Картка рейтингу постачальників 3 страница

МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

За кілька років перехідного до ринкової економію періоду ві­тчизняні менеджери почали стикатися з новими для них понят­тями та термінами. Це зумовлено більшою орієнтацію на сучас­ні західні управлінські технології, серед яких маркетинг займає провідне місце. З точки зору планування маркетинг на окремому підприємстві - сукупність постійно діючих економічних, орга­нізаційно-технічних та соціальних заходів, що забезпечують ефе­ктивне виконання його місії.

Як зробити план маркетингу реальним відповідно до маркети­нгового прогнозу (адже здебільшого маркетологи видають бажа­не за дійсне)? Як оцінити ефективність маркетингової діяльності, коли нерідко керівники промислових підприємств через змен­шення обсягів продажу беззаперечно вважають її низькою? Про­давати виготовлену продукцію, якщо ціна на неї на ринку набли­жається до собівартості або навіть стає меншою за неї, чи зачекати? На ці та інші запитання промисловому підприємству треба вміти відповідати.

10.1. Основи маркетингового прогнозу

Будь-якому плану виробництва передує прогноз. Як користу­ються ним у звичайній ситуації в цивілізованих країнах? Припус­тимо, розроблено прогноз розвитку економіки на певний період. Є верифікація, моделі, які обговорюються, компетентні фахівці, які можуть заявити: так, наше наукове співтовариство розуміє, що на даний період часу в нас немає кращих моделей, через це з наявним рівнем технології ми будемо прогнозувати економіку, виходячи з поданих моделей. З часом подивимось, як добре ми передбачили майбутнє, і будемо коректувати наші моделі. Адже на мікрорівні (рівень окремого підприємства, фірми, установи) ми можемо це робити. На підприємстві розробляються маркетингові стратегії згідно з тенденціями розвитку продукції, які корек­туються відповідно до змін, що виникають у макро- та мікросередовищах [42, Тєлєтов, 2002].

В економіці, на відміну від, наприклад, з сейсмологією, де на­вчилися прогнозувати лише завдяки наявності величезних масивів даних, які кожен, хто робить прогноз, може аналізувати, стикають­ся інтереси міністерств, великих компаній і окремих фірм, і в ба­жанні мати окремі переваги над конкурентами, і в тому, що кожне невелике відомство, маючи свої статистичні дані, нікому не зо­бов'язано їх надавати, а часто намагається продати, і в тому, що багато важливих даних не збираються, не зберігаються або просто викидаються [там само]. Інша проблема полягає в тому, що ніяка досить проста модель не здатна повністю описати складну систе­му. Крім того, у час постійних змін у пріоритетах значної маси на­селення земної кулі право на життя мають декілька альтернатив­них підходів до соціально-економічного прогнозування, які потрібно обговорювати. Більшість населення взагалі втрачає дові­ру в обґрунтованість та й узагалі в існування таких прогнозів.

Прогностичні можливості маркетингу базуються на вивченні взаємодії між виробництвом товарів, їх реалізацією та реакцією споживачів. Маркетинговий прогноз має дати відповіді на запи­тання:

Як розвиватиметься виробництво в обраному напрямі бізнесу (об'єкта прогнозування)?

Який має бути прибуток, щоб забезпечити виживання промислового підприємства?

На відміну від часів планової економіки, в атмосфері вільного підприємництва можливими є як об'єктивні коливання в попиті (для всіх підприємств, що виробляють даний різновид продукції), так і суб'єктивні, що стосуються конкретного підприємства (унас­лідок погіршення якості виробів, підсилення конкуренції тощо). Через це найважливішими завданнями прогнозу є:

- оцінка часу початку спаду для прийняття необхідних заходів, що перешкоджатимуть зниженню рентабельності (відношення прибутку до витрат);

- оцінка якісних показників об'єктів прогнозування (прибутку, обсягів поставок, продуктивності праці, собівартості, рівнів автоматизації і комп’ютеризації виробництва та ін.);

- визначення підсумкового ефекту, в якому зацікавлений кінцевий споживач, тобто показників якості в процесі експлуатації (якості роботи та послуг, індексів якості життя, стану навколишнього середовища та ін.

При вирішенні зазначених завдань застосовують сучасні ме­тоди математичного аналізу, системотехніки, моделювання.

Для здійснення маркетингового прогнозу використовуються такі види інформації:

- науково-технічна: монографії, статті, реферати, патентна та відповідна телекомунікаційна інформація;

- соціально-економічна: законодавчі акти, що мають стосуються підприємницької діяльності, статистичні дані економічного характеру, матеріали біржових операцій, реклама, результати виставкової та ярмаркової діяльності;

- інформація маркетингових досліджень, що зосереджена у відповідних базах даних промислових підприємств.

Техніка обробки даних із цих видів інформації приблизно од­накова. Збирається необхідна, наприклад патентна, інформація (це найбільш трудомістка частина роботи, на яку можуть піти тижні або місяці). Будується патентна низка з наростаючим під­сумком, тобто до попередньої кількості патентів додається кіль­кість патентів, зареєстрованих на наступний день. Подальша об­робка інформації практично нічим не відрізняється від описаного в математичній статистиці методу найменших квадратів, який ба­зується на регресивному аналізі. Результат обробки за допомогою сучасної комп'ютерної техніки одержують за кілька хвилин, а то й секунд.

Приблизна схема проведення маркетингового прогнозу сфер застосування електронної техніки одиничного та серійного виробництва, а також товарів широкого вжитку великого промислового підприємства подана на рис. 10.1.

З усіх різновидів прогнозування одну з провідних ролей у сфері управління маркетинговою політикою підприємства відіграє прогнозування обсягу збуту продукції. Остаточна оцінка будь-якого бізнес-плану залежить від прогнозу ймовірних обсягів продажу продукції або прогнозу виручки від збуту.

За аналогією з маркетинговими стратегіями прогнози бувають короткострокові (1-2 роки), що базуються здебільшого на сезонних потребах у продукції підприємства чи довжині її вироб­ничого циклу; середньострокові (2-5 років), що екстраполю­ють тенденції збуту на тому чи іншому ринку на майбутнє з урахуванням впливу передбачених змін у чисельності та складі споживачів, господарській кон'юнктурі та інших факторів; довгострокові (до 10-15 років і більше), що здійснюються при проведенні багатомасштабних НДДКР, на основі яких мають розроблюватися принципово нові товари [25, Перерва, 1993].

- нього середовища та ін.).

До складання прогнозів приступають, як правило, після про­ведення сегментування ринку, виділення його цільових сегментів (тих, на яких збирається позиціонувати підприємство), визначен­ня потенційної місткості ринку. Після процесу постановки за­вдань та збору даних для конкретного прогнозу, який практично збігається з процесом здійснення маркетингових досліджень (розділ 5), на підприємстві проводиться обробка, аналіз та екст­раполяція даних. Значна кількість закордонних фірм переглядає прогноз згідно з алгоритмом маркетингової політики підприємс­тва (рис. 3.1), якщо на одній зі стадій господарювання спостеріга­ється відхилення фактичних показників від планових більше як на 5 відсотків. Але в умовах перехідного періоду від планової до ринкової економіки ця цифра може бути більшою.

Рис. 10.1. Схема проведення маркетингового прогнозу

на промисловому підприємстві

У практичній діяльності для прогнозування слід використову­вати декілька різних методів. Прогнози, одержані за кожним з них, відрізнятимуться наявністю відмінних факторів, що збіль­шують чи зменшують вагомість прогнозів та існують в одному, але відсутні в іншому. Аналіз таких відмінностей нерідко виявляє нові тенденції в зміні значень показників обсягів збуту.

Наприклад, при складанні середньострокових та довгостроко­вих прогнозів краще використовувати метод аналізу тенденцій, циклів та факторів, що викликають зміни в обсязі збуту. Цей ме­тод базується на виявленні ймовірнісних тенденцій та статистич­но значущих факторів. Здебільшого до уваги беруться:

- довгострокові тенденції росту (спаду) виробництва;

- циклічні коливання ділової активності споживачів, постачальників, замовників та інших;

- сезонні зміни збуту;

- науково-технічні зрушення;

- поява нових конкурентів;

- нерегулярні збудливі впливи на ринок тощо.

Статистичні закономірності, які спостерігаються протягом багатьох років, вирівнюють дію випадкових та другорядних факторів.

При складанні короткострокового прогнозування зручніше використовувати метод аналізу кінцевого використання. Про­гноз засновано на припущених обсягах основних замовлень на продукцію підприємства. Метод вимагає проведення спеціальних досліджень за основними галузями, що споживають продукцію даного підприємства, та серед потенційних споживачів. При цьо­му проводиться збір та обробка значної кількості статистичного та фактичного матеріалу.

Ефективність застосування того чи іншого методу прогнозу­вання збуту залежить від конкретних ринкових умов, специфіки як галузі в цілому, так і окремого підприємства та вироблюваної ним продукції, рівня організації діяльності маркетингових служб та ін.

10.2. Оцінка ефективності маркетингової діяльності

Оцінка ефективності роботи підрозділів маркетингової орієн­тації припускає наявність критерію, що повинен задовольняти ряд вимог: відображати призначення інформаційної керуючої мар­кетингової системи і виражатися через усі її параметри, допуска­ти можливість досить точного обчислення, бути простим, мати

фізичний смисл і т. ін. Як відомо, критерій - це показник-умова, на основі якої проводиться оцінка, визначення або класифікація будь-якого явища. Виходячи з цього, для визначення ефективно­сті роботи маркетингових служб [42, Тєлєтов. 2002] застосуємо узагальнений критерій ефективності у вигляді

E = P/S, (10.1)

де Р - результат фінансової діяльності підприємства в умовах функціонування маркетингових служб;

S - витрати на їхнє функціонування.

З огляду на те, що Р - звичайно чистий прибуток, отриманий за рахунок додаткової реалізації товару завдяки функціонуванню маркетингових служб, маємо

P = P₂ – P₁, (10.2)

де P₁ = V₁ – C₁ – N₁ - чистий прибуток підприємства за тради­ційних умов;

P₂ = V₂ – C₂ – N₂ - чистий прибуток підприємства за умов функціонування маркетингових служб;

V₁, V₂ - валові виручки підприємства, отримані за продану споживачам продукцію;

C₁, C₂ - собівартість виробництва і реалізації продукції;

N₁, N₂ - податки, які підприємство платить із прибутку.

Вартість S складається з S₁ - сукупної заробітної плати пра­цівників маркетингових служб; S₂ - додаткової (за межами S₁) вартості всіх проведених маркетингових заходів; S₃ - амортизаційних відрахувань та інших витрат:

S = S₁ + S₂ + S₃, (10.3)

Таким чином, узагальнений показник ефективності функціо­нування маркетингових служб набуває такого вигляду:

E = [(V₂ – C₂ – N₂) – (V₁ – C₁ – N₁)]/(S₂ – S₂ – S₂) (10.4)

Зрозуміло, що (10.4) - дещо спрощена формула оцінки ефек­тивності функціонування маркетингових служб. Вартість S не завжди можна виразити за допомогою зведеної суми. Виділення коштів на маркетинг - це, у свою чергу, рішення оптимізаційної задачі з великою кількістю змінних величин, вплив яких часом важко піддається точному кількісному обліку. Іноді не можна з упевненістю визначити, що різниця між V₂ і V₁ повною мірою яв­ляє собою результат функціонування маркетингових служб. Тому в загальному вигляді слід скористатися такою формулою:

Е = [Р₂ (V₂, С₂, N₂) –Р₁ (V, С₁, N ₁)] / S(S ₁, S₂, S₃). (10.5)

Наведений критерій дозволяє оцінювати ефективність роботи маркетингових служб, створюваних на підприємстві. Якщо Е < 1, тобто Р < S, то робота маркетингових служб неефективна. їхню роботу можна вважати ефективною, якщо Р > S. Теоретично це досяжно або при Р → mах, або при S → min (ліквідація маркети­нгових служб), що, узагалі кажучи, не так. При розгляді S → min, очевидно, що Sз - практично постійна величина, а S₁, можна мі­німізувати лише в невеликих межах. З огляду на це частинний критерій оцінки ефективності роботи маркетингових служб набу­ває вигляду

Е = Р/S₂. (10.6)

Звідси зрозуміло, що зміна вартості (обсягів) маркетингових за­ходів навіть у невеликих межах може істотно вплинути на прийнят­тя задовільних маркетингових рішень. Рішення цієї проблеми вихо­дить за межі тематики даного розділу і вимагає окремого розгляду. У цілому слід зазначити, що S → min навряд чи позначиться на під­вищенні ефективності Е. Розглянемо випадок Р → max. Зниження собівартості продукції С₂ у порівнянні з С₁ є важливою складовою даного критерію, однак більше свідчить про ефективність самого виробництва. Орієнтація ж на нестійку нині податкову систему теж не дасть можливості правильно оцінити ефективність роботи марке­тингової служби підприємства. Тому в перехідний до ринкової еко­номіки період найбільш важливим для підвищення ефективності створення й удосконалення маркетингових служб на підприємстві є збільшення валової виручки V₂ за визначений дискрет часу в порів­нянні з V₁ чи V₂ – V₁ →mах. Тоді критерій оцінки ефективності ро­боти маркетингових служб набуде вигляду:

Е = (V₂-V₁) / S₂. (10.7)

Слід згадати, що процес створення підрозділів маркетингової орієнтації на підприємствах, які випускають продукцію промис­лового призначення, відбувся в країнах з плановою економікою здебільшого на початку 90-х років минулого століття досить без­болісно. Але результати їх діяльності нерідко незадовільні через невідповідність загальної структури управління підприємством сучасним вимогам ринкової економіки.

Узагалі промислове підприємство користується сукупністю декількох критеріїв оцінки ефективності маркетингової діяльнос­ті (рис. 10.2). У міру ускладнення продукції, вироблюваної підприємством, зростання її асортименту, збільшення обсягів виро­бництва та розширення ринків збуту зростає і кількість критеріїв, що доцільно застосовувати підприємству для оцінки ефективнос­ті його маркетингової діяльності. Аналіз показує, що частіше за інші використовуються нижченаведені.

Сукупний річний економічний ефект від проведення марке­тингових заходів розраховується за формулою

(10.8)

де Е/ — середньорічний економічний ефект від проведення і-го маркетингового заходу;

Е; — витрати ]-\ статті річного кошторису на маркетингову ді­яльність (без окремих витрат на і-й захід).

За допомогою сукупного економічного ефекту та одержаної на його основі ефективності оцінюють маркетингову діяльність на рівні всього підприємства. Перед цим необхідно розрахувати ефективність окремих маркетингових заходів. Бажано якомога точніше поставити оцінку конкретного маркетингового заходу у відповідність до функцій підрозділу, який його проводить. Досвід країн з перехідною економікою за останні роки показує, що зро­бити це нелегко в першу чергу на підприємствах, що випускають продукцію промислового призначення. Цей факт певною мірою пояснюється тим, що маркетингові підрозділи підприємства зде­більшого живуть уже за ринковими законами, а економічні служ­би, що формувалися в умовах адміністративно-командної систе­ми, - ще за законами планової економіки. Особливо важливо оцінити ефективність тих складових маркетингової діяльності, необхідність у застосуванні яких виникла лише останнім часом: використання каналів розподілу товару, організації стимулюван­ня продажу, проведення комунікаційної політики та ін. Вони сто­суються виконання річних планів збуту, прибутковості та ефек­тивності маркетингових заходів. Наведемо деякі з можливих критеріїв оцінки ефективності маркетингової діяльності на про­мисловому підприємстві [39, Тєлєтов, 1999].

1. Порівняння результатів діяльності промислового підприєм­ства з діяльністю конкурентів на подібних ділянках надає відо­мості про частки ринку, які належать підприємствам-виробникам аналогічного товару, що дає можливість своєчасно відчувати стан підприємства відносно конкурентів за показником зростання частки ринку

U_ч = Q_j / Q³_j, (10.9)

де Q _j - обсяг товарообігу j - го виду продукції підприємства на даному ринку;

Q³_j - загальні обсяги продажу j - го виду продукції всіма постачальниками на даному ринку.

2. Аналіз обсягу продажу з кожного різновиду продукції щодо передбаченого полягає у вимірюванні та оцінці фактичного роз­продажу в порівнянні з плановим. За допомогою даного критерію можна оцінити:

■ втрату контролю за діями промислового підприємства на окремих сегментах ринку та територіях;

■ співвідношення зусиль зі збуту з потенціалом ринку;

■ упущення тенденцій моди;

■ стан торговельного персоналу.

Рис. 10.2. Типові критерії оцінки ефективності

маркетингової діяльності промислового підприємства

Під час аналізу обсягів продажу треба вибирати адекватні ко­нтрольні одиниці (кількість штук, обсяг у валюті, вага чи об'єм в однакових одиницях вимірювання тощо).

Контроль ефективності маркетингової діяльності може здійс­нюватись за показником зростання ринку

U = Q ₃ / Q _поп, (10.10)

де Q ₃ - обсяги продажу продукції підприємства у звітному році (періоді);

Q _поп - обсяги продажу продукції підприємства в попередньому році (періоді).

3. Критерій порівняння витрат на маркетинг відносно прибут­ків конкретного підприємства з окремих різновидів виробів доцільно застосовувати за умов розподіленого ринку або якщо під­приємство має значну частку ринку конкретного виробу порівня­но з фірмами-конкурентами.

Аналіз співвідношення між витратами на просування товару та додатковими обсягами його продажу показує ступінь збільшення обсягів збуту в результаті вкладання додаткових коштів на маркетинг у цілому на промисловому підприємстві.

Кількість нових замовників у порівнянні з минулим періодом свідчить про сприйняття споживачами товарів промислового підприємства і визначає ситуацію, що складається на споживчому ринку.

Контроль ефективності маркетингових заходів може здійсню­ватись за показником динаміки замовлень [23, Павленко, 2003]

K ₃ = Q _пот / Q _поп, (10.11)

де Q _пот - обсяги або кількість замовлень поточного періоду;

Q _поп - обсяги або кількість замовлень попереднього аналогічного періоду.

Збільшення кількості замовників за інших однакових умов підкреслює вмілий вплив на відчуття (почуття) людей, знання збуджувальних мотивів їх поведінки на ринку, правильне виді­лення важливих для покупців переваг, уміння задовольняти їх за­пити, ефективність реклами в цілому або відносно певних соціа­льних чи демографічних груп. Для виробників товарів широкого вжитку цей критерій може підтвердити покращання позицій за показниками частки ринку. Для підприємств, які випускають то­вари промислового призначення, збільшення кількості замовни­ків порівняно з минулим періодом означає, що підприємству мо­же вдатися перехід від стратегії виживання до стратегії завою­вання лідерства за показниками якості продукції.

6. Показник співвідношення кількості осіб, знайомих з продукцією «до» та «після» маркетингового заходу показує, яка додаткова частина потенційних споживачів (виробничих фірм, комерційних структур, демографічних груп, громадськості тощо) з'явилася після проведення промисловим підприємством певних маркетингових заходів. Він відтворює ступінь сприйняття промислового підприємства, хоч на підвищенні попиту на конкретні товари це може і позначитися не одразу.

Абстрактні критерії оцінки ефективності маркетингової діяльно­сті поділяються на більш конкретні. Наприклад, згідно з останнім критерієм ефективність реклами на промисловому підприємстві оцінюється так: ставленням до промислового підприємства «до» та «після» виходу рекламного повідомлення; кількістю людей, які прочитали рекламу та сприйняли її зміст; загальною кількістю спо­живачів, що бачили та запам'ятали рекламу промислового підпри­ємства. Реакцію, яку було викликано в цілому (позитивну, негатив­ну чи байдужу), засіб подання реклами, ілюстрацій та тексту можна з'ясувати за кількістю поштових надходжень із запитами на додат­кову інформацію, за допомогою проведення вибіркового ін­терв'ювання і т. ін. На жаль, для деяких керівників промислових підприємств, працівників їх відповідних планових служб тощо ці непрямі критерії оцінки ефективності, результат яких виявиться че­рез деякий час, не свідчать про необхідність нести певні витрати на конкретні напрями маркетингової діяльності. Через це кожне про­мислове підприємство з цілеспрямованою маркетинговою орієнта­цією повинно розробити і використовувати нові методи оцінки ефе­ктивності маркетингових заходів із застосуванням найприйнятніших для цього критеріїв відповідно до вироблюваної ним продукції. Наведемо ті з них, що зустрічаються частіше за інші.

1. Ступінь оновлення товарів, який виражається коефіцієнтом продажу нових товарів

K _н = Q _н / Q, (10.12)

де Q _н - обсяги продажу нових товарів, Q - валовий товарообіг.

2. Ефективність відкриття і- го оптового складу в кількісному товарному вираженні розраховується за формулою

, (10.13)

де D_j - грошовий вираз обсягу продукції j- го виду, реалізованої i - м оптовим складом;

С _j -— ціна одиниці продукції j - го виду з т видів продукції під­приємства.

3. Ефективність від участі підприємства в і-й виставці може мати такий вигляд:

, (10.14)

де Р_j - чистий прибуток від реалізації одиниці продукції j- го ви­ду з т видів продукції підприємства;

V_j - обсяг продукції j - го виду, реалізованої в результаті про­ведення і- ї виставки,

Z _i - загальний обсяг витрат на проведення і- ї виставки,

4. Оцінка ефективності від сегментування цільового ринку розраховується так:

Р 1= NP 1 ∙ N 1, (10.15)

Р 2 = NP 2 ∙ N 2, (10.16)

∆Р = Р 2 – Р 1 = NР 2 ∙ N 2 - NР 2 ∙ N 1, (10.17)

де Р 1, Р 2 - прибуток від реалізації виробів відповідно «до» сег­ментування та «після» нього;

N 1, N 2 - кількість реалізованих виробів «до» сегментування та «після» нього;

∆Р - додатковий річний прибуток унаслідок сегментації;

NP 1, NP 2 - норма прибутку з одиниці виробу «до» сегменту­вання та «після» нього.

Припускається, що ця величина залишиться незмінною через високу конкуренцію та відсутність реальних шляхів зниження собівартості. Звідси можна записати NP 1 = NP 2= NP.

Тоді формула 10.17 набуде вигляду:

∆Р = NP ∙ (N 2 - N 1 ), (10.18)

Загалом витрати на будь-який маркетинговий захід (проведен­ня сегментування, маркетингові дослідження, рекламна кампанія тощо) можна розрахувати так:

∆S = А + I + L + М, (10.19)

де: А - витрати на оплату експертів;

І - витрати на збір інформації;

L - витрати на відрядження;

М - витрати на складання та реалізацію плану маркетингу.

Річний економічний ефект Е та ефективність U від того чи іншого заходу маркетингової діяльності можна визначити за формулами:

Е = ∆Р - ∆S, (10.20)

, (10.21)

де ∆Р — річний прибуток підприємств від додаткового продажу продукції завдяки проведеному маркетинговому заходу.

10.3. Контроль маркетингу на підприємстві

Система маркетингового контролю промислового підпри­ємства призначена для оцінки ступеня досягнення певних марке­тингових цілей та внесення в залежності від цього відповідних змін до вироблених маркетингових стратегій та планів. Інакше кажучи «контроль маркетингової діяльності підприємства - це дослідження сукупності маркетингових дій, умов, зв'язків і ре­зультатів з метою з'ясування міри ефективності діяльності під­приємства для досягнення маркетингових цілей» [24, Павленко, 2003] або «...процес визначення, оцінки та інформування щодо відповідності реального стану встановленим нормам»[5, Гаркавенко, 2002].

Контроль як одна з функцій менеджменту завершує маркетин­гову діяльність підприємства. Він призначений для:

• внесення констатації фактичних значень параметрів маркетингової діяльності підприємства;

• порівняння дійсних значень показників із плановими;

• визначення величин і причин відхилень та їх аналіз;

• розробки заходів для виправлення цих відхилень;

• формування висновків та звіту.

Крім того, промислове підприємство проводить аналіз госпо­дарського портфеля, тобто оцінює стан усіх господарських під­розділів:

• конкретність орієнтації та відповідність стратегії;

• цільовий ринок;

• чіткість означення конкурентів та окреслення конкурентних переваг;

• чи має керівник підрозділу повну відповідальність за об'єднання всіх функцій у стратегію служби.

Аналіз господарського портфеля дає можливість оцінити рента­бельність кожного підрозділу та прийняти рішення про їх подаль­ший розвиток, стабілізацію, скорочення чи припинення діяльності.

Контроль за дотриманням місії підприємства, його цілей, за­планованих стратегій та завдань здійснюється за допомогою ре­візії маркетингу. Мета ревізії маркетингу - встановити, які пункти маркетингового плану не реалізуються і з яких причин, чи відповідають мета та завдання маркетингової діяльності навко­лишньому середовищу, чи враховані зміни в ситуації на ринку в маркетингових стратегіях тощо.

У цілому мета розроблення показників та критеріїв оцінки ефективності маркетингової діяльності має узгоджуватися із за­гальною оцінкою ефективності роботи підприємства.

Оскільки в системі промислового маркетингу існують три за­гальні складові частини: маркетинговий менеджмент, маркетин­гові дослідження та комплекс маркетингу, можна проводити їх порівняння з іншими різновидами діяльності підприємства, ви­значати спільні риси і розбіжності та узгоджувати їх між собою.

Запитання для контролю

1. У чому полягає маркетинговий прогноз на промисловому підприємстві?

2. Охарактеризуйте методи прогнозу збуту. Від чого залежить їх застосування?

Наведіть приклади використання критеріїв оцінки ефективності маркетингової діяльності на промисловому підприємстві.

Якоцінити ефективність роботи маркетингових служб?

Як оцінити ефективність роботи того чи іншого маркетингового заходу?

Дата добавления: 2014-11-16