Порушення спорожнювання кишечнику

Гикавка

Гикавка – проявляється скороченням діафрагми, що виникає при подразненні блукаючого нерва.

Причинні фактори гикавки: прийом їжі, переїдання, психічний стрес, центральний генез, запальні процеси черевної порожнини (перитоніт), порушення кишкового пасажу, патологічні процеси в середостінні, діафрагмальні грижі.

Гикавка сполучається: із блювотою, печією, запорами, болем у животі.

Гикавка купірується: глибокими вдохами, дробовим прийомом води, проти- блювотними препаратами, симпатоміметиками.

Печія

Печія – спорадична, регулярна.

Печія викликається: прийомом їжі (частіше гострої або солодкої), натще.

Печія сполучається: з гикавкою, блювотою, гіркотою в роті, підвищеною салівацією, болем в епігастрії.

Печія купірується: прийомом антацидів, соди, теплої обволікаючої їжі, симпатоміметиків, холінолітиків.

Дисфагія

Дисфагія (утруднення ковтання) - не спостерігається, спостерігається.

Дисфагія виникає – при ковтанні слини, рідини, твердої їжі

Дисфагія супроводжується - відчуттям стороннього предмета в стравоході, непроходженням їжі в шлунок, зригуванням, спастичним болем за грудиною, поперхуванням.

Відрижка

Відрижка виникає - рідко, регулярно.

Відрижка вмістом - тухлим повітрям, кислим шлунковим умістом, з'їденою їжею.

Відрижка пов'язана - з порушенням ковтання, гикавкою, застоєм у шлунку, звичною аерофагією, зміною положення тіла.

Регургітація

Регургітація - пасивне закидання вмісту шлунка в стравохід.

Регургітація може спостерігатися зрідка, регулярно.

Регургітація з'являється - після прийому великої кількості їжі, при порушенні евакуації зі шлунка, при роботі в нахиленому положенні, підсилюється в горизонтальному положенні, у сні, при алкогольному сп’янінні.

Регургітація супроводжується – затіканням шлункового вмісту в трахею, бронхи (синдром Мендельсона), гикавкою, кашлем.

Може бути представлено частими, нерегулярними випорожненнями або тривалою їх відсутністю.

Гострі хірургічні захворювання супроводжуються затримкою випорожнень й газів, при цьому хворий сам фіксує на цьому увагу. Труднощі виникають, коли ці явища розвиваються поступово й носять характер запору. Лікареві важливо з'ясувати, коли ці явища виникли вперше, установити чергування запорів й поносів. Поноси можуть мати місце й при гострій патології органів черевної порожнини (при ретроцекальному апендициті, токсичному перитоніті, гнійному запаленні придатків матки, тазовому абсцесі).

Зміни характеру випорожнень й відхождения газів дуже варіабельні й вимагають з'ясування співвідношення їх з болем у животі, характером перебігу захворювання, наявністю пальпаторної болючості в різних відділах живота. У хворих можуть бути помилкові позиви до дефекації. Важливе значення має вигляд калових мас і наявність різних включень (рідкі пінисті; смердючі, змішані зі слизом і кров'ю, темна або червона кров, наявність паразитів, „стрічкоподібний кал”, «козячий кал»), що буває при хронічних запальних захворюваннях тонкої або товстої кишок, пухлинних ураженнях ободової і прямої кишок.

Дата добавления: 2014-11-18