Форми міжнародних економічних відносин

Основою взаємодії національних економік є зовнішньоекономічна діяльність різних держав. Характер цієї діяльності, її форми зумовлені внутрішнім розвитком продуктивних сил.

Форми зовнішньоекономічної діяльності різнобічні, але можна виділити основні.

1. Міжнародна торгівля.

2. міжнародний рух капіталів.

3. міграція робочої сили.

4. міжнародні валютно-фінансові відносини.

5. Діяльність міжнародних економічних організацій.

В основу формування і розвитку всіх форм зовнішньоекономічної діяльності покладені процеси поглиблення міжнародного поділу праці, спеціалізація і кооперація.

Найстародавнішоюформою зовнішньоекономічнихзв'язків г. міжнародна торгівля. Вона мас два види; експорт (реалізація товарів за кордон) тл імпорт (придбання товарів за кордоном). Сума екс­порту та імпорту мас назву зовнішньоторговельного обігу.

На співвідношення експорту і імпорту суттєво виливає рівень розвитку країни та обраний державою тип зовнішньоторговельної політики: фритредерство чи прогскціоніім.

Фритредерство — відкритий тип політики, що заохочує або не перешкоджає вивіз і ввіз товарів. Застосовується країнами, які без побоювання належать до серйозної конкуренції з боку іноземних знаківтого чи іншоготовару. Протекціонізм застосовується тоді, коли виникає необхідність захисту внутрішнього ринку від конкуренції дешевих імпортних товарів. Серед основних форм протекціонізму можна виділити:

· високі митні збори на імпортні товари;

· кількісні обмеження;

· ліцензування експорту та імпорту;

· заохочування експорту товарів наданням субсидій, податкових

· пільг;

· антидемпінгове регулювання тощо.

У сучасних міжнародних економічних відносинах мають місце обидва типи зовнішньоекономічної політики. З одного боку, об'єктивний процес інтернаціоналізації виробництва вимагає свободи торгівлі (фритредерства), з іншого — загострена конкурентна боротьба спонукає країни вживати протекціонізм.

Для характеристики зовнішньоторговельної діяльності важли­вим показником є торговий баланс. Торговий баланс — співвідношення між сумою цін товарів, вивезених з будь-якої країни, і сумою цін товарів, ввезених за визначений період (рік, квартал, місяць). Якщо вартість вивозу товарів даної країни перевищує вартість ввозу, тоді торговий баланс є активним або має позитивне сальдо. Якщо вартість ввозу товарів перевищує вартість вивозу, він — пасивний або має негативне сальдо.

Торговий баланс значною мірою характеризує економічний стан країни, є одним з важливих показників міри залежності її економіки від зовнішніх ринків, від стану кон'юнктури, міжнародної конкуренції.

Країна, яка має пасивний торговий баланс, змушена покривати будь-який дефіцит бюджету споживанням процентів і дивідендів від капіталовкладень за кордоном, використання резерву іноземних валют і вивозу золота.

Країна, яка має активний торговий баланс, зіткнеться з проблемою імпортованої інфляції своєї національної валюти. Стійке перевищення експорту над імпортом викликає нагромадження грошових коштів, іноземних золотих депо­зитів у банках країни, посилення кредитної експансії при одночас­ному скороченні товарного забезпечення грошей в країні. Держава змушена девальвувати власну валюту, що веде до зниження конку­рентоспроможності товарів цієї країни на світовому ринку і таким чином вирівнює торговий баланс. Але це перешкоджає залученню іноземних капіталів у країну для розвитку національної економіки. Тому уряд змушений регулювати стан торгового балансу, виходячи з конкретних умов і цілей національної економіки сьогодні.

Форми міжнародної торгівлі.

1.Обмін споживчими вартостями у вигляді засобів виробництва і предметів споживання.

2.Обмін технологією у вигляді продажу: ліцензій; патентів; "ноу-хау" (сукупності технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для опанування технологією, ме­тодом тощо).

3.Торгівля різнобічними послугами: інжиніринг, технічні консультації, будівництво, оренда обладнання і транспортних засобів (лізинг), обробка і передача інформації, експертиза проектів.

Інжиніринг — сфера діяльності по наданню послуг, пов'язаних з проектуванням і будовою різних об'єктів. Обсяг послуг таких фірм сягає від попередніх техніко-економічних досліджень до вводу в дію об'єкта.

4.Безвалютний товарообмін:

· компенсаційна угода (експортер у рахунок поставок обладнання і технології купує у імпортера частину продукції нового підприємства або інші товари країни-покупця обладнання);

· кліринговий бартер (експортер бере на себе зобов'язання купити у імпортера обговорений перелік товарів у зазначений час);

· паралельний бартер (підписуються два контракти з переліком товарів взаємного постачання).

Згідно із законами товарного виробництва до сфери зовнішньоекономічних зв'язків залучається не лише рух матеріальних умов і результатів виробництва (міжнародна торгівля), а й робоча сила. Переміщення робочої сили між державами мас назву міграція. Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країни іншу з метою процесу роботи нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя. Міграція робочої сили може здійснюватися в різних формах: організований набір; переміщення, зумовлене стихійними і економічними причинами; обмін фахівцями; кадрова допомога; "відплив мозку" тощо.

Необхідність міжнародної міграції робочої сили зумовлена нерівномірністю нагромадження капіталу, існування відносного перенаселення (безробіття) як постійного джерела надлишкових робочих рук в одних країнах і недостача дешевої робочої сили в інших.

Міжнародний рух капіталів – переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.

Вивозити капітал можливо в грошовій або товарній формі з метою більш прибуткового вкладення його за кордон порівняно з внутрішнім.

Механізм проникнення капіталу за кордон різноманітний:

· ліцензійні узгодження;

· укладання договору про субпідрядні роботи;

· контракти на будівництво підприємств "під ключ";

· укладання угоди про передачу досвіду керування виробництвом і збутом продукції;

· створення спільних підприємств тощо.

Протягом десятиріч розвинені країни безперервно збільшували вивіз капіталу в країни, що розвиваються. Це було викликано:

їх залежністю від сировинної бази цих країн і вимагало інвестицій у видобувну промисловість;

розміщенням за кордоном трудомістких галузей — текстильної, чорної металургії тощо;

низькими витратами виробництва на філіальних підприємствах.

Однак у вивозі капіталу з 80-х років відбулися зміни:

1. Місцем розміщення прямих іноземних інвестицій стають індустріальні держави з традиційно високим рівнем розвитку обробної промисловості. Вони привабливі для вкладень капіталу завдяки наявності потенційних ринків складних науково містких промислових виробів з високою ефективністю експорту, можливості отримання доступу до найновіших прогресивних технологічних процесів і сучасних методів керування виробництвом. Також іноземні інвестори розраховують обійти протекціоністські перепони і уникнути транспортних витрат, необхідних при експорті товарів.

2. Розпочався вивіз капіталу з країн, що розвиваються. Перша і найголовніша мета вивозу капіталу з цих країн — розширення меж діяльності національного капіталу, якому вузькі рамки малорозвиненого внутрішнього ринку. Він не має можливості "в домашніх умовах" забезпечити отримання середнього прибутку, оскільки функціонує за умов слаборозвиненої економічної структури з надзвичайно вузьким внутрішнім ринком. Такий національний капітал прагне за кордон, щоб забезпечити собі нормальні умови відтворення. Розвинені держави приваблюють інвесторів з країн, що розвиваються, також як джерело сучасної техніки і технології, яку можна здобути у партнерів по спільному підприємству або на ринку
п р и й м а ю ч ої к раї н и.

3. Реекспорт — ввіз товарів з країни-виробника до країни-інвестора або в треті країни — надає можливість одержувати високий прибуток за рахунок низьких витрат у країнах, де вони виробля­ються.

Вивіз капіталу мас сенс з техніко-економічної точки зору як виробнича необхідність створення за кордоном промислових підприємств, базперевантаження оптових складів, транспортних і комунікаційних систем зв'язку, які забезпечують умови сучасного розвитку міжнародного виробництва і торгівлі, світового поділу праці.

Інтернаціоналізація виробництва, розвиток і підсилення міждержавних господарських зв'язків об'єктивно вимагають укла­дення різнобічних міждержавних угод, створення міжнародних еко­номічних організацій. Ряд із них сформувався у вигляді великих господарських угрупувань, до яких в першу чергу належить Європейське Співтовариство (СС). Інші були створені для організації і упорядкування окремих міжнародних господарських процесів (валютних, кредитних та ін.). Це — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк розвитку і реконструкції (МБРР). Водночас починають використовуватися такі засоби міжнародного еко­номічного регулювання і співробітництва, як створення і розробка спільних програм у різних галузях науки, техніки і економіки, які також потребують створення спільних координуючих організацій, наприклад, Європейське космічне агентство, Євробачення тощо.

Світові господарські зв'язки неможливі без налагодженої системи валютних відносин, які функціонують у сфері розподілу й обміну. Світова валютна система — це і юрма організації міжнародних валютних відносин, зумовлених рівнем розвитку світових господарських зв'язків і засобом визначення валютних курсів.

Валюта — офіційно визначений грошовий засіб (одиниця) національної економіки чи групи країн.

Становлення і розвиток міжнародних економічних зв'язків об'єктивно вимагають появи засобу їх здійснення, або, інакше кажучи, такої валюти, яка б офіційно визнавалась усіма учасниками цих зв'язків як світові гроші, що виконували б функції міри вартості, засобу обігу, платежу і збереження в масштабах світового господар­ства.

Практично кожна країна мас свою національну валюту, тому необхідно встановити співвідношення між ними. Ціна однієї грошової одиниці, виражена в іншій грошовій одиниці, мас назву валютний курс. В епоху "золотого стандарту", коли практично в усіх країнах як національні валюти використовувалося золото (повноцінні гроші), воно і виступало як світові гроші, і визначення валютного курсу зводилося до встановлення вагового вмісту золота однієї проби в грошових одиницях різних країн. Тому купівельна спроможнісгь кожної національної валюти і стан світової валютної системи регулювалися дією закону вартості.

Криза золотого стандарту у внутрішньому та міжнародному обігу призвела до того, що світова економіка позбавилась валютних одиниць, які мали об’єктивний і стабільний характер. Усунення про­тягом 30-х років системи золотого стандарту стало безпосереднім вихідним пунктом для кардинальної трансформації внутрішнього гро­шового механізму різних країн, зміни металевих грошових систем на паперово-грошовий обіг. У сфері міжнародних розрахунків у результаті цих змін почало використовуватися як світові гроші об­межене коло національних валют кредитного характеру. Останні через це отримали назву резервних.

До цього ж періоду належить поява такого поняття, як конвертованість валюти. Конвертованість (оборотність) — режим національної валюти, який характеризується відсутністю обмежень за поточними операціями і ринковим валютним курсом.

Резервні валюти стають "повністю вільно конвертованими", тобто валютами, які повсюдно приймаються в оплату за поточним курсом і забезпечують свободу нерезидента здійснювати в них опе­рації (включаючи свободу фінансових операцій), а резидентам — право вільного їх обміну на іноземні валюти. Нині вільно конвер­товані валюти мають не більш як 20 розвинених країн, валюти з обмеженою конвертованістю — понад 60 країн.

Унаслідок відміни з 15 серпня 1971 р. конверсії доларів у золото за офіційною ціною паперові гроші втратили свою золоту основу і нині валютний курс складається під впливом двох основних факторів: співвідношення попиту і пропонування на відповідну валюту і її купівельної спроможності на внутрішньому ринку. При перевищенні попиту над пропонуванням курс валюти підвищується, в про­тивному разі — падає. Країна-емітент може впливати на курс своєї валюти через валютні інтервенції. У разі необхідності підвищити курс вона скуповує власну валюту, знизити — розпродає.

Використання національних одиниць як функції світових гро­шей призвело до появи однієї з центральних суперечностей сучасної валютної системи, яке полягає в органічній недієспроможності ре­зервної національної валюти виконувати функції світових грошей, що випливає з їх національного характеру. Ця недієспроможність виявляється в тому, що курс, обсяг емісії, розподіл резервної валюти залежать переважно не від потреб розвитку міжнародних еко­номічних відносин, а визначаються факторами національного характеру. Факт перетворення національної кредитної одиниці в резервну валюту рівнозначний для емітуючого її уряду отриманню безпроцен­тної позики, еквівалентноїсуми цієї валюти, залученої у міжнародний обіг на весь період, поки ці національні гроші вико­нуватимуть функції світових. Це дозволяє цьому урядові не лише сплачувати за рахунок додаткової грошової емісії дефіцит національного платіжного балансу і свої закупки реальних ма­теріальних цінностей за кордоном, а й широко кредитувати свої бюджетні витрати за рахунок зовнішніх джерел.

Використання національних валют як резервних приводить до формування міжнародної валютної системи, що ґрунтується на змінних "плаваючих" курсах валют, які справляють у свою чергу суперечливий вплив як на національні економіки, так і на світове господарство загалом.

Зниження курсу валюти посилює відносну конкурентоспро­можність продукції певної країни на світових ринках і, таким чином, сприяє зростанню фізичного обсягу експорту, і перешкоджає імпорту. Водночас це погіршує співвідношення між імпортними і експортними цінами, що негативно позначається на ефективності чергового обміну і заважає залученню іноземних інвестицій для розвитку національного виробництва. Зворотна ситуація виникає при підвищенні курсу національної валюти.

Для світової економіки непередбачені коливання ринкових курсів валют обертаються триманням міжнародної торгівлі і кредиту, порушенням співвідношення, що склалося на експортних і імпортних ринках, збільшенням безробіття тощо.

Важливою характеристикою стану тієї чи іншої країни в системі валютних відносин є стан платіжного балансу.

Платіжний баланс – це вираження у валюті кожної окремої країни співвідношення між сумою платежів, отриманих з-за кордону, й сумою платежів, переведених за кордон за певний період часу, як правило, за рік. Стан платіжного балансу залежить від багатьох факторів. Серед них: стан зовнішньоторговельного балансу міжнародного балансу послуг і руху інвестиційних доходів (прибутків, дивідендів, процентів) балансів міжнародного руху довгострокового й короткострокового кредиту тощо.

Стан платіжного балансу безпосередньо впливає на курс валюти тієї чи іншої держави.

При активному платіжному балансі курс даної національної валюти підвищується відносно валют інших країн, при пасивному – навпаки понижується.

Термінологічний словник

Експорт - продаж товарів та послуг зарубіжному контрагенту.

Імпорт - купівля у зарубіжного контрагента товарів та послуг.

Міграція трудових ресурсів - переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.

Міжнародний поділ праці - спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їх природно-кліматичних, історичних та економічних умов.

Міжнародний рух капіталу - переміщення капіталу за кордон (з-за кордону) для отримання прибутку.

Портфельні інвестиції - капіталовкладення без права управлінського контролю за об’єктами інвестування.

Протекціонізм - політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Прямі інвестиції - капіталовкладення з правом управлінського контролю за об’єктами інвестування.

Фритредерство - політика вільної торгівлі стосовно лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення вільного доступу на національний ринок товарів, капіталу, робочої сили тощо.

Світове господарство - єдність національних економік, пов’язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками.

Дата добавления: 2014-11-18