Фінансове планування та фінансовий контроль

Плануванням є процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного характеру та визначення шляху найбільш ефективного їх досягнення. Ці установки, що розробляються найчастіше у вигляді дерева цілей, характеризують бажане майбутнє і за можливості чисельно ви- ражаються набором показників, які є стрижневими для певного рівня управління.

Необхідність складання планів визначається багатьма причинами. Назвемо три з них: невизначеність майбутнього, координуюча роль плану та оптимізація економічних наслідків.

Дійсно, якби майбутнє компанії було абсолютно передбачуване, не було б потреби постійно розробляти плани, удосконалювати методи їх складання і структуризації. Звідси, до речі, видно, що головна мета складання будь-якого плану — не визначення точних цифр і орієнтирів, оскільки зробити це неможливо в принципі, а ідентифікація по кожному з найважливіших напрямків деякого «коридору», у межах якого може варіюватитой або інший показник.

Зміст координуючої ролі плану полягає в тому, що наявність добре структурованих, деталізованих і взаємопов’язаних цільових установок дисциплінує як перспективну, так і поточну діяльність, приводить її до певної системи, дозволяє господарюючому суб’єктові працювати без суттєвих збоїв. Ця роль особливо помітна в найбільших компаніях, що мають складну структуру управління, а також у компаніях, що активно використовують систему постачання сировини «точно в строк», коли обсяг поточного наявного запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів розрахований, виходячи з потреб виробництва на декілька найближчих годин.

Суть оптимізації економічних наслідків в тому, що будь-яке порушення координації в діяльності системи вимагає фінансових витрат (прямих або непрямих) на її подолання. Ймовірність настання подібної неузгодженості набагато нижча, якщо робота здійснюється за планом.

В основі фінансового планування — стратегічний і виробничий плани.

Стратегічний план передбачає формулювання мети, завдань, масштабів і сфери діяльності компанії. Нерідко ці цілі формулюються на якісному рівні або у вигляді дуже загальних кількісних орієнтирів.

Виробничі плани складаються на основі стратегічного плану і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної і інвестиційної політики.

Термін «стратегічне планування» почав застосовуватися порівняно недавно: вважається, що вперше він з’явився в 60-і роки як одна з головних характеристик діяльності ряду транснаціональних корпорацій з штаб-квартирами в США. На сьогодні відомі різні концепції і трактування цього поняття залежно від широти цільових установок. Зокрема, мова може йти про суто економічну природу стратегічного планування або до уваги беруться і соціально-політичні аспекти діяльності корпорації.

У межах стратегічного планування цільові установки можуть упорядковуватися в різні способи, проте, як мінімум, розрізняють чотири типи цілей компанії:

ринкові — який сегмент ринку товарів і послуг планується охопити, які пріоритети в основній виробничо-комерційній діяльності компанії;

виробничі — які структури виробництва і технології забезпечать випуск продукції необхідного обсягу і якості;

фінансово-економічні — які основні джерела фінансування і прогнозовані фінансові результати обираної стратегії;

соціальні — якою мірою діяльність компанії забезпечить задоволення певних соціальних потреб суспільства загалом або окремих його шарів.

У будь-якому випадку серед основних цілей, для досягнення яких розробляються стратегічні плани, завжди присутня комбінація «товар —ринок». Іншими словами, основне призначення подібного плану — обґрунтування: по-перше, який товар повинен вироблятися, і по-друге, де він може бути реалізований. Природньо, план не обмежується лише констатацією цілей, він також поєднує їх обґрунтування, у тому числі і ресурсне.

Саме тому складовою частиною будь-якого стратегічного плану є фінансова складова.

Необхідно зазначити, що термін «стратегічний» зовсім не рівнозначний терміну «довгостроковий» — перший набагато об’ємніший другого в концептуальному і змістовному сенсах, хоча, безумовно, стратегічне планування здійснюється з позиції довгострокової перспективи. Стратегічний план може мати таку структуру:

Розділ 1. Зміст і цільові установки діяльності фірми — визначається призначення і стратегічна мета діяльності фірми, масштаби і сфера діяльності, тактичні цілі і завдання.

Розділ 2. Прогнози і орієнтири — наводять прогноз економічної ситації на ринках капіталів, продукції і праці, намічені перспективні орієнтири за основними показниками.

Розділ 3. Спеціалізовані плани і прогнози: виробництво, маркетинг, фінанси (фінансовий план), кадрова політика, інноваційна політика (науково-дослідна і конструкторські розробки), нова продукція і ринки збуту.

Фінансовим планом є документ, що характеризує спосіб досягнення фінансових цілей компанії і який пов’язує її доходи і витрати. В процесі фінансового планування: а) ідентифікуються фінансові цілі та орієнтири фірми; б) встановлюється міра відповідності цих цілей поточному фінансовому стану фірми; в) формулюється послідовність дій із досягнення поставлених цілей.

Розрізняють два фінансових плани: довгостроковий і короткостроковий. Основне цільове призначення першого — визначення допустимих із позиції фінансової стійкості темпів розширення фірми; метою другого є забезпечення постійної платоспроможності фірми.

Розрізняють такі етапи процесу фінансового планування: а) аналіз фінансового становища компанії; б) складання прогнозних кошторисів і бюджетів; у) визначення потреби компанії у фінансових ресурсах; г) прогнозування структури джерел фінансування; д) створення і підтримка дієвої системи контролю і управління; е) розробка процедури внесення змін до системи планів.

Із позиції практики рекомендується готувати декілька варіантів фінансового плану: песимістичний, найбільш вірогідний і оптимістичний. При підготовці плану потрібно враховувати: а) наявність обмежень, із якими стикається підприємство (вимоги по охороні довкілля; вимоги ринку за об’ємом, структурою і якістю продукції; технічні, технологічні і кадрові особливості певного підприємства); б) дисциплінуючу роль плану для роботи фінансового менеджера; в) умовність будь-яких планів через природню невизначеність розвитку економічної ситуації в глобальному і локальному масштабах.

У найбільш загальному вигляді фінансовим планом є документ, що містить такі розділи:

1. Інвестиційна політика:

Політика фінансування основних засобів.

Політика фінансування нематеріальних активів.

Політика відносно довгострокових фінансових вкладень.

2. Управління оборотним капіталом:

Управління грошовими коштами і їх еквівалентами.

Фінансування виробничих запасів.

Політика стосунків із контрагентами та управління дебіторською

заборгованістю.

3. Дивідендна політика і структура джерел.

4. Фінансові прогнози:

Характеристика фінансових умов.

Доходи фірми.

Витрати фірми.

Прогнозна фінансова звітність.

Бюджет грошових коштів.

Загальна потреба в капіталі.

Потреба в зовнішньому фінансуванні.

5. Облікова політика.

6. Система управлінського контролю.

Як бачимо, фінансовий план досить складний як за структурою, так і за змістом; крім того, для його розробки потрібні зусилля різних підрозділів компанії.

Ефективність реалізації фінансової політики залежить від багатьох чинників, серед яких особлива роль належить фінансовому контролю.

Фінансовий контроль — це один з елементів управління фінансами; особлива діяльність по перевірці правильності вартісного розподілу валового національного продукту, утворення і витрачання фондів грошових коштів.

Принципи фінансового контролю:

· незалежність;

· гласність;

· превентивність (попереджувальний характер);

· дієвість;

· регулярність;

· об'єктивність;

· всеохоплюючий характер.

В залежності від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють такі його види.

· Державний фінансовий контроль проводять державні органи влади і управління. Весь державний контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий. Загальнодержавний контроль має надзвичайно велике значення, від його організації і дієвості багато в чому залежать шляхи економічного розвитку суспільного виробництва, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Проводять загальнодержавний контроль Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, місцеві державні адміністрації, Державний митний комітет та ін.

· Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій і проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств. В останні роки у зв'язку з ліквідацією великої кількості міністерств, появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого фінансового контролю значно скоротилися.

· Громадський фінансовий контроль — здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації).

· Аудит — новий вид фінансового контролю. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Поява і розвиток аудиту в сучасних умовах переходу до ринку обумовлені наступним:

1) відмиранням неефективного відомчого контролю; 2) наявністю підприємств нових форм власності, для яких немає поняття «вищестояща організація», яка здійснює контроль за їхньою діяльністю; 3) неможливістю загальнодержавними органами фінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всі суб'єкти господарювання, що і покладається на аудиторські фірми.

В залежності від часу проведення виділяють такі форми фінансового контролю:

· попередній, що проводиться до здійснення фінансових операцій;

· поточний, в процесі фінансових операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат та ін.);

· наступний, що проводиться після закінчення певних періодів, за підсумками місяця, кварталу, року.

Методи фінансового контролю, як конкретні прийоми його проведення, поділяються на документальні (ревізії і перевірки) і натуральні (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний обмір, контрольний запуск сировини у виробництво тощо).

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Перевірка — це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

Основні функції контролю за реалізацією фінансової політики покладені на вищі органи законодавчої та виконавчої влади. Безпосередній контроль здійснюють Міністерство фінансів та спеціалізований незалежний орган — Рахункова палата. При цьому завдання Рахункової палати більш важливі. Міністерство фінансів, розробляючи засади і напрями фінансової політики, контролює тільки їх реалізацію. Рахункова ж палата має контролювати як обґрунтованість та доцільність здійснюваної фінансової політики, так і хід її реалізації. При цьому хоча Рахункова палата може здійснювати і детальні перевірки фінансової діяльності окремих суб’єктів, основна її увага зосереджена саме на контролі у сфері реалізації фінансової політики на мікро- і макрорівнях та у сфері міжнародних фінансових відносин.

Список використаної літератури:

1. Бюджетний кодекс України №2456-VI від 8 липня 2010 року [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article%3fshowHidden=1&art_id=273461&cat_id=35489&ctime=1286289972353.

2. Василик О.Д. Державні фінанси України: навч.пос. / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. - К.: НІОС, 2008. – 396 с.

3. Гикиш Л.В. Финансы: Учебное пособие / Л. В. Гикиш. – К.: МАУП,2008 - 92 с.

4. Господарський кодекс України № 436-IV від 16 січня 2003 року України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15/ed20120322.

5. Захарченков С. П. Финансы: Учебное пособие / С. П. Захарченков. – Х.: Рута, 2008. – 195 с.

6. Карлін М.І. Фінанси України та сусідних держав: навч. посіб. / М.І. Карлін - К., 2007. — 589 с.

7. Карлін М.І. Фінанси країн Європейського Союзу: навч. посіб. / М.І. Карлін - К.: Знання, 2011. — 639 с.

8. Кізима Т.О. Фінанси домогосподарств: сучасна парадигма та домінанти розвитку: монографія / Т.О.Кізима - К.: Знання, 2010 – 431 с.

9. Ковалева А.М. Финансы: Учебное пособие / А. М. Ковалева. – М.: Финансы и статистика, 2009. – 246 с.

10. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. -Ст. 141.

11.Науменкова С.В. Ринок фінансових послуг: навч. посіб. / С.В. Науменкова, С.В. Міщенко - К.: Знання, 2010 – 532 с.

12.Опарін В.М. Фінанси / В.М. Опарін. - К.: КНЕУ, 2008. – 365 с.

13. Податковий кодекс України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://minfin.gov.ua/control/uk/publish/article/main?art_id=301453&cat_id=35490

14. Положення про Державну фінансову інспекцію України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://dkrs.kmu.gov.ua/kru/uk/publish/article/82637.

15. Положення про Міністерство фінансів України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/446/2011.

16. Положення про Пенсійний фонд України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/384/2011/ed20110418.

17. Про банки і банківську діяльність: Закон України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2121-14.

18. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://dkrs.kmu.gov.ua/kru/uk/publish/article?art_id=39878&cat_id=32565.

19. Про кредитні спілки: Закон України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2908-14.

20. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1057-15.

21. Про Національний банк України: Закон України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/679-14.

22. Про страхування: Закон України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/85/96-вр.

23. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14.

24. Про фінансовий лізинг: Закон України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/723/97-вр.

25. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3480-15.

26. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1533-14.

27.Романенко О.Р. Фінанси: підручник / О.Р. Романенко – К.: КНЕУ, 2009.

28. Стеців Л.П. Фінанси: Підручник / Л. П. Стеців, О. І. Копилюк. – К.: КНЕУ, 2007. – 322 с.

29.Федосов В.М. Теорія фінансів: підручник / В.М. Федосов, С.І. Юрій. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 487 с.

30.Фінанси навч. посіб. / В. С. Загорський, О. Д. Вовчак, І. Г. Благун, І. Р. Чуй. - К.: Знання, 2006. – 456 с.

31.Фінанси: підручник. / [С. І. Юрій, В. М. Федосов, Л. М. Алексеєнко та ін. ]; за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. — К.: Знання, 2008. — 611 с.

32. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. проф. А. М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2006. - 336 с.

33. Финансы: Учебник. Под ред. Романовского М.В., Врублевской А.В., Сабанти В. М. - М.: Юрайт - М, 2004. - 504 с.

34. Шуляк П. Н. Финансы предприятия: 6-е изд., перераб. и доп. / П.Н. Шуляк. - М.: Издательско - торговая корпорация «Дашков и К°», 2006. - 712 с.

Дата добавления: 2014-11-16