У роки Першої світової війни

об'єднання польських земель і перетворення Австро-Угорщини на триалістичну Австро-Угорщино-Польщу, не принесли успіху через гостру опозицію з боку німців та угорців.

Рейд Ю. Пілсудського. У Галичині Тимчасова комісія сконфедерованих стронніцтв нєподлєглосцьових (ТКССН), керована Ю. Пілсудським, за кілька днів до початку війни домовилася з генштабом австро-угорської армії про самовільне вторгнення польських стрільців до Королівства Польського з метою піднести там антиросійське повстання. 6 серпня стрілецькі відділи перетнули кордон і дійшли без опору до Кєльц. Ю. Піл-судський оголосив про створення у Варшаві фіктивного "національного уряду" і від його імені почав організовувати військові комісаріати, мобілізувати молодь до своїх відділів. Однак місцеве населення прохолодно зустріло пілсудчиків, звинувачуючи їх у зв'язках з німцями. Ідея повстання зазнала невдачі. На вимогу австро-угорського командування Ю. Пілсудський був змушений 13 серпня припинити діяльність і розпустити стрілецькі загони. Справу врятували галицькі політики. Голова Польського кола в Державній Раді Юліуш Лео (1861-1918) запропонував приєднати загони Пілсудського до польських формувань в складі австро-угорської армії - польських легіонів. Для підтримки цієї ідеї в Кракові 16 серпня 1914 р. було створено Головний національний комітет (Начельни комітет народови, НКН) на чолі з Ю. Лео, до складу якого ввійшли представники всіх польських політичних партій Галичини. Командування австро-угорської армії дало згоду на створення двох польських легіонів по 8,5 тис. чоловік у кожному. Легіони підпорядковувались австро-угорському командуванню й

складали присягу на вірність Габсбургам. Загони Ю. Пілсудського були переформовані в 1-й полк, а пізніше - І-шу бригаду легіонів. Ю. Пілсудський не зрікся ідеї незалежності, прагнув підпорядкувати своїм впливам керівництво легіонів.

Польські легіони. Східний легіон під впливом ендеків відмовився присягати австрійцям і був розформований. Західний легіон розпочав дії на австрійсько-російському фронті біля Кракова. За рік бойових дій він розрісся до трьох бригад, що налічували 25 тис. вояків. Найбільш патріотичні настрої панували в 1-й бригаді, якою командував Ю. Пілсудський. У її складі було чимало творчої молоді, яка була відданою ідеї незалежної Польщі, творила легенду польських легіонів і культ Ю. Пілсудського (пісня Ми Перша бригада). Другою бригадою керував полковник Юзеф Галлєр (1873-1960), третьою - генерал Болеслав Роя (1879-1940). Бригади взяли участь у багатьох битвах першого року війни (під Ловчувком, Молотковом, Рокитною, Костюхновкою та ін.), зазнавши серйозних втрат. Ю. Пілсудський шукав сильних союзників, які б погодилися з утворенням польської державності у будь-якій формі. Він увійшов у контакт з німецькими правлячими колами, але не отримав конкретних запевнень. Німці крізь пальці дивилися на дії пілсудчиків на терені Королівства Польського, але відразу припиняли їхні дії, що виходили за межі лояльності. У 1915 р. Ю. Пілсудському вдалося створити у Варшаві таємну Польську військову організацію (ПОВ). Але його дії наштовхнулися на впливи ендеків і проросійську назагал орієнтацію населення королівства.

Лівий табір зустрів війну як сигнал для підготовки соціалістичної революції. Російські більшовики поширили відозви, в яких засуджували війну як імперіалістичну і

Рис. 54. Юзеф Пілсудський.

Дата добавления: 2014-11-16