Тема 8. Умови постачання товарів у зовнішній торгівлі

8.1 Умови «ІНКОТЕРМС»

8.2 Особливості визначення митної вартості товарів із застосуванням умов “ІНКОТЕРМС”

8.3 Оптимізація умов постачання

8.1 Умови «ІНКОТЕРМС»

Одним із основних документів, що регулюють зовнішньоеконо­мічну діяльність підприємств в Україні, є Закон України «Про зовні­шньоекономічну діяльність». Низку питань, що виникають у разі укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), вирішують й інші законодавчі акти (Указ ¹567 і Положення ¹75). Саме ці до­кументи надають підприємствам право самостійно визначати фор­ми, порядок укладання і виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Цими законодавчими актами встановлено, що у разі укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, що підготовлені Міжнародною торговою па­латою. Згідно з пп.1.5 Положення ¹75 до умов, що мають бути пе­редбачені в договорі (контракті), належать базисні умови поставки.

Базисними умовами зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу вони називаються тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, включаються витрати на транспортування (та інші пов’я­зані з цим процесом витрати) в ціну товару чи ні. Базисні умови спро­щують складання й узгодження контрактів, допомагають контраген­там знайти способи розподілу відповідальності та вирішення неузгод-женостей, що виникають. Особливості базисних умов регламентовані міжнародною практикою. Міжнародна торгова палата розробила і випустила в 1953, 1980, 1990 та 2000 рр. збірники «Міжнародні пра­вила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС» (International Commercial Terms).

Подані в ІНКОТЕРМС торгові терміни становлять універсаль­ний набір умов, знання та застосування яких полегшує здійснення торгових операцій. Однак потрібно враховувати, що використання правил ІНКОТЕРМС має низку особливостей. По-перше, ІНКО-ТЕРМС не регулює наслідки, які може мати контракт щодо правадійсності на товар, і не містить засобів правового захисту у разі пору­шення контракту однією зі сторін. По-друге, тільки пряме посилан­ня на застосування умов ІНКОТЕРМС у тексті контракту є підста­вою для тлумачення цього контракту відповідно до ІНКОТЕРМС. (Наприклад: «При тлумаченні даного контракту використовуються умови ІНКОТЕРМС у редакції 2000 р.»). По-третє, при наявності у контракті посилання на умови ІНКОТЕРМС і водночас статей, які суперечать їм або обмежують їх, такі статті є превалюючими.

Вживаний при позначенні базисних умов термін «франко», як зазначалося раніше, походить від слова «вільно» (від франц. franco). Він означає, що покупець вільний від ризику і від усіх витрат на доставку товару до пункту, позначеного словом «франко». У контрактах після позначення базисної умови вказується назва географічного пункту. Цими пунктами можуть бути морський та річковий порти, залізничні станції, аеропорти, склади, місцеперебування продавців, покупців, вантажоодержувачів, бірж, аукціонів, прикордонні пунк­ти, заводи – виробники продукції, будівельні площадки об’єктів.

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов’я­зань щодо поставки товару та відповідальності за ризик пошкоджен­ня чи втрати вантажу і пов’язаних з цим витрат, усі умови ІНКО-ТЕРМС можна поділити на чотири групи: група Е, група F, група С і група D.

Група Е регламентує зобов’язання продавця та покупця при здійсненні поставки тільки на умові франко-завод. За цієї умови зо­бов’язання покупця вважаються виконаними після того, як він на­дав товар покупцеві на своєму підприємстві. Продавець не відпові­дає за вантаження товару на поданий покупцем транспортний засіб чи очистку товару від мита на експорт(продавець бере на себе зобов’язання сплатити експортне мито), якщо не обумовлено інше. Покупець бере на себе всі витрати та ризик, пов’язані з перевезен­ням товару з підприємства продавця до місця призначення. Ця умо­ва передбачає мінімальні зобов’язання для продавця.

Група F містить умови:

—франко-перевізник – FCA;

—франко – вздовж борту судна – FAS;

—франко – борт судна – FOB.

Відповідно до цих умов продавець вважається таким, що вико­нав свої зобов’язання після того, як він передав товар перевізнику згідно з інструкціями, отриманими від покупця. Ці умови передба­чають, що в обов’язки покупця входять вибір перевізника, укладання з ним договору перевезення. Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає до­говір перевезення і дає продавцеві інструкції з приводу того, кому, коли і як передати куплений товар. Тому у контрактах, укладених на F-умові, ця процедура повинна бути визначена якомога точніше для обох контрагентів.

Умова франко-перевізник застосовується для перевезень будь– яким видом транспорту. При цьому під терміном «перевізник» розу­міють не тільки фірму, яка справді виконує перевезення вантажів, але й ту, яка забезпечує здійснення перевезення, бере на себе зобов’я­зання щодо перевезення товару. Такі фірми називаються експеди­торськими.

Група С включає такі умови:

—вартість і фрахт – CAF;

—вартість, страхування і фрахт – CIF;

—доставка оплачена до … – СРТ;

—доставка та страхування оплачені до … – СІР.

За цими умовами продавець самостійно укладає договір переве­зення, оплачує перевезення до вказаного у контракті місця прийому товару покупцем, а також повідомляє покупця про деталі відправ­лення та очікуваний час прибуття вантажу в узгоджене місце прий­няття товару. При морських перевезеннях, коли товар перебуває в дорозі тривалий час, повідомлення покупця робить капітан корабля згідно з умовами договору перевезення.

За контрактами на С-умовах продавець звільняється від відпові­дальності та ризику з моменту передачі товару перевізнику у своїй країні, хоч і зазнає витрат на доставку товару у країну покупця. Про­давець зобов’язаний оплатити перевізнику всю вартість транспорту­вання товару незалежно від того, чи фрахт повинен бути оплаченим до повантаження товару, чи оплата допускається після його достав­ки до місця призначення (окрім додаткових витрат, пов’язаних з пев­ними обставинами, які виникли після навантаження та відправлен­ня товару не з вини перевізника).

Якщо доставка товару потребує перевантажень у проміжних пун­ктах, продавець може укладати кілька договорів перевезення. Він має оплатити всю вартість доставки до місця призначення, включаючи вартість перевантаження товару. Однак якщо перевантаження спри­чинене необхідністю уникнути наслідків непередбачених обставин (природні явища, страйки, урядові акти, війна чи воєнні дії), додат­кові витрати повинен нести покупець.

Укладаючи контракт, сторони мусять домовитися про те, хто оп­лачуватиме навантаження товару у місці призначення. При переве­зенні товару на регулярних судноплавних лініях у вартість фрахту звичайно вже входить вартість навантаження. Тому, якщо характер ван­тажу передбачає перевезення саме лінійним судном, ці витрати ав­томатично несе продавець. При перевезеннях чартерними суднами продавець може взяти на себе витрати на розвантаження. Група D передбачає умови:

—поставлено на кордон – DAF;

—поставлено з борту судна – DES;

—поставлено з пристані – DEQ;

—поставлено без сплати мита – DDU;

—поставлено зі сплатою мита – DDP.

Контракти на D-умовах можна поділити на дві категорії. До пер­шої належать контракти, укладені на умовах: поставлено на кордон – DAF; поставлено з борту судна – DES; поставлено без сплати мита – DDU. Відповідно до цих умов продавець не очищує товар для імпорту (не сплачує експортного мита).

До другої категорії входять: поставлено з пристані – DEQ; по­ставлено зі сплатою мита – DDP. За цими умовами продавець пови­нен отримувати усі необхідні імпортні ліцензії, а також оплатити мито, митні збори й податки.

Загалом умови групи D є найпривабливішими для покупця, ос­кільки продавець зобов’язаний доставити товар у вказане місце, беру­чи на себе всі витрати та ризик щодо доставки товару. Тому контракт на умовах D належить до групи «контрактів доставки», тоді як кон­тракти на умовах С називаються «відвантажувальними контрактами».

Деякі з базових умов, що містяться в ІНКОТЕРМС, застосову­ються у сучасній практиці зовнішньої торгівлі дуже часто. Тому не­обхідно більш детально їх розглянути.

Дата добавления: 2014-11-18