Призначення, ТТХ та загальна будова артилерійських систем

Артилерія призначена для знищення і подавлення засобів ядерного та хімічного нападу, елементів високоточної зброї, артилерії, танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів, гелікоптерів на площадках, живої сили, пунктів управління, засобів протиповітряної і протиракетної оборони, радіоелектронних засобів, руйнування фортифікаційних споруд противника, а також для дистанційного мінування місцевості, світлового забезпечення бойових дій військ, задимлення ділянок місцевості і доставки в розташування противника агітаційного матеріалу.

До основних характеристик або тактико-технічних характеристик артилерійських систем відносять:

Початкова швидкість снаряда V₀ (м/с) – це розрахункова швидкість, з якою починається рух снаряда поза каналом ствола, з урахуванням того, що за межами ствола порохові гази на снаряд не діють. Величина цієї швидкості залежить від ряду конструктивних і балістичних параметрів артилерійських систем. Вона використовується під час проектування та оцінки бойової здатності цих систем, підготовки вихідних даних для стрільби.

Максимальна дальність стрільби Д_max (м) – це максимальна відстань від гармати, на яку може бути доставлений снаряд за нормальних (табличних) умов стрільби. Вона характеризує можливості конкретної гармати уражати віддалені цілі противника і залежить від маси, форми і розмірів снаряда, його початкової швидкості, кута підвищення ствола і т.ін.

Дальність прямого пострілу Д_п.п., м – це максимальна відстань польоту снаряда, протягом якої висота його траєкторії не перевищує висоту цілі. Вона в основному характеризує ефективність гармат у боротьбі з танками та іншими бронеоб’єктами під час стрільби прямою наводкою.

Максимальний тиск порохових газів Р_m – це тиск, який створює найбільшу силу дії на снаряд під час його руху по каналу ствола і на відкотні частини гармати. Він також визначає максимальне напруження, яке виникає у стволі гармати під час пострілу. Чисельне значення цього тиску використовують для проектування гармат і боєприпасів до них.

Калібр ствола d, мм – це відстань, яка вимірюється по діаметру каналу ствола між протилежними полями його нарізів. Калібр у гарматах – одна з найбільш важливих їх характеристик, що визначає могутність гармати. Зі збільшенням калібру підвищується могутність гармати.

Кути вертикальної j і горизонтальної y наводки гармати. Кути характеризують вогневу маневреність гармати і визначаються крайніми положеннями осі каналу ствола у вертикальній і горизонтальній площинах без зміни положення самої гармати.

Геометричні розміри і величини маси – це габарити гармати (довжина, висота, ширина), його маса у похідному М_п, кг, і бойовому М_б, кг, положеннях. Значення цих розмірів і величин використовуються під час проектування при порівнянні різних конструкцій гармат, враховуються під час експлуатації та ремонту. Вони характеризують також маневреність і рухомість гармат на марші і полі бою.

Швидкострільність гармати. Вона характеризує ту найбільшу кількість пострілів за одиницю часу, яку можна здійснити з гармати, враховуючи час на її заряджання і виконання інших робіт із забезпечення стрільби (виправлення наводки, охолодження ствола і т.ін.) Найбільша швидкострільність з відновленням наводки після кожного пострілу називається прицільною, без відновлення наводки – максимальною. Висока швидкострільність підвищує ефективність ураження цілей, дозволяє виконати бойові завдання меншою кількістю гармат і залежить як від конструкції гармати та боєприпасів, так і від натренованості обслуги.

Час переведення гармати з похідного положення в бойове і навпаки. Він характеризує її готовність до виконання бойового завдання. Час переведення системи з похідного положення в бойове визначає швидкість відкриття вогню. Час же пере­ведення із бойового положення в похідне характеризує можливості зі швидкої зміни вогневої позиції.

Швидкість транспортування (перевезення) V_max, м/с. Вона характеризує маршеві можливості гармати і залежить від конструктивних якостей її ходової частини.

Основні ТТХ артилерійських систем, що вивчаються на нашій кафедрі, наведено нижче.

Таблиця 1.1а – Основні ТТХ 122-мм причіпної гаубиці Д-30

№ з/п	Найменування ТТХ	Значення
1.	Калібр, мм
2.	Найбільша дальність стрільби, км	15,3
3.	Початкова швидкість снаряда, м/с: осколково-фугасний (ОФ-462), заряд повний кумулятивний (БП1), заряд спеціальний
4.	Висота лінії вогню*, мм
5.	Кути наводки, град.: вертикальної горизонтальної: а) при кутах підвищення -5…+18^0 б) при кутах підвищення +18^0…+70^0 і положенні ствола: між рухомими станинами між рухомою і нерухомою станинами	-7…+70
6.	Маса у бойовому положенні, кг
7.	Маса у похідному положенні, кг
8.	Обслуга, осіб.
9.	Скорострільність, постр./хв:	6…8
10.	Найбільша швидкість транспортування, км/год
11.	Час на переведення з похідного положення у бойове, хв.	1,5…2

Таблиця 1.1б – Основні ТТХ 152-мм самохідної гаубиці 2С3М

№ з/п	Найменування ТТХ	Значення
1.	Калібр, мм	152,4
2.	Найбільша дальність стрільби, км: з використанням механічного прицілу з використанням оптичного прицілу
3.	Початкова швидкість снаряда, м/с: осколково-фугасний (ОФ-540), заряд повний кумулятивний (БП-540), заряд спеціальний
4.	Скорострільність, постр./хв:	3…6
5.	Боєкомплект пострілів, шт.: усього возиться при гарматі
6.	Кути наводки, град.: вертикальної горизонтальної	-4…+60
7.	Маса у бойовому положенні, т	27,5 +2%
8.	Обслуга (екіпаж), осіб.	6 (4)
9.	Швидкість руху, км/год: середня: по шосе по дорозі без покриття максимальна по шосе	40...45 25...30
10.	Середній питомий тиск на ґрунт, кг/см^2	0,6
11.	Кліренс, мм
12.	Запас ходу по паливу, км
13.	Потужність двигуна, к.с. (кВт)	520 (385)
14.	Максимальний кут підйому, град.
15.	Максимальний кут нахилу, град.
16.	Перешкоди, що долаються, м: рів, шириною брід, глибиною стіна, висотою	0,7
17.	Час на переведення з похідного положення у бойове, хв.	1,5…2
18.	Додаткове озброєння: 7,62-мм кулемет ПКТ, шт.: боєкомплект пострілів, шт. усього возиться при гарматі практична скорострільність, постр./хв. прицільна дальність стрільби, м кути наведення, град.: горизонтальної вертикальної 26-мм пістолет СП-81 боєкомплект пострілів, шт.	- 6…+15

Таблиця 1.1в – Основні ТТХ 100-мм протитанкової пушки МТ-12

№ з/п	Найменування ТТХ	Значення
1.	Калібр, мм
2.	Найбільша дальність стрільби, м: осколково-фугасний постріл кумулятивний постріл бронебійний підкаліберний постріл
3.	Дальність прямого пострілу^*, м: при висоті цілі 2,7 м: бронебійним підкаліберним снарядом кумулятивно-осколковим снарядом при висоті цілі 2,0 м: бронебійним підкаліберним снарядом кумулятивно-осколковим снарядом
4.	Висота лінії вогню*, мм
5.	Кути наводки, град.: вертикальної горизонтальної	-6…+18^+2 + 27
6.	Маса у бойовому положенні, кг
7.	Маса у похідному положенні, кг
8.	Обслуга, осіб.
9.	Скорострільність, постр./хв:	6…14
10.	Найбільша швидкість транспортування, км/год
11.	Час на переведення з похідного положення у бойове, хв.

Залежно від призначення і типу гармати її конструкція може бути різною, але всі гармати мають такі основні частини: ствол із затвором, противідкотні пристрої (ПВП), лафет.

Ствол гармати – це пристрій, у якому відбувається перетворення хімічної енергії бойового заряду в кінетичну енергію снаряда. Ствол призначений для спрямування польоту снаряда з певною лінійною і кутовою швидкістю.

Затвор призначений для надійного замикання каналу ствола, здійснення пострілу та екстракції стріляної гільзи.

Противідкотні пристрої призначені для з’єднання ствола і лафета, гальмування відкотних частин, повернення їх у початкове положення і утримання їх у цьому положенні до виконання наступного пострілу.

ПВП зменшують максимальну силу дії пострілу на лафет у 30–40 разів. Завдяки цьому забезпечуються стійкість і нерухомість гармати. Забезпечення стійкості і нерухомості гармати під час пострілу є дуже важливою умовою підвищення ефективності стрільби, оскільки при порушенні стійкості і нерухомості виникає необхідність у відновленні початкового положення гармати і наводки, її закріплення.

Крім того, наявність ПВП дозволяє суттєво зменшити вагу лафета і збільшити його термін служби.

Під час пострілу на гармату діє сила віддачі, яка спрямована у бік, протилежний напрямку руху снаряда. Сила віддачі безпосередньо передається на деталі й механізми лафета. Саме цю силу зменшують ПВП. Таким чином, ПВП виконують роль пружного зв’язку між стволом і лафетом.

Лафет складається із: люльки; верхнього станка; підйомного механізму; поворотного механізму; врівноважуючого механізму; нижнього станка зі станинами; ходової частини; приладів наводки (прицілів); допоміжних механізмів і пристроїв.

Люлька призначена для опори ствола, спрямування його руху під час відкоту і накату.

Цапфами люлька опирається на верхній станок і за допомогою підйомного механізму може повертатися у вертикальній площині разом зі стволом і ПВП (вертикальна наводка).

Верхній станок призначений для опори ствола, люльки і ПВП (хитної частини гармати). На верхньому станку розміщаються хитна частина, підйомний механізм, зрівноважуючий механізм, бойовий щит гармати.

Підйомний механізм призначений для повороту хитної частини

гармати в вертикальній площині. Таким чином, завдяки підйомному механізму ствола гармати можна надавати кути схилення або підвищення. Хитна частина гармати за допомогою привода і кінематичних ланок повертається у вертикальній площині відносно вісі цапф люльки.

Поворотний механізм призначений для повороту обертової частини гармати в горизонтальній площині або для надання стволу кутів горизонтальної наводки. Поворот верхнього станка з підйомною частиною в горизонтальній площині відносно нижнього станка забезпечується приводом і кінематичними ланками.

Зрівноважувальний механізм призначений для зрівноваження хитної частини гармати відносно цапф люльки і полегшення роботи підйомного механізму. Силу, яка врівноважує хитну частину гармати, створює пружина або стиснене повітря.

Нижній станок зі станинами – це нерухома під час наводки частина лафета, призначена для опори обертової частини і з’єднання її з основою гармати. Станини забезпечують стійкість і нерухомість гармати під час пострілу (у бойовому положенні вони розводяться і опираються сошниками на ґрунт).

Ходова частина – це транспортний пристрій, який є частиною лафета причіпної артилерійської гармати. Бойова ходова частина – це ходова частина гармати, яка опирається на ґрунт під час виконання пострілу.

Прилади наводки (приціли) – це прилади, які розміщені на гарматі і призначені для забезпечення наведення гармати. За їх допомогою будуються прицільні кути і забезпечується наводка гармати на ціль. Як правило, сучасні гармати мають механічні і оптичні приціли, а протитанкові гармати, крім того, – нічні, радіолокаційні для прицілювання вночі або за умов поганої видимості.

Верхній станок з підйомною частиною гармати, механізмами і приладами наводки, зрівноважувальним механізмом і бойовим щитом складають обертову частину гармати, обертанням якої відносно осі цапф нижнього станка здійснюється горизонтальна наводка ствола гармати.

Під час пострілу верхній та нижній станки зі станинами і, як правило, колесами служать опорою ствола і називаються бойовим станком гармати.

Під час транспортування причіпних гармат нижній станок зі станинами і ходовою частиною є візком гармати (за винятком 122-мм гаубиці Д-30, де ходова частина розміщена на верхньому станку). Таким чином, лафет під час пострілу є бойовим станком гармати, а під час транспортування – її візком.

Залежно від призначення і типу гармати, а також від її конструктивних особливостей окремі частини і механізми гармат можуть бути відсутніми або замінюватися іншими.

Типова схема будови причіпних гармат наведена на рис. 1.2.

Дата добавления: 2014-11-18