Структура балансу

Баланс
Актив	Пасив
1. Необоротні активи 2. Оборотні активи 3. Витрати майбутніх періодів	1. Власний капітал 2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів 3. Довгострокові зобов'язання 4. Поточні зобов'язання 5. Доходи майбутніх періодів

Згідно П(С)БО-2 “Баланс” активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Витрати на придбання і створення активу, які не відповідають умовам визнання активом, не можуть бути відображені в „Балансі” і повинні бути віднесені до складу витрат звітного періоду з відображенням в „Звіті про фінансові результати”.

Наприклад. Підприємство придбало в банку строком на 3 роки депозитний сертифікат під 20% річних за 100 тис. грн., класифікуючи його як довгострокові фінансові інвестиції. 31.12.2009 р. були отримані відсотки в сумі 20 тис.грн., а в липні 2010 р. банк оголошено банкрутом. Маловірогідно, що ці фінансові інструменти приведуть до збільшення економічних вигод підприємства в майбутньому, тому їх не можна класифікувати як актив, а слід списати на витрати звітного періоду.

Активи повинні визнаватися і відображатися в балансі в грошовому вимірнику з використанням конкретних методів оцінки, які наведені далі.

Методи оцінки вартості активів:

Iсторична собiвартість– сума сплачених грошових коштiв або їх еквiвалентiв, або справедлива вартiсть компенсацiї на момент придбання активу.

Поточна собiвартість– сума грошових коштiв або їх еквiвалентiв, яка була б сплачена в разi придбання такого самого або еквiвалентного активу на поточний момент.

Вартість реалізації -сума грошових коштiв або їх еквiвалентiв, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалiзацiї.

Теперiшня вартість –дисконтована вартiсть майбутнiх чистих надходжень грошових коштiв, якi, як очiкується, має генерувати стаття пiд час звичайної дiяльностi пiдприємства.

Основною оцінкою, яка найчастіше застосовується підприємством для складання фінансової звітності, є історична (фактична) собівартість, яка, як правило, комбінується з іншими видами оцінки. Наприклад, запаси, як правило, відображуються за найменшою з двох оцінок – або за історичною собівартістю або за чистою вартістю реалізації; ринкові цінні папери – за ринковою вартістю; довгострокові зобов'язання дебіторів – за їх теперішньою вартістю.

Деякі підприємства використовують як оцінку активів поточну собівартість, оскільки вважають, що історична собівартість не відображає вплив зміни цін на немонетарні активи.

Довгострокові фінансові інвестиції (ДФІ) враховуються і оцінюються за мірою впливу інвестора на підприємство, акції якого придбані.

1) Якщо інвестор не має істотного впливу на інвестоване підприємство (тобто при володінні менше, ніж 20% акцій, випущених цим підприємством) оцінка інвестицій здійснюється за нижчою з двох оцінок – або за їх історичною собівартістю або за вартістю їх реалізації.

2) Якщо інвестор має істотний вплив на підприємство, але не контролює його діяльність, володіючи від 20% до 50% його власності (дочірні, спільні та асоційовані підприємства) оцінка інвестицій здійснюється за методом участі в капіталі. Згідно цьому методу спочатку інвестиції включаються до балансу за собівартістю, а надалі збільшуються на долю інвестора в чистому прибутку компанії, що інвестується (або зменшуються на долю збитку).

Приклад 1(Оцінка ДФІ за методом нижчої вартості).

Компанія “А” придбала для тривалого утримання акції компанії “В”на 60000 грн. за ринковою ціною 1 грн. за 1 акцію. Номінальна вартість однієї акції – 0,75 грн. Було сплачено брокерові і за інші послуги Українській фондовій біржі – 420 грн., в т.ч. ПДВ – 70 грн. Загальна кількість акцій, які випущені компанією “В”, – 1000000 шт.

Балансова вартість ДФІ компанії “А” в акції компанії “В” на момент їх придбання дорівнює їх собівартості. Балансова вартість ДФІ = 60000+420–70=60350 грн.

Протягом наступного року акції впали до 0,5 грн. за 1 акцію.

Оскільки компанія “А” не має істотного впливу на компанію “В”, бо її частина складає 6 % (60000/1000000 х 100), то для оцінки цих ДФІ слід використовувати правило нижчої вартості, тобто балансова вартість буде дорівнювати 30000 грн.(0,5 х 60000), тобто буде зменшена на 30350 грн. На цю ж суму слід врахувати нереалізаційні збитки від знецінення ДФІ.

Приклад 2 (Оцінка ДФІ за методом участі в капіталі).

1) 2.01.2008 р. Компанія “А” придбала 25% простих акцій компанії “В” на суму 200 тис. грн. Компанія “В” отримала чистого прибутку протягом 2008 р. – 120 тис. грн. і виплатила 80 тис. грн. дивідендів. Компанія “В” – асоційоване підприємство для компанії “А”. (частина в прибутку) (частина у витратах )

Балансова вартість ДФІ на кінець року = 200000 + (120000·0,25) – (80000·0,25) = 210000 грн.

Одночасно слід визначити дохід від участі в капіталі: 210000 – 200000 = 10000 грн.

2) Наступного року підприємство “В” отримало збиток на суму 60000 грн.

Балансова вартість ДФІ на кінець 2009р.= 210000–(60000·0,25)=195000 грн.

У статті “Збитки від участі в капіталі” в Звіті “Про фінансові результати буде відбитий збиток 15000 грн. (210000 – 195000).

Активи класифiкують на оборотні та необоротні.

Оборотні активи – грошовi кошти та їх еквiваленти, що необмеженi у використаннi, а також iншi активи, призначенi для реалiзацiї чи споживання протягом операцiйного циклу чи дванадцяти мiсяцiв з дати балансу.

Усi iншi активи класифiкують як необоротнi. До їх складу відносять: НМА, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи.

	Зобов’язання вiдображають у балансi за умови, що: - його оцiнка може бути достовiрно визначена; - iснує ймовiрнiсть зменшення економiчних вигод у майбутньому внаслiдок його погашення.

Методи оцінки вартості зобов’язань:

Iсторична собiвартiсть –сума грошових коштiв або їх еквiвалентiв, чи поточна вартість iнших активiв, якi будуть, як очiку ється, сплаченi з метою погашення боргу ппiдприємства.

Поточна собiвартiсть –сума грошових коштiв чи їх еквiвалентiв, необхiдна для погашення зобов’язання на поточний момент.

Вартiсть погашення –сума грошових коштiв або їх еквiвалентiв, що, як очiкується, буде сплачена для погашення зобов’язань.

Теперiшня вартiсть –дисконтована вартiсть майбутнiх чистих вiдпливiв грошових коштiв, якi, як очiкується, будуть необхiднi для погашення зобов’язань.

Дата добавления: 2014-11-18