Догляд за тяжкохворими та хворими, що агонують 4 страница

- якщо при обстеженні виявлене джерело ендогенної інфекції, планову операцію проводять тільки після його санації;

- після перенесеного гострого інфекційного захворювання не можна оперувати в плановому порядку протягом двох тижнів після повного видужання;

Б) Профілактика ендогенної інфекції перед екстреною операцією:

- при необхідності виконання операції за абсолютними показниками наявність гострого або хронічного запального вогнища не є протипоказанням до операції;

- незважаючи на короткочасність і відсутність можливості поглибленого доопераційного обстеження, необхідно звернути увагу на клінічну симптоматику вогнищ інфекції в організмі пацієнта;

- для профілактики загострення запального процесу або його поширення необхідно застосовувати антибіотики, уросептики й ін.

Профілактика госпітальної інфекції

1. Визначення: Госпітальна інфекція (нозокоміальна інфекція, «noso» - хвороба, «komos» - придбання)- це захворювання або ускладнення, розвиток яких пов'язаний з інфікуванням хворого, що відбулось під час його перебування в стаціонарі, у тому числі й у хірургічному, при проведенні лікувально-діагностичного процесу.

2. Загальна характеристика госпітальної інфекції (характерні риси госпітальної інфекції):

А) Збудники стійкі до основних антибіотиків й антисептичних засобів;

Б) Збудники – звичайно умовно-патогенні мікроорганізми, найбільш часто стафілокок, клебсієли, кишкова паличка, протей й ін.

В) Виникає в ослаблених у результаті хвороби й операції пацієнтів;

Г) Часто виникають масові ураження одним штамом мікроорганізму, що проявляється подібною клінічною картиною захворювання або ускладнення, що утрудняє їхнє лікування.

3. Профілактика госпітальної інфекції (основні міри):

А) Скорочення доопераційного ліжко-дня;

Б) Облік розташування хворих у палатах при госпіталізації (по тривалості перебування, характеру захворювання й наявності ускладнень);

В) Рання виписка зі стаціонару з наступним контролем загоєння рани вдома або в поліклініці;

Г) Зміна антисептичних засобів й антибіотиків, використовуваних у відділенні, під контролем мікробного моніторингу відділення;

Д) Раціональне призначення антибіотиків.

Проблема ВІЛ-інфекції в хірургії:

1. Актуальність проблеми:

- в умовах стрімкого розповсюдження ВІЛ-інфекції серед населення України кожен пацієнт повинен розглядатися як потенційний носій вірусу імунодефіциту людини.

2. Шляхи ВІЛ-інфікування в хірургії:

- безпосередньо з кров´ю хворого через пошкодження шкіри рук (проколи, порізи) під час виконання оперативних втручань або маніпуляцій;

- через непошкоджену шкіру або слизові оболонки в разі попадання на них крові чи біологічної рідини хворого;

А) Виявлення носіїв ВІЛ-інфекції:

- обстеження хворих групи ризику: наркомани, гомосексуалісти, хворі, які перенесли гепатит В або С, венеричні захворювання;

- обстеження хворих, яким планується використання інвазивних методів діагностики та лікування;

- обстеження медичного персоналу хірургічних відділень, операційних блоків, відділень переливання крові, гемодіалізу, лабораторій - 1 раз кожні 6 місяців.

Б) Виявлення хворих на СНІД:

- обов΄язкове обстеження крові на вірус імунодефіциту людини (форма 50) хворих із:

* високою пропасницею протягом більше 3 діб;

* схудненням, діареєю;

* грибковим ураженням верхніх дихальних шляхів та стравоходу;

* гепато- і спленомегалією;

* системним збільшенням лімфатичних вузлів;

* клінічними ознаками імунодефіциту;

* пневмоцистною пневмонією;

* саркомою Капоші.

3. Профілактика внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією (згідно з наказом МОЗ України №120 від 25.05.2000 р.)

А) Загальні положення:

- кожне робоче місце медичного працівника забезпечується засобами запобігання передачі вірусу імунодефіциту людини від можливого вірусоносія або хворого на СНІД іншим пацієнтам, медичному персоналу;

- робочі місця забезпечуються інструктивно-методичними документами, аптечками для проведення термінової профілактики при аварійних ситуаціях, необхідним набором медичних інструментів для одноразового використання, дезінфікуючими засобами для проведення знезараження;

- використаний медичний інструментарій, посуд, білизна, апарати та інше, забруднені кров’ю або біологічними рідинами, а також речі, які забруднені слизом хворого, відразу після використання підлягають дезінфекції;

Б) Заходи профілактики при наданні медичної допомоги та обслуговуванні хворих

- медичні працівники зобов’язані дотримуватись заходів перестороги під час огляду хворого, проведення маніпуляцій з ріжучим та колючим інструментом;

- при маніпуляціях, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри й слизових оболонок, розтині трупів, проведенні лабораторних досліджень, обробці інструментарію та ін. медичні працівники повинні користуватись засобами індивідуального захисту (медичними халатами, масками, гумовими рукавичками, а при необхідності - захисним екраном, окулярами, нарукавниками), що дозволяє уникнути контакту шкіри та слизових оболонок медпрацівника з кров’ю, тканинами, біологічними рідинами пацієнтів;

- медичні працівники з пошкодженнями шкіри рук (рани, подряпини, ексудативні ураження шкіри), які неможливо закрити гумовими рукавичками, звільняються на період захворювання від безпосереднього медичного обслуговування хворих;

- для уникнення поранень після виконання ін’єкцій голки з використаних шприців не знімають до дезінфекції, перед зануренням шприця з голкою в дезрозчин виймають тільки поршень;

В) Заходи профілактики при роботі з біоматеріалом:

- всі маніпуляції з кров’ю й сироватками в лабораторіях повинні виконуватися за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток, дозаторів;

- будь-які ємності з кров’ю, іншими біологічними рідинами, тканинами, шматочками органів тощо повинні відразу на місці взяття щільно закриватися гумовими або пластмасовими кірками;

- для забезпечення знезараження при випадковому витіканні біологічної рідини кров та інші біоматеріали необхідно транспортувати в штативах, покладених у контейнери, бікси або спеціальні пенали, на дно яких укладається чотиришарова суха серветка;

- не допускається транспортування проб крові та інших біоматеріалів у картонних коробках, дерев’яних ящиках та поліетиленових пакетах;

- не допускається вкладання бланків направлень та іншої документації в контейнер чи бікс із біоматеріалом.

Г) Заходи при пораненнях, контактах з кров’ю, іншими біологічними матеріалами ВІЛ-інфікованого або хворого на СНІД:

- будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медперсоналу та забруднення їх біоматеріалом пацієнтів під час надання їм медичної допомоги повинно кваліфікуватись як можливий контакт із матеріалом, який містить ВІЛ або інший збудник інфекційного захворювання!

- якщо контакт із кров’ю або іншими біологічними рідинами чи біологічними матеріалами супроводжувався порушенням цілісності шкіри (укол, поріз та ін.), потерпілий повинен:

*зняти рукавички робочою поверхнею усередину;

*видавити кров із рани;

*ушкоджене місце обробити одним із дезінфектантів (3% розчином перекису водню, 70% етиловим спиртом, йодонатом та ін.);

*ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім протерти 70% етиловим спиртом або розчином стериліуму;

*на рану накласти лейкопластирну пов’язку, надіти напальчник;

*при необхідності продовжувати роботу - одягти нові гумові рукавички;

*терміново повідомити керівництво лікувально-профілактичної установи про аварію для її реєстрації та проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції;

- у випадку забруднення шкіри кров’ю або іншими біорідинами без ушкодження необхідно:

*обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70% етиловим спиртом, розчином стериліуму, 3% розчином перекису водню та ін.);

· промити водою з милом і повторно протерти спиртом

- у разі потрапляння крові або біорідини хворого на слизові оболонки:

* ротової порожнини - прополоскати 70% етиловим спиртом;

* порожнини носа - закапати 30% розчин альбуциду;

* очей - промити водою, закапати 30% розчин альбуциду;

- у разі попадання біоматеріалу на халат, одяг:

*одяг зняти й замочити в одному з дезрозчинів;

*забруднене взуття дворазово протерти ганчіркою, змоченою в розчині одного з дезінфікуючих засобів;

*шкіру рук та інших ділянок тіла при їх забрудненні через одяг необхідно протерти 70% етиловим спиртом, промити водою з милом й повторно протерти спиртом;

Д) Реєстрація аварій, нагляд за потерпілими та заходи по запобіганню професійному зараженню:

- в усіх лікувально-профілактичних заходах ведеться форма 108-о „Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом”;

- після проведення реєстрації аварії потерпілому пропонують (за його згодою) пройти обстеження на наявність антитіл до ВІЛ;

- вперше кров для тестування за кодом 115 (медичний контакт) відбирається безпосередньо після аварії, але не пізніше 5 днів після неї; позитивний результат свідчить про те, що працівник був інфікований ВІЛ раніше й аварія не є причиною зараження;

- якщо результат обстеження негативний, те наступне тестування необхідно проводити через 3 та 6 місяців і далі - через рік;

- результати обстеження медичних працівників є конфіденційними;

- якщо профаварія мала місце під час роботи з біоматеріалом, про який заздалегідь відомо, що він інфікований ВІЛ, потерпілому співробітнику проводитися екстрена профілактика азидотимідином (АЗТ) чи його аналогами й на період нагляду за ним забороняється здавати донорську кров;

- розпочинати профілактичний прийом азидотимідину бажано якнайшвидше, але не пізніше 24-36 годин після факту ушкодження.

ОСНОВИ І ВИДИ СУЧАСНОЇ АНТИСЕПТИКИ

1. Визначення: Антисептика(«anti» - проти, «septicus» - гниття) – це одночасно й галузь науки, і вчення про способи, засоби, умови, механізми пригнічення життєдіяльності мікроорганізмів в рані, патолочігному вогнищі або організмі хворого в цілому.

2. Види антисептики:

А) Механічна антисептика;

Б) Фізична антисептика;

В) Хімічна антисептика;

Г) Біологічна антисептика.

3. Механізми протимікробної дії антисептиків (спричинювані антисептиком зміни в структурі й обміні речовин й енергії мікроорганізму, які ведуть до загибелі мікроба, припинення його росту й розмноження або до зниження чисельності мікробної популяції):

А) Деструктивний механізм:

- процес руйнування структур (органоїдів) і макромолекул, що супроводжується необоротними змінами будови молекул, їх механічних, фізико-хімічних, електричних й інших властивостей і веде до втрати виконуваної органоїдом і молекулою функції;

- деструкцію молекул викликають хімічні речовини, механічні фактори, температура, світло, випромінювання, ультразвук, осмотичний тиск;

- з антисептиків деструктивний ефект мають 96 % етиловий спирт, високі концентрації фенолу, галогенів, кислот і основ, деяких солей важких металів, поверхнево-активних речовин із високими детергентними властивостями.

Б) Окисний механізм.

- антисептиками з окисним механізмом дії є перекис водню, калію перманганат, галогени;

- окиснювання органічних речовин мікробної клітини антисептиками підкоряється загальним закономірностям, які пояснює перекисна теорія окислювання;

- на першому етапі ланцюгової реакції відбувається від'єднання від антисептика кисню, його активація, а також утворення проміжних перекисних продуктів: ВІН', ВІН" й інших, які несуть більш високий електрохімічний потенціал, ніж кисень;

- на другому етапі активований кисень і проміжні окиснювачі взаємодіють із реакційноздатними групами хімічних сполук мікробної клітини, у результаті чого відбувається повна деструкція молекул або утворюються солетвірні або несолетвірні аналоги й мішені, які не здатні виконувати властиві первісній сполуці функції.

В) Мембраноатакуючий механізм:

- до антисептиків цієї групи належать поверхнево-активні речовини (ПАР), антибіотики, поліміксини й граміцидіни, імідазольні препарати, карбонові кислоти, аміни й спирти жирного ряду, зокрема поліенові антибіотики, а також ундециленова кислота і її похідні;

- механізм протимікробної дії фенолів і йодофорів проявляється зміною функції клітинних мембран;

- катіонні поверхнево-активні речовини (четвертинно-амонієві сполуки, полімиксини, граміцидини) концентруються на мембрані й зв'язуються з фосфатидними групами ліпідів мембрани;

- аніонні речовини, до яких належать лужні мила, жовчні кислоти, алкіл- і арилсульфони, йодофори, взаємодіють із реакційноздатними групами білків мембран;

- феноли й спирти розчиняють ліпідні фрагменти мембрани;

- поліенові антибіотики зв'язуються зі стеринами мембрани еукаріотичних мікроорганізмів.

Г) Антиметаболічний й антиферментний механізм:

- до антиметаболітів відносять структурні аналоги нормальних метаболітів (амінокислот, пуринових і піримідинових основ, моносахарів, жирних кислот й ін.), які впливають на обмін речовин й енергії (сульфаніламідні препарати);

- будучи структурними аналогами параамінобензойної кислоти, вони блокують синтез дигідрофолієвої і тетрагідрофолієвої кислот, що входять до складу ферменту, що каталізує синтез піримідинових основ нуклеїнових кислот.

4. Застосування методів антисептики в умовах клініки:

А) У практиці звичайно сполучаються різні види антисептики;

Б) Використання антисептичних методів, поряд зі знищенням мікроорганізмів, може стимулювати різні механізми в організмі хворого, спрямовані на пригнічення інфекції;

В) Препарати й методи антисептичного впливу повинні бути нешкідливі, нетоксичні для різних органів і систем і не викликати серйозних побічних ефектів.

Механічна антисептика

1. Визначення: Механічна антисептика – це знищення мікроорганізмів механічними методами.

2. Принципи механічної антисептики:

А) Механічні методи антисептики є основними;

Б) Механічні методи включають видалення ділянок тканин, насичених мікроорганізмами, інфікованих згустків крові, гнійного ексудату.

3. Види механічної антисептики (рис. 82)

Рис. 82

Рис. Основні заходи механічної антисептики

А) Туалет рани:

а) Проводиться практично при будь-якій перев'язці, у тому числі при наданні першої лікарської допомоги при пораненні, що дозволяє ліквідувати близько 80-90% мікроорганізмів у рані й навколо її:

- знімають просочену відокремлюваним пов'язку;

- обробляють шкіру навколо рани, знімаючи при цьому відшарований епідерміс, сліди раневого ексудату, залишки клеола;

- при необхідності пінцетом або затискачем з марлевою кулькою видаляють гнійний ексудат, інфіковані згустки крові, вільно лежачі некротичні тканини;

Б) Первинна хірургічна обробка рани:

а) первинна хірургічна обробка рани - важливий етап механічної антисептики;

б) первинна хірургічна обробка дозволяє перетворити інфіковану рану в стерильну шляхом висічення країв, стінок і дна рани разом зі сторонніми предметами й зонами некрозу;

в) при первинній хірургічній обробці рани видаляються всі тканини, які торкалися нестерильних предметів й зовнішнього середовища, у яких можуть перебувати мікроби;

г) первинна хірургічна обробки рани – основний метод лікування свіжо- інфікованої рани;

В) Вторинна хірургічна обробка рани:

а) вторинна хірургічна обробка рани виконується при наявності рани, у якій уже розвилася інфекція;

б) вторинна хірургічна обробка рани включає:

- видалення некротичних тканин (скупчення мікроорганізмів, живильне середовище для життєдіяльності мікробів);

- виявлення поглиблень, кишень або затікань, з яких утруднений відтік ексудату;

- розсічення вузьких ходів і каналів, що ведуть у порожнину із гнійним ексудатом, для створення сприятливих умов для його відтоку;

Г Інші операції й маніпуляції:

а) механічна антисептика – це лікування інфекції хірургічним шляхом, за допомогою хірургічних інструментів і скальпеля:

+ основний принцип гнійної хірургії«Uvi pus – ubi es» (бачиш гній – випусти його);

- розкриття абсцесів, флегмон;

- пункція гнійника (гнійний гайморит, гнійний плеврит);

- видалення органів, у яких відбувається скупчення мікроорганізмів при гострому запаленні (гострий апендицит, гострий холецистит).

Фізична антисептика

1. Визначення: Фізична антисептика – це знищення мікроорганізмів за допомогою фізичних методів.

2. Види фізичної антисептики (рис. 83):

Рис. 83 Основні заходи фізичної антисептики

А) Гігроскопічний перев'язний матеріал:

а) введення в рану гігроскопічного матеріалу значно збільшує обсяг евакуйованого виділюваного;

б) як гігроскопічний матеріал використовують марлю (тампони, серветки, кульки), білу вату або ватно-марлеві тампони;

в) уведений у рану марлевий тампон у середньому зберігає свої властивості «висмоктувати ранове відокремлюване» близько 8 год., а потім просочується ексудатом і втрачає свої властивості;

г) щоб тампон не став перешкодою для відтоку ранового ексудату, рана дренується тампоном пухко;

Б) Гіпертонічні розчини:

а) гіпертонічні розчинивикористовуються для поліпшення відтоку з рани;

б) осмотичний тиск гіпертонічних розчинів вище, ніж у плазмі крові;

в) найчастіше як гіпертонічний розчин використовують 10% розчин хлориду натрію;

г) змочені розчиноммарлеві серветки або тампони вводяться в рану, й, за рахунок різниці осмотичного тиску, збільшується відтік рідини з рани;

В) Дренування ран:

а) важливий елемент фізичної антисептики, заснований на принципах капілярності й сполучених посудин;

б) розрізняють три основних види дренування: пасивне, активне, проточно-промивне:

Рис. 84 Види дренування: а - пасивне; б - активне - в - проточно-промивне

+ пасивне дренування

- дренування за принципом сполучених посудин, тому дренаж повинен перебувати в нижньому куті рани, а другий вільний кінець - нижче рани;

- як дренажі використовуються поліхлорвінілові трубки, гумові смужки, рукавично-трубчасті дренажі;

- на кінці трубки, що вводиться в рану, роблять додатково кілька отворів для кращого дренування;

+ активне дренування

- можливе при герметичному дренуванні рани;

- до зовнішнього кінця дренажу приєднується спеціальна пластмасова гармошка, гумова гармошка або електричний відсос, за допомогою яких проводиться аспірація відокремлюваного;

+ проточно-промивне дренування

- рана дренується не менш ніж двома дренажами;

- по одному або декількох з них постійно протягом доби здійснюється введення в порожнину рани діалізуючої рідини, а по іншому (одному або декількох дренажах) промивна рідина витікає;

- введення рідини в дренаж проводиться методом краплинних вливань, і при проведенні методу необхідно стежити за повнотою відтоку рідини з рани;

Г) Застосування сорбентів:

- у рану вводяться речовини, які адсорбують на собі токсини й мікроорганізми;

- сорбенти являють собою вуглевмісні речовини у вигляді порошку або волокон;

Д) Фактори зовнішнього середовища:

а) промивання рани – забезпечує вимивання з рани некротичних тканин, сторонніх предметів, гнійного ексудату;

б) висушування рани – звичайно застосовується при опіках: хворі перебувають у наметах із підвищеною температурою й низькою вологістю;

Е) Технічні засоби:

а) ультразвук – використовується при лікуванні гнійних ран:

- у рану наливають розчин антисептика;

- у розчин занурюють наконечник приладу з низькочастотними ультразвуковими коливаннями;

- коливання рідини сприяють поліпшенню мікроциркуляції в стінках рани, відторгненню некротичних тканин, а іонізація розчину в рані порушує окиснювально-відновні процеси в мікробних клітинах;

б) лазерне випромінювання малої потужності – застосовується в гнійній хірургії

- забезпечує бактерицидну дію на стінки рани;

в) УФ-промені – забезпечують бактерицидну дія на ранову поверхню:

- ультрафіолетове проміння знищує мікроби в ділянці рани, трофічних виразок і т.д.;

г) рентгенотерапія – застосовується для пригнічення інфекції в невеликих, глибоко розташованих вогнищах (кістковий панарицій, остеомієліт, анастомозити після операцій на органах черевної порожнини).

Хімічна антисептика

1. Визначення: Хімічна антисептика – це знищення мікроорганізмів за допомогою різних хімічних речовин у рані, патологічному вогнищі або організмі хворого й у навколишньому середовищі.

2. Класифікація антисептиків:

А) Дезінфікуючі засоби – використовуються для обробки інструментів, миття стін, підлог, обробки предметів догляду;

Б) Антисептичні речовини – застосовуються зовнішньо для обробки шкіри, рук хірурга, промивання ран і слизистих оболонок;

В) Хіміотерапевтичні засоби – уводяться усередину й виявляють резорбтивну дію в організмі хворого, пригнічуючи ріст мікроорганізмів у різних патологічних вогнищах.

3. Групи хімічних антисептиків.

А) Група галоїдів – використовується для зовнішнього застосування:

- препарати йоду: 1-5% спиртова настойка, йодинол, йодонат, йодопірон, бетадин, повідон-йодин, розчин Люголя;

- препарати хлору: хлорамін Б;

Б) Окислювачі:

- перекис водню- антисептик зовнішнього застосування: 3% розчин використовується для промивання гнійних ран при перев'язках, 6% розчин є важливою дезінфікуючою речовиною, входить до складу первомуру;

- перманганат калію - антисептик зовнішнього застосування: 0,02-0,1% розчин застосовують для промивання ран, слизуватих оболонок, 2-5% розчин може застосовуватися для місцевого лікування опіків, пролежнів;

В) Спирти:

- етиловий спирт – застосовується для обробки шкіри й рук хірурга, входить до складу препаратів АХД-2000 й АХД-2000-спеціаль (для обробки рук хірурга й хірургічних інструментів);

Г) Альдегіди:

- формалін – у сухому вигляді використовується для стерилізації оптичних інструментів у газових стерилізаторах, входить до складу потрійного розчину;

Д) Феноли:

- карболова кислота - застосовується в комплексі з іншими препаратами в складі присипок, мазей, потрійного розчину;

Е) Барвники:

- брильянтовий зелений, метиленовий синій – антисептики зовнішнього застосування: 1-2% розчин (спиртовий або водний) використовується для обробки саден, поверхневих ран, 0,02% водний розчин – для промивання ран;

Ж) Солі важких металів

- нітрат срібла – антисептик зовнішнього застосування, 0,1-0,2% розчини - для промивання слизових оболонок, 5-20% розчини – для припікання надлишкових грануляцій;

- протаргол, коларгол – для промивання сечового міхура, змазування слизових оболонок;

- оксид цинку – входить до складу присипок і паст, що володіють протизапальним ефектом, захищає шкіру від мацерації.

З) Детергенти (поверхнево-активні речовини)

- хлоргексидину біглюконат (гібітан), дегмін, дегміцид - антисептики зовнішнього застосування, застосовуються для обробки рук хірурга, операційного поля;

- цитеал – антисептик із вираженою протизапальною, антимікробною дією й миючим ефектом, застосовується при лікуванні гнійних ран у концентрації 1:10, для промивання порожнин (черевної, грудної, порожнини суглоба) – у концетрації 1:100;

И) Похідні мірамістину:

- мірамідез – 0,1% спиртовий розчин, застосовується для обробки операційного поля, рук хірурга, профілактики інфікування мікротравм шкіри;

- мірамістин - 0,01% водний розчин, застосовується для профілактики нагноєння й лікування гнійних ран, лікування гнійно-запальних процесів, гострих і хронічних уретритів й уретропростатитів, лікування поверхневих і глибоких опіків, підготовки опікових ран до дерматопластики;

И) Похідні нітрофурану:

- фурацилін – антисептичний засіб для зовнішнього застосування, розчин 1:5000 використовується при лікуванні гнійних ран, промивання слизових оболонок;

- ліфузоль – плівкотвірний антисептик зовнішнього застосування, містить фурацилін, лінетол, смоли; застосовується для захисту шкіри навколо свищів, для лікування поверхневих ран;

- фуразолфдон, фурагфн, фурадонфн, фурамаг – хіміотерапевтичні препарати для внутрішнього застосування, «уроантисептики», застосовуються при інфекціях сечовивідних шляхів і кишкових інфекціях;

К) Похідні 8-оксихіноліну:

- нітроксолін (5-НОК) – уроантисептик, застосовується при інфекціях сечовивідних шляхів;

- ентеросептол, інтестопан – хіміотерапевтичні препарати для лікування кишкових інфекцій;

Л) Похідні нітроімідазолу:

- метронідозол (метрагіл, флагіл, трихопол) – хіміотерапевтичний засіб широкого спектра дії, ефективний у відношенні бактероїдів, найпростіших, деяких анаеробів, застосовується в комплексі з антибіотиками при лікуванні тяжких гнійно-септичних процесів;

М) Антисептики рослинного походження:

- хлорофіліпт, ектерицид, настійка календули, баліз – антисептики зовнішнього застосування для промивання ран, слизових оболонок;

Н) Сульфаніламідні препарати:

- сульфадімезин, сульфазин, сульфадіметоксин, сульфален, етазол – хіміотерапевтичні засоби з бактеріостатичною дією, застосовуються внутрішньо (у вигляді таблеток) або зовнішньо в складі мазей, присипок;

- бісептол (бактрим) - комбінований препарат, застосовується для лікування різних запальних процесів.

Біологічна антисептика

1. Визначення: Біологічна антисептика – це методи знищення мікроорганізмів за допомогою фармакологічних препаратів біологічного походження прямої й опосередкованої дії.

2. Види біологічної антисептики і її основні фармакологічні препарати й методи:

А) Біологічна антисептика прямої дії – використання фармакологічних препаратів біологічного походження, що безпосередньо впливають на мікроорганізми:

а) антибіотики;

б) протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, хімопсин, терилітин, іруксол);

в) препарати для пасивної імунізації (лікувальні сироватки, антитоксини, гамма-глобуліни, бактеріофаги, гіперімунна плазма);

Б) Біологічна антисептика опосередкованої дії – використання фармакологічних препаратів біологічного походження й інших методів різного походження, що стимулюють можливості макроорганізму в боротьбі з мікроорганізмами:

а) методи, що стимулюють неспецифічну резистентність (кварцування, вітамінотерапія, УФО крові, лазерне опромінювання крові);

Дата добавления: 2014-11-18