Польська Республіка в 1918-1939pp. Державний переворот.Ю. Пілсудський вирішив скористатися загальним невдоволенням, щоб повернутися до влади

Державний переворот. Ю. Пілсудський вирішив скористатися загальним невдоволенням, щоб повернутися до влади. Ще до відставки уряду військовий міністр Л. Желіґовський під виглядом навчань зосередив у Рембертові коло Варшави добірні полки. Командування ними він передав Ю. Пілсудському, і 12 травня полки рушили на Варшаву, де опанували кілька військових казарм, Міністерство внутрішніх справ та інші столичні центри. Маршал спробував схилити уряд до добровільного відходу, але це не вдалося. Президент і уряд сподівалися на підхід вірних військ. Була опублікована відозва до армії, яка закликала не піддаватися на агітацію заколотників, оголошено надзвичайний стан у Варшаві і варшавському воєводстві. Увечері 12 травня розпочалися бої у Варшаві, в ході яких війська Ю. Пілсудського поступово заволоділи містом. Страйк залізничників, ініційований ППС, заблокував довіз підкріплень для урядових військ. До вечора 14 травня урядові війська капітулювали, і Варшава опинилася в руках пілсудчиків. У ході боїв загинуло 379 і було поранено близько 1000 осіб. Президент С Войцєховський і уряд В. Вітоса, щоб не допустити громадянської війни, вирішили скласти свої повноваження в руки маршалка сейму М. Ратая, який тимчасово обійняв посаду президента. Влада, в сутності, перебувала в руках Ю. Пілсудського та його прибічників. Ще певний час ендеки у Великопольщі намагалися організувати відпір пілсудчикам, однак маршалкам сейму і сенату М. Ратаю і В. Тромпчинському вдалося переконати їх припинити опір і не провокувати громадянської війни.

Авторитарний режим Ю. Пілсудського (1926 - 1935 pp.)

Легітимізація режиму. Ю. Пілсудський не обійняв вищої державної посади, відмовився очолити уряд. Він намагався зберегти "конституційний" порядок. За його пропозицією, М. Ратай доручив сформувати новий уряд професорові Львівської політехніки і керівникові Стрілецького союзу Казімєжу Бартелю (1882-1941), який був прихильником Маршала. До уряду увійшли пілсудчики, а їх лідер посів у ньому посаду військового міністра. Переможці не застосували репресії до переможених: члени уряду і колишній президент були відпущені на волю. Разом з тим було заарештовано генералів, які керували урядовими військами. Тільки через два роки був звільнений ген. Т. Розвадовський; ген. Ю. Мальчевського звільнили з армії, а ген. В. Загурський загинув за загадкових обставин. Пояснюючи причини і цілі державного перевороту, Ю. Пілсудський говорив: "Демократичні свободи було зужито так, що можна зненавидіти всю демократію. Партійний інтерес переважав над усім. Партії в Польщі розмножилися так сильно, що стали незрозумілими для загалу (...) [Я] оголосив війну махінаторам, лайдакам, вбивцям і злодіям і від цієї боротьби не відступлю". Популістські гасла Маршала знаходили розуміння серед широких верств населення і лівих партій, які вбачали в його особі представника "трудящих" верств.

Щоб довести легальність державного перевороту і спростувати чутки про його прагнення до диктатури, Ю. Пілсудський погодився на скликання Національних зборів. 31 травня 1926 р. парламент провів вибори президента. На голосування було винесено дві кандидатури: від лівих сил - Ю. Пілсудський, від правих - граф А. Бнінський. Ю. Пілсудський здобув 292 голоси, його конкурент - 193. Обрання Ю. Пілсудського президентом легалізувало державний переворот. Однак Маршал відмовився від найвищої посади, пославшися на обмежені повноваження президента за Конституцією 1921 р. Замість себе він запропонував на цю посаду кандидатуру професора Львівської політехніки Ітація Мосьціцького (1867-1946), який був наближений до Маршала ще з часів еміграції. Після двох турів голосування 1 червня Національні збори обрали його президентом Польщі.

Дата добавления: 2014-11-16