Огляд трупа на місці виявлення

Порядок взаємодії при цій ситуації схожий з таким при виявленні трупів людей віком до 60 років, які померли за місцем проживання, за відсутності диспансерного спостереження за хворим. У даному випадку також підозрюють настання смерті через насильство навіть без явних ознак цього

ІІ. Встановлення фактів насильницької смерті (дія тупих предметів, у тому числі транспортна травма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї), асфіксії, дія крайніх температур, електричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо) або підозри на таку

1. Працівники закладів охорони здоров’я за телефоном екстреного виклику (102) негайно повідомляють ОВС про кожен випадок встановлення ними факту смерті людини незалежно від місця її настання, за винятком смерті від захворювань у закладах охорони здоров’я.

2. Також можлива ситуація, коли повідомлення про виявлення трупа людини надійшло від інших осіб, які натрапили на труп людини.

3. У випадках повідомлення ОВС про смерть людини за наявності ознак насильницької смерті або підозри на таку до приїзду працівників ОВС або прокуратури на місце події працівникам закладів охорони здоров’я забороняється порушувати обстановку за місцезнаходженням трупа, переміщувати його, ініціювати такі дії присутнім на місці події особам, у тому числі родичам померлих, видавати лікарське свідоцтво про смерть за формою № 106/о, затвердженою наказом МОЗ України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (далі ‒ наказ МОЗ України від 08 серпня 2006 року за № 545) або фельдшерську довідку про смерть за формою № 106-1/о, затвердженою наказом МОЗ України від 08 серпня 2006 року за № 545.

4. Працівники ОВС реєструють повідомлення про факт смерті людини.

5. Відомості, що містяться в повідомленнях про факти смерті за ознак насильницької смерті чи підозри на таку, вносяться до ЄРДР з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення.

6. Терміново повідомляють прокурора про факт смерті людини з підозрою щодо наявності ознак насильницької смерті. У таких випадках слідчий або прокурор проводить огляд місця події та трупа в порядку, передбаченому ст. 237 і 238 КПК України з обов’язковим застосуванням фотозйомки і складанням схеми (плану, креслення) оглянутого місця, а за необхідності ‒ відеозйомки.

7. Отримавши повідомлення про скоєне вбивство, слідчий зобов’язаний повідомити про це прокурора, дати розпорядження оперативному черговому чергової частини ОВС про охорону місця події та збір учасників огляду місця події.

8. У разі надходження повідомлень про підозру щодо наявності ознак насильницької смерті або встановлення таких фактів під час попереднього огляду трупа людини за місцем її проживання на місце події негайно виїжджає СОГ за участю судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта, а також інших необхідних спеціалістів. Лікарі та судово-медичні експерти повинні обов’язково виїжджати на місце події разом із СОГ з метою зовнішнього огляду трупа (див. ПИТАННЯ) в передбаченому ст. 238 КПК України порядку.

9. У проведенні огляду місця події (трупа) можуть брати участь прокурор і начальник територіального підрозділу міліції, однак керує СОГ слідчий. Формування СОГ і організація проведення огляду залежать від ситуацій, за яких було виявлено труп (див. питання 4). При виїзді на місце події слідчому необхідно мати при собі криміналістичний комплект слідчого, фотокомплект, набір бланків протоколів слідчих дій, засоби для упакування об’єктів, що можуть бути виявлені піл час огляду.

Проведення огляду вимагає активних, обдуманих дій слідчого та інших учасників, спрямованих на одержання максимуму інформації про час, спосіб, динаміку розслідуваної події, мотиви злочину, кількість осіб, які брали участь у ньому, і даних про них, а також виявлення слідів і речових доказів, що сприяють установленню, розшуку і викриттю злочинців. З цією метою в ході огляду використовують відповідні техніко-криміналістичні прийоми і засоби. Якщо у відділі внутрішніх справ, на території обслуговування якого вчинено злочин, є кінологічна служба, то до початку огляду необхідно використати можливість застосування службово-пошукового собаки для встановлення шляхів прибуття і відходу злочинця, його переслідування і затримання.

Одяг на трупі оглядають з описом у протоколі його стану та вмісту кишень. Виявлені на одязі нашарування, мікрочастинки, волосся тощо вилучають за допомогою пінцета. Не рекомендовано застосовувати для їхнього вилучення клейку стрічку. Обов’язково оглядають кисті рук трупа з метою виявлення волосся, фрагментів тканини одягу, волокон та інших об’єктів. Для виявлення мікрослідів поверхні долонь обробляють дактилоскопічною плівкою.

Вилучають предмети, на яких могли залишитися сліди пальців рук злочинця: мотузки, шарфи недопалки, сірники тощо, а також його потожирові виділення.

З метою подальшої одорологічної ідентифікації проводять забір проб повітря з місця, де знаходився злочинець, вилучають предмети, що могли належати йому чи знаходилися в його руках. Їх вміщують в стерильні банки зі щільними кришками і зберігають в холодильнику.

Вилучають і консервують у формаліні чи спирті фауну трупа (комахи, личинки для подальшого ентомологічного дослідження).

У ході огляду вживають заходів для відшукання слідів пальців рук і долонь на предметах, вилучення яких цілком неможливо. У протоколі зазначють, які предмети і поверхні з цією метою було досліджено, за допомогою яких засобів, де і які сліди вилучено.

Варто постійно мати на увазі, що на поверхні склянок, чашок та іншого посуду, крім слідів пальців рук, можуть знаходитися сліди губ, за якими також можна однозначно ідентифікувати конкретну особу, а також слина, потожирові виділення, за якими можна визначити групу крові особи, якій вони належать. У цих випадках не слід обробляти відповідні ділянки дактилоскопічними порошками, а об’єкти потрібно вилучати і направляти на трасологічну або біологічну експертизу.

При скоєнні злочину поза житлом необхідно вилучити зразки ґрунту і рослинності в межах місця, де було виявлено труп.

При розслідуванні вбивств невстановлених осіб:

- вилучають кістковий матеріал, ділянку грудної частини аорти, зліпки зубів для визначення віку потерпілого та ін. У ході огляду з’ясовують і фіксують в протоколі усі виявлені індивідуальні ознаки зовнішності потерпілого (ріст, статура, приблизний вік, етнічний тип, стан зубів, наявність шрамів, набряків, родимок, татуювань тощо, докладний опис одягу, взуття, білизни), використовують сигналітичну фотозйомку, заповнюють картку невпізнаного трупа (див. питання 7).

10. Складають відповідні процесуальні документи – протокол огляду місця події та протокол огляду трупа.

11. Після проведення огляду трупа за постановою слідчого або прокурора труп направляють для проведення СМЕ.

12. Працівники бюро СМЕ проводять розтин трупа впродовж доби з моменту його надходження до бюро СМЕ.

Присутність слідчого під час СМЕ трупа у справах про вбивства, скоєні без очевидців, ‒ обов’язкова умова забезпечення повноти одержання вихідної інформації. Слідчий зобов’язаний доручити судово-медичному експерту вилучити для проведення додаткових досліджень:

- зразки крові трупа для визначення її групових та інших
властивостей, що її ідентифікують, а за відсутності крові ‒ зразки м’язової і кісткової тканини;

- піднігтьовий вміст пальців рук трупа для подальшого експертного виявлення в ньому можливих слідів злочинця відповідного походження;

- вміст статевих органів, прямої кишки, порожнини рота;

- зразки волосся з голови трупа, а у справах про вбивства,
пов’язані із зґвалтуванням, крім того, зробити вичісування лобкової ділянки
трупа з метою виявлення волосся злочинця;

- вміст порожнини рота з метою виявлення можливих слідів
крові і часток епітеліальної тканини злочинця, якому потерпілий, що оборонявся, міг наносити укуси (варто пам’ятати, що вилучені зразки можна використовувати для ідентифікації і при проведенні генетичних і одорологічних експертиз ‒ у цьому випадку дотримуються спеціальних правил упакування, консервації і збереження об’єктів);

- відбитки пальців рук і долонь потерпілого (5 екземплярів
дактилоскопічних карт), а також ужити максимальних заходів до відновлення папілярного малюнка, зміненого внаслідок гнильних процесів та інших впливів;

- шкірні шматки, фрагменти кісток і хрящової тканини, фрагменти черепа для подальших медико-криміналістичних досліджень;

- при вогнепальних пораненнях ‒ кулі, картечі, дріб (шріт)
та інші вражаючі об’єкти з метою ідентифікації конкретного екземпляра
вогнепальної нарізної чи гладкоствольної зброї;

- вміст шлунка і кишечнику для вирішення питання про вид, час прийому їжі перед смертю, більш точного визначення давнини її настання;

- змиви ватяним тампоном, змоченим у дистильованій воді, з
шиї чи рук потерпілого для виявлення і визначення групи крові, що ідентифікують особу, яка могла залишити потожирові сліди в цих місцях;

- змиви ватяним тампоном, змоченим у дистильованій воді, з
поверхонь кистей рук трупа за наявності даних про можливе використання
потерпілим вогнепальної зброї;

- трупний матеріал для судово-хімічного і судово-гістологічного дослідження.

13. Протягом 3 діб слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експертизи, необхідно надіслати завірену копію лікарського свідоцтва про смерть.

14. Якщо смерть була насильницькою, то працівники бюро СМЕ проводять CМЕ трупа з усіма необхідними лабораторними дослідженнями та в максимально короткий строк, але не більше 1 міс, складають висновок експерта.

15. Надсилають висновок експерта слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експертизи, протягом 3 діб після його складання.

16. У разі перевищення строків письмово інформують слідчого або прокурора, який направив тіло на розтин, про причини перевищення строків, строки завершення СМЕ трупа та отримання висновку експерта.

17. Видають трупи з письмового дозволу прокурора, який надається прокурором негайно після проведення судово-медичного розтину трупа та відібрання необхідних зразків з метою здійснення лабораторних досліджень.

18. Транспортування тіл померлих з ознаками насильницької смерті чи підозри на таку до бюро СМЕ здійснюється в установленому законодавством порядку обов’язково в супроводі працівника ОВC.

ІІІ. Порядок дій при взаємодії між ОВС, закладами охорони здоров’я та прокуратури України при встановленні факту смерті людини без ознак насильницької смерті у разі знаходження трупа поза місцем проживання

1. Працівники закладів охорони здоров’я за телефоном екстреного виклику (102) негайно повідомляють ОВС про випадок встановлення ними факту смерті людини.

2. Також можлива ситуація, коли повідомлення про виявлення трупа людини надійшло від інших осіб, які натрапили на труп людини.

3. Працівники ОВС реєструють повідомлення про факт смерті людини.

4. Відомості, що містяться в повідомленнях про факти смерті за підозри щодо насильницької смерті, вносять до ЄРДР. Відомості вносять в без попередньої кваліфікації злочину.

5. У випадках повідомлення ОВС про смерть людини за підозри щодо наявності ознак насильницької смерті до приїзду працівників ОВС або прокуратури на місце події працівникам закладів охорони здоров’я забороняється порушувати обстановку за місцезнаходженням трупа, переміщувати його, ініціювати такі дії присутнім на місці події особам, у тому числі родичам померлих, видавати лікарське свідоцтво про смерть за формою № 106/о або фельдшерську довідку про смерть за формою № 106-1/о.

6. У разі надходження повідомлень про підозру щодо наявності ознак насильницької смерті або встановлення таких фактів під час попереднього огляду трупа людини за місцем її проживання на місце події негайно виїжджає СОГ за участю судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта, а також інших необхідних спеціалістів.

7. Лікарі і судово-медичні експерти повинні обов’язково виїжджати на місце події разом із СОГ з метою зовнішнього огляду трупа (див. ПИТАННЯ) в передбаченому ст. 238 КПК України порядку.

8. Терміново повідомляють прокурора про факт смерті людини з підозрою щодо наявності ознак насильницької смерті. У таких випадках слідчий або прокурор проводить огляд місця події та трупа в порядку, передбаченому ст. 237 і 238 КПК України, з обов’язковим застосуванням фотозйомки і складанням схеми (плану, креслення) оглянутого місця, а за необхідності ‒ відеозйомки.

9. Складають відповідні процесуальні документи – протокол огляду місця події та протокол огляду трупа.

10. Після проведення огляду трупа за постановою слідчого або прокурора труп направляють для проведення СМЕ.

11. Працівники бюро СМЕ проводять розтин трупа впродовж доби з моменту його надходження до бюро СМЕ.

12. Протягом 3 діб слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експертизи, необхідно надіслати завірену копію лікарського свідоцтва про смерть.

13. На підставі копії лікарського свідоцтва відповідно до того, чи була смерть насильницькою чи ні, слідчий або закриває провадження, або вносить попередню кваліфікацію та розпочинає розслідування вбивства, чекає на висновок експерта по СМЕ.

14. Якщо смерть було насильницькою, то працівники бюро СМЕ проводять СМЕ трупа з усіма необхідними лабораторними дослідженнями та в максимально короткий строк, але не більше 1 міс, і складають висновок експерта.

15. Надсилають висновок експерта слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експертизи, протягом 3 діб після його складання.

16. У разі перевищення строків письмово інформують слідчого або прокурора, який направив тіло на розтин, про причини перевищення строків, строки завершення СМЕ трупа та отримання висновку експерта.

17. Видають трупи з письмового дозволу прокурора, який надається прокурором негайно після проведення судово-медичного розтину трупа та відібрання необхідних зразків з метою здійснення лабораторних досліджень.

Особливості проведення першочергових слідчих (процесуальних) дій у випадках, коли особу не встановлено, представлено в 7-му підрозділі.

Організація і порядок огляду місця виявлення трупа ‒ прерогатива слідчого. Черговий слідчий територіального ОВС проводить первинні дії з організації огляду місця пригоди та трупа.

Інформацію про виявлення трупа найчастіше слідчий одержує з чергової частини міліції.

Отримавши її у вигляді заяви або повідомлення, слідчий повинен:

1) уточнити, розширити і деталізувати цю вихідну інформацію, зв’язавшись із заявником, черговою частиною міліції, іншими можливими джерелами інформації;

2) дати вказівку про охорону місця події і встановлення свідків події;

3) звернутись до співробітників оперативних, експертно-криміналістичних та інших підрозділів ОВС, а також із судовими медичними працівниками для координації діяльності з підготовки та спільного виїзду на місце події.

Після прибуття на місце події порядок дій повинен бути таким:

1) встановити за допомогою достовірних засобів, чи не збереглися ознаки життя у потерпілого, і за виявлення таких вжити заходів щодо надання йому долікарської та першої медичної допомоги, викликати бригаду «швидкої медичної допомоги». Все це необхідно зробити, якщо досі такі дії не було вжито, але, як правило, це здійснюється ще до прибуття слідчо-оперативної групи;

2) організувати охорону місця пригоди за всіма правилами, передбаченими законом і відомчими інструкціями;

3) перевірити наявність осіб, необхідних для проведення огляду, видалити всіх сторонніх;

4) зібрати вихідну інформацію про подію;

5) з’ясувати, які зміни на місці події були зроблені з моменту виявлення події, ким і з якими цілями;

6) оцінити обстановку місця події, не порушуючи сліди;

7) намітити план і систему огляду місця події;

8) дати завдання на проведення оперативних і невідкладних слідчих дій;

9) роз’яснити учасникам огляду їхні права та обов’язки, попередити про відповідальність за розголошення даних огляду, ознайомити їх з планом роботи на місці події.

Огляд трупа проводиться відповідно до ст. 238 КПК України та є слідчою дією, під час проведення якої необхідна присутність двох понятих (відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК). Винятком є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії.

Але якщо огляд трупа проводять одночасно з оглядом житла чи іншого володіння особи, то участь понятих є обов’язковою незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої дії (ч. 7 ст. 223 КПК).

Також огляд житла та іншого володіння особи (ч. 2 ст. 237 КПК) здійснюється згідно з вимогами КПК до обшуку житла чи іншого володіння особи, тобто на підставі ухвали слідчого судді (ст. 233‒236 КПК).

Огляд трупа слідчим або прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

Судово-медичний експерт – це особа, яка займає штатну посаду експерта в державній спеціалізованій судово-медичній установі чи її підрозділі.

Під час огляду трупа такий експерт має права і обов’язки спеціаліста, встановлені ст. 71 та 72 КПК, а його участь в огляді трупа не заперечує можливості призначення йому СМЕ цього трупа, проведення якої для встановлення причин смерті є обов’язковою вимогою. Участь у слідчій дії не створює передумов для упередженості чи зацікавленості експерта в результатах експертного дослідження, а вивчення спеціалістом ознак смерті у більш ранній період надає більші можливості для встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження. Лікарем, якого можна залучити за неможливості вчасного залучення судово-медичного експерта, може бути тільки особа, яка має диплом фахівця з повною вищою медичною освітою і кваліфікацію лікаря незалежно від фаху. Найбільш бажані кваліфікації лікарів ‒ патологоанатом, хірург і травматолог.

Судово-медичний експерт або лікар надають допомогу слідчому, прокурору в огляді. Відповідальність за повноту і якість проведення слідчої дії несе не спеціаліст, а відповідальна процесуальна особа.

Огляд трупа може одночасно здійснюватися з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з дотриманням правил КПК про огляд житла чи іншого володіння особи.

Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення СМЕ з метою встановлення причин смерті.

Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення СМЕ та встановлення причини смерті.

За правилами та у відповідності зі сформованою практикою прибуття лікаря-спеціаліста в галузі судової медицини на місце події забезпечується ОВС. Вони ж забезпечують умови роботи фахівця: охорону, освітлення, технічну допомогу в роботі тощо. Спеціальне обладнання для огляду трупа судовий медичний працівник повинен мати при собі. Деякі необхідні йому речі можуть бути взяті з комплектів криміналіста. Відразу ж після прибуття на місце події судовий медик повинен переконатися в тому, що все необхідне для порятунку життя загиблого було зроблено і що допомогти загиблому вже неможливо. Особливо важливі такі дії судового медика в тих випадках, коли до нього на місці події медичних працівників не було. Якщо ж до моменту його прибуття на місце події там була бригада «швидкої медичної допомоги», то судовий медик лише констатує смерть, вивчаючи наявність її достовірних ознак.

Під час огляду потерпілого в першу чергу слід перевіряти у людини наявність дихання і серцебиття. Найточніше дихання визначають за допомогою фонендоскопа в ділянці яремної ямки на передній поверхні шиї в нижній її частині. Наявність серцево-судинної діяльності перевіряють шляхом визначення пульсації в зоні сонних артерій на лівому або правому боці шиї чи в ділянці інших великих артерій, що лежать близько до поверхні тіла.

В якості найбільш ранніх ознак смерті, які свідчать про необоротні процеси в центральній нервовій системі, необхідно визначити такі:

- ознака Бєлоглазова ‒ при здавленні очного яблука з обох боків у мертвої людини зіниця змінює свою форму, стає овальною або щілиноподібною замість округлої, у живої такого явища не спостерігається;

- рогівковий і кон’юнктивальний рефлекси перевіряють шляхом дотику до рогівки ока краєм аркуша паперу чи краєм шматочка тканини тощо, при цьому у живої людини спостерігається реакція змикання вік, у мертвого ця реакція відсутня;

- реакція зіниці на світло ‒ у живої людини зіниця реагує на світло звуженням (для освітлення зіниці краще використовувати ліхтарик), у мертвої ‒ зіниця на світло не реагує.

При виявленні людей у стані переохолодження проведення зазначених вище тестів буває утруднено. Показовим у такому випадку є метод визначення температури в прямій кишці. Зниження цієї температури нижче +20 °С є достовірною ознакою настання смерті.

Не визначивши у потерпілого достовірних ознак смерті або знайшовши хоча б слабкі ознаки життя, судовий медик, який прибув на місце події, зобов’язаний докласти всіх зусиль для проведення реанімаційних заходів, продовжуючи їх до прибуття бригади «швидкої медичної допомоги».

Безпосередньо перед оглядом необхідно сфотографувати труп. Практика показує, що краще, якщо фотографування трупа здійснює фахівець-криміналіст за участю судового медика. У цьому випадку фотознімки будуть зроблені з потрібних напрямків і не будуть упущені важливі деталі. Фотозйомку слід проводити з чотирьох сторін за природного освітлення, якщо природного освітлення недостатньо, то перевагу слід віддати фотографуванню при освітленні від постійних джерел світла в кількості не менше двох одиниць. Гірший варіант ‒ фотозйомка трупа зі спалахом. Перед фотографуванням трупа необхідно розмітити прилеглу до нього площу спеціальними маркерами та масштабними засобами (таблички з цифрами та літерами, стрілки, масштабні лінійки тощо). Паралельно з фотографуванням доцільно проводити відеозапис як статичних елементів місця події, включаючи труп, так і динаміки дій членів слідчої групи по відношенню до цих об’єктів. Відеозйомку трупа необхідно виконати як мінімум з двох боків, бажано, щоб не залишилося незафіксованих поверхонь тіла загиблої людини. Для відеозйомки необхідно обладнання професійного класу з можливістю фіксувати макро- і мікрооб’єкти.

Згідно з перерахованими правилами в обов’язки лікаря-спеціаліста в галузі судової медицини (або лікаря-експерта) при огляді місця пригоди входить:

1) виявлення ознак, що дозволяють судити про час настання смерті, механізм утворення ушкоджень, інших обставин, важливих для справи;

2) консультування слідчого, а через нього інших учасників огляду щодо питань, пов’язаних з оглядом трупа на місці його виявлення і подальшим його дослідженням;

3) надання слідчому допомоги у виявленні, фіксації, вилученні та пакуванні слідів біологічного походження;

4) виявлення і доведення до слідчого особливостей конкретного випадку, що мають значення для справи;

5) дача пояснень з приводу всіх здійснюваних ним дій.

Під час огляду трупа на місці його виявлення (на місці події) судовий медик зобов’язаний встановити, показати слідчому і сформулювати словесно для занесення в протокол наступну інформацію про труп (дана в тому порядку, в якому вона повинна бути отримана під час огляду трупа):

1) опис пози трупа, включаючи положення голови і кінцівок, а також взаєморозташування трупа та інших об’єктів місця події;

2) опис предметів, що знаходяться на трупі, безпосередньо біля нього і під ним, включаючи стан поверхні, на якій труп знаходиться (ложе трупа);

3) опис одягу, включаючи його стан, забруднення, пошкодження, а також предмети, що знаходяться в кишенях, при цьому треба відзначити, що одяг не можна знімати, а можна тільки розстібати і зрушувати;

4) характеристики статі, віку, зовнішності людини (такі, як розвиток зовнішніх статевих ознак, вираженість зморшок, складок, стан видимих зубів, статура, ознаки зовнішності, індивідуальні особливості будови тіла та ін.);

5) стан ділянок поверхні тіла, включаючи природні отвори, слизові поверхні тощо;

6) наявність і стан ранніх трупних явищ (ступінь охолодження закритих і відкритих ділянок тіла; температуру тіла, виміряну термометром; наявність, розташування, колір, фазу розвитку трупних плям, визначену за допомогою натискання на них згідно з методикою; ступінь розвитку трупного задубіння в різних групах м’язів; наявність і вираженість підсихання ділянок тіла);

7) наявність і вираженість таких явищ життєздатості тканин, як електрозбудливість м’язів, реакція м’язів на механічну дію, зіничні реакції. Такі дослідження проводять у випадках, коли невідомий час настання смерті;

8) наявність і вираженість таких пізніх трупних явищ, як гниття, муміфікація, скелетування, жировіск, торф’яне дублення, а також слідів дії тварин, ознак вираженої дії вологи тощо;

9) наявність слідів-накладень на тілі трупа;

10) наявність ушкоджень на трупі, їхню локалізацію, визначувані характеристики та іншу інформацію про них, яку можна отримати під час огляду на місці виявлення трупа;

11) наявність і характер запахів, що йдуть від трупа;

12) виявляти і за можливості передавати слідчому для залучення в якості речових доказів різні об’єкти, які знаходяться в пошкоджених і природних отворах трупа, при цьому слабко прикріплені до трупа і можуть бути загублені під час його переміщення чи транспортування.

Виконуючи свої обов’язки з огляду місця події, судовий медик не повинен порушувати низку правил, які спрямовані на збереження, за можливості, незмінного виду трупа і слідів біологічного походження. Зокрема, судовий медик на місці події не має права:

1) проводити дослідження, що порушують цілість органів та тканин трупа (розрізати, від’єднувати і т.п.);

2) користуватися зондами для вивчення ранових каналів;

3) вносити які-небудь речовини на поверхню або в порожнини і пошкодження трупа;

4) виконувати інші дії, що змінюють труп і ушкодження, наявні на ньому;

5) впливати на сліди біологічного походження таким чином, щоб це могло призвести до їх втрати.

За даними зовнішнього огляду трупа на місці його виявлення і результатів процесу виявлення і фіксації слідів біологічного походження судовий медик в усній формі може відповісти слідчому на такі питання:

1. Яка можлива причина смерті?

2. Яка приблизно давність настання смерті?

3. Чи не змінювалося положення трупа після настання смерті?

4. Чи є на трупі ушкодження і яким ймовірно знаряддям вони заподіяні?

5. Чи є місце виявлення трупа місцем, де були заподіяні пошкодження загиблій людині?

6. Які сліди накладення маються на трупі і чим вони імовірно утворені?

За необхідності і залежно від умов конкретного випадку судовий медик може відповісти й на інші питання слідчого, якщо вони не потребують складних додаткових досліджень.

Однак слідчому й оперативним працівникам слід пам’ятати, що відповіді на їхні запитання даються судовим медиком на підставі тільки зовнішнього огляду трупа на місці його виявлення і носять попередній характер. Використовувати цю інформацію для планування роботи з розслідування злочину необхідно з обережністю, оскільки при більш повному дослідженні трупа в СМЕ (розтині) можуть бути отримані відомості, що тією чи іншою мірою відрізняються від попередніх даних з місця події.

Особливості огляду трупа на місці виявлення при різних видах смерті. Для якісного огляду місця виявлення трупа важливо не тільки криміналістично правильно провести огляд і дотримуватися всіх вимог, що висуваються до цієї слідчої дії, необхідно кваліфіковано виконати це з точки зору судової медицини та її вимог до даної слідчої дії. Однією з вимог судової медицини з огляду трупів і місць їхнього виявлення є вимога диференційованого підходу до огляду у випадках різних видів смерті. Дотримання цієї вимоги дозволяє вже на місці події максимально повно зібрати інформацію для вирішення питання про причини настання смерті і механізми впливу зовнішнього чинника, що призвів до смерті.

Тому слд враховувакти деякі особливості огляду місця події при різних видах смерті.

1. У разі пошкодження тупими і гострими предметами: необхідно детально описати характер пошкоджень, визначити взаємозв’язок ушкоджень зі слідами біологічного походження; зробити припущення про можливі знаряддя травми і докласти зусиль, аби знайти їх; припустити механізм заподіяння ушкоджень і тим самим визначити механізм взаємодії жертви і злочинця; встановити ймовірний час, необхідний злочинцеві для заподіяння ушкоджень, прикладену силу; можливість того, що діяв не один, а кілька злочинців.

2. За наявності травми від автомототракторних засобів: ретельно описати позу трупа і його відношення до транспортного засобу або його слідів; зафіксувати стан одягу та сліди на ньому; наявність на транспортному засобі слідів взаємодії з тілом жертви; наявність слідів біологічного походження, а також частин одягу на навколишніх предметах та частинах транспортного засобу.

3. У разі залізничної травми: добре вивчити і описати позу трупа, розташування його і його частин по відношенню до залізничних рейок, насипу та інших частин транспортної магістралі; виявити сліди біологічного походження по магістралі в обидва боки від трупа; встановити відстань від них до трупа; описати наявність слідів-накладень і на одязі трупа, їхній характер тощо.

4. У разі авіаційної травми: чітко зафіксувати розташування трупів та їхніх частин по відношенню до літака і його частин; встановити взаєморозташування частин тіла, які ймовірно можуть належати одній людині; зафіксувати розташування частин тіл, які можуть бути опізнані за одягом, документами, біологічними ознаками або іншими даними; взаєморозташування трупів і частин трупів з однотипними ушкодженнями; наявність і розташування слідів біологічного походження на частинах літака і інші особливості відповідно до конкретної ситуації.

5. У разі падіння з висоти: зафіксувати позу трупа і його розташування щодо об’єкта, з якого він імовірно міг впасти: наявність слідів-накладень на трупі, особливо не характерних для поверхні, на якій труп знаходиться; наявність ушкоджень на трупі, не характерних для падіння на поверхню, на якій труп знаходиться; сліди біологічного походження на об’єкті, з якого міг випасти загиблий, тощо.

6. За наявності вогнепальних пошкоджень: детально вивчити характер ушкоджень на тілі та одязі: наявність слідів-накладень на одязі і сторонніх предметів у ділянці ушкоджень; взаєморозташування ушкоджень і слідів біологічного походження на предметах обстановки з місця події; у разі виявлення передбачуваного знаряддя травми визначити наявність на ньому слідів біологічного походження та ін.

7. При механічній асфіксії: звернути увагу на наявність одутлості обличчя, слідів на шиї, обличчі та грудній клітці, точкових крововиливів у слизових оболонках очей; виявити на місці події предмети, які могли бути використані для здавлення шиї або інших частин тіла; встановити відповідність або невідповідність странгуляційної борозни і предмета, який було використано для здавлення шиї; розташування трупних плям; наявність і розташування слідів біологічного походження тощо.

8. У разі утоплення у воді: виявити наявність предметів, здатних утримувати труп на воді, або предметів що обважчують труп; стан одягу та наявність на ньому слідів-накладень; наявність і локалізацію ушкоджень; розташування і вираженість мацерації шкіри; наявність піни біля отворів рота і носа і деякі інші ознаки.

9. У разі отруєнь: провести ретельний пошук слідів-пошкоджень від впливу отрути на шкірі і одязі; шукати сліди-накладення на одязі і навколишніх предметах; встановити наявність блювотних мас; виявляти порожні ємності, в яких могла знаходитися отрута; описати стан трупних плям, наявність запахів в приміщенні тощо.

10. За дії низької температури: описати позу трупа; стан поверхні, на якій знаходиться труп; стан шкіри трупа; характер одягу; наявність крижинок біля отворів носа і рота, біля очей та деякі інші особливості.

11. За дії високої температури: вивчити стан одягу, ознаки обгорання і обпалення; зафіксувати позу трупа; визначити локалізацію, ступінь і поширеність опіків; наявність незакопчених складок у кутів очей; наявність кіптяви в порожнині рота і носа та інші особливості, притаманні різним варіантам впливу підвищеної температури.

12. У разі ураження електрикою: описати обгорання, оплавлення і інші пошкодження на одязі; фігури блискавки при ураженні атмосферною електрикою; наявність пошкоджень на навколишніх труп предметах; наявність електроміток на шкірі; наявність ділянок електропровідників, відкритих доступу частин тіла людини та інші ознаки.

13. У разі виявлення трупів новонароджених: дослідити засоби упакування тіла дитини, характер одягу, якщо такий є; наявність механічних пошкоджень; стан пуповини; наявність дитячого місця і деякі інші ознаки.

14. У разі огляду трупа невідомої людини: детально оглянути і описати одяг і предмети, виявлені разом з трупом; описати зовнішність, при цьому дотримуватися правил, що розроблені для таких випадків; детально описати індивідуальні особливості, виявлені на трупі; сфотографувати труп за правилами сигналетичної фотозйомки; за можливості дактилоскопірувати труп та здійснити інші дії, спрямовані на збір розшукової та ідентифікаційної інформації.

15. У разі виявлення частин розчленованого трупа: ретельно описати всі предмети, використані для упаковки частин тіла; описати одяг; зафіксувати особливості будови частин тіла; вивчити і описати характер пошкоджень, включаючи поверхні відчленування; за можливості описати зовнішність і дактилоскопірувати, провести інші необхідні дії.

16. За підозри на кримінальний аборт: описати наявність, розташування і розміри слідів біологічного походження в поєднанні з іншими слідами; наявність предметів, які могли бути використані для проведення аборту; ознаки вагітності; стан зовнішніх статевих органів; здійснити пошук плода, його частин і плаценти, виконати інші дії.

17. У разі раптової смерті: визначити наявність або відсутність слідів, у тому числі слідів біологічного походження, на предметах обстановки; наявність медичної документації; встановити наявність пошкоджень на тілі та одязі, а також інші речові та документальні свідоцтва раптової смерті.

18. За наявності обґрунтованої підозри щодо смерті від небезпечного інфекційного захворювання (чума, віспа, холера тощо): негайно повідомити про свої підозри слідчого і прийняти разом з ним заходи щодо інформування керівників найближчих органів охорони здоров’я; закрити доступ до місця виявлення трупа; особам, які беруть участь в огляді, залишатися на місці до прибуття фахівців протиепідемічної бригади і надалі виконувати вказівки старшого прибулої бригади протиепідемічної служби.

Дата добавления: 2014-11-20