Методичні поради. Тема: Морфологічні засоби професійного мовлення

Тема: Морфологічні засоби професійного мовлення. Прикметник

ПЛАН 12

Текст № 13

Мета: поглибити знання про відмінювання та правопис прикметників; визначити особливості вживання прикметників у професійному мовленні.

1. Прикметник як частина мови.

2. Ступені порівняння прикметників.

3. Особливості використання прикметників у ділових паперах.

4. Правопис складних прикметників.

5. Посадова інструкція. Правила.

Реферат на тему: Порівняльний аналіз творення ступенів порівняння в українській та російській мовах.

Основна література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Додаткова література: 12, 17, 21.

У першому питанні необхідно зазначити, що прикметники – це слова, які вказують на ознаку предмета і відповідають на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Прикметники змінюються за родами, числами, відмінками; виражають різноманітні ознаки й властивості предметів: якість (свіжий хліб, твердий матеріал), смак (солодка ягода, кисле яблуко), колір (зелена трава, синя сукня) тощо. За лексичними значеннями та граматичними властивостями прикметники поділяються на якісні (називають ознаки предмета): холодний, гарячий, сердитий; відносні (називають ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин): телефонний дзвінок, дерев’яний стіл, приміський вокзал; присвійні (вказують на приналежність предмета людині (рідше – тварині) і відповідають на питання чий? чия? чиє?): братова книжка, батькова ручка, лисяча нора.

Готуючись до другого питання, слід звернути увагу на якісні прикметники, що мають два ступені порівняння: вищий і найвищий. Вони можуть утворюватися синтетичним (довгий – довший, найдовший) та аналітичним (приємний – більш приємний, найбільш приємний) способами.

У третьому питанні слід зазначити, що в українській мові якісні, відносні та присвійні прикметники у різних стилях мови вживаються з неоднаковою частотою. У офіційно-діловому та науковому стилях переважає вживання відносних прикметників, які уточнюють, конкретизують поняття, терміни і входять до терміносполук: аудиторський аналіз, мінеральна сировина.

Якісні прикметники в офіційно-діловому стилі вживаються значно рідше, але оскільки вони утворюють ступені порівняння, то можуть виникати труднощі у їх використанні. Для офіційно-ділового стилю характерним є використання аналітичних (складених) форм якісних прикметників.

У документах не використовуються присвійні прикметники, вони замінюються іменниками: директорові розпорядження – розпорядження директора. Нормативним є вживання присвійних прикметників у термінологічних словосполученнях та крилатих висловах: адамове яблуко, рентгенівський апарат.

Не вживаються у документах прикметники, що походять від географічних назв: запорізькі депутати – депутати м. Запоріжжя. Але усталеним є вживання таких прикметників, якщо вони входять до складу адміністративно-територіальних або географічних назв: Запорізька область, Бердянський район.

Аналізуючи четверте питання, необхідно зупинитись на найголовніших правилах правопису складних прикметників. Складні прикметники пишуться разом (залізобетонний, дрібнокаліберний), через дефіс (кисло-солодкий, фінансово-економічний).

Готуючись до п’ятого питання, слід пам’ятати, що інструкція – документ, який видається органом державного управління з метою встановлення правил, які регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші сфери діяльності установ, урядових осіб і громадян; правила – документи організаційного характеру, де викладаються настанови і вимоги, які регламентують певний порядок дій, поведінки юридичних та фізичних осіб.

Дата добавления: 2014-11-16