Розрахунки природного і штучного освітлення

Природна освітленість оцінюється коефіцієнтом природної освітленості, що дорівнює відношенню природної освітленості на робочому місці до зовнішньої горизонтальної природної освітленості:

(31)

де Е_в – освітленість, яка створюється у деякій точці в середині приміщення світлом неба, лк; Е_н – одночасне з Е_в значення зовнішньої горизонтальної освітленості, що створюється повністю відкритого неба, лк.

Методика розрахунок природного освітлення виконують за методикою БНіП –ІІ-4-79. В задачу розрахунку входять визначення площі світлових пройомів, які повинні забезпечувати належну штучну освітленість. Площа пройомів для забезпечення бічної природної освітленості знаходять за формулою

S_п e_н k₃ h_o

S_o = -------------- k_зд (32)

100t_or

а площа пройомів при верхній освітленості – за формулою

S_п e_н k₃ h_ф

S_o = -------------- (33)

100t_or₂ k _ф

де Sп– площа підлоги приміщення; e_н – нормоване значення коефіцієнта природної освітленості; k_3д – коефіцієнт запасу; k_3д = 1...1.7 – коефіцієнт, який враховує затінення сусідніми спорудам; h_o,h_ф – світлові характеристики бічних і верхніх пройомів, відповідно; t_o - загальний коефіцієнт світло пропускання; r₁ і r₂ – коефіцієнти, які враховують відображення світла при бічній і верхній освітленості; k _ф – коефіцієнт, який враховує тип фонаря (віконного пройому у стелі приміщення). Значення світлових характеристик фонарів змінюється від 3,4 до 16 і залежить від кількості пройомів і відношення висоти приміщення до ширини прольоту, а також відношення довжини приміщення до ширини прольоту (приміщення).

Значення коефіцієнтів r₁ і r₂ вибирають також з таблиць БНіП ІІ-4-79. Межа зміни коефіцієнта r₁ =0...10, а r₂ = -0,25...2;

k₃ = -1,2...1,8 – коефіцієнт запасу; t_o - загальний коефіцієнт світлопропускання

t_o=t₁t₂t₃t₄t₅ (34)

де t₁ =0,5...0,9 – коефіцієнт світлопропускання матеріалу; t₂ = 0,5...0,9 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в переплетіннях віконних прйомів (світлопройми); t₃ = 0,8-0,9 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в несучих конструкціях; t₄ =0,6...1 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях; t₅ = 0,9 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в захисній сітці, яка встановлена під фонарями

Методика розрахунку штучного освітлення передбачає спочатку розрахунок загального освітлення, а потім комбінованого, яке являє собою суму місцевого і загального освітлення.

Розрахунок загального освітлення виконують в основному методом коефіцієнта використання світлового потоку за формулою:

(35)

де Е - норма освітленості (згідно розряду зорової роботи), лк;

S- площа приміщення, м²;

К - коефіцієнт запасу, К = 1,3...1,5 (менші значення для ламп розжарювання, більші - для газорозрядних ламп);

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення змінюється в межах Z = 1,1...1,5 (у середньому приймаємо = 1,2);

h - коефіцієнт використання освітлювальної установки;

n- число ламп.

Для визначення коефіцієнту розраховують індекс приміщення:

(36)

де а, b - відповідно довжина і ширина приміщення, м;

Н_С - висота розміщення світильника над освітлювальною поверхнею, м.

При однаковому коефіцієнті відбиття стелі й стін, що дорівнює 0,7, коефіцієнт залежно від і має таке значення:

Індекс приміщення, і	0,5
Коефіцієнт використання світлового потоку	0,22	0,37	0,48	0,54	0,59	0,61

Число ламп, необхідних для освітлення виробничого приміщення, визначається за формулою

(37)

де F - світловий потік, F = (39)

h - відстань лампи до освітлювальної поверхні, м;

Е - нормативна освітленість, лк;

x - показник, який залежить від h і відстані b.

Дата добавления: 2014-11-18