Призначення, характеристика та будова ствола. Огляд ствола

Заняття 1. Ствол причіпних гармат.

Тема 3. Ствол і затвор.

Дія підривника

У службовому поводженні поворотний диск 42 утримується від переміщення в бойове положення кулькою 31, що входить у вертикальний паз диска і упирається в інерційний стопор 30, а також стопором 39 піротехнічного стопора 40. При цьому іскровий електродетонатор 44 виведений у бік від передатного заряду 33, внаслідок чого випадковий вибух електродетонатора не може викликати спрацьовування підривника.

Іскровий електродетонатор відключений від електричного ланцюга п’єзогенератора (ПГ), і його електричні виводи закриті через металеві деталі підривника.

При пострілі під дією інерційної сили стопор 30 переміщується до повного стиску пружини 34 і звільняє кульку 31, що викочується з паза поворотного диска по похилому отвору у втулці 5. Одночасно із цим капсуль-підпалювач 49, стиснувши пружину 51, наколюється на жало 50. Промінь вогню від капсуля, пройшовши через бічний паз втулки 5, підпалює піротехнічний запобіжник.

Для зняття з електродів п’єзоеле-мента електричного заряду струму, що утворився при ударі, служить гнучкий контакт 21, пелюстки якого під дією сили інерції вигинаються і накоротко замикають електроди п’єзоелемента через металеві деталі підривника. На польоті, після ви-горяння піротехнічного запобіжника, під дією сили заводної пружини 8 і моменту відцентрової сили, що повертає диск у той самий бік (через ексцентричне розта-шування осі його обертання), відбувається вдавлення стопора 39 у втулку 38 і поворот диска у бойове положення. При цьому іскровий електродетонатор займає положення над передаточним зарядом, а контактний ковпачок 46 з'єднується із центральним контактом 27, включаючи електродетонатор в електроколо п’єзогене-ратора. Підривник зведений.

При зустрічі з ціллю. У положенні деталей підривника відбувається деформація після зведення ковпака 18 мембрани 17 (або тільки мембрани) і стиск п’єзоелемента 14, у результаті чого між електродами п’єзоелемента виникає різниця потенціалів у три кіловольти. В іскровому проміжку електродетонатора 44 відбувається електричний розряд. Вибух електродетонатора викликає детонацію передатного заряду 33, що передається детонатору підривника і далі - капсуль-детонатору розривного заряду снаряда.

Ствол гармати – це пристрій, у якому здійснюється перстворення хімічної енергії бойового заряду в кінетичну енергію снаряда, призначений для спрямування польоту снаряда з певною лінійною та кутовою швидкістю.

Тип ствола – моноблок (це ствол, труба якого виготовлена з однієї заготовки) із нарізною напрямною частиною (36 нарізів прогресивної крутизни).

Калібр (номінальний діаметр каналу ствола, виміряний між діаметрально протилежними полями нарізів) ствола – 122 мм.

Будова ствола та елементів його конструкції (рис. 3.1).

Зовнішня поверхня труби ділиться на конічну та циліндричну частини. Циліндрична частина труби сприймає найбільший тиск порохових газів при пострілі, тому стінки її роблять більш товстими, ніж конічної частини.

Рисунок 3.1 – Ствол:

1- казенник; 2-муфта; 3-передня та задня обойми; 4-труба; 5-дульне гальмо; 6-шворнева балка

У зв’язку з тим, що тиск порохових газів у напрямку дульної частини поступово знижується, товщина стінок труби в цьому напрямку поступово зменшується.

Внутрішня порожнина труби називається каналом ствола і поділяється на каморну та напрямну частини, які обмежені дульним та казенним зрізом і з’єднуються між собою з’єднувальним конусом.

Каморна частина ствола призначена для розміщення гільзи із бойовим зарядом та запояскової частини снаряда. З одного боку вона обмежена казенним зрізом, а з іншого – початком напрямної частини.

Напрямна частина ствола призначена для спрямування польоту снаряда з певною лінійною та кутовою швидкістю. З одного боку вона обмежена каморною частиною, а з іншого – дульним зрізом.

Напрямна частина ствола – частина ствола, в якій розміщується більша частина снаряда і яка призначена для надання снаряду спрямованого польоту. Напрямна частина нарізного ствола утворена із гвинтових пазів, які називаються нарізами, та гвинтових виступів, які називаються полями.

Казенник – частина ствола, що має затворне гніздо під клин затвора, який замикає канал ствола під час пострілу. Він призначений для розміщення більшості механізмів затвора і забезпечує необхідну масу відкотної частини та положення центру мас підйомної частини гармати (рис. 3.2).

Рисунок 3.2 – Казенник

Корпус казенника має складну конфігурацію з великою кількістю гнізд, каналів та отворів для розміщення деталей та механізмів затвора та противідкотних пристроїв.

Труба з'єднана із казенником за допомогою муфти (рис. 3.3). Правильність їх взаємного положення фіксується шпонкою, яка закріплюється гвинтом.

Рисунок 3.3 – Муфта

Обойми (передня та задня) – для з’єднання із люлькою (рис. 3.4)

Рисунок 3.4 – Передня та задня обойми

Дульне гальмо (рис. 3.5) – надульний газодинамічний пристрій, призначений для поглинання частини кінетичної енергії відкотної частини гармати під час пострілу.

Рисунок 3.5 – Дульне гальмо

Дульне гальмо – однокамерне, щілинного типу. Ефективність його досягає 50% (тобто частина енергії, що поглинається дульним гальмом, становить 50%; інша частина кінетичної енергії поглинається противідкотними пристроями, механізмами затвора та спрямовується на подолання сил тертя).

Шворнева балка – призначена для з’єднання гармати з тягачем.

Дата добавления: 2014-11-18