Класифікація ландшафтів

3.3.1. Основні поняття та положення. Кожний ландшафт є непо-
вторним як у просторі, так і в часі. Неможливо знайти два абсолютно
однакових ландшафти. З цього проте не випливає, що виключена будь-
яка якісна схожість між ландшафтами. Порівняння індивідуальних
ландшафтів дозволяє встановити їх типологічні ознаки і виділити групи
ландшафтів, які є принципово близькими за походженням, структурою,
динамікою та іншими суттєвими властивостями, тобто систематизувати
або класифікувати ландшафти.

Під класифікацією (з лат. classis - розряд і ficatio - роблю) розумі-
ють поділ ландшафтів у відповідності з певними ознаками на групи
(класи), які знаходяться у суворій супідрядності друг з другом. Разом з
терміном "класифікація" використовують і термін "таксономія" (з
грецьк. taxis - порядок, ряд, стрій). Таксон - це класифікаційна одиниця
будь-якого ієрархічного рівня, яка виділяється на підставі певних кри-
теріїв. Тобто терміни "класифікація" і "таксономія" є синонімами.

Близькими до них за змістом є терміни "типологія" і "районуван-
ня". Але саме близькими, а не тотожними. Термін "типологія" (з
грецьк. typos - відбиток, форма, зразок) означає поєднання індивідуа-
льних ландшафтів в окремі групи - таксони різної ієрархії - за спільніс-
тю (типовістю) яких-небудь ознак. В той час як "районування" - це
розчленування території на окремі індивідуальні одиниці певного ран-
гу, кожна з яких є поєднанням генетичне різнорідних ландшафтів за
якою-небудь ознакою.

3.3.2. Типологічна класифікація ландшафтів. Загальноприйнята
типологічна класифікація ландшафтів поки що відсутня. Власні класи-

фікації пропонували Д.Л.Арманд [10], Ф.М.Мільков [200-201; 206],
Г Д Ріхтер [284], А.Г.Ісаченко [126; 134; 137]. Але найчастіше викорис-
товується класифікаційна система, розроблена В.О.Ніколаєвим [222].
Вона нараховує 12 таксонів ландшафтів: відділ, система, підсистема,
клас, підклас, група, тип, підтип, рід, підрід, вид, підвид.

Вищою класифікаційною одиницею є відділ ландшафтів. В осно-
ву виділення цього таксону покладений такий загальний показник, як
тип контакту і взаємодії геосфер (літосфери, атмосфери і гідросфери) у
структурі ландшафтної оболонки. Відповідно до нього розрізняють від-
діли наземних, водних (або аквальних) та інших ландшафтів. До інших
Ф.М.Мільков відносив земноводні і донні ландшафти.

Наступна класифікаційна категорія - система ландшафтів. Вона
виділяється за відмінностями водно-теплового балансу в різних геогра-
фічних поясах і включає системи арктичних, субарктичних, бореальних
та інших ландшафтів. Системи поєднують і рівнинні і гірські ландшаф-
ти, схожі за мікрокліматичними властивостями, що обумовлюється їх
положенням в одному географічному поясі.

Системи ландшафтів поділяються на підсистеми ландшафтів
відповідно до прийнятого членування географічних поясів на сектори з
різним ступенем континентальності клімату. Наприклад, в системі суб-
бореальних семіарідних ландшафтів виділяють підсистеми помірно ко-
нтинентальних, континентальних і різкоконтинентальних ландшафтів.

Наступною класифікаційною одиницею є клас ландшафтів, який
об'єднує ландшафти з однаковими морфоструктурними ознаками або
одним типом природної зональності - горизонтальної або вертикальної.
За відношенням до морфоструктур вищого порядку - рівнин та гір -
виділяють рівнинний та гірський класи ландшафтів. Для першого хара-
ктерний горизонтальний тип природної зональності, для другого - вер-
тикальний.

Класи ландшафтів поділяються на підкласи ландшафтів відповід-
но до ярусної диференціації ПТК у горах і на рівнинах. Клас рівнинних
ландшафтів поділяють на підкласи ландшафтів низовин і ландшафтів
височин, клас гірських ландшафтів - на підкласи низькогірних, серед-
ньогірних та високогірних.

Класи і підкласи ландшафтів поділяються на групи ландшафтів
відповідно до типу водно-геохімічного режиму, який визначається
співвідношенням атмосферного, ґрунтового і натічного зволоження,
ступенем дренованості. Виділяють групи елювіальних, напівгідромор-
фних і гідроморфних ландшафтів. В класифікації ландшафтів України
таксон "група" відсутній.

Класи і підкласи ландшафтів поділяються на типи ландшафтів за
грунтово-біокліматичними або зональними ознаками: певним співвід-
ношенням тепла і вологи, яким зумовлюється зональний розподіл типів
грунтово-рослинного покриву. Розрізняють тундровий, тайговий, лісо-
степовий, степовий та інші типи рівнинних ландшафтів. В класифікації
ландшафтів України виділяють три типи рівнинних ландшафтів відпо-
відно до трьох природних зон: 1) мішаних лісів; 2) лісостеповий; 3)
степовий. Всі вони належать до групи елювіальних ландшафтів. Але, на
погляд В.О.Ніколаєва [222], рівною мірою заслуговують виділення в
якості типів болотні, лучні, солонцово-солончакові та інші інтразона-
льні ландшафти.

З цим не можна погодитись, тому що інтразональні ландшафти
завжди знаходяться в підпорядкованому положенні по відношенню до
зональних ландшафтів і завжди несуть відбиток зональних умов, в яких
вони сформувались. У класифікації ландшафтів України від 1982 року
О.М.Маринич разом з колегами [183] виділяє в окремі типи ландшафтів
заплавні ландшафти рівнин, заплавні ландшафти гір і приморські
ландшафти, хоча і відзначає, що заплавам властиві риси зональності
(мал. 3). Але на ландшафтній карті України 1997 року [184] ці ландша-
фти, а також болотні масиви, вже виділені як роди в межах відповідних
типів.

А.Г.Ісаченко [126, 135] вважає тип ландшафтів вищою одиницею
класифікації, а клас ландшафтів - одиницею, що підпорядкована типу,
хоча зберігає за ним теж саме значення і розрізняє рівнинний і гірський
класи ландшафтів. З цим важно погодитись, не зважаючи на авторитет
А.Г.Ісаченко. В межах Руської рівнини, наприклад, виділяють дев'ять
ландшафтних зон (льодяну, тундрову, лісотундрову, тайгову, мішаних
лісів, лісостепову, степову, напівпустельну і пустельну) [206], кожній з
яких, природно, відповідає певний тип ландшафтів. Тобто саме в межах
рівнин - морфоструктур вищого порядку - виділяються окремі типи
ландшафтів, а не навпаки.

Стосовно гірських ландшафтів, то розподіл типів грунтово-рос-
линного покриву відбувається в них не в горизонтальному, а у вертика-
льному напрямку разом зі зміною температури і вологості повітря. Так,
М.М.Рибін [292] відповідно до висотних поясів виділяє гірсько-
пустельний, гірсько-лісовий, гірсько-лучний та інші типи ландшафтів.

Типи ландшафтів поділяються на підтипи ландшафтів, які відо-
бражують поступовість зональних переходів. Відповідно до поділу
природних зон на підзони, В.О.Ніколаєв розрізняє в лісостеповій зоні
такі підтипи ландшафтів: лучно-лісовий (північно-лісостепова підзона),

лісо-лучно-степовий (середньо-лісостепова підзона), лучно-степовий
(південно-лісостепова підзона). В український класифікації лісостепо-
вий тип рівнинних ландшафтів поділяють на широколистяно-лісовий
(північний лісостеп), власне лісостеповий (середній лісостеп) і лучно-
лісостеповий (південний лісостеп) підтипи, а степовий - на північно-
степовий, середньо-степовий і південно-степовий підтипи [183].

Гірські типи ландшафтів поділяються на підтипи у відповідності з
висотно-поясними відмінностями. Східно-Карпатський тип гірських
ландшафтів поділяється на підтипи лісо-лучних остепненних, лучно-
лісових, широколистяно-лісових, змішано-лісових і лучних (субальпій-
ських) ландшафтів. Кримський гірський тип ландшафтів об'єднує під-
типи лісостепових посушливих, змішано-лісових, широколистяно-
лісових і лучних остепнених (яйлинських) ландшафтів [183].

Типи і підтипи ландшафтів поділяються на роди ландшафтів. Го-
ловним критерієм вичленення роду В.О.Ніколаєв вважає генетичний
тип рельєфу і виділяє дрібносопковий, плоскорівнинний давньоалювіа-
льний та інші роди ландшафтів. О.М.Маринич із співавторами [185]
головним критерієм вичленення роду ландшафтів вважає провінціальні
відмінності, обумовлені відмінностями у континентальності клімату.
Прикладом роду ландшафтів є поліські мішано-лісові ландшафти (від-
повідно до поліської провінції зони мішаних лісів). А Г.І.Марцинкевич
із співавторами [186] критерієм виділення роду ландшафтів вважають
генезис ПТК і відносять до цього таксону моренно-зандрові ландшаф-
ти, алювіально-терасові ландшафти і т. д. Ми додержуємося такого ж
погляду на суть цієї класифікаційної одиниці.

Роди ландшафтів В.О.Ніколаєв поділяє на підроди ландшафтів
відповідно до літологічних відмінностей поверхневих гірських порід і в
роду степних давньоалювіальних ландшафтів розрізняє піщані, галеч-
никові і лесово-суглинисті підроди ландшафтів.

І, нарешті, нижчою класифікаційною одиницею є вид ландшафтів.
Види ландшафтів виділяють за спільністю комплексу ознак: походжен-
ням і літологічним складом поверхневих відкладів; характером і глиби-
ною залягання корінних порід; характером рельєфу; особливостями
грунтів і рослинного покриву. Ландшафти одного виду характеризу-
ються найбільшою кількістю загальних зональних ознак і максималь-
ною схожістю генезису і структури. Але головними критеріями виді-
лення видів ландшафтів є генезис та літологічний склад поверхневих
відкладів і характер корінних порід. Саме від них залежать і рельєф, і
грунти, і рослинність.

У якості прикладу видів степових ландшафтів В.О.Ніколаєв приво-
дить плоскохвилясті, давньоалювіальні, піщані і супіщані рівнини з рі-
знотравно-червоноковильними степами на темно-каштанових грунтах,
також полого-хвилясті акумулятивні лесові плато з різнотравно-
ковильними степами на чорноземах південних. В.С.Давидчук [82] виді-
ляє у якості одного з видів мішано-лісових ландшафтів знижені, слабо-
хвилясті моренно-воднольодовикові слабо розчленовані рівнини на па-
леоген-неогеновому фундаменті, складені пісками різної потужності,
що підстилаються валунними суглинками, з дерново-підзолистими пі-
щаними грунтами під хвойними і хвойно-широколистяними лісами,
частково розорані.

Таким чином, типологічною класифікацією ландшафтів є

поділ ландшафтів на окремі групи у відповідності з певними типо-
логічними ознаками. Основними типологічними класифікаційними
категоріями ландшафтів являються: відділ, система, підсистема,
клас, підклас, група, тип, підтип, рід, підрід, вид.

Класифікація ландшафтів має велике організуюче значення як ос-
нова для дослідження, картографування і наукового опису ландшафтів
всієї Землі або якоїсь її частини. Велике і практичне (прикладне) зна-
чення типологічної класифікації ландшафтів. Кількість конкретних
ландшафтів на земній кулі повинна вимірюватися п'яти- або шестизна-
чною цифрою. З практичною метою (наприклад, при оцінці природних
умов для розвитку сільського господарства або для меліоративних чи
природоохоронних заходів) буває надто складно і навіть недоцільно
досліджувати та оцінювати кожний ландшафт окремо. Частіше виникає
необхідність розробляти ті чи інші типові норми або заходи по-відно-
шенню до типових природних умов, тобто до деякої, по можливості не
дуже великої кількості ландшафтних груп. Тут на допомогу і приходить
класифікація, в якій безліч ландшафтів зведена в певну кількість видів,
типів, класів і т.д. Можна очікувати, що типологічно близькі ландшаф-
ти будуть володіти схожим комплексом природних умов і ресурсів і, в
той же час, однотипно відкликатися на господарчий вплив.

3.3.3. Регіональна класифікація ландшафтів. Під терміном "ре-
гіональна класифікація ландшафтів" або "ландшафтне районування"
розуміють процес виділення, систематизації, описання і картографу-
вання ландшафтних регіонів - індивідуальних територіальних одиниць
різних рангів, на відміну від класифікації ландшафтів, яка передбачає
виділення типологічних територіальних одиниць [133].

Принципи ландшафтного районування витікають із об'єктивних
закономірностей територіальної фізико-географічної диференціації, у
якій виділяють два типи - зональний і азональний. Відповідно до двох
типів диференціації ПТК виділяють два ряди ландшафтних регіонів -
зональний і азональний. До зональному ряду відносяться ландшафтні
зони, до азонального - ландшафтні країни, провінції, області і райони.

Вищою регіональною класифікаційною одиницею є фізико-
географічна або ландшафтна країна. Ландшафтні країни виділяють за
належністю до великих геоструктурних одиниць - геотектур 2-го по-
рядку і мегаморфоструктур. Ландшафтній країні відповідає клас ланд-
шафтів і певна система типів ландшафтів, оскільки кожну ландшафтну
країну перетинає кілька ландшафтних зон. Ландшафтні зони виділя-
ють за співвідношенням тепла і вологи. Кожній з них відповідає лише
один тип ландшафтів. Зони поділяють на ландшафтні підзони у відпо-
відності із зміною співвідношення тепла і вологи всередині зони і кож-
ній з них відповідає певний підтип ландшафтів.

Ландшафтні провінції виділяють як частини зони або підзони за
ступенем континентальності клімату у зв'язку з віддаленістю від океа-
нів і різним ступенем трансформації повітряних мас. Провінції поділя-
ють на ландшафтні області у відповідності з відмінностями території
за геологічною і геоморфологічною будовою. Області поєднують певні
роди ландшафтів. І, нарешті, кожна область поділяється на ландшаф-
тні райони - найменші регіональні таксономічні одиниці. Райони ви-
діляють у зв'язку з місцевими відмінностями в рельєфі, грунтоутворю-
ючих породах і грунтах. Райони поєднують певні види ландшафтів.

Таким чином, регіональною класифікацією ландшафтів є по-
діл ландшафтів на окремі групи у відповідності з певними індивіду-
альними ознаками. Основними регіональними класифікаційними
категоріями ландшафтів являються: країна, зона, підзона, провін-
ція, область, район.

Схема співвідношення індивідуальних і типологічних одиниць
ландшафтного поділу території показана на мал. 4.

Більш докладно про особливості районування ландшафтів можна
прочитати в роботах А.Г.Ісаченка [131, с. 123-129; 133, с. 36-39; 135, с.
275-313], В.І.Прокаєва [279], Г.І.Юренкова [347].

Дата добавления: 2014-11-18