Початкові форми самосвідомості. Криза трьох років

Емоційний розвиток

Помітні зміни відбуваються на другому-третьому році і в емоційно-вольовій сфері дитини. Зумовлені вони розширенням кола її спілкування, оволодінням мовними засобами та розвитком елементів самостійності.

Дитина емоційно реагує тільки на те, що безпосередньо сприймає. Вона гостро переживає неприємну процедуру у кабінеті лікаря, але вже за кілька хвилин спокійно і жваво цікавиться новою обстановкою. Малюк не здатний засмучуватися через те, що його очікує в майбутньому. Бажання дитини ще нестійке, вона не може їх самостійно контролювати і стримувати. Усі бажання мають однакову силу, ієрархія мотивів у ранньому дитинстві відсутня. Якщо 2-3-річну дитину попросити вибрати собі одну з кількох іграшок, вона буде довго розглядати і перебирати їх. Потім усе ж візьме одну, але після наступного прохання – піти з іграшкою до іншої кімнати – знову почне вагатися. Поклавши іграшку на місце, дитина перебиратиме інші, доки її увагу не приверне щось цікавіше.

Найбільшу спонукальну силу для довільних дій у цьому віці має показ-демонстрація, опосередкована прямим заохоченням до активного наслідування й відтворення дій дорослого.

Головною відмінною ознакою дворічних дітей є знакова репрезентація, тобто застосування дій, образів або слів для представлення подій чи власних переживань. Будь-який предмет може застосовуватися в якості іншого: олівець – замість слухавки, кубик – замість машинки тощо, символічна функція активізує розвиток мови та словникового запасу. Застосування символів ускладнюють розумові процеси.

Одним із наслідків інтенсивного розвитку спільної діяльності дитини і дорослого у ранньому віці є формування у дитини системи власного „Я” – центрального новоутворення, що виникає наприкінці даного етапу (Л.І.Божович). Малюк вчиться відокремлювати себе від дорослого, починає ставитися до себе як до самостійного „Я”, тобто у нього з`являються початкові форми самосвідомості. Дитина засвоює світ шляхом самостійних дій, відмовляється від допомоги дорослих, налагоджує новий стиль відношень. Соціальна ситуація розвитку – початок відокремлення від дорослих, що супроводжується „ кризою трьох років”.

Знаменита криза трьох років уперше була описана Ельзою Келер у книзі „Про особистість трирічної дитини”. Вона виокремлює ряд важливих симптомів цієї кризи.

Негативізм. Один з найперших симптомів, який виникає. Дитина взагалі не хоче підкорятися дорослим. Негативізм не слід ототожнювати із неслухняністю, що буває і в більш ранньому віці. Це реакція не на зміст дії, а на запит дорослого. Наприклад, дитина хоче спати, але не лягає тому, що це сказав дорослий. Можливо, при негативізмі відбувається перебудова мотиваційної системи.

Упертість. Дитина наполягає на своїй вимозі, на власному рішенні. Малюк починає усвідомлювати себе як особистість і хоче, щоб на цю особистість зважали. Як правило, упертість визначають як наполегливість проти аргументів. Дитина наполягає на своєму не тому, що сильно бажає, а тому, що саме вона цього просить. Мотивом є те, що дитина пов’язана попереднім рішенням.

Примхливість. Близька до негативізму та впертості, але має більш генералізований і безособовий характер. Це протест проти порядків, що існують вдома. Примхливість безособова. Вона спрямована проти норм виховання, проти способу життя і навіть проти іграшок, з’являється як відстоювання власних бажань.

Свавілля. Прагнення до емансипації від дорослого. Дитина хоче бути самостійною (від наміру, задуму). Бажання робити все самостійно.

Знецінювання дорослих. Батьки переживають справжній шок, почувши від дитини „дурень” або щось подібне. У лексиці дитини з’являються слова які позначають все погане, брутальне. Також може бути знецінювання улюбленої іграшки, відмова гратися.

Протест-бунт. Виявляється у частих сварках з батьками. Дитина вишукує тисячу способів, щоб повернути положення раннього дитинства, коли батьки виконували всі примхи. Якщо в родині ще є діти, то такий симптом називають симптомом ревності – тенденція до деспотизму, володарства.

В основі цієї кризи – об`єктивне протиріччя між новою тенденцією дитини до самостійного задоволення власних потреб та прагнення дорослого зберегти попередній стиль стосунків і обмежити тим самим активність дитини.

Існує чітка когнітивна симптоматика наближення кризи: гострий інтерес дитини до свого зображення у дзеркалі; стурбованість, як вона виглядає в очах інших; зацікавленість дівчаток своїм убранням; заклопотаність хлопчиків власною компетентністю; гостра реакція на невдачу.

Криза є тимчасовою, але пов`язані з нею новоутворення (відокремлення себе від оточуючих, порівняння з іншими тощо) – важливий етап у психічному розвитку дитини.

Прагнення дитини цього віку до самостійності знаходить найпродуктивніше рішення у формі гри, тому криза трьох років і розв`язується шляхом пeреходу дитини до ігрової діяльності.

Висновки:

Ранній вік – період істотних змін фізичних, когнітивних, моторних та мовних можливостей дитини. Іноді цей вік називають „серединою шляху психічного розвитку”. Діти оволодівають символічної репрезентацією (здатність заміщувати об`єкти, людей та події різними знаками, а головним чином – словами). Символічна функція сприяє інтенсивному розвитку мови, яка перетворюється з автономної до граматично організованої. Мислення егоцентроване, незворотне. Характерне переживання „кризи трьох років”, яка виявляється у поведінковому негативізмі, упертості, примхливості та свавіллі. Вирішення кризи трьох років кращим чином відбувається у новому виді діяльності – грі, яка задовольняє претензії дитини на самостійність.

Дата добавления: 2014-11-18