Капітальне бюджетування міжнародної фірми

Коносамент- це документ перевезення, який використовується при транспортуванні товарів від експортера до імпортера. ІЗ ньому визначається кількість і стан вантажу, місце його призначення, а також вказується, кому належить право власності на вантаж. Коносамент - це і розписка транспортної компанії про прийняття певного вантажу, і контракт між транспортною компанією та експортером про поставку вантажу певному отримувачу в певний пункт призначення, і документ права власності на товари. Імпортер не одержить права власності, поки не прийме коносамент від транспортної компанії, а коносамент не буде переданий, поки імпортер не виконає всі умови перевідного векселя. Коносамент дозволяє експортеру однієї країни продавати товари незнайомому імпортеру іншої країни і не позбавлятися права власності. Загальним механізмом фінансування міжнародної торгівлі є акредитив.

Акредитив - це зобов'язання банку заплатити за товари, поставлені імпортеру. Комерційний акредитив виписується банком від імені імпортера.

Фірма-покупець звертається у свій банк за акредитивом, що є умовним грошовим зобов'язанням банку, яке видається ним за дорученням покупця на користь продавця, за яким банк, що відкрив рахунок (банк-емітент), може виконати платіж продавцеві або надати повноваження іншому банку виконати такі ж платежі за наявності документів, передбачених в акредитиві (звичайно це докази, що товари відповідають відвантаженим і відповідно і застраховані). Банк видає акредитив лише в тому випадку, якщо він після аналізу переконається в платоспроможності покупця, і Кредитний ризик передається банку, що видав акредитив. По суті, банк заміщує своїм кредитом кредит імпортера. Якщо фірма-продавець продовжує сумніватися, оскільки їй не відома кредитоспроможність "банку-покупця", вона в цьому випадку повинна поставити вимогу, щоб акредитив був підтверджений її "власним" банком. Якщо акредитив буде підтверджено, то потім послідовність виконання вимог щодо оплати товару буде така: фірма-продавець звернеться до "свого" банку, котрий звернеться в банк "покупця", а останній - до фірми-покупця. Акредитив майже повністю усуває ризик експортера при продажу товарів незнайомому імпортеру іншої країни.

Перевідний вексель, коносамент і акредитив потрібні в більшій частиш міжнародних експортно-імпортних операцій. Вони захищають експортера, а також дають імпортеру гарантію того, що товари будуть перевезені й поставлені відповідним чином. Останнім часом набули розвитку такі форми фінансування міжнародної торгівлі, як факторинг, форфейтинг та лізинг.

Одним з важливих напрямків діяльності фінансового менеджменту є капітальне бюджетування (бюджетування капіталу) - процес аналізу ефективності капіталовкладень, котрі переслідують мету оцінки та відбору найкращих варіантів довгострокового вкладання коштів.

Для міжнародної фірми капітальне бюджетування включає аналіз можливостей фірми здійснити прямі іноземні інвестиції (ІІ). Мотиви ІІ розглянуті в главі 6. Незалежно від мотивів, ефективність ІІ визначається здатністю фінансового менеджменту оцінювати і використовувати прибуткові можливості довгострокових іноземних інвестицій.

Фінансові ресурси, матеріальну основу яких становлять гроші, мають цінність у часі. Цінність у часі фінансових ресурсів може розглядатися в двох аспектах.

Перший аспект пов'язаний з купівельною спроможністю грошей, котра з часом може змінюватись у зв'язку з їх знеціненням внаслідок інфляції. При аналізі і прогнозі руху фінансових ресурсів фінансовий менеджер повинен враховувати цей аспект.

Другий аспект пов'язаний з обігом грошових коштів як капіталу і отриманням доходів від цього обігу. При розгляді варіантів інвестицій перевага віддається тому, за якого гроші швидше роблять нові гроші, тобто більш ефективному варіанту.

Існує ряд критеріїв оцінки ефективності інвестиційних проектів фірми. Найбільш загальноприйнятим критерієм вважається чиста дисконтована вартість (ЧДВ) - сума очікуваного в майбутньому доходу мінус відсоток на капітал як "компенсація за очікування". Якщо проектована ЧДВ позитивна, то проект може бути прийнятим. Позитивна ЧДВ означає, що готівка, котру фірма очікує отримати від проекту, більша, ніж очікуваний відплив плюс відсоток, який може бути отриманий, якщо гроші будуть вкладені в яку-небудь справу. Якщо ЧДВ від'ємна, то проект буде відхилений. При порівнянні двох варіантів інвестицій приймається варіант, за яким приріст капіталу і додатковий дохід більші.

Наприклад, є два варіанти інвестицій. За першим варіантом При вкладанні 10 тис. дол. дохід через рік становитиме 10 тис. дол., або 100%. За другим варіантом при вкладанні 10 тис. дол. до хід через 3 місяці становитиме 2,5 тис. дол., або 25%. Вигідніше прийняти другий варіант, оскільки сума грошових коштів, отримана після трьох місяців, може бути знову пущена в обіг і принести додатковий дохід. При чотирьох обертах на рік дохід складе 14,4 тис. дол., тобто на 4,4тис. більше, ніж у першому варіанті.

Для визначення нарощеного капіталу і додаткового доходу з урахуванням дисконтування використовуються такі формули:

1) К₁ = К (1 – n)^t,

де К₁ - розмір вкладення капіталу на кінець 1-го періоду часу з

моменту вкладення початкової суми, дол.;

К - поточна оцінка розміру вкладеного капіталу, тобто з позиції

вихідного періоду, коли робиться первісний вклад, дол.;

п - коефіцієнт дисконтування (тобто норма доходності або

відсоткова ставка), частки одиниці;

t - чинник часу (число років або кількість оборотів капіталу);

Д=K(1+n)^t - K

Де Д - додатковий доход, дол.

Перший варіант: Д = 10(1 + 1)¹- 10= 10 тис. дол.

Другий варіант: Д = 10 (1 + 0,25)⁴ – 10¹ = 14 тис. дол.

Найважливішою частиною завдання економічного аналізу ефективності намічуваних капіталовкладень є порівняння вар тості пропонованих інвестицій і поточної величини потоків готівкових коштів, пов'язаних з інвестиціями, - метод чистої по точної вартості (ЧПВ). У випадку, якщо враховані потоки готівкових коштів перевищують вартість інвестицій, то критерій ЧПВ вказує, що проект є прийнятним.

Формула для розрахунку ЧПВ така:

ЧПВ = - I₀ +Σ (C_i /(1+K)¹)+T_n /(1+K)ⁿ,

де ЧПВ - чиста поточна вартість проекту;

С_i - потоки готівкових коштів, пов'язані з проектом, після сплати

податків в році і;

Т_n - залишкова або ліквідна вартість інвестицій в році n;

п - передбачуваний строк дії проекту, або плановий період;

К - вартість використовуваного для здійснення проекту капіталу.

Крім ЧПВ, при аналізі готівкових міжнародних капіталовкладень використовується внутрішня норма прибутку (ВнНП) і період окупності капіталовкладень (ПОК).

Для практичного застосування критерію ВнНП використовується формула:

I₀ =Σ (C_i /(1+r)¹)+T_n /(1+r)ⁿ,

де r- норма прибутку.

Для розрахунку ПОК слугує формула:

ПОК =1/C_i,

в якій для простоти розрахунків передбачається, що щорічні потоки готівкових коштів (С_i), пов'язані з проектом, мають рівні величини.

Наприклад, якщо початкові інвестиції становлять 1 млн. дол., а щорічні потоки готівкових коштів - 300 000 дол., то період окупності капіталовкладень дорівнюватиме 3,3 року.

З цих трьох способів прийняття рішень щодо капіталовкладень найбільш прийнятними є два методи - ЧПВ і ВНП.

Частиною економічного аналізу ефективності намічуваних капіталовкладень є визначення прирістного руху тієї частини грошової готівки, котра прямо пов'язана з проектом. Повинні бути, наприклад, оцінені такі рухи грошової готівки:

• початкові вкладення (купівля землі, підприємства та устаткування); вкладення в діючий капітал (готівка, оборотні фонди тощо), витрати на ліцензування; організаційні витрати;

• операційний рух грошової готівки: доходи від реалізації товарів і послуг, отримані після реалізації проекту витрати на сировину, оплату праці і менеджменту;

• побічний рух грошової готівки: захисні мита на товари; адміністративні витрати; місцеві і федеральні податки на дохід;

• кінцевий рух грошової готівки: вартість активів, що є на кінець часу дії (життя) проекту.

Оцінка руху грошової готівки для довгострокових інвестиційних проектів - завдання складне. Вона вимагає великого досвіду і таланту.

Капітальне бюджетування для транснаціональних корпорацій (ТНК) включає аналіз можливостей фірми здійснювати прямі іноземні інвестиції (ПІІ), оцінку їх ефективності і ризикованості. Саме пряме іноземне інвестування визначає транснаціональну природу корпорації, є джерелом коштів для зарубіжних підрозділів ТНК.

Інвестиційна діяльність компаній за кордоном вважається прямим іноземним інвестуванням, якщо:

1) здійснюється контроль через володіння значною частиною акціонерного капіталу реципієнта інвестицій;

2) частина капіталу - виробництво - переміщується в іншу країну (крашу - реципієнт інвестицій). Відмітною рисою ПІІ у порівнянні з іншими формами міжнародного інвестування є наявність контролю за керівництвом об'єктом інвестування та управлінськими рішеннями. Сучасна фінансова теорія вважає, що ТНК діють таким чином, щоб максимізувати ринкову вартість акціонерного капіталу підприємства, розподілену між його власниками. Для досягнення цієї мети пряме інвестування повинно сприяти досягненню великих обсягів продаж, збільшенню частки ринку і прибутку. Для вирішення цих завдань недостатньо підрахунку ЧДВ, ЧПВ і ВнНП. Фінансовий менеджер повинен володіти здатністю управління ризиком, пов'язаним з ПІІ: передбачити ризик і зіставити кінцеві результати намічуваних інвестицій з ризиком, пов'язаним з їх здійсненням.

Міжнародні інвестиційні проекти приховують у собі ряд особливих ризиків, головними з яких є:

• ризики, що випливають з міжнародних проблем інвестування;

• ризики, пов'язані з альтернативним вибором співвідношення різних видів фінансування інвестицій.

Ризики, що випливають з міжнародних проблем інвестування, пов'язані, в основному, з двома обставинами. Перша - структура ТНК - материнська компанія в країні базування і дочірні (філії) - в інших (приймаючих) країнах. При оцінці інвестиційних проектів висновки можуть бути різні в залежності від того, з яких позицій вона буде проведена: з позиції ефективності ПІІ як таких чи з позиції можливості надходження приросту готівки (доходу) в материнську компанію. Ці відмінності можуть бути викликані кількома чинниками. По-перше, приймаюча країна може ввести обмеження на репатріацію коштів материнської компанії. Тому ПІІ можуть бути високорентабельними, але кошти не будуть надходити до материнської компанії. По-друге, країна базування може встановити збирання на іноземні операції з конкретними товарами чи послугами, що приводить до подорожчання іноземних операцій. По-третє, зміни валютного курсу можуть негативно впливати на величину прибутків, що переказуються. Наприклад, з країни з високою інфляцією розмір прибутків, які переказуються материнській компанії, зменшуватиметься в міру падіння курсу валюти приймаючої країни. Відтак завжди виникає питання: що покласти в основу при визначенні величини ЧДВ: рух грошової готівки, викликаний іноземним інвестуванням, чи рух грошової готівки, отриманий материнською компанією. Як правило, при прийнятті рішення про інвестиції міжнародні фірми орієнтуються на результати аналізу, проведеного з позицій материнської компанії, оскільки рух грошової готівки в материнську компанію може слугувати джерелом виплати дивідендів тримачам акцій, можливих інвестицій в іншому місці, сплати відсотку по боргу корпорації і т. ін.

При цьому важливим моментом є можливість негайного отримання грошової готівки материнською компанією, оскільки будь-яка відстрочка призведе до її знецінення, і друге - урахування додаткових ризиків, що випливають з міжнародного характеру всієї сукупності відносин, що опосередковують інвестиційну діяльність міжнародних фірм.

До таких ризиків відносяться:

• несприятливі рухи валютного курсу;

• непередбачувані зміни темпів інфляції;

• заморожування (блокування) коштів або валютний контроль;

• експропріація;

• заходи контролю за іноземною валютою;

• зміни в податковому законодавстві.

Здійснення ПЗІ без урахування тією чи іншою мірою цих ризиків неможливе. Ефективне управління ризиками, пов'язаними з ПЗІ, - це не ухилення від ризиків, а їх аналіз, зіставлення вигідності вкладень і ризиків, знаходження шляхів встановлення або зменшення ризику.

Розглянемо це на прикладі прийняття рішень американською компанією "Дженерал Моторс" відносно інвестицій в Єгипті.

В 90-х роках в Європі спостерігалась тенденція підвищення вартості валют. Це стало перешкодою планам "Дженерал Моторс" розширити виробництво автомашин в Європі. "Дженерал Моторс" розробила план складання автомобілів в Єгипті з деталей, отриманих в Європі. В 1986 р. "Дженерал Моторс" перемогла "Пежо", "Фіат" і "Нісан" у конкурентній боротьбі за те, щоб стати основним складальником автомобілів в Єгипті спільно з єгипетською державною компанією "ЕЛ Наср". Однак побоювання тривалого зростання вартості європейських валют, особливо німецької марки, зупинило реалізацію цього інвестиційного плану. Представник "Дженерал Моторс" пояснив, що перешкодою в реалізації проекту "виявились валютні курси, котрі викликали певні ризики і проблеми, які є нерозв'язними в даний момент". Фінансовий менеджмент "Дженерал Моторс" не забажав наявності в проекті валютного ризику. Таким було рішення. Але можливе й інше, альтернативне рішення - пристосуватись до ризику. Найпоширенішим способом пристосування до валютного ризику вважається збільшення вимог до норми оборотності інвестицій. Наприклад, компанія підвищує вимоги до норми обігу, визначивши очікувану норму оборотності інвестицій для міжнародного процесу в 20% проти 10% для відносно безпечних внутрішніх інвестицій. В цьому випадку менеджер отримає більшу межу на помилку.

Дата добавления: 2014-11-18