Сутність будови та методика користування міжнародною патентною класифікацією та патентною інформацією

Патентні документи містять великий обсяг інформації та розроблені спеціальні системи, що дозволяють швидко отримати необхідну інформацію. До таких систем відно­сяться міжнародні класифікації об'єктів промислової влас­ності:

- міжнародна патентна класифікація (МПК);

- міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТП);

- міжнародна класифікація зображальних елементів зна­ків (КЗЕ);

- міжнародна класифікація промислових зразків (МКПЗ).

У деяких державах (Великій Британії, США, Японії) існують ще й національні патентні класифікації.

Міжнародна патентна класифікація (МПК) є інформа­ційною системою, що включає аспекти науки, техніки та технології, які можуть бути об'єктом патентного захисту. Вона була створена в 1956 р. й уперше запроваджена у Бельгії та Франції під назвою Міжнародна класифікація винаходів (МКВ). У колишньому СРСР МКВ було введено в 1970 р. Нині МПК діє і в Україні.

За структурою система МПК (рис. 4.1) складається з 8 розділів, 20 підрозділів, 116 класів, 607 підкласів, 6000 груп і 45000 підгруп.

Рис. 4.1 Схема будови МПК

Розділи поділені на вісім класів, кожен із яких позна­чено великою літерою латинського алфавіту — від А до Н. Кожен із восьми класів відображає їхній зміст (наприклад, Е — будівництво). Індекс класу складається з індексу розділу та двозначного числа (наприклад, Е01). Кожен клас ділять на підкласи (див. рис. 4.1), які позначаються вели­кими латинськими літерами (наприклад, Е01А), а підкласи ділять на групи, що позначають непарними двозначними числами (наприклад, Е01А99...). Група ділиться на підгрупи, які позначають двозначними парними числами (наприклад,

Е0А99/2).

Клас винаходу у Міжнародній класифікації винаходу визначають за класифікаційними рубриками, які містять відповідні рубрики алфавітно-предметних довідників. Для визначення класу винаходу за цими довідниками знахо­дять ключові слова з назви винаходу.

Рис. 4.2 Система класифікації винаходів

Виходячи із системи класифікації винаходів (рис. 4.2) формується схема побудови МПК.

При цьому слід зазначити, що не завжди підрозділи МПК можна розглядати як цілком функціональні або галузеві.

Часто єдиною інформацією, що розкриває суть певного технічного рішення, є інформація про галузь його вико­ристання. У такому разі винахід буде повністю класифіко­вано в галузевому підрозділі МПК.

Якщо ж конструктивні або функціональні особливості об'єкта винаходу належать до кількох галузей застосу­вання, а застосування об'єкта в певній галузі не є технічно суттєвим, винахід буде класифіковано у функціональному підрозділі МПК (змішаний, див. рис. 4.2).

Правильне класифікування технічної суті можна вико­нати, дотримуючись таких послідовних дій: вибрати найвідповідніший розділ, потім клас, підклас і, нарешті, основну групу або в її межах найвідповіднішу підгрупу з найбіль­шою кількістю крапок, обсяг якої буде достатнім, щоб охопити всі найважливіші особливості технічної суті роз­глядуваного об'єкта.

Альтернативну групу можна знайти за допомогою алфа­вітно-предметного покажчика до МПК.

Основні елементи довідково-пошукового апарату (ДПА) до МПК такі: покажчики класів до МПК відповідних редак­цій класифікації, алфавітно-предметні покажчики (АПП), у яких усі технічні поняття, що містить МПК, подано в алфа­вітному порядку.

Покажчики відповідності доцільно використовувати як на стадії визначення сфери пошуку, так і безпосередньо під час пошуку для постійного коригування й уточнення

пошукової роботи.

Для користування патентними документами існують коди, які дають можливість швидко відшукати необхідний винахід, що може бути аналогом чи прототипом для створення нового винаходу.

Коди визначаються певними стандартами Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ).

Для користування бібліографічними даними існують коди ІНІД.

ІНІД — скорочення назви «Узгоджені на міжнародному рівні цифрові коди для ідентифікації даних» (англійською мовою), які визначають згідно зі стандартом ВОІВ ST.9 «Рекомендації щодо бібліографічних даних патентних документів і свідоцтв додаткової охорони».

Нижче наведено основні коди ІНІД, які несуть найсуттєвішу патентну інформацію.

(10) Ідентифікація охоронного документа.

(11) Номер документа.

Зазвичай номери документів утворюють послідовність, яка зростає (починаючи з числа 1, наприклад в Україні; а в Російській Федерації номери патентів на винаходи, щоб їх не плутати з номерами авторських свідоцтв і патентів колишнього СРСР, утворюють серію, номери якої почина­ються з 2 000 000).

(13) Код виду документа.

Код зазвичай містить літеру й цифру: літера А — це документи, які обов'язково містять текст первісної заявки, але такі, що не належать до наданих прав промислової власності (наприклад, патенти України на винаходи зі стро­ком дії 6 років (до 01.06.2000 — 5 років)); літера В — це документи, які містять текст заявки необов'язково в пер­вісному вигляді, але такі, що не належать до наданих прав промислової власності; літера С — це документи, які нале­жать до наданих прав промислової власності (наприклад, патенти України зі строком дії 20 років); літера V — це документи, які обов'язково містять текст первісної заявки на корисну модель, але не належать до прав, наданих на корисну модель; цифра найчастіше позначає рівень пуб­лікації документа.

(15) Дата реєстрації документа.

(19) Код держави, відомства або організації, що здійс­нила публікацію документа.

Так, Україна має код UA, Російська Федерація — RU, СРСР — SU, СІЛА — US, Велика Британія — GB, Німеччина — DE, Франція — FR, Швейцарія — СН, Япо­нія — JP, Канада — СА, Норвегія — NO, Швеція — SE, Іта­лія — IT та ін. (згідно зі стандартом ВОІВ ST.З «Рекомен­довані стандартні двобуквені коди для представлення держав, адміністративних одиниць і міжнародних органі­зацій»; цей стандарт визначає також коди міжнародних організацій, наприклад, ВОІВ — WO, Європейського патент­ного відомства — ЕР, Євразійської патентної організації — ЕА тощо).

(20) Дані, що стосуються заявки на охоронний до­кумент.

(21) Номер заявки.

Для нумерації заявок на патенти застосовують дві основні серії:

1) річні серії, у яких номер заявки складається здебіль­шого з цифр, що позначають рік подання заявки, і по­рядкового номера, який зростає та надається заявкам протягом поточного року (причому щорічно почина­ються нові серії). Така система діє, наприклад, в Україні та Російській Федерації. В Україні до 01.01.2000 перші дві цифри номера заявки позначають рік подання заявки, третя й четверта — місяць подання заявки, а наступні чотири — порядковий номер, що присвоюється заявці протягом поточного року (щорічно починаються нові серії); починаючи з 01.01.2000 номери заявки на вина­ходи та корисні моделі мають 10 цифр: перші чотири — рік подання заявки, п'ята й шоста — місяць подання заявки, а останні чотири — порядковий номер, який присвоюється заявці протягом поточного року (щорічно починаються нові серії);

2) серії, які подовжуються: заявкам під час їх реєстрації присвоюють номери в послідовності, яка зростає про­тягом періоду, що перевищує рік. Така серія існувала в колишньому СРСР, номери якої перевищили 5 000 000. (22) Дата подання заявки. (24) Дата, з якої набирають чинності права, обумовлені патентом.

(26) Мова публікації заявки.

(30) Пріоритетні дані.

(31) Номер(и) попередньої/іх) заяв(ки/ок) у державі-учасниці Паризької конвенції.

(32) Дат(а/и) подання пріоритети(ої/их) заяв(ки/ок) до держави-учасниці Паризької конвенції.

(33) Код держави-учасниці Паризької конвенції, до якої подано попередн(ю/і) заявк(у/и), згідно зі стандартом B0IBST.3.

(40) Дата (дати) подання документа для загального ознайомлення.

(46) Дата публікації відомостей про видачу патенту (а в Україні, крім того, номер офіційного бюлетеня).

(47) Дата подання документа для загального ознайомлення через викладення.

(50) Технічна інформація.

(51) Міжнародна патентна класифікація (МПК).

(52) Внутрішня або Національна патентна класифі­кація (НПК).

(53) Універсальна десяткова класифікація (УДК).

(54) Назва винаходу або корисної моделі.

(56) Список документів-прототипів, якщо його не вклю­чено безпосередньо до тексту опису винаходу (корисної моделі).

(57) Реферат або формула винаходу (корисної моделі).

(60) Посилання на інші юридично пов'язані націо­нальні патентні документи.

(62) Номер і дата подання до Укрпатенту попередньої заявки, з якої видалено даний документ.

(70) Ідентифікація осіб, які відносяться до охоронного документа.

(71) Прізвище, ім'я та по батькові або повне наймену­вання заявника.

(72) Винахідник(и), код держави.

(73) Власник охоронного документа.

(74) Прізвище, ім'я та по батькові представника у спра­вах інтелектуальної власності (патентного повіреного).

(75) Прізвище, ім'я та по батькові винахідник(а/ів), як(ий/і) також є заявником(ами).

(76) Прізвище, ім'я та по батькові винахідник(а/ів), як(ий/і) є також і заявник(ом/ами), і власник(ом/ами) охо­ронного документа.

Коди ІНІД щодо знаків для товарів і послуг визна­чаються стандартом ВОІВ ST.60 «Рекомендації щодо біб­ліографічних даних про товарні знаки», а стосовно промислових зразків — стандартом ВОІВ ST.80 «Рекомен­дації щодо бібліографічних даних про промислові знаки».

Так, знання будови МКП, вміння швидко орієнтува­тися у кодах ІНІД дає можливість достовірного аналізу та синтезу інформації для вирішення поставлених завдань винахідницької та пошукової роботи при створенні вина­ходів.

Дата добавления: 2014-11-18