Теоретичні основи математичного моделювання та класифікація моделей

Моделювання в економіці та його використання в розвитку та формалізації економічної теорії

Економіко-математичне моделювання як самостійна дисципліна, що вивчає процеси побудови, інтерпретації та використання математичних моделей економічних систем для розв’язання задач аналізу, синтезу та прогнозування їх діяльності, за останні роки почала розвиватися досить інтенсивними темпами. При цьому об’єктом дослідження та предметною областю економіко-математичного моделювання є система, яка об’єднує у собі економічну теорію, економічну політику та господарську практику. Тому самі економіко-математичні моделі, а також процеси їх побудови, верифікації та інтерпретації слугують зв’язуючою ланкою ланцюга: «економічна теорія-економічна політика-господарська практика» і на них покладена функція забезпечення цілісності економічної системи.

Елементи цього ланцюга в загальному випадку відносно самостійні й одночасно взаємопов’язані, при цьому зв’язки між ними мають зворотній характер. Так, економічна теорія впливає не тільки на економічну політику, але й безпосередньо на господарську практику. Цей вплив здійснюється через очікування, реакцію, думку, традиції, поведінку агентів різного рівня. В свою чергу, на економічну теорію впливає не тільки господарська практика (через наукове узагальнення та характерні особливості реальних економічних об’єктів), але і економічна політика – з допомогою цілеспрямованого чи несвідомого формування попиту на ті чи інші теоретичні системи, а також через об’єктивний аналіз процесів прийняття управлінських рішень і їх формування.

Отже, оптимізаційні методи і моделі зараз – це не тільки корисний інструментарій для отримання нових знань в економіці, але й широко застосовуваний апарат для прийняття практичних рішень в прогнозуванні, банківській справі, управлінні персоналом, бізнесі.

Самостійна наукова дисципліна «Економіко-математичне моделювання» має складну теоретичну основу, яка складається з:

• економічної кібернетики (основа: системний аналіз економіки, теорія економічної інформації, теорія керуючих систем);

• економетрії (основа: дисперсійний аналіз, кореляційний аналіз, регресійний аналіз, багатомірний аналіз, факторний аналіз, кластерний аналіз);

• математичної економіки (основа: теорія економічного росту, теорія виробничих функцій, міжгалузеві баланси, національні рахунки, аналіз попиту та пропозицій, регіональний та просторовий аналіз, глобальне моделювання);

• методів дослідження операцій (основа: математичне програмування, сіткове моделювання, теорія масового обслуговування, методи керування запасами, теорія ігор та методи прийняття рішень);

• експертних методів економіки (основа: математичні методи аналізу і планування економічних експериментів, імітаційне моделювання, ділові ігри, методи експертних оцінок);

• методів прогнозування.

Економіко-математичних моделі класифікують за такими ознаками:

1) за цільовим призначенням – теоретико-аналітичні та прикладні моделі;

2) за ступенем агрегування об’єктів – макроекономічні та мікроекономічні моделі;

3) за конкретним призначенням – балансові, трендові, оптимізаційні, імітаційні моделі;

4) за типом інформації, використаної в моделі – аналітичні та ідентифіковані моделі;

5) за врахуванням фактора невизначеності – детерміновані та стохастичні моделі;

6) за характером математичного апарату – матричні моделі, моделі лінійного та нелінійного програмування, кореляційно-регресійні моделі, моделі теорії масового обслуговування, моделі сіткового планування та керування, моделі теорії ігор;

7) за типом підходу до систем, які досліджуються – дескриптивні (описові) моделі (наприклад, балансові та трендові моделі) та нормативні моделі (оптимізаційні та моделі рівня життя);

8) за структурою моделей та характером їх складових – одно- та багатофакторні моделі, статичні та динамічні моделі, моделі простої та складної структури;

9) за часовими характеристиками – довготермінові, середньотермінові та короткотермінові моделі.

Дата добавления: 2014-11-18