Типи економічних зв'язків та виробництва

Використання економічних ресурсів здійснюється у процесі виробництва, кінцевою метою якого є задоволення потреб, тобто споживання створених благ. Ця мета може бути безпосередньою, коли той, хто виробляє продукт, сам його і споживає. А може бути і опосередкованою, коли виробник свій продукт сам не споживає, а обмінює його на продукт іншого виробника. Залежно від цього розрізняють і форми організації виробництва. Історія людства знає дві основні форми — натуральне виробництво і товарне виробництво. Історично першою формою було натуральне виробництво. Це така форма суспільного господарства, при якій продукт праці призначається для задоволення особистих потреб виробника і надходить у споживання прямим розподілом. Між виробництвом і споживанням існує прямий безпосередній зв'язок. Виробничі відносини між учасниками виробництва є безпосередніми відносинами, не опосередкованими рухом продукту праці. Визнання праці, витраченої на виробництво продукту, здійснюється безпосередньо тоді, коли вона (праця) витрачається, бо продукт її безпосередньо споживається без обміну.

Натуральне виробництво характеризується рядом ознак. По-перше, для нього характерна замкнутість. Усі види робіт, необхідних для створення благ, здійснюються у межах самого господарства. Контакти між господарськими одиницями носять спорадичний характер. Кожне господарство базується на власних виробничих ресурсах і забезпечує себе усіма необхідними для життя благами. По-друге, натуральному господарству притаманна універсалізація праці. Поділ праці знаходиться на низькому рівці, кожен працівник виконує усі основні роботи. Рівень використовуваних засобів виробництва примітивний, вони малопродуктивні. За таких умов і ефективність виробничої, діяльності надзвичайно низька. По-третє, натуральне виробництво характеризується консервативністю. Його основою є традиції, які передаються з покоління в покоління. Воно несприйнятливого технічного прогресу і здійснюється, як правило, у незмінних розмірах.

Натуральне господарство було пануючою формою організації суспільного виробництва протягом кількох тисячоліть, починаючи з первісного суспільства і до феодальної стадії розвитку останнього. Однак і за сучасних умов елементи натурального виробництва зберігаються у багатьох країнах з низьким рівнем економічного розвитку (так звані країни, що розвиваються). Поширена ця форма організації господарства і в Україні, що зумовлено глибокою економічною кризою 90-х років XX ст.

Другою формою організації суспільного виробництва є товарне виробництво. Це така організація суспільного господарства, при якій продукти виробляються окремими відособленими виробниками, причому кожен спеціалізується на виробітку одного якогось продукту, а тому для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж продуктів, що стають у силу цього товарами, на ринку.

Основою товарного виробництва суспільний поділ праці. Кожен виробник спеціалізується на виробництві якогось одного продукту. Це спричинює спеціалізацію суспільного виробництва на рівні підприємства і всієї економіки. Розвиток поділу праці сприяє підвищенню продуктивнocтi праці виробників і створює умови для технічної оснащеності виробництва. В той самий час поділ праці формує і постійно розширює базу для обміну продуктами праці.

Другою умовою товарного виробництва є відособленість виробників. Вона базується на приватній власності і виявляється у тому, що виробники самі привласнюють результати своєї праці. Вони прагнуть відокремитись у веденні господарства, щоб поставити споживання у пряму залежність від результату своєї діяльності. Саме відособленість забезпечує наявність прямого зв'язку між рівнем виробництва і рівнем споживання, що спонукає кожного виробника до підвищення ефективності своєї виробничої діяльності. Обов'язковою умовою економічної відособленості є економічна свобода суб'єктів господарської діяльності, яка полягає у можливості вільного вибору її сфери та праві власності на створений продукт.

Характерною рисою товарного виробництва є, непрямі опосередковані економічні зв'язки між виробниками, Вони розвиваються за схемою: виробництво-обмін-споживання. Створений продукт надходить на ринок для обміну на інші продукти і після цього йде на споживання. Продаж продукту свідчить про визначення праці, витраченої на його виготовлення, як суспільно необхідної.

Економічні відносини між виробниками виявляються через продукти праці, або уречевлюються.

Товарне виробництво характеризується тим, що продукти створюються для обміну. Але обмін може відбуватися лише за умови, що він вигідний для усіх його учасників, тобто обмін має бути рівноцінним, або еквівалентним. Він може виступати у двох формах. Першою є обмін одного продукту на інший. Він носить назву бартеру. Ця форма обміну характерна для ранніх етапів розвитку товарного виробництва. Але бартер застосовується і за сучасних умов, коли нормальне функціонування економіки порушується такими факторами, як, війни, стихійні лиха, економічні кризи. Це видно на прикладі України. Кризовий стан її економіки у 90-х роках минулого століття зумовив широке використання бартеру.

Другою формою обміну є грошовий. При цій формі продукт обмінюється за допомогою грошей. Така форма набагато прискорює і спрощує обмін. Грошовий обмін характерний для розвинутого виробництва, в якому він виступає пануючою формою. -

Товарне виробництво пройшло тривалий період розвитку. Товарне виробництво зародилося в надрах первісно - общинного ладу кілька тисячоліть тому. Але до епохи пізнього середньовіччя воно відігравало незначну роль, бо основною формою організації суспільного господарства було натуральне виробництво. Розрізняють кілька його типів - просте і розвинуте, або капіталістичне товарне виробництво.

При простому товарному виробництві продукти створюються виробниками своєю працею і власними засобами виробництва. Продукт праці привласнюється його виробником. Це, як правило, ремісники та селяни.

Оскільки використовуються примітивні технічні засоби виробництва, то ефективність такого виробництва невисока. Розвинуте, або капіталістичне, товарне виробництво — це форма організації господарства, при якій продукти створюються працею найманих працівників, а присвоюються власником засобів виробництва, який і виступає його організатором. При такій організації виробництва усі продукти стають предметом купівлі-продажу. Таким самим предметом стає і робоча сила, яку продають-наймані працівники, а купують підприємці, або капіталісти. Тобто капіталістичне товарне виробництво носить всезагальний характер. Для нього характерними є великі та середні господарства, що широко використовують сучасну техніку і технологію.

Дата добавления: 2014-11-18