Загальна характеристика. Представники плазунів (більше 4 тис

Представники плазунів (більше 4 тис. видів) – справжні наземні хребетні тварини. В зв'язку з появою зародкових оболонок вони в своєму розвитку не пов'язані з водою. В результаті прогресивного розвитку легень дорослі форми можуть жити на суші в будь-яких умовах. Плазуни, які живуть у воді, – це вторинноводні тварини, тобто їхні предки від наземного способу життя перейшли до водного.

Плазуни, або рептилії, з'явились в кінці кам'яновугільного періоду, приблизно за 200 млн. років до н. є., коли клімат став сухим, а місцями навіть жарким. Це створило сприятливі умови для розвитку рептилій, які виявились більш пристосованими до життя на суші, ніж амфібії. Перевазі плазунів у конкуренції з земноводними і їхньому біологічному прогресу сприяв ряд ознак.

До цих ознак необхідно віднести оболонки навколо зародка і міцну оболонку (шкаралупу) навколо яйця, яка захищає його від висихання і пошкодження, чим була досягнута можливість розмноження і розвитку на суші; розвиток п'ятипалих кінцівок; удосконалена будова нервової системи; прогресивний розвиток органів дихан­ня; поява кори півкуль великого мозку.

Мав значення і розвиток на поверхні тіла рогових лусок, які захищають від несприятливих впливів навколишнього середовища, в першу чергу від висихання. Передумовою появи цього пристосування був перехід до прогресивного легеневого дихання.

Типовим представником плазунів може служити ящірка прудка. Довжина її 15 – 20 см. У неї добре виражене захисне забарвлення: зелено-буре або буре, залежно від середовища існування. Вдень ящірки гріються на сонці. На ніч вони заповзають під каміння, в нори та інші укриття. В таких же укриттях вони зимують. Живляться комахами, павуками, молюсками, червами, поїдають багатьох шкідників сільсько-господарських куль­тур.

В Україні найбільш поширені: в лісовій зоні – ящірка живородна, в степовій – ящірка прудка. До ящірок відноситься веретільниця. Вона досягає 30 – 40 см, ніг не має, чим нагадує змію, це їй нерідко коштує життя.

Покриви тіла. Шкіра плазунів завжди суха, позбавлена залоз, вкрита роговими лусками, щитками або пластинками.

Скелет. Хребет уже розділений на шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий відділи. Череп кістковий, голова рухлива. Кінцівки закінчуються п'ятьма пальцями з кігтиками.

Мускулатура у плазунів розвинена значно краще, ніж у амфібій.

Травна система. Рот веде в ротову порожнину, в якій є зуби і язик, але зуби ще примітивні, однотипні, служать лише для захоплення і притримування здобичі. Травний канал складається із стравоходу, шлунка і кишок. На межі товстої і тонкої кишки розташований зачаток сліпої кишки Закінчуються кишки клоакою. Розвинені травні залози: підшлункова і печінка.

Органи дихання. Дихальні шляхи більш диференційовані, ніж у земноводних. Є довга трахея, яка розгалужується на два бронхи. Бронхи входять у легені, які мають вигляд комірчастих тонкостінних мішків, з великою кількістю внутрішніх перетинок. Збільшення дихальної поверхні легень у плазунів пов'язане з відсутністю шкірного дихання.

Видільна система представлена тазовими нирками і сечоводами, які відкриваються в клоаку В неї відкрива­ється і сечовий міхур.

Кровоносна система. У плазунів є два кола кровообігу, але відділені вони один від одного не повністю, завдяки чому кров частково змішується. Серце трикамерне, але в шлуночку є неповна перегородка. Права половина шлуночка – венозна, а ліва – артеріальна – від неї бере початок права дуга аорти. Ліва дуга аорти відходить від правої частини серця. Зливаючись під хребтом, ліва і права дуги аорти утворюють спинну аорту.

Нервова система. Головний мозок плазунів відрізняється від мозку земноводних більшим розвитком півкуль і мозкового склепіння, а також відокремленням тім'яних часток. Вперше з'являється кора великого мозку. Від головного мозку відходить 12 пар черепно-мозкових нервів. Мозочок розвинений дещо більше, ніж у земноводних, що зв'язується з більш складною координацією рухів.

Органи чуттів. На передньому кінці голови ящірки знаходиться пара ніздрів. Нюх у плазунів розвинений краще, ніж у земноводних. Очі мають повіки, верхню і нижню, крім того, існує і третя повіка – напівпрозора миготлива перетинка, яка постійно зволожує поверхню ока. За очима розташована округла барабанна перетинка. Слух розвинений добре. Орган дотику – кінчик роздвоєного язика, який ящірка безперервно висовує з рота.

Розмноження. На відміну від риб і земноводних, у плазунів, як і в усіх наземних тварин, запліднення внутрішнє, в тілі самки. Яйця вкриті зародковими оболонками, які забезпечують розвиток на суші. Самка ящірки прудкої на початку літа відкладає в затишному місці 5 – 15 яєць. Яйця мають поживні речовини для розвитку зародка, зовні вкриті шкірястою оболонкою. Із яйця виходить молода ящірка, яка схожа на дорослу. Деякі плазуни, в тому числі і деякі види ящірок, – яйцеживородні (тобто із відкладеного яйця відразу виходить молода особина).

Регенерація. Багато видів ящірок, якщо їх схопити за хвіст, відламують його різкими боковими рухами. Відкидання хвоста є рефлекторною відповіддю на біль. Це необхідно розглядати як пристосування, завдяки якому ящірки рятуються від ворогів. На місці втраченого хвоста виростає новий.

Сучасні плазуни поділяються на чотири ряди: Першоящери, Лускаті, Крокодили і Черепахи.

Першоящери представлені єдиним видом – гатерія, яка відноситься до найпримітивніших рептилій. Живе гатерія на островах Нової Зеландії. До лускатих відносяться ящірки, хамелеони і змії. Це єдина відносно чис­ленна група плазунів – близько 4 тис. видів.

Для ящірок характерні добре розвинені п'ятипалі кінцівки, рухливі повіки і наявність барабанної перетинки. До цього ряду відносяться агами, ядозуби – отруйні ящірки, варанові, справжні ящірки та ін. Більше всього видів ящірок зустрічається в тропіках.

Змії пристосовані до повзання на череві. Шия у них не виражена. Тіло ділиться на голову, тулуб і хвіст. Хребет, в якому налічується до 400 хребців, завдяки додатковим сполученням має велику гнучкість. Пояси, кінцівки і грудина атрофовані. Тільки у деяких змій зберігся рудимент таза. Багато змій мають два отруйні зуби на верхній щелепі. В зубі є поздовжня борозенка або протока, по якій отрута при кусанні стікає в рану. Барабанна пере­тинка і порожнина атрофовані. Очі заховані під прозорою шкірою, без повік. Шкіра змії з поверхні роговіє і періодично скидається, тобто відбувається линяння.

Змії характеризуються здатністю дуже широко розкривати рот і ковтати здобич цілою. Досягається це тим, що ряд кісток черепа сполучені рухливо, а нижні щелепи спереду з'єднуються дуже еластичною зв'язкою.

В Україні поширені вужі, мідянки, полози. Степова гадюка занесена в Червонукнигу України. Вона живе восновному на цілинних місцевостях, яких стає все менше, що загрожує їй вимиранням. Живиться вона (як і інші змії) переважно мишовидними гризунами, приносячи цим користь. її укус отруйний, але не смертельний. На людину вона може напасти лише тоді, коли її турбують.

Укуси отруйних змій – кобри, ефи, гюрзи, гримучої змії та інших – можуть бути смертельними для людини. Дуже небезпечні сіра кобра і піщана ефа, які живуть в Середній Азії, а також гюрза, яка зустрічається в Середній Азії і Закавказзі, вірменська гадюка, яка живе у Закавказзі. Укуси гадюки звичайної і щитомордника дуже болючі, але звичайно для людини не смертельні.

Отруту змій використовують для виготовлення деяких лікарських препаратів. Використовують зміїну отруту при різних кровотечах як кровоспинний засіб. Деякі препарати зміїної отрути зменшують біль при ревматизмі і захворюваннях нервової системи. Для отримання отрути змій розводять в спеціальних розплідниках –серпентаріях.

Крокодили – пристосовані до водного способу життя, в зв’язку з чим мають плавальні перетинки між пальцями, клапани, які замикають вуха і ніздрі, кісткове піднебіння (як у ссавців) відокремлює носову порожнину від ротової, хоани відкриваються глибоко в порожнині рота і трахея відгороджена від рота клапаном. Живуть крокодили в прісних водах, на сушу виходять для сну і відкладання яєць.

Черепахи – вкриті зверху і знизу панциром з роговими щитками. Грудна клітка в них нерухома, тому в акті дихання приймають участь кінцівки – при втягування їх повітря виходить з легень, при висуванні – надходить до них. У черепах є зачатки діафрагми, що є одним з доказів походження ссавців від рептилій. В Україні живе один вид черепах – болотяна черепаха.

Стародавні плазуни. Встановлено, що в далекому минулому (сотні мільйони років тому назад) на Землі були поширені різні види плазунів. Вони населяли сушу, водні простори і рідше повітря. Більшість видів плазунів вимерли у зв’язку зі зміною клімату (похолоданням) і розквітом птахів і ссавців, з якими вони не витримали конкуренції. До вимерлих плазунів відносяться ряди динозаврів, звірозубих ящерів, іхтіозаврів, літаючих ящерів і т.д.

Ряд Динозаври. Це найбільш різноманітний і численна група плазунів, що коли-небудь жили на Землі. Серед них були як дрібні тварини (розміром з кішку і менше), так і гігантські, довжина яких досягала майже 30 м, а маса 40 – 50 т. великі тварини мали маленьку голову, довгу шию і могутній хвіст. Одні динозаври були травоїдними, інші – хижаками. Шкіра або не мала луски або була вкрита кістковим панцером. Багато динозаврів пересувалися стрибками на задніх кінцівках, спираючись на хвіст; інші – пересувалися на усіх чотирьох кінцівках.

Ряд Звірозубі ящери. Серед стародавніх плазунів були представники прогресивної групи, які за будовою зубів нагадували звірів. Зуби їх диференціювались на різці, ікла і кутні. Еволюція цих тварин ішла в напрямку підсилення їхніх кінцівок і поясів. У процесі еволюції від них виникли ссавці.

Походження плазунів. Викопні плазуни мають велике значення, бо вони колись панували на земній кулі і від них виникли не лише сучасні плазуни, а і птахи, і ссавці.

Умови життя в кінці палеозою різко змінились. На зміну теплому і вологому клімату прийшов сухий і жар­кий. Ці умови були несприятливими для існування земноводних. Проте при таких умовах стали розвиватись плазу­ни, у яких шкіра була захищена від випаровування, з'явились наземний спосіб розмноження, порівняно високорозвинений мозок та інші пристосування які приведені в характеристиці класу.

На підставі вивчення будови земноводних і плазунів вчені дійшли висновку, що між ними є велика схожість. Особливо це було характерно для стародавніх плазунів і стегоцефалів. Так, у стародавніх нижчих плазунів хребет мав таку ж будову, як і у стегоцефалів, а кінцівки – як у рептилій; шийний відділ у плазунів був такий же короткий, як і у земноводних; грудної кістки не було, тобто справжньої грудної клітки у них ще не було. Все це говорить про те, що плазуни виникли від земноводних.

Рис 1. Анатомічна будова ящірки:

1 – стравохід; 2 – трахея; З – ліве передсердя; 4 – шлуночок; 5 – легені; 6 – спинна аорта; 7 – шлунок; 8 – селезінка; 9 – сім'яник; 10 – придаток сім'яника; 11 – нирка; 12 – клоака; 13 – сечовий міхур; 14 – товста кишка; 15 – дванадцятипала кишка; 16 – підшлункова за­лоза; 17 – жовчний міхур; 18 – печінка; 19 – праве передсердя; 20, 21 – сонна артерія.

Лекція 12-13 "Клас Птахи"

Загальна характеристика.

На Землі в сучасній фауні налічується близько 8,6 тис. птахів. За своєю будовою птахи дуже схожі на плазунів і представляють прогресивну гілку, еволюція якої йшла по шляху пристосування до польоту. Птахи – двоногі вищі тварини, передні кінцівки яких перетворились в крила, тіло вкрите пір'ям, температура тіла постійна і висока. Характерні риси розглянемо на прикладі голуба(рис.1).

Рис. 1. Внутрішні органи голуба:

1– стравохід; 2 – трахея; 3 – воло; 4 – легеня; 5 – серце; 6 – залозистий шлунок; 7 – сім'яник; 8 – м'язовий шлунок; 9 – сім'япровід; 10 – нирка; 11– сечопровід; 12 – клоака; 1З – сліпі вирости; 14 – дванадцятипала кишка; 15 – підшлункова залоза; 16 – печінка; 17 – тонка кишка.

Уся організація птахів пристосована до умов польоту. Тулуб птаха компактний, скелет надзвичайно полегшений; розправлені крила і хвіст утворюють площу, яка значно більша, ніж площа тулуба. В будові птахів можна відмітити риси, які характерні не лише для птахів, а і ознаки, спільні з плазунами. Так, у шкірі птахів немає залоз, за винятком куприкової залози над коренем хвоста. У деяких птахів відсутня і вона.

Покриви тіла. Шкіра птахів суха і дуже тонка; на дзьобі вона утворює рогові чохли, на кінцівках – рогові луски, на пальцях кігті. Похідним шкіри є пір'я, філогене­тично зв'язане з лускатими утворами (на це вказує схожість в розвитку пір'я і луски на ранніх стадіях).

Тіло вкрите пір'ям. Воно різне за будовою і функціями. Розрізняють контурні і пухові пера. Контурне складається з порожнистого стрижня і з прикріплених до нього боко­вих пластинок – опахала. Частина стрижня, що міститься в шкірі, називається колодочкою, або пеньком. Між цією частиною і опахалом голий стрижень називають стовбуром, або очином.

Функціонально контурні пера поділяють на махові (першого і другого порядку), покривні і рульові. Найбільш великі – махові пера, налягаючи одне на одне, вони утворюють дуже міцну літаючу поверхню крила. Міцність контурного пір'я забезпечується тим, що опаха­ло складається із окремих рогових борідок (першого і другого порядку). Борідки першого порядку прикріплені до стрижня паралельно одна до одної на близькій відстані. Від кожної борідки з обох боків відходять більш тонкі борідки другого порядку. Вони налягають на сусідні борідки і скріплюються з ними мікроскопічними гачечками.

Покривні контурні пера, вкриваючи усе тіло, захищають його від дощу і вітру. Рульові пера розташовуються на хвості і першому пальці кисті (крильце).

У більшості видів птахів під контурними перами розташовуються пухові. Від контурних вони відрізняються тим, що опахала у них пухкі, м'які і не утворюють суцільної пластинки. Пухові пера мають дуже короткий стрижень з пучком борідок першого порядку на вершині. Між перами, особливо пуховими, затримується багато теплого повітря.

У птахів періодично відбувається линяння – на місці опалих старих пір'їн виростають нові.

У шкірі голуба, як і багатьох інших видів птахів, є лише одна куприкова залоза, яка розташована при основі хвоста з спинного боку. У курей та інших видів наземних птахів ця залоза недорозвинена. Особливо сильно вона розвинена у водоплавних птахів. Куприкова залоза виділяє секрет, яким птахи за допомогою дзьоба змазують пір'я.

Скелет. Скелет птахів відзначається легкістю кісток, міцністю їх і міцністю сполучення. Кістки птахів пневматичні, тобто мають великі повітряні порожнини. Для черепа характерні повне зростання усіх кісток у монолітний утвір, на якому не видно навіть швів, надзвичайна легкість і великі очно-ямкові западини.

Щелепи птахів представлені легким дзьобом, позбавленим зубів. Хребет має багато хребців і в ньому розріз­няють п'ять відділів. Численні (до 25) шийні хребці надзвичайно рухливі, грудні майже нерухомі, а поперекові і крижові зрослися між собою. Це забезпечує компактність тіла, яка необхідна в польоті. В результаті злиття поперекових, крижових і частини хвостових хребців як один з одним, так і з тазовими кістками утворюється складний криж. Він служить опорою для задніх кінцівок, які несуть на собі усю масу тіла.

До грудних хребців прикріплюються ребра. Вони складаються із двох частин, напіврухомо сполучених між собою. Верхня частина кожного ребра рухомо сполучена з хребтом, нижня – з грудною кісткою. На верхній частині кожного із ребер є гачкоподібні відростки, які налягають на сусідні задні ребра. Цим забезпечується монолітність грудної клітки при збереженні рухливості грудини. У більшості видів птахів на грудині є високий поздовжній кіль, до якого прикріплюються м'язи, що опускають крило. Пояс передніх кінцівок складається з трьох парних кісток: воронячі, лопатки і ключиці. Ключиці зростаються, утворюючи вилочку.

Передні кінцівки – крила – повністю пристосовані до польоту. їхні елементи, типові для п'ятипалої кінцівки, частково редуковані і видозмінені. В їхній скелет входять плечова (плече), ліктьова і променева кістки (передпліччя), одна складна кістка із зрослих кісток кисті і кістки лише трьох пальців.

Скелет ноги птахів складають масивна стегнова кістка, дві зрослі кістки гомілки, цівка і кістки пальців. Цівка утворена зрослими кістками стопи. У більшості птахів (і у голуба) чотири пальці, із них один звернений назад, а три – вперед.

Мускулатура птахів більш диференційована, ніж у плазунів, що зумовлено значно складнішими рухами при польоті, ходінні, повзанні, добуванні поживи. Найбільші м'язи (великі та малі грудні), які приводять в рух кінцівки, розташовані на тулубі, а до кінцівок ідуть сухожилки. Черевні м'язи слабші, ніж грудні. Розвинену мускулатура шиї і кінцівок.

Органи травлення. Сучасні птахи не мають зубів, і їхню функцію як знаряддя захоплювання і втримування поживи виконують рогові чохли, що вкривають щелепи. Форма і розміри дзьоба залежать від характеру поживи та способів її добування. До дна ротової порожнини прикріплюється язик, форма якого також різноманітна. У більшості птахів є слинні залози, хоч ступінь їхнього розвитку різний. Довгий стравохід у хижих, куриних та голубів утворює розширення – воло, в якому їжа розмочується і частково перетравлюється. Стравохід веде до тонкостінного залозистого шлунка, в якому їжа зазнає впливу травних залоз. За залозистим шлунком іде товстостінний мускульний відділ шлунка, вистелений зроговілою кутикулою. Тут пожива перетирається завдяки рухам стінок шлунка, а також під дією проковтнутих камінці (у зерноїдних), які відіграють роль жорен. Тонкий відділ кишок відносно довгий. Коротка товста кишка відкривається в клоаку. Печінка велика, дволопатева. У більшості видів є жовчний міхур. Підшлункова залоза міститься у петлі дванадцятипалої кишки.

Дихальна система. Легені представляють собою щільні губчасті тіла численні галузисті повітроносні трубочки – парабронхи, а не мішки, як у плазунів. Крім того, вони доповнюються тонкостінними повітряними мішками (умовно поділеними на передні і задні), які розташовую­ться між усіма внутрішніми органами, між м'язами, в порожнині кісток і під шкірою та виконують роль резервуара для повітря. Коли птах не в польоті, дихання відбувається за рахунок опускання і піднімання грудної кістки. Об'єм грудної клітки збільшується при опусканні грудини (вдих) і зменшується при підніманні (видих). Під час польоту грудна клітка нерухома і акт дихання здійснюється рухами крил. При підніманні крил повітряні мішки розширюються і повітря надходить в них через легені. При цьому повітря, яке було в легенях, переходить у передні мішки, а легені і задні мішки заповнюються свіжим повітрям. При опусканні крил повітря із легень і передніх мішків виходить назовні, а із задніх мішків – у легені. Таким чином, під час польоту у птахів відбувається подвійне дихання, тобто газообмін відбувається не лише при вдиху, а і при видиху. Дихальні мішки крім дихальної (вентилюючої) функції служать також для полегшення і запобігають перегріванню тіла при інтенсив­ному русі. У птахів є верхня і нижня гортань, в останній розташований голосовий апарат.

Кровоносна система. В будові серця звертає на себе увагу повний розділ його на праву венозну і ліву артеріальну половини. Таким чином, повністю сформувались два самостійних кола кровообігу. В результаті того, що артеріальна і венозна кров не змішуються, органи отримують артеріальну кров. Завдяки цьому підсилюється обмін речовин і підвищується рівень життєдіяльності організму, чим забезпечується висока і стала температура тіла – 30 – 43,5 °С. Таким чином, птахи – теплокровні тварини, тобто температура їхнього тіла не залежить від температури навколишнього середовища.

У птахів, як і у ссавців, є велике і мале кола кровообігу, але у них, на відміну від ссавців, є не ліва, а права дуга аорти.

Видільна система у птахів представлена нирками з сечоводами, які відкриваються в клоаку. Сечового міхура у птахів немає. Кінцевий продукт обміну у птахів не сечовина, а сечова кислота.

Нервова система і органи чуттів. Головний мозок має відносно великі півкулі і зорові частки, добре розвинений мозочок і дуже маленькі нюхові, частки. Спосіб життя птахів наклав свій відбиток на будову органів чуття. У птахів недорозвинені органи нюху, але виключно­го розвитку досягають органи зору. Від очей плазунів вони відрізняються подвійною акомодацією, яка досягається шляхом зміни кривизни кришталика і відстані між кришталиком і сітківкою. Властивість ця зв'язана з величезним значенням зору при польоті.

У більшості птахів очі розташовані по боках голови. Поле зору кожного ока становить 150 – 170 °С, але поле бінокулярного зору невелике і становить у багатьох птахів лише 20 – 30°. У сов і деяких хижих птахів очі зміщуються до дзьоба і поле бінокулярного зору зростає. У деяких видів птахів поле зору може бути 360°.

Добре розвинений орган слуху, який має три відділи: внутрішнє, середнє і зовнішнє вухо.

Органи розмноження. У самців є парні статеві органи. У самок тільки лівий яєчник і лівий яйцепровід, який відкривається в клоаку. Запліднення у птахів внутрішнє. Внутрішня частина яйця – жовток, на поверхні якого знаходиться зародковий диск. Жовток вкритий тонкою жовтковою оболонкою, до неї прикріплені з двох боків скручені канатиками халази, які відходять від внутрішньої підшкаралупної оболонки. Вони підтримують жовток так, що зародковий дис знаходиться зверху, незалежно від положення яйця. Підшкаралупні оболонки розшаровуються і утворюють повітряну камеру. Через пори, які пронизують вапнякову шкаралупу, в яйце надходить повітря і виділяються газоподібні продукти життєдіяльності зародка.

Зародок в яйці у птахів розвивається при певній температурі. Тому дорослі птахи висиджують яйця до вилуплювання. В інкубаторах підтримуються необхідні для розвитку зародка температура і вологість автоматично.

Птахів ділять на виводкових і нагніздних залежно від розвитку пташенят. До виводкових відносяться такі птахи, у яких пташенята вилуплюються із яйця розвиненими, вкритими пухом і здатними через кілька годин або наступного дня рухатися в пошуках їжі. Пташенята у нагніздних птахів голі, сліпі і не можуть самостійно живитися. У птахів добре розвинені складні інстинкти, які пов'язані з розмноженням і турботою про потомство. Більшість видів птахів проявляють турботу про своє потомство. Вони годують пташенят, зігрівають їх, захищають від перегрівання сонячними променями, підтримують чистоту вгнізді, захищають від ворогів тощо. У маленьких пташенят не функціонує механізм терморегуляції.

Поведінка. У птахів поведінка набагато складніша і різноманітніша, ніж у земноводних і плазунів. Вони знаходять зручне місце для гнізда, будують його із відповідного матеріалу, висиджують, годують і захищають пташенят від ворогів, орієнтуються в просторі, регулярно здійснюють перельоти на зимівлю і назад. Усі названі дії птахів інстинктивні. Інстинкти у них поєднуються з набутими умовними рефлексами. В ході еволюції у птахів виробилась властивість не тільки співати, а і подавати різні звукові сигнали, які означають переляк, попередження особин свого виду про небезпеку іт. п. Записані на магнітофонну стрічку тривожні крики птахів людина використовує для відлякування птахів із злітної смуги аеродромів, виноградників і садів. Уміння орієнтуватися в просторі має велике значення при перельотах птахів. Ця здатність птахів раніше використовувалась людиною (голубина пошта).

Деякі види птахів (папуги, граки, ворони, шпаки) добре піддаються дресировці, бо у них легко виробляються умовні рефлекси.

Сезонні явища в житті птахів: гніздування, кочування і перельоти. Сезонна періодичність у житті птахів звичайно відсутня лише в полосі екваторіального клімату, де є сприятливі умови для життя цілорічно. Тут замість сезонних циклів мають місце видові і індивідуальні цикли, які зумовлені віком, настанням статевої зрілості, тривалістю гніздового періоду, зношеністю пір'я і т. п. Проте деякі види птахів здійснюють перельоти і із тропіків, де часто буває посуха або проливні дощі. В інших районах земної кулі, які мають несприятливі умови для життя птахів в певні періоди року, існують річні цикли в житті птахів. Птахи, по-перше, гніздуються і виводять пташенят у найбільш сприятливу пору року і, по-друге, пристосовуються до кочування або перельотів.

Повернувшись весною на батьківщину із теплих країв, птахи розбиваються на пари і будують гнізда. Одні види птахів (гуси, дрібні горобині) утворюють пари на один сезон. Інші (фазани, качки) держаться разом лише до насижування яєць. Треті (лелеки, чаплі, хижаки тощо) живуть парами на протязі багатьох років. Такі види птахів, як тетері і глухарі, не утворюють постійних пар взагалі.

Птахи надзвичайно стійко утримують гніздовий район з року в рік. Більшість видів птахів відкладають свої яйця в гнізда, які будує звичайно самка (рідше один самець або обидва батьки разом). Птахи будують гнізда в різних місцях: на гілках, у дуплах і серед коренів дерев, у норах берегових обривів, під карнизами будинків, на землі тощо. Лише небагато видів птахів зовсім не будують гнізд (кайри, гагари тощо).

Птахи ведуть різноманітний спосіб життя. Є птахи осілі (сойки, синиці), кочівні (снігури, граки) і перелітні (стрижі, солов'ї, іволги, качки, гуси, лебеді тощо). Перелітні птахи змінюють місце свого життя в зв'язку з наближенням зими. Одні із них (качки, лебеді) відліта­ють в теплі краї пізньої осені, коли не можуть живитися на батьківщині. Інші (іволги, стрижі, солов'ї) відлітають на зимівлю в кінці літа, коли стоїть тепла погода і достатньо їжі. Щорічно птахи використовують один і той же шлях перельоту.

Походження птахів. Усі особливості птахів, які відрізняють їх від плазунів, носять переважно пристосувальний характер до польоту. Тому цілком природно вважати, що птахи виникли від плазунів. Походять птахи від стародавніх плазунів, у яких задні кінцівки були побудовані так, як і у птахів. «Перехідні» форми – археоптерикс (археорніс) – у вигляді викопних решток (відбитків) виявлені у верхньоюрських відкладах. Поряд з рисами, характерними для плазунів, вони мають ознаки будови птахів.

Дата добавления: 2014-11-18