Грошовий обіг та його закони

І т.д.

K товару Д

У товару В

m товару С = n грамів золота

Грошова форма вартості означає появу загального еквівалента, який замінив усі інші товари – еквіваленти на гроші як благородні метали (золото і срібло).

Таким чином, гроші – це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів для виконання функції загального еквівалента.

Виникнення грошей зумовило появу ціни, у формі якої відтепер постає вартість.

Ціна – вартість товару, виражена у грошовій формі (грошах).

Сутність грошей виявляється в їх функціях: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу, світових грошей.

У функції міри вартості товарів гроші є засобом вимірювання втіленої в товарах суспільної абстрактної праці, виступають як загальновизнана міра або одиниця обліку цінності різних товарів. Щоб вимірювати цінність товарів, гроші самі повинні мати цінність. Номінальна цінність грошей визначається величиною цифр, які на них вказані. Реальна цінність визначається кількістю товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

Процес товарного обміну з участю грошей виражається формулою: Т – Г –Т. Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що вони виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг.

З виконанням кредитних відносин між товаровиробниками гроші стали засобом сплати боргових зобов’язань, тобто почали виконувати функцію засобу платежу.

Цю функцію гроші здійснюють як у сфері товарного обігу при продажу товару в кредит, такі поза ним (заробітна плата, сплата податків, оренда і квартирна плата, повернення позик тощо).

Функцію грошей як засобу нагромадження виконують ті гроші, які виходять з обігу, нагромаджуються як резерв багатства (національні та міжнародні вільно конвертовані валюти, монети, золоті і срібні зливки та вироби з них, а в період відносної стабільності – і національні валюти).

Функція світових грошей полягає в обслуговувані грошима міжнародних економічних відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.

Світові гроші є міжнародними платіжними чи купівельними засобами, всезагальним втіленням багатства (золото в зливках, долар, євро).

Рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві називається грошовим обігом.

Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів.

Залежність кількості грошей в обігу від кількості товарів, їх цін і швидкості обігу грошей і є загальним законом грошового обігу.

Загальний закон грошового обігу – сталий зв’язок між кількістю грошей, необхідних для нормального обігу товарів, сумою цін товарів і швидкістю обігу грошових одиниць.

Сутність загального закону грошового обігу виражає така формула:

КГ=(СЦ-К+П-В)/О, де

КГ – кількість грошей, необхідних для обігу;

СЦ – сума цін товарів, які знаходяться у обігу;

К – сума цін товарів, проданих у кредит;

П – платежі, строк який наступив;

В – платежі, які взаємно гасяться;

О – середня кількість обертів грошової одиниці.

Загальний закон обігу грошей виражає також і модель, запропонована американським економістом І. Фішером:

М*V = P*Q, де

М – масса грошей в обігу (готівкові гроші та поточні рахунки);

V – середня швидкість обігу грошей;

P – середня ціна товарів і послуг;

Q – кількість товарів та послуг, представлених на ринку.

Отже сутність загального закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, необхідна для обігу, прямо пропорційна кількості товарів і рівню їхніх цін та обернено пропорційна швидкості обігу грошей.

Процес руху грошей в умовах ринку зумовлює інфляцію.

Інфляція – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві і порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари та послуги.

Економічними наслідками інфляції є:

- посилення диспропорції в економіці, бо капітали переливаються з виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються або витікають за кордон у пошуках надійного прибутку;

- порушення нормального функціонування кредитно-грошової системи (невигідно надавати довгострокові кредити, розширюється прямий продуктообмін);

- підрив конкурентоспроможності і експорту вітчизняних товарів.

Інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринковий курси національної валюти через її знецінення.

Термінологічний словник

Вартість -

Величина вартості -

Гроші як економічна категорія - особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми щодо виробництва та обміну.

Грошовий обіг - рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварних платежів у господарстві.

Економічне відокремлення виробників - відокремленість виробників, яка робить їх економічно самостійними товаровласниками. Вони самі, на свій страх і ризик, вирішують, що, де, коли і скільки виготовляти, з ким і на яких умовах здійснювати обмін.

Закон грошового обігу - стійкі внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу та масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Інфляція - знецінення грошей, спричинене диспропорцією в суспільному виробництві та порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Мінова вартість - певне кількісне співвідношення (пропорція), в якій споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого роду.

Натуральне господарство - тип організації господарства, за якого продукти виробляються для задоволення власних потреб (внутрішнього особистого або виробничого споживання).

Номінальна цінність грошей - цифрове значення на грошах.

Просте товарне виробництво - дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників та селян, які працюють на ринок.

Реальна цінність грошей - кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

Розвинуте товарне виробництво - вищий ступінь товарної організації господарства, що базується на великій приватній власності, найманій праці та машинній індустрії.

Споживна вартість - здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.

Суспільний поділ праці - поділ праці, який породжує диференціацію (спеціалізацію) виробників на виготовленні певних продуктів або за певними видами діяльності.

Суспільно необхідна праця - уречевлена в товарі суспільна праця виробника.

Суспільно необхідний час - час, потрібний для виготовлення споживної вартості за наявних суспільно нормальних умов виробництва і при середньому в даному суспільстві рівні вмілості та інтенсивності праці.

Товар - економічне благо, що має суспільну споживну вартість та обмінюється на ринку.

Товарне господарство - форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для власного споживання їх виробниками, а спеціально для обміну чи продажу на ринку.

Функція засобу нагромадження - здатність грошей виходити з обігу, тимчасово припиняти свій рух, нагромаджуватися і перетворюватися на скарб.

Функція засобу обігу - здатність грошей бути посередником в обміні товарів та забезпеченні їх обігу.

Функція засобу платежу - обслуговування грошима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин.

Функція міри вартості - здатність грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни.

Функція світових грошей - здатність грошей обслуговувати міждержавні економічні відносини, пов’язані з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, надання кредитів та з іншими угодами.

Дата добавления: 2014-11-18