільший розвиток статистика отримала в таких країнах як Китай, Єгипет, Вавилон, Рим, Греція. Перший статистичний орган був утворений в Стародавньому Римі. Періодичні війни, збір податків, управління державою, торгівля зумовлювали потребу в інформації щодо чисельності населення, розміру земель, лісів, поголів’я худоби.

Широкого розвитку статистика стала набувати в середині XVII ст., коли було утворено два статистичні напрями (школи) – описова німецька(Г.Конрінг, Г.Ахенваль та інші) та англійська школа політичних арифметиків, яка була представлена двома напрямами: демографічним (Д. Граунт і Е. Гален) і економіко-статистичним (В. Петті). Згодом домінуючим напрямом став напрям школи політичних арифметиків, який поступово витіснив описовий.

На початку XIX ст. виник третій напрям статистичної науки – статистико-математичний. Одним з представників цього напряму став бельгійський вчений А. Кетле – засновник вчення про середні величини, американські вчені Р.Фішер, М. Мітчел та В.Госсет (Ст’юдент), які використовували в статистичних дослідженнях методи теорії ймовірностей.

Серед вітчизняних вчених значний вклад у розвиток статистики внесли М.В. Птуха – один з основоположників вітчизняної демографічної статистики, К.Г. Воблий та інші.

В даний час статистику розглядають як галузь практичної діяльності, економічної науки та навчальну дисципліну з вивчення способів збирання, обробки та аналізу даних про масові соціально-економічні явища і процеси.

Як галузь практичної діяльності статистика займається збиранням, нагромадженням та обробкою числової інформації, що характеризує економіку країни в цілому, а також її конкретних галузей і сфер (промисловість, сільське господарство, зовнішньоекономічні зв’язки, населення, культуру, освіту тощо).

Статистикою називають також особливу науку – галузь знань, що вивчає різноманітні явища та процеси суспільного життя з їх кількісної сторони. Основою для вивчення масових явищ є закон великих чисел. Відповідно цьому закону кожне одиничне явище є випадковим, тобто воно може бути, а може і не бути. Проте у з’єднанні великої кількості таких явищ в загальній характеристиці цієї сукупності випадковість зникає. Причому чим більше з’єднано у сукупності одиничних явищ, тим в більшій мірі зникає випадковість. Так, урожайність насіння соняшнику на одному конкретному полі може бути більша або менша, навіть якщо воно удобрено краще іншого. Проте врожайність в цілому по району чи області по великій кількості добре удобрених полів буде завжди вищою, чим на великій кількості полів менш удобрених.

Статистика як суспільна наука має свій предмет та об’єкт дослідження.

Об’єктами статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші явища та процеси суспільного життя (наприклад, населення країни, природний рух населення, його зайнятість, доходи і витрати населення тощо).

Предметом статистики є розміри і кількості співвідношення масових суспільних явищ, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв’язку.

В такому визначенні предмета статистики присутні дві суттєві відмінності від інших суспільних наук:

1. Статистика вивчає не поодинокі, а масові явища і процеси суспільного життя.

2. Статистика вивчає кількісну сторону явищ і процесів суспільного життя у тісному зв’язку з їх якісним змістом у конкретних умовах місця і часу.

Кількісна сторона суспільних явищ – це перш за все їх розміри та їх співвідношення. Так, по даним перепису чисельність населення України на 5.12.2001 р. склала 48457,1 тис. в т.ч. 32574,4 тис. міське та 15882,7 тис. сільське.

При вивченні кількісної сторони явища в статистиці вони відображаються в своїх числах – показниках.

Статистичним показником називають узагальнену числову характеристику будь-якого явища, процесу з його якісною визначеністю в конкретних умовах місця і часу. Саме показники характеризують конкретну міру явищ, встановлюють схожість і відмінність окремих рис., об’єднують елементи в групи. Прикладами статистичних показників на підприємстві може бути кількість працюючих, вартість виробленої і реалізованої продукції, прибуток, рентабельність тощо.

При вивченні кількісної сторони суспільних явищ слід виходити з їх нерозривного зв’язку з якісним їх змістом. Справа в тому, що в багатьох випадках кількісні розміри не існують без якісної визначеності.

Наприклад. Так, при групуванні населення за віком статистика виділяє якісно відмінні контингенти (роки): 0-4; 5-9; 10-14; 15-19; 20-24; 25-29...65-69, 70 і більше.

Для процесів та явищ суспільного життя характерним є те, що вони динамічні, безперервно змінюються та розвиваються. Протягом певного періоду часу змінюються як розміри явищ так і співвідношення і пропорції, різні значення для окремих об’єктів, регіонів. Так, питома вага (частка) сільського населення складає у Вінницькій області 54%, а в Донецькій – лише 9,8%. Тому кількісну сторону явищ, процесів статистика вивчає в конкретних умовах простору та часу.

Ще одна особливість предмета статистика пов’язана з масовістю суспільних явищ. Для масового явища характерною є участь у ньому певної множини елементів, істотні властивості яких схожі. Так, робітники схожі тим, що виконують фізичну працю, інженерно-технічні працівники здійснюють функції організації та управління виробництвом.

Вивчаючи суспільні явища як масові і проводячи облік усієї сукупності фактів, що характеризують ці явища, статистика за допомогою чисел показує ступінь їх розвитку, напрям і швидкість змін, тісноту взаємозв’язків і взаємозалежностей. Тобто статистика виступає як один із засобів пізнання і вивчення суспільного життя.

Статистика – багатогалузева наука її окремі розділи як самостійні частини тісно пов’язані між собою.

1. Загальна теорія статистики, де вивчаються категорії статистичної науки, а також засоби і методи аналізу для будь-яких масових явищ та процесів.

2. Економічна статистика та її галузі – вивчає явища та процеси в економіці держави, розробляє систему економічних показників і методи вивчення народного господарства. Галузями економічної статистики є статистика промисловості, сільського господарства, транспорту.

3. Соціальна статистика, що вивчає соціальні умови і характер праці, рівень життя, прибутків, споживання матеріальних благ населенням. ЇЇ галузі – статистика народонаселення, рівня життя, прибутків, споживання матеріальних благ населенням.

4. Інші (галузеві) види статистики – міжнародна економічна статистика, де вивчаються кількісні та якісні сторони соціально-економічних процесів зарубіжних країн, а також їх економічної діяльності.

Будучи суспільною наукою, статистика тісно пов’язана з теоретичними науками про суспільство, в тому числі з економічною теорією, соціологією.

Дата добавления: 2014-11-16