Приклад 3. - аналізу точки беззбитковості – підтвердженням стійкості проекту є значення точки беззбитко­вості, що не перевищує номінальних обсягів виробництва та

- аналізу точки беззбитковості – підтвердженням стійкості проекту є значення точки беззбитко­вості, що не перевищує номінальних обсягів виробництва та про­дажів. Що далі від них значення точки беззбитковості (у процент­ному відношенні), то проект стійкіший.

- метод Монте – Карло - застосовують для формалізованого опису невизначеності у найскладніших для прогнозування проектах. При цьому використовують імітаційні моделі, за допомогою яких створю­ють множину сценаріїв, узгоджених із заданими обмеженнями щодо вихідних змінних.

Алгоритм методу:

1) створення прогнозної моделі (наприклад визначення NPV);

2) виявлення ключових факторів, яків значній мірі впливають на результат проекту;

3) визначення розподілу ймовірності ключових факторів. Встановлюється:

- мінімальне та максимальне значення, які можуть набувати зазначені фактори;

- прогнозується вид та параметри розподілу в заданих межах (закон розподілу ймовірності);

- виявлення кореляційних залежностей між всіма змінними.

Знаходяться випадкові вибірки та знаходяться ймовірності, розраховується значення теперішньої приведеної вартості. Вибірка, яка містить більше 1000 значень суми всіх негативних та позитивних значень теперішньої приведеної вартості перемножується на відповідні ймовірності та отримуються очікувані збитки та прибуток, розраховуються нормовані показники:

, (10.2)

де НОЗ – нормований очікуваний збиток. Значення НОЗ не повинно перевищувати 30%.

Інструменти управління ризиками:

1) попередження та обмеження ризику. Мета – понизити рівень ризику.

Методи:

- детальна попередня експертиза;

- лімітування ризиків – передбачення сум витрат;

- використання гарантій;

- диверсифікація ризику:

· оптимізація структури інвестиційного портфелю;

· дублювання постачальників;

· розподіл партій постачання при транспортуванні;

· збереження цінностей в різних місцях;

- передача ризиків – на страхові компанії, кредиторів, постачальників;

- застосування ефективних методів контролю.

2) інструменти пониження та компенсуванні втрат:

- юридичні гарантії;

- банківські гарантії;

- створення резервних фондів;

- використання активів підприємства як застави для покриття ризику;

- непрямі гарантії в формі довгострокового контролю на реалізацію проекту;

- поруки 3-х осіб;

- резервні кредити;

- використання вексельних інструментів;

- використання спеціальних платежів;

- використання банківських рахунків з особливим режимом;

- страхування;

- дотримання паритету у відношенні ризик – дохід;

- винагорода за ризик.

Алгоритм оцінки ефективності методів пониження ризиків:

1) розглядається ризик, найбільш важливий для проекту;

2) визначається перевитрата коштів з врахуванням ймовірності настання події;

3) визначається перелік можливих заходів, направлених на пониження ймовірності та небезпеки ризикової події;

4) визначаються додаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів;

5) порівнюються необхідні кошти з перевитратами у випадку настання ризикової події;

6) приймаються рішення про реалізацію запропонованих заходів, або про відмову від них.

Прийнятність ризику визначають за формулою:

, (10.3)

де К – коефіцієнт ризику;

- сума збитку;

- сума основних засобів.

Якщо: К ≤ 0,3 – проект можна реалізувати;

0,3 < К < 0,7 – обов’язково потрібно скласти перелік засобів пониження ризику;

К ≥ 0,7 – проект потрібно відхилити.

Дата добавления: 2014-11-16