Історія Польщі. був розформований. Ще у грудні 1848 р

був розформований. Ще у грудні 1848 р. до Сицілії прибула група поляків на чолі з Л. Мєрославським. Вони взяли участь у війні проти короля Неаполя, але, зазнавши поразки, виїхали до Франції. Невдачею закінчилася також участь поляків під командуванням генерала ВойцєхаХшановського (1793-1861) у війні Королівства Сардінії з Австрією.

Навесні 1849 р. польська еміграція в Парижі почала видавати французькою мовою газету La Tribune des Peuples (Трибуна народів). її редактором став А. Міцкевич, а до складу редколегії увійшли французькі, німецькі, італійські, іспанські та російські демократи. Газета повинна була зміцнити солідарність європейських народів у боротьбі за свободу, демократію і поступ. Вона відбивала ідеологію утопічного соціалізму, пропагувала побудову в Європі суспільства, в якому всі права належатимуть працюючим верствам робітників і селян. Сам А. Міцкевич вмістив у ній понад 90 статей. Восени 1849 р. видання було закрите французькою владою.

Навесні 1849 р. опір силам контрреволюції чинив лише Будапешт. Угорська революція в березні 1848 р. оголосила незалежність своєї країни від Відня. Уряд Л. Кошута прийняв сотні польських емігрантів і втікачів, які висловили бажання захищати угорську незалежність. Емісар Централізації ПДТ Юзеф Висоцький (1809-1873) створив польський легіон (близько 3 тис. вояків), який взяв участь у битвах з австрійськими військами. ПДТ планувало у випадку зміцнення Угорщини скерувати легіон до Галичини для піднесення там повстання. Незабаром до Будапешта прибув з Відня герой Листопадового повстання генерал Ю. Бем, який очолив одну з угорських армій і здобув важливі перемоги. Ще один польський генерал Г. Дембінський певний час був головнокомандувачем угорської армії. Однак в травні 1849 р. в Угорщині з'явилася велика російська армія під командуванням фельдмаршала 1. Паскевича, яка була скерована Миколою І для розгрому угорської революції. У спеціальному зверненні до армії цар твердив, що посилає армію для придушення не тільки угорських повстанців, але й "польських бунтівників". Сили виявилися нерівними, й угорська армія у серпні 1849 р. капітулювала; рештки польського легіону знайшли притулок у Туреччині. Поляки також взяли чинну участь у повстаннях у Відні (жовтень 1848 p.), Дрездені (травень 1849 p.), Бадені (травень 1849 р.), Палатинаті (травень 1849 р.), які були придушені австрійськими і прусськими військами.

На міжнародній арені Австрія, Пруссія та Росія черговий раз зблизилися, подолавши розбіжності. З другої половини 1848 р. зростало втручання Росії у справи Австрії та Пруссії; Микола І радив своїм монархічним колегам швидше ліквідувати конституції і розправитися з демократами, пропонував допомогу в придушенні революції. З наступом контрреволюції змінювалося ставлення урядів Пруссії, Франції, Англії до поляків. Консолідація консервативно-монархічних сил, недостатній рівень свідомості ширших верств народу дозволили силам старого порядку придушити революційні виступи і зберегти монархічні порядки на континенті. Однак подих свободи, дух "Весни Народів", соціальні зміни, що відбулися під час революцій, не могли минутися без наслідків. Відбулося прискорення формування національних суспільств, в яких все відчутнішим ставав голос нових соціальних верств і політичних програм.

Дата добавления: 2014-11-16