Загальні питання хірургічної патології 1 страница

1. Кровотеча – це:

1. Просочування та імбібіція кров’ю тканин навколо судини внаслідок травми судини або порушення проникності її стінки.

2. Травматичне пошкодження стінки кровоносних судин.

3. Витікання крові із кровоносних судин у зовнішнє середовище, порожнистий орган або порожнину організму через ушкодження стінки судини або порушення її проникності.

4. Порушення проникності стінки судин при патологічному процесі.

5. Штучно утворена і заповнена кров’ю порожнина, що виникла в результаті розшарування тканини при кровотечі.

2. Зміни в організмі при кровотечі:

1. Підвищення тонусу судин.

2. Анурія.

3. Зниження тонусу судин.

4. Брадикардія.

5. Підвищення ОЦК.

3. Класифікація кровотеч за характером:

1. Первина.

2. Зовнішня.

3. Артеріальна.

4. Внутрішня.

5. Гостра кровотеча.

4. Класифікація кровотеч за клінічним перебігом:

1. Венозна кровотеча.

2. Артеріальна кровотеча.

3. Прихована кровотеча.

4. Вторинна кровотеча.

5. Хронічна кровотеча.

5. Класифікація кровотеч стосовно зовнішнього середовища:

1. Внутрішня кровотеча.

2. Первинна кровотеча.

3. Капілярна кровотеча.

4. Хронічна кровотеча.

5. Кровотеча малого об’єму.

6. Компенсаторно-пристосувальні реакції організму при кровотечі:

1. Розвиток поліорганної недостатності.

2. Олігурія.

3. Брадикардія.

4. Децентралізація кровообігу.

5. Підвищення ОЦК.

7. Перша фаза утворення тромбу в пошкодженій судині:

1. Перехід протромбіну в тромбін.

2. Утворення кров’яного і тканинного тромбопластину.

3. Утворення фібрину.

4. Перехід тромбіну в фібрин.

5. Перехід тромбіну в тромбопластин.

8. Патологічні реакції в організмі при тривалій некомпенсованій крововтраті:

1. Аутогемодилюція.

2. Розвиток поліорганної недостатності.

3. Брадикардія.

4. Підвищення ОЦК.

5. Гіпервентиляція легень.

9. Крововтрата малого об’єму становить:

1. До 10% дефіцит ОЦК (до 500мл).

2. До 0, 5% дефіцит ОЦК.

3. 11-20% дефіцит ОЦК (500-1000мл).

4. 21-40% дефіцит ОЦК (1000-2000 мл).

5. 41-70% дефіцит ОЦК (2000-3500 мл).

10. Крововтрата великого об’єму:

1. 0, 5% - 10% дефіцит ОЦК (до 500 мл).

2. 11-20% дефіцит ОЦК (500-1000мл).

3. 21-40% дефіцит ОЦК (1000-2000 мл).

4. 41-70% дефіцит ОЦК (2000-3500 мл).

5. Понад 70% дефіцит ОЦК (понад 3000 мл).

11. Крововтрата смертельна:

1. 0, 5% - 10% дефіцит ОЦК (до 500 мл).

2. 11-20% дефіцит ОЦК (500-1000мл).

3. 21-40% дефіцит ОЦК (1000-2000 мл).

4. 41-70% дефіцит ОЦК (2000-3500 мл).

5. Понад 70% дефіцит ОЦК (понад 3000 мл).

12. Вигляд шкірних покривів при гострій кровотечі:

1. Яскраво рожеві, сухуваті.

2. Бліді, сухуваті.

3. Жовтуваті.

4. Землисто-сірі, сухі.

5. Бліді, вкриті холодним потом.

13. Шоковий індекс Альговера визначають по відношенню:

1. Частоти пульсу до величини систолічного тиску.

2. Частоти пульсу до величини діастолічного тиску.

3. Величини гемоглобіну до величини гематокриту.

4. Величини гематокриту до величини гемоглобіну.

5. Величини венозного тиску до тиску артеріального.

14. Причини кровотечі:

1. Ураження судин хімічними розчинами.

2. Порушення проникності стінки судин при патологічному процесі.

3. Перерозтягнення стінки судин під час фізичного навантаження.

4. Погіршення реології крові.

5. Гіповолемія.

15. Компенсаторно-пристосувальні реакції при крововтраті:

1. Децентралізація кровообігу.

2. Централізація кровообігу.

3. Розвиток поліорганної недостатності.

4. Підвищення ОЦК.

5. Брадикардія.

16. Місцеві ознаки при зовнішній кровотечі:

1. Витікання крові з рани.

2. Здуття живота.

3. Виділення незмінної або зміненої крові із природних отворів організму.

4. Шкірні покриви бліді, вкриті холодним потом.

5. Ослаблення або відсутність дихальних шумів.

17. Об’єктивні дані при аускультації:

1. При кровотечі у перикард – зниження звучності серцевих тонів.

2. Тахікардія.

3. При кровотечі у плевральну порожнину – посилення дихальних шумів.

4. При кровотечі у черевну порожнину – посилення перистальтичних шумів.

5. При кровотечі у перикард – посилення звучності серцевих тонів.

18. Клініка хронічної кровотечі:

1. Загальна слабкість, мерехтіння мушок перед очима.

2. Брадикардія.

3. Підвищений артеріальний тиск.

4. Яскраво червоні шкірні покриви.

5. Підвищення частоти пульсу.

19. Лабораторні методи діагностики кровотечі:

1. Загальний аналіз крові.

2. Торакоскопія.

3. Гемоперитонеум.

4. Гемоторакс.

5. Біохімічний аналіз крові.

20. Спеціальні методи діагностики кровотечі:

1. Рентгеноскопія.

2. Гемоторакс.

3. Лапароскопія.

4. Ангіографія.

5. Гемоперитонеум.

21. Шоковий індекс в нормі становить:

1. 0, 54.

2. 0, 78.

3. 0, 99.

4. 1, 11.

5. 1, 38.

22. Крововилив – це:

1. Просочування та імбібіція кров’ю тканин навколо судини внаслідок

травми судини або порушення проникності її стінки.

2. Раптовий вилив великої порції крові внаслідок розриву або травми стінки

крупної судини.

3. Дрібні діапедезні просочування крові на поверхні шкіри.

4. Штучно утворена і заповнена кров’ю порожнина.

5. Арозія стінки судини.

23. Гематома – це:

1. Злоякісна пухлина крові.

2. Згустки крові в порожнинних органах.

3. Штучно утворена і заповнена кров’ю порожнина, що виникла в результаті

розшарування тканин при кровотечі.

4. Порушення проникності стінки судин при патологічному процесі.

5. Гемоперитонеум.

24. Кількість фаз процесу утворення тромбу:

1. 1 – фаза.

2. 2 – фази.

3. 3 – фази.

4. 4 – фази.

5. 5 – фаз.

25. Первинна кровотеча це:

1. Кровотеча, що вперше виникла в даному органі.

2. Кровотеча, що виникла в перші години або відразу після травми.

3. Кровотеча, що виникла після 4-5 годин після травми.

4. Кровотеча, що виникла в першу добу після травми.

5. Кровотеча, що виникла вперше у даного хворого.

26. Клінічний аналіз крові при крововтраті включає всі показники, крім:

1. Зниження кількості еритроцитів.

2. Зниження вмісту гемоглобіну.

3. Зниження гематокриту.

4. Ознаки гіпокоагуляції.

5. Збільшення молодих форм лейкоцитів.

27. При артеріальній кровотечі джгут накладають на:

1. 1, 5-2 години

2. До 3 годин

3. До 30 хвилин

4. На 20 хвилин

5. Не накладають зовсім

28. Зупинка кровотечі підрозділяється на:

1. Тимчасову і остаточну

2. Венозну і артеріальну

3. Ранню і пізню

4. Швидку і повільну

5. Природну та патологічну

29. До методів тимчасової зупинки кровотечі не відносяться:

1. Накладання стискуючої пов’язки.

2. Максимальне згинання кінцівки.

3. Пальцеве притискання.

4. Накладання джгута.

5. Накладання судинного шва.

30. Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі застосовують:

1. Джгут.

2. Стискаюча пов’язка.

3. Судинний шов.

4. Перев’язка судини.

5. Немає правильної відповіді.

31. Джгут Есмарха накладають:

1. Розрив варикозного вузла на гомілці.

2. Пошкодження підколінної артерії.

3. Паренхіматозна кровотеча.

4. Капілярна кровотеча.

5. Немає вірної відповіді.

32. Зупинити кровотечу з пошкодженого венозного варикозного вузла можна:

1. За допомогою джгута.

2. Накладання стискаючої пов’язки.

3. Пальцевим притисканням.

4. Накладанням судинного шва.

5. Максимальним згинанням кінцівки.

33. Перев’язку судин на протязі застосовують при:

1. Вторинних пізніх кровотечах.

2. Вторинних ранніх кровотечах.

3. Первинних кровотечах.

4. Всі відповіді вірні.

5. Немає вірної відповіді.

34. Показаннями до накладання судинного шва є:

1. Пошкодження великої підшкірної вени стегна.

2. Пошкодження підколінної артерії.

3. Паренхіматозна кровотеча.

4. Капілярна кровотеча.

5. Всі відповіді вірні.

35. До методів фізичної зупинки кровотечі відносять:

1. Електрокоагуляція.

2. Перев’язка судин лігатурою.

3. Тампонада сальником.

4. Пальцеве притискання.

5. Судинний шов

36. До методів фізичної зупинки кровотечі відносять:

1. Тампонада сальником.

2. Перев’язка судин лігатурою.

3. Локальне заморожування рідким азотом.

4. Пальцьове притискання.

5. Судинний шов.

37. Який з перелічених препаратів має судино звужуючий ефект:

1. Вітамін «С».

2. Амброксол.

3. Адреналін.

4. Аспірин.

5. В 12 – фолієва кислота.

38. До методів біологічної зупинки кровотечі відносять:

1. 10% хлористий кальцій.

2. Адреналін.

3. Дицинон.

4. Тампонада сальником.

5. Еритроцитарна маса.

39. Тромбін в якості засобу зупинки кровотечі застосовують:

1. Місцево.

2. Внутрішньовенно.

3. Перорально.

4. Внутрішньоартеріально.

5. Всі відповіді вірні.

40. Вікасол застосовують для зупинки кровотечі як засіб:

1. Місцевого впливу.

2. Укріплення стінки судин.

3. Посилення тромбоутворення.

4. Гормоностимулюючий.

5. Всі відповіді вірні.

41. До методів хімічної зупинки кровотечі відносять всі, крім:

1. Перекис водню.

2. Адреналін.

3. Норадреналін.

4. Інгібітори фібринолізу.

5. Гіпотермія.

42. Остаточна зупинка кровотечі не може бути:

1.Механічна.

2. Хімічна.

3. Біологічна.

4. Фізична.

5. Гуморальна.

43. Для тимчасової зупинки венозної кровотечі застосовують усі методи, крім:

1. Стискаюча пов’язка на рану.

2. Підвищене положення кінцівки.

3. Асептична пов’язка.

4. Тампонада рани.

5. Емболізація судини.

44. Перше ребро є точкою пальцевого притискання для:

1. a. subclavia.

2. a. brachialis.

3. a. axillaris.

4. a. poplitea.

5. Все невірно.

45. Точкою пальцевого притискання a. facialis є:

1. Скронева кістка.

2. Нижня щелепа.

3. Сонний горбик.

4. 1-е ребро.

5. Лобна кістка.

46. Оберіть правильне твердження:

1. Усі випадкові рани вважаються бактеріально забрудненими.

2. Усі рани вважаються бактеріально забрудненими.

3. При свіжо інфікованій рані ПХО не проводять.

4. При будь-якій свіжо інфікованій рані проводять ПХО з ушиванням країв.

5. Немає правильної відповіді.

47. Поверхневі рани лікують:

1. Без накладання швів.

2. З накладанням швів.

3. Пошаровим ушиванням без дренування.

4. Пошаровим ушиванням з дренуванням.

5. З ушиванням після ретельної ревізії каналу.

48. При ПХО свіжо інфікованої рани висічення проводять:

1. На всю глибину рани.

2. Тільки країв рани.

3. Тільки стінок рани.

4. Тільки дна рани.

5. При ПХО ранові компоненти не висікають.

49. При ПХО рани плеча висікають краї рани:

1. Одним блоком, відступивши на 0, 5-2, 0 см від краю рани.

2. Одним блоком, відступивши 0, 2-0, 4 см від краю рани.

3. Одним блоком, відступивши 2-4 см від краю рани.

4. Тільки некротизовані тканини.

5. Тільки забруднені тканини.

50. При ПХО висікають краї рани підошовної ділянки стопи:

1. Одним блоком, відступивши на 0, 5-2, 0 см від краю рани.

2. Не висікають краї рани.

3. Одним блоком, відступивши 2-4 см від краю рани.

4. Тільки різані рани.

5. Тільки забруднені тканини.

51. Коли не виконується висічення рани при ПХО:

1. При різаних ранах спини.

2. При різаних ранах обличчя.

3. При різаних ранах тильної сторони стопи.

4. При різаних ранах передньої грудної стінки.

5. При різаних ранах передньої черевної стінки.

52. Початковий етап ПХО свіжо інфікованих ран:

1. Ревізія ранового каналу.

2. Розсічення рани.

3. Гемостаз.

4. Відновлення цілісності ушкоджених тканин.

5. Накладання швів.

53. Кінцевий етап ПХО свіжо інфікованих ран:

1. Ревізія ранового каналу.

2. Розсічення рани.

3. Гемостаз.

4. Накладання швів.

5. Відновлення цілісності ушкоджених тканин.

54. У якому випадку необхідно провести дренування свіжо інфікованої рани:

1. За наявності рани на стопі.

2. За наявності рани на гомілці.

3. При виконанні ПХО через 6-12 годин з часу ушкодження.

4. При значному ушкодженні за обсягом.

5. Всі відповіді вірні.

55. Дренування рани обов’язково виконують завжди при виконанні ПХО:

1. Через 6-12 годин з часу ушкодження.

2. Через 1-2 години з часу ушкодження.

3. Через 2-4 години з часу ушкодження.

4. Через 4-6 годин з часу ушкодження.

5. Дренування виконують завжди.

56. Основні види ПХО свіжо інфікованих ран:

1. Рання, відстрочена, пізня.

2. Рання, пізня, остаточна.

3. Первинна, остаточна.

4. Рання, пізня, термінальна.

5. Рання, термінальна.

57. Рання ПХО свіжо інфікованої рани проводиться в термін до:

1. 24 годин з часу поранення.

2. 2 години з часу поранення.

3. 2-х діб з часу поранення.

4. 6 годин з часу поранення.

5. 12 годин з часу поранення.

58. При якій ПХО рани накладають первинно-відстрочені шви:

1. Ранній

2. Відстроченій

3. Пізній

4. Ранній та відстроченій

5. Відстроченій та пізній

59. При якій ПХО рани накладають вторинні шви:

1. Ранній.

2. Відстроченій.

3. Пізній.

4. Ранній та відстроченій.

5. Відстроченій та пізній.

60. Показання до проведення ПХО:

1. Будь-яка глибока рана протягом 48-72 годин з часу її одержання.

2. Будь-яка глибока та поверхнева рана протягом 48-72 годин з часу її одержання.

3. Будь-яка глибока рана протягом 72-96 годин з часу її одержання.

4. Будь-яка глибока та поверхнева рана протягом 72-96 годин з часу її одержання.

5. Будь-яка глибока рана незалежно від часу її одержання.

61. Не підлягають ПХО наступні види ран:

1. Поверхневі рани та садна.

2. Невеликі рани з розбіжністю країв менше 1 см.

3. Множинні дрібні рани без ушкодження глибше розташованих органів.

4. Колоті рани без ушкодження внутрішніх органів, судин, нервів.

5. Всі відповіді вірні.

62. Протипоказанням до проведення ПХО свіжо інфікованих ран є:

1. Ознаки розвитку в рані гнійного процесу та критичний стан хворого.

2. Глибокі рани та садна.

3. Глибокі рани та критичний стан хворого.

4. Колоті та глибокі рани.

5. Всі відповіді вірні.

63. Термін зняття швів на рані визначається:

1. Тільки локалізацією рани.

2. Тільки особливостями кровообігу в ділянці рани.

3. Локалізацією і особливостями кровообігу в ділянці рани.

4. Глибиною ураження тканин.

5. Видом накладених швів на рану.

64. Поверхневі рани потребують:

1. Обробки антисептиком і накладання швів.

2. Обробки антисептиком і накладання асептичної пов’язки.

3. Накладання швів.

4. Тільки обробки антисептиком.

5. Тільки накладання асептичної пов’язки.

65. Термін зняття швів з рани на плечі:

1. 3-4 доба.

2. 4-5 доба.

3. 5-6 доба.

4. 6-7 доба.

5. 8-10 доба.

66. Термін зняття швів з рани на ступні:

1. 3-4 доба.

2. 4-5 доба.

3. 5-7 доба.

4. 8-10 доба.

5. 10-12 доба.

67. Термін зняття швів з рани на голові:

1. 3-4 доба.

2. 5-6 доба.

3. 6-7 доба.

4. 7-8 доба.

5. 8-10 доба.

68. Етапи ПХО ран:

1. Розсічення рани, гемостаз, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.

2. Розсічення рани, ревізія ранового каналу, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.

3. Розсічення рани, гемостаз, ревізія ранового каналу, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.

4. Розсічення рани, ревізія ранового каналу, гемостаз, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.

5. Розсічення рани, ревізія ранового каналу, гемостаз, накладання швів.

69. Термін зняття швів з рани на задній поверхні шиї:

1. 3-4 доба.

2. 4-5 доба.

3. 6-7 доба.

4. 8-10 доба.

5. 10-12 доба.

70. Термін зняття швів з рани на гомілці:

1. 3-4 доба.

2. 4-6 доба.

3. 7-8 доба.

4. 8-10 доба.

5. 10-12 доба.

71. Рання ПХО виконується в термін:

1. до 12 годин.

2. до 24 годин.

3. до 36 годин.

4. до 48 годин.

5. до 72 годин.

72. Види ПХО ран, крім:

1. Рання.

2. Пізня.

3. Відстрочена.

4. Антибактеріальна.

5. Рання і пізня.

73. Відстрочена ПХО виконується в термін:

1. 24-48 годин.

2. 12-24 години.

3. 48-72 години.

4. 12-48 годин.

5. 24-72 години.

74. Пізня ПХО виконується після поранення в термін більше:

1. 12 годин.

2. 24 години.

3. 36 годин.

4. 48 годин.

5. 72 годин.

75. Для профілактики вторинної інфекції виконують:

1. Накладання на рану асептичної пов’язки.

2. Охолодження рани.

3. Симптоматичну терапію.

4. Протизапальну терапію.

5. Знеболювання.

76. Лікування свіжоінфікованих ран залежить від:

1. Характеру рани.

2. Характеру та локалізації рани.

3. Характеру, локалізації та терміну після отримання травми.

4. Віку хворого.

5. Всі відповіді вірні.

77. Ускладнення загоєння ран:

1. Кровотеча із рани.

2. Розходження країв рани.

3. Розвиток неспецифічної гнійної інфекції в рані.

4. Розвиток анаеробної інфекції в рані.

5. Всі відповіді вірні.

78. Скільки типів загоєння ран існує:

1. 1 тип.

2. 2 типи.

3. 3 типи.

4. 4 типи.

5. 5 типів.

79. Загальні завдання в лікуванні рани:

1. Боротьба з ранніми ускладненнями ран.

2. Профілактика і лікування ранової інфекції.

3. Досягнення загоєння рани в найкоротший термін.

4. Відновлення функції ушкодження органів і тканин.

5. Всі відповіді вірні.

80. Умови, необхідні для загоєння опікової рани:

1. Асептичні умови виконання операцій.

2. Надійність гемостазу в рані.

3. Відсутність в рані сторонніх предметів та некротичних тканин.

4. Пошарове зашивання рани в кінці операції.

5. Всі відповіді вірні.

81. Якій фазі загоєння рани відповідає регенерація:

1. І-й фазі.

2. ІІ-й фазі.

3. ІІІ-й фазі.

4. IV-й фазі.

5. V-й фазі.

82. Якій фазі загоєння рани відповідає запалення:

1. І-й фазі.

2. ІІ-й фазі.

3. ІІІ-й фазі.

4. IV-й фазі.

5. V-й фазі.

83. Якій фазі загоєння рани відповідає утворення і реорганізації рубця:

1. І-й фазі.

2. ІІ-й фазі.

3. ІІІ-й фазі.

4. IV-й фазі.

5. V-й фазі.

84. Ускладнення рубців після загоєння ран:

1. Рубцеві контрактури.

2. Виразки рубця.

3. Папіломатоз рубця.

4. Пухлинне переродження рубцевої тканини.

5. Всі відповіді вірні.

85. Келоїдний рубець:

1. Складається з нормальної сполучної тканини, еластичний.

2. Складається з щільної фіброзної тканини з надлишковим синтезом колагену.

3. Складається з надмірно зростаючої незрілої сполучної тканини з наявність атипових фібробластів.

4. Складається з гіперпігментованої сполучної тканини.

5. Всі відповіді вірні.

86. Гіпертрофічний рубець:

1. Складається з нормальної сполучної тканини, еластичний.

2. Складається з щільної фіброзної тканини з надлишковим синтезом колагену.

3. Складається з надмірно зростаючої незрілої сполучної тканини з наявність атипових фібробластів.

4. Складається з гіперпігментованої сполучної тканини.

5. Всі відповіді вірні.

87. Звичайний нормотрофічний рубець складається з:

1. Нормальної сполучної тканини, еластичний.

2. Щільної фіброзної тканини з надлишковим синтезом колагену.

3. Надмірно зростаючої незрілої сполучної тканини з наявність атипових фібробластів.

4. Гіперпігментованої сполучної тканини.

5. Всі відповіді вірні.

88. Умови загоєння рани первинним натягом:

1. Відсутність некротизованих тканин.

2. Незначні ознаки запалення або їх відсутність.

3. Накладання швів на краї рани.

4. Одночасне наростання епітелію із країв рани.

5. Всі відповіді вірні.

89. Загоєння рани вторинним натягом:

1. Через нагноєння і розвиток грануляційної тканини.

2. Без нагноєння з утворенням тонкого сполучнотканинного рубця.

3. Загоєння рани під струпом.

4. Загоєння рани з утворенням контрактур.

5. Всі відповіді вірні.

90. Будова грануляційної тканини:

1. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних петель, шар вертикальних судин, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.

2. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних петель, шар горизонтальних судин, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.

3. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних клубочків, шар вертикальних судин, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.

4. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних петель, шар вертикальних сполучнотканинних волокон, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.

5. Всі відповіді вірні.

91. Функції грануляційної тканини:

1. Заміщення ранового дефекту.

2. Захист рани від проникнення мікрофлори.

3. Забезпечує секвестрацію та відторгнення некротичних тканин.

4. Забезпечує активну діяльність макрофагів та лейкоцитів в рані.

5. Всі відповіді вірні.

92. Перша допомога при виникненні випадкових ран:

1. Усунення кровотечі; запобігання інфікуванню ран; усунення станів, загрозливих для життя, транспортування хворого до лікарні.

2. Усунення станів, загрозливих для життя, транспортування хворого до лікарні, промивання рани антисептиком, видалення сторонніх предметів, зупинка кровотечі.

3. Накладання джгута для зупинки кровотечі, транспортування хворого до лікарні.

4. Тимчасова зупинка кровотечі, транспортна іммобілізація, транспортування хворого до лікарні.

5. Накладання оклюзивної пов’язки на рану, знеболювання, транспортування хворого до лікарні.

93. Завдання лікування ран у фазі запалення:

1. Боротьба з інфекцією в рані.

2. Забезпечення адекватного дренування в рані.

3. Сприяння очищенню рани від некротичних тканин.

4. Зниження запальної реакції.

5. Все вище перераховане.

94. Дренування рани при вторинній хірургічній обробці включає:

1. Розсічення рани.

2. Гемостаз.

3. Накладання швів на рану.

4. Розкриття гнійного середовища і затікань.

5. Відновлення цілісності судин і нервів.

95. Лікування рани у фазі утворення і організації рубця:

1. Видалення нежиттєздатних тканин.

2. Стимуляція репаративних процесів у рані; захист грануляцій, що легко травмуються, мазевими пов’язками.

3. Прискорення епітелізації рани і захист її від зайвої травматизації (пов’язки з індиферентними і стимулюючими мазями, фізіотерапевтичні процедури).

4. Застосування гігроскопічних пов’язок із препаратами, що забезпечують відтік ексудату і боротьбу з інфекцією.

5. Пригнічення інфекції (промивання рани розчинами антисептиків, застосування мазей, емульсій і лініментів, що включають антибіотики).

96. Лікування гнійної рани після операції хірургічної обробки:

1. Стимуляція репаративних процесів у рані; захист грануляцій, що легко травмуються, мазевими пов’язками.

2. Застосування гігроскопічних пов’язок із препаратами, що забезпечують відтік ексудату і боротьбу з інфекцією.

3. Пригнічення інфекції (промивання рани розчинами антисептиків, застосування мазей, емульсій і лініментів, що включають антибіотики).

4. Видалення нежиттєздатних тканин.

5. Прискорення епітелізації рани і захист її від зайвої травматизації (пов’язки з індиферентними і стимулюючими мазями, фізіотерапевтичні процедури).

97. Загальне лікування гнійних ран включає:

1. Антибактеріальна терапія.

2. Дезінтоксикацій на терапія.

3. Імунокорригуюча терапія.

4. Протизапальна терапія.

5. Все вище зазначене.

98. Лікування гнійних ран включає все, крім:

1. Симптоматична терапія.

2. Імунокорригуюча терапія.

3. Протизапальна терапія.

4. Замісна терапія.

5. Антибактеріальна терапія.

99. Особливості лікування вогнепальної рани:

1. При виконанні ПХО рани не висікають.

2. Після ПХО вогнепальної рани шви не накладають, рани адекватно дренують.

3. Рану не дренують.

4. Виконується тільки рання ПХО.

5. Виконується тільки пізня ПХО.

100. Скільки етапів містить хірургічна обробка гнійної рани:

1. 3 етапи.

2. 4 етапи.

3. 2 етапи.

4. 1 етап.

5. в залежності від складності.

101. Перший етап обробки гнійної рани:

1. Гемостаз.

2. Накладання асептичної пов’язки.

3. Промивання рани розчинами антисептиків.

4. Широке розсічення з розкриттям усіх каналів і гнійних затіків.

5. Радикальне висічення всіх некротизованих, нежиттєздатних і просочених гноєм тканин із забезпеченням умов для наступного дренування.

102. Другий етап обробки гнійної рани:

1. Гемостаз.

2. Накладання асептичної пов’язки.

3. Промивання рани розчинами антисептиків.

4. Широке розсічення з розкриттям усіх каналів і гнійних затіків.

5. Радикальне висічення всіх некротизованих, нежиттєздатних і просочених гноєм тканин із забезпеченням умов для наступного дренування.

103. Мета хірургічної обробки хірургічної рани:

1. Забезпечення умов для повноцінного відтоку ранового вмісту, евакуації токсинів, продуктів тканинного розпаду і, тим самим, зниження загальної інтоксикації організму.

2. Створення передумов для сприятливого перебігу ранового процесу – зниження гіпергідратації і ацидозу.

3. Розкриття гнійно-некротичного вогнища, видалення нежиттєздатних тканин.

4. Всі відповіді вірні.

5. Немає вірної відповіді.

104. Хірургічна обробка гнійної рани виконується за принципом:

1. ПХО «свіжої» вогнепальної або колотої рани.

2. ПХО рубаної рани.

3. ПХО забитої рани.

4. ПХО різаної рани.

5. ПХО рваної рани.

105. Ознакою життєздатності тканини є:

1. Рясна капілярна кровотеча.

2. Наявність в ній гною.

3. Збереження больової чутливості.

4. Збереження відповідного кольору.

Дата добавления: 2014-11-18