На процеси та ефективність банківської системи

Зниження вартості всіх ресурсів банку призведе до зниження облі­кової ставки, що виступає показником вартості грошей у національній економіці. Це матиме наслідком:

- зниження ціни кредитних ресурсів у цілому по банківській сис­темі країни, тому що в умовах зниження витрат банку для одержання такого ж доходу (прибутку) йому досить буде установити більш ни­зьку відсоткову ставку за кредитами. Зниження ціни кредитних ре­сурсів збільшить попит на них з боку споживачів і виробників і при­зве­де до підвищення рівня зворотності цих ресурсів, тому що дешевий кредит набагато легше повернути;

- скорочення банківської маржі, тобто різниці між ціною покупки і продажу ресурсів комерційного банку, тому що облікова ставка вис­тупає своєрідною «золотою серединою» між ціною попиту на кредит­ні ресурси і ціною їхньої пропозиції. Оскільки тільки в регіональній банківській системі стане можливим одержати кредитні ресурси за ціною, що трохи перевищує ціну придбання цих ресурсів самим бан­ком (тобто спекулятивний дохід порівняно невисокий), то це викликає приплив капіталів у регіональну банківську систему. Приплив ресур­сів викличе розширення ресурсної бази банку і кругообіг повториться.

У контексті запропонованої моделі важливо визначити пропорції між тією частиною банківських продуктів, які потребують фор­му­вання кредитного портфеля банку, що спрямовується на кредитування виробника, і тією частиною, що буде видана як споживчі кредити. Для визначення даного співвідношення можна використовувати наступний алгоритм (схему) (див. рис. 6.2).

Рис. 6.2. Структура співвідношення між банківськими продуктами, спрямованими на кредитування виробника
і споживчим кредитуванням

Важливим аспектом цінової політики банку, пов'язаним з регіо­на­ль­ними особливостями банківської діяльності, є той факт, що для од­них регіонів характерна ресурсонадлишковість банків (наприклад, Донецької, Дніпропетровської області), тобто банки залучають ресур­си в більшій кількості, ніж вони здатні розмістити у вигляді кредитів. Для інших регіонів характерною може бути ресурсоде­фіцитність банківської системи. Даний аспект банківської діяльності буде виявля­тися в перерозподілі ресурсів у системі великих банків (між філіями), що мають філії в декількох регіонах. Даний процес буде знаходити ві­доб­раження у ціновій політиці в низькій собівартості кредитних ре­сурсів для ресурсонадлишкових відділень банків, у тому числі за ра­хунок підвищення зворотності кредитних ресурсів, а також знижен­ня їх собівартості та ціни для ресурсодефіцитних банків унаслідок прода­жу ресурсонадлишковим відділенням кредитних ресурсів за пільго­вими цінами (поняття «кредит» у системі одного банку досить умовне, тому що найчастіше ресурси регіональних філій одного банку пере­роз­поділяються майже безкоштовно для даного конкретного банку).

Визначальними факторами попиту та пропозиції на ринку банків­ських продуктів у тому чи іншому регіоні є чисельність населення, його щільність, рівень доходів, співвідношення міського і сільського населення, а також участь банку в процесі створення мульти­плі­ка­тором коштів (залишків на поточних рахунках) за допомогою муль­ти­плікатора, що прямо залежить від кредитної активності банку.

Існуючі методики визначення кредитоспроможності позичальника роблять невигідним просування споживчого кредитування для комер­ційних банків. Згідно з цими методиками позичальник-фізична особа може бути віднесений максимум до класів «Б» і «В» кредитоспро­можності, тобто кредит у кращому випадку може бути класифіковано, як кредит «під контролем» або «субстандартний» кредит. В умовах відсутності в позичальника майнових прав на грошові депозити, інші види застави будуть призводити до завищення резерву під кредитні операції, створюваного банками відповідно до Положення НБУ № 279 від 6.07.2000 р. «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» [284]. Даний резерв формується як певний відсоток (для кредитів «під контролем» він складає 5 %, а для «субстандартних» кредитів – 20 %) від розміру чистого кредитного ризику, рівного сумі перевищення валового кредитного ризику (суми виданого кредиту) над сумою за­без­печення, прийнятого до розрахунку. При цьому сума забезпеч­чення визначається як певний відсоток від його оцінної вартості. Для застави рухомого (нерухомого) майна, що найчастіше виступають забезпечен­ням споживчого кредиту, цей відсоток складає: для кредитів «під контролем» − 40 % (70 % − для житла по кредитах у гривні, 50 % − в іноземній валюті), а для «субстандартних» кредитів – 20 % (40 % − для кредитів під заставу нерухомості). Позичальник-фізична особа не змо­же надати банку заставу, оцінна вартість, якої буде значно пере­ви­щу­вати розмір надаваємого кредиту, отже, банк буде змушений сфор­мувати значний резерв під кредитні операції і списати його на собі­вар-тість. Вимагаючи з підприємств дво-, триразового переви­щен­ня вар­тості застави над розміром кредиту, банк уникає формування резерву під кредитні операції. Таким чином, необхідно змінити підхід до оцін­ки кредитоспроможності фізичних осіб банками і порядок форму­ван­ня резерву під кредитні операції банків з фізичними особами.

Дата добавления: 2014-11-18