Аналіз інформації в ділових і наукових виданнях

Другий етап аналізу зовнішньої інформації – виділення основних особливостей і проблем галузі і оцінка факторів податкового ризику, їх впливу на фінансову і податкову звітність підприємства, організацію податкової перевірки.

Значну допомогу при його проведенні можуть надати публікації у ділових і наукових виданнях. В Україні дедалі більшої популярності набувають ділові видання, що залучають висококваліфікованих експертів для аналізу тенденцій розвитку і подій в різних галузях економіки, напрямках формування споживчого попиту, динаміки цін і т.ін. Часто зустрічаються публікації, де автори намагаються спрогнозувати вплив на галузь тих чи інших макроекономічних факторів, урядових рішень. Все це стане у пригоді при оцінці загального стану і основних проблем галузі.

На наступному етапі корисно оцінити вплив макроекономічних і галузевих факторів на піддослідне підприємство. Це дозволяє отримати одразу кілька корисних висновків:

1. Оцінити потенційну податкоспроможність підприємства, виходячи з загальних тенденцій розвитку ринку, її залежність від зовнішніх чи внутрішніх причин.

2. Оцінити рівень компетенції топ-менеджерів підприємства: наскільки відверто і адекватно вони оцінюють ситуацію, чи мають реальні плани розвитку підприємства, або тим більше його виходу з кризового стану.

3. Оцінити вплив податкової політики на розвиток підприємства в конкретних економічних умовах. Чи потребує воно надання податкових пільг або відстрочення податкових платежів? Чи несе підприємство адекватний рівень податкового навантаження?

Зокрема, вивчимо огляд ринку пивоварної галузі (Джерело 2) і порівняємо його з інформацією про піддослідне підприємство.

Наприклад, в пивоварній галузі склалася типова олігополія. Фактично йде боротьба між чотирма групами виробників, або холдінгами:

- ЗАТ "Оболонь"(ЗАТ “Оболонь”: Фастівський пивзавод, контрольні пакети акцій Севастопольського и Охтирського пивзаводів) — 29% ринку в 2004 р.

- Baltic Beverages Holding, або BBH (ВАТ "Пивобезалкогольний комбінат "Славутич", ВАТ "Львівська пивоварня",) — 19,4%.

- Sun InterBrew (ВАТ "Пивзавод Рогань", ЗАТ "Черниговський пивкомбінат "Десна", ВАТ "Янтар", ВАТ "Александрійський пивзавод") — 34,1%.

- донецьким ЗАТ "Сармат", або Донецькою пивною групою (ВАТ “Пивобезалкогольний комбінат “Крим” (контрольний пакет акцій придбаний у 2001 р.)., ЗАТ СП “Сармат”, ЗАТ “Пивобезалкогольний комбінат “Днепр”, ЗАТ “Луганський пивзавод”, ЗАТ “Фірма “Полтавпиво” и ВАТ “Київський пивзавод №1”). — 16% ринку

Ця четвірка сконцентрувала в своїх руках біля 90% всього ринку пива. Деякі дрібні підприємства намагаються увійти в склад того, чи іншого холдінгу, деякі — роблять ставку на дешеве і низькоякісне пиво для вузького регіонального ринку, деякі — намагаються сформувати власний бренд місцевого оригінального виробника (ВАТ “Хміль пиво”, ВАТ “Мікулинецький бровар”), але частка дрібних підприємств з кожним роком скорочується. За останні три роки збанкрутувало шість дрібних пивоварних заводів. Таким чином, потужні підприємства мають хороші фінансові результати і повинні регулярно сплачувати податки до бюджету. Що стосується дрібних підприємств, то дуже часто вони мають важкі фінансові проблеми, в тому числі і пов’язані з несвоєчасною сплатою податків. Найчастіше вони знаходяться у власності однієї або кількох фізичних осіб і серед них є такі, що багато років підрід показують збитки в фінансовій і від’ємне значення об’єкту оподаткування в податковій звітності. Можна з високою долею ймовірності припустити на них випуск необліковуваної продукції.

Конкуренція на ринку дуже гостра: спостерігаються поки що нетипові для української практики спроби ворожого поглинання конкурентів (війна “Сармату” і “Оболоні”). Конкуренція ведеться як цінова, так і по лінії якості продукції. Розширюється кількість сортів і марок пива, впроваджуються оригінальні рецепти, збільшуються витрати підприємств на рекламу і маркетинг.

Для галузі типові гострі проблеми з сировиною. Хмілю в Україні не вистачає, а на його імпорт діють надвисокі ставки мита. В країні не виробляються деякі сорти солоду. Ячмінь має низьку якість, є проблеми з артезіанською водою належної якості. Підприємства вимушені закупати восени піврічний запас сировини, нести підвищені складські витрати і втрати від псування сировини, іммобілізувати оборотні кошти.

Податковий тиск постійно, хоча і повільно зростає. Збільшуються ставки акцизного збору. Одночасно попит на пиво визначається платоспроможністю населення, тому виробники не можуть значно підвищувати ціни. Цьому перешкоджає також гостра конкурентна боротьба на ринку.

Пиво реалізується переважно на внутрішньому ринку (93%). Експорт складає незначну частку обсягу виробництва, спрямований головним чином в Російську Федерацію і здійснюється лише кількома виробниками (найбільший — ЗАТ “Оболонь”, на яке припадає 80% всього експорту пива). Імпорт пива незначний за обсягом і на ситуацію на ринку практично не впливає.

Наше піддослідне підприємство є лідером олігополістичного угрупування, тому витиснення з ринку йому не загрожує, а перспективи діяльності цілком сприятливі. ВАТ “Рогань” є національним виробником, тобто реалізує свою продукцію по всій території України. Частка ринку підприємства, незважаючи на гостру конкуренцію, зростає. Підприємство вимушено вкладати великі кошти в оновлення виробництва, розширення потужностей, розробку нових сортів пива. Номенклатура продукції порівняно з іншими виробниками широка. Підприємство активно імпортує сировину. Експорт складає біля 10% від обсягу виробництва.

Податковий аспект: лідери галузі не мають особливої потреби для викривлення фінансової і податкової звітності, оскільки їх фінансовий стан цілком задовільний (виняток — “Сармат”, який в 2002 році отримав 12,5 млн. збитків. Звичайно, це небагато з урахуванням масштабів діяльності підприємства. Але експерти пов’язують цей факт саме з невдалою спробою ворожого поглинання “Оболоні” і шкода для фінансової стійкості підприємства не вичерпується офіційною сумою збитків). Для ВАТ “Рогань” це ще менш ймовірно, оскільки її власник — глобальна бельгійська компанія, не схильна до податкових махінацій.

Але для невеликих підприємств галузі, які під тиском лідерів здають свої позиції на ринку, потреба у викривленні фінансової звітності, так само як і “економії” на податках, є більш високою. З одного боку, для доступу до кредитних ресурсів необхідно мати пристойні показники фінансового стану. З іншого боку, вони програють лідерам цінову конкуренцію, і їм вкрай необхідно усіма шляхами знизити собівартість продукції, в тому числі і за рахунок “оптимізації” оподаткування. Характер і канали збуту продукції це дозволяють.

Можна прогнозувати значний рівень складності перевірки внаслідок активних валютних операцій і інвестиційної діяльності. У той же час курс долара, євро і російського рубля протягом 2002 року залишався стабільним, тобто негативного впливу на фінансовий стан підприємства не здійснював. Рівень складності перевірки підвищується внаслідок того, що підприємство випускає підакцизну продукцію, а ставки акцизу протягом року змінювалися.

Третій етап: оцінка впливу загального фінансового стану підприємства на його податкоспроможність (Джерело 3).

Динаміка показників доходу від реалізації і валюти балансу свідчить про швидкий розвиток підприємства. Темпи зростання масштабів діяльності дуже високі і відповідають провідним позиціям підприємства на ринку. Але фінансові коефіцієнти за 2002 рік свідчать про ризикованість інвестиційної політики підприємства. Всі вони відображають зниження його платоспроможності і фінансової стійкості внаслідок величезних сум, що вкладаються у розвиток виробництва. Це не можна оцінювати негативно, бо в умовах гострої конкуренції на ринку іншого шляху підприємство не має. Тим не менше це робить його вразливим до несподіваних негативних змін в економічній ситуації. Наприклад, якщо макроекономічна ситуація раптом погіршиться, впадуть реальні доходи населення, то обтяжене кредитами і кредиторською заборгованістю підприємство може не витримати скорочення платоспроможного попиту і зниження цін на продукцію. З податкової точки зору, показники абсолютної і середньострокової платоспроможності дозволяють припустити виникнення проблем з несвоєчасною сплатою податків внаслідок різкого зростання поточних зобов’язань. Крім того, у підприємств, що проводять активну інвестиційну політику у власне виробництво, як правило, виникає дебетове сальдо по ПДВ, оскільки великі суми ПДВ по споруджуваних основних засобах відносяться на розрахунки з бюджетом одноразово, а обсяг реалізації зростає поступово в міру освоєння нових потужностей. Показники рентабельності говорять про те, що великих надходжень по податку на прибуток навряд чи можна чекати. Підприємство вимушене активно користуватися кредитами, що збільшує валові витрати. Єдиний податок, на який не вплине інвестиційна активність підприємства — акцизний збір. Постійне і швидке збільшення обсягу реалізації дозволяє припустити збільшення надходжень до бюджету по цьому виду податку.

Дата добавления: 2014-11-16