Початок боротьби за відбудову держави. Польські легіони

Історія Польщі

підкоряти своїй владі інші європейські народи під гаслами боротьби з реакційними монархіями.

Події у Франції мали величезний вплив на ситуацію у східній частині Європи, зокрема, у польських землях. Повстання під проводом Т. Костюшка, яке розгорнулося під гаслами свободи і демократії, відволікло увагу членів антифранцузької коаліції і змусило.їх зайнятися придушенням "революційних" ідей у Польщі. Розгром повстання і ліквідація польської держави дали змогу Франції отримати передишку і зміцнити свої сили. Своєю чергою, польська справа на тривалий час стала козирною картою Франції у взаєминах з монархічними дворами Європи.

У часи правління Директорії (1795-1799) зовнішня політика Франції все більше зосереджувалася в руках її генералів, з яких найуспішніше діяв Наполеон Бонапарт (1769-1821), що провадив переможні війни з Австрією. Ставши першим консулом (1799), а потім імператором (1801), Наполеон розпочав боротьбу за встановлення гегемонії Франції на континенті. З ціією метою імператор прагнув розгромити і розчленувати великі абсолютистські монархії Австрію, Пруссію і Росію та підважити вплив Англії в Європі. Такі плани французького імператора робили Францію союзником патріотично налаштованих кіл польської шляхти. Тому після поділів Польщі погляди польських патріотів звертались у бік Франції.

Ставлення польського суспільства до ліквідації Речі Посполитої не було одностайним. Переважна частина селянства, відокремленого від шляхти, духовенства і міщанства становими бар'єрами, наприкінці XVIII ст. не надавала великого значення державній приналежності, реагуючи лише на реальне погіршення свого соціального становища. Крім того, віра в монарха - помазаника Бога на землі - була тоді ще міцно вкоріненою у свідомості селянина.

Навіть серед найбільш освіченого стану - шляхти - панували різні настрої. Частина магнатів і шляхти, пов'язаних з табором Торговиці, без жодних упереджень шукала співпраці з урядами і дворами держав-загарбниць. Один з керівників Торговицької конфедерації Щенсни Потоцький похвалявся тим, що "вже є росіянином назавжди". Польська шляхта на Правобережній Україні і в Пруссії успішно використовувала сприятливу кон'юнктуру для торгівлі зерном і сільськогосподарськими продуктами, не виказувала незадоволення своїм становищем.

Крах Речі Посполитої боляче сприйняли нечисленні представники шляхетського табору реформаторів, літератори, частина духовенства і міщан, які ототожнювали себе з польською нацією та державою. Вони давали волю своїм патріотичним почуттям у численних творах літератури і мистецтва, наголошуючи на тих нещастях, які чекатимуть поляків у майбутньому. Такі твори були написані багатьма тогочасними авторами: князем Адамом Чарторийським ("Бард польський"), поетами Юзефом Морельовським ("Трени на поділ Польщі"), Францішком Карпінським, Ю.У. Нємцевичем і багатьма іншими. Польський поет і генерал Якуб Ясінський (1759-1794) серед багатьох патріотичних творів залишив поетичний маніфест - вірш До народу, який закінчувався такими рядками:

(...) Ти, отче істини, скажи, скажи лишень,

Коли ж засвітить нам Твій превеликий день?

Благаємо Тебе: у щедрості господній

Нас визволи з біди, з ганебної безодні!

Хай голос Твій святий звістить межи людьми,

Дата добавления: 2014-11-16