Україна на шляху до СОТ

Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заявку Уряду України про намір приєднатися до ГАТТ. Наступним кроком, відповідно до процедури приєднання, стало подання 30 листопада 1994 р. Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України на розгляд Робочої комісії з питань розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ.

У 1997 р. розпочався процес двосторонніх переговорів з країнами — членами СОТ. Серед наших партнерів на переговорах — ЄС, США, Японія, Канада, Австралія, країни СЕFТА та ін.

Сьогодні стає все більш зрозуміло, що неможливо ефективно діяти в системі міжнародної торгівлі, не будучи при цьому членом СОТ. Україна є членом десятків міжнародних організацій. Це нормально і природно для великої європейської держави. Тим більш є неприродним, коли велика європейська держава, маючи величезний економічний потенціал, залишається аутсайдером щодо системи ГАТТ/СОТ, яку часто називають «торговельно-економічною ООН» і членство в якій відкриває широкі можливості для:

n зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів практично на всіх світових ринках;

n можливості не лише кількісно збільшити обсяги експорту, а й змінити його структуру. Україна, як відомо, високотехнологічна країна, багато підприємств якої виробляють наукомістку продукцію. Але ця продукція через аутсайдерський статус України щодо системи ГАТТ/СОТ та низку інших причин не знаходить ринків збуту. Різні політико-правові, тарифні й нетарифні обмеження не випускають її за кордон України;

n кількісного й якісного поліпшення української торгівлі, яке відбудеться одночасно щодо країн — членів СОТ;

n забезпечення справедливого вирішення торговельних спорів (навіть мала країна з невеликим потенціалом у міжнародній торгівлі може розраховувати на справедливе слухання та вирішення торговельних спорів з великими торговельними партнерами);

n застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів з метою захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту та як ефективного інструменту боротьби із заниженням цін на імпортовані товари;

n введення тимчасових обмежень імпорту у разі проблем з платіжним балансом;

n підвищення імпортного мита та застосування кількісних обмежень з метою уникнення заподіяння серйозної шкоди вітчизняним виробникам, яка може бути спричинена надмірним імпортом;

n системної трансформації українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів системи ГАТТ/СОТ, апробованих протягом десятиліть у багатьох країнах світу;

n забезпечення передбачуваного розвитку торговельно-економічних стосунків з основними торговельно-економічними партнерами, а саме:

· Європейським Союзом, що відкриє двері для здійснення стратегічної мети — поступової інтеграції України в ЄС завдяки реалізації положень Угоди про партнерство і співробітництво, створення зони вільної торгівлі і набуття на цій основі асоційованого членства в ЄС;

· країнами СЕFТА, які є традиційними торговельними партнерами України. Ураховуючи те, що всі вони є асоційованими членами ЄС і в найближчому майбутньому можуть стати його повноправними членами, важливо послідовно розширювати присутність на ринках цих країн, створюючи необхідні передумови для збільшення в подальшому присутності і на єдиному ринку ЄС;

· Росією, іншими країнами СНД і Балтії, які перебувають на різних етапах процесу приєднання до системи ГАТТ/СОТ;

· країнами — членами ASEAN з метою збереження і розширення українського експорту на ринки цих країн.

Для України, як незалежної держави, котра сьогодні стикається із серйозними економічними проблемами, важливим завданням є вирішення питання про те, яким чином міжнародна торговельна система може допомогти вийти на шлях стабільного розвитку. Україна може і має посісти належне місце у міжнародній торговельній системі і світовій економіці в цілому.

Використано Інтернет-матеріали UEPLAC, 2000.

Перспективи української участі в системі ГАТТ/СОТ слід по­в’язувати з рядом істотних інституційних обмежень в контексті здобуття нашою державою статусу країни з перехідною економікою. Це дасть змогу «зарезервувати» за собою право на певний захист національних галузей порівняно з більш ефективними та конкурентоспроможними західними, яким, крім того, попри численні декларації та заклики до торговельної лібералізації з боку західних держав, надаються вагомі протекціоністські пільги на внутрішніх ринках.

Процес приєднання України до СОТ не є лінійним і відзначається суперечливістю. Має місце неоднозначне сприйнят-
тя вступу України до СОТ у суспільстві. Немає гарантій, що українські учасники переговорів та утворена в координаційних цілях Міжвідомча комісія з питань приєднання України до СОТ здатні відстояти інтереси національних виробників та відповідно до цих інтересів зарезервувати необхідні вилучення з режиму вільної торгівлі протягом перехідного періоду. Такий період може тривати десять і більше років залежно від рівня економічного розвитку, практики надання пільг окремим країнам (наприклад країнам, що розвиваються), а також від досягнутих домовленостей. Нарешті, українською стороною було навіть тимчасово призупинено переговори протягом двох років (з літа 1998 р.).

Але головним є те, що складний переговорний процес і взагалі проблематика участі в СОТ не є чимось самодостатнім. Ефективне членство в СОТ потребує радикальних економічних реформ, метою яких є підвищення конкурентоспроможності національних виробників. Крім того, потрібна оптимізація законодавчої бази та реорганізація механізму міжнародної торгівлі не тільки відповідно до потреб вітчизняного бізнесу, а й ураховуючи взяті перед СОТ зобов’язання.

Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД, United Nations Conference on Trade and Development) — створений у грудні 1964 р. орган Генеральної асамблеї ООН, участь в якому беруть усі члени ООН та ряд держав, які співробітничають з її інституціями. Цілі ЮНКТАД — сприяти розвиткові міжнародної торгівлі, здійснювати розроблення та координацію при формуванні юридичної бази міжнародної торгівлі та інших форм міжнародної економічної діяльності, координувати діяльність економіко-торговельних структур самої ООН.

Можна констатувати, що для ряду посадовців і взагалі громадян України членство в СОТ уявляється принципово небажаним, а для інших — стає самоціллю. Утім, проблема потребує прагматичного підходу — кваліфікованої оцінки позитивних та негативних наслідків приєднання й вироблення системи компенсаційних та пом’якшувальних заходів. Результатом необхідної держав­ної політики має стати збільшення обсягів експортно-імпортних операцій, поглиблення національної виробничої спеціалізації, взагалі участі в системі міжнародної кооперації та поділу праці. Бажаними результатами, які безпосередньо не пов’язані з умовами торгівлі, але визначаються адекватною торговельною політикою, є збільшення інвестицій в економіку України, поява додаткових робочих місць та підвищення конкурентоспроможності в національному масштабі.

Інтеграція до системи ГАТТ/СОТ означає підвищення конкуренції не тільки на товарних, а й на диверсифікованих ринках послуг (у сферах торгівлі, будівельно-монтажної діяльності, транспорту та телекомунікацій, банківської діяльності, страхування, консалтингу, інжинірингу, аудиту, туризму, медицини та ін.; загалом у світі виділяють понад 160 видів послуг). У рамках СОТ діють три базові угоди, що регулюють торгівлю товарами, послугами та інтелектуальною власністю (ГАТТ, ГАТС і ТРІПС). Взагалі ж країни, які беруть участь у ГАТТ і заснували СОТ, взяли на себе зобов’язання прийняти всі 12 багатосторонніх торговельних угод, що включені до ГАТТ без будь-яких винятків або застережень, та погодилися на значні лібералізаційні поступки. Відтак виникає принципово нова ситуація, за якої свобода вибору інструментів торговельної політики та застосування національних регуляторів економіки істотно обмежені. І це є небезпечним в умовах, коли ряд видів важливих виробництв вочевидь можуть не витримати жорсткої конкуренції, що означатиме втрату вітчизняними виробниками внутрішнього ринку (передусім це стосується машинотехнічної, наукомісткої продукції). Таким чином, проблема вступу до СОТ інкорпорує оцінку наслідків виконання положень усіх цих угод.

Визначаючи політику України щодо вступу до СОТ, слід отримати чіткі відповіді на питання: яким чином участь у системі ГАТТ/СОТ може сприяти забезпеченню динамічного розвитку економіки та які небезпеки така участь приховує.

Україна, як і переважна більшість інших країн з перехідною економікою, поставила собі за мету приєднатися до СОТ. Це потребує значної організаційної роботи, прийняття законів та інших нормативних актів. Але головне — приєднання до СОТ означає пожорсткішання конкуренції на національному рівні, серйозну небезпеку для становлення суб’єктів ринкової економіки. При цьому формальні можливості розширення ринків збуту за кордоном є доступними далеко не для усіх виробничих структур України, які прагнуть до виходу на міжнародний рівень збуту. Тому важливо оцінити сутність процесів, що відбуваються навколо цієї організації.

Передусім з’ясуємо, які потенційні переваги надає Україні членство в СОТ (очевидно, що кожна з них означає збільшення обсягів вивезення). Ось основні з них:

· поліпшення цінових параметрів конкурентоспроможності вітчизняних товарів унаслідок зниження тарифних ставок стосовно українських товарів країнами — членами СОТ;

· подолання багатьох інструментів кількісного обмеження ввезення української продукції завдяки радикальному зменшенню нетарифних обмежень стосовно вітчизняних товарів;

· додаткові гарантії проти необґрунтованих антидемпінгових процедур;

· оптимізація структури експорту, оскільки за умови неучасті України в системі ГАТТ/СОТ найбільшою мірою від обмежень з боку інших держав потерпають високотехнологічні, наукомісткі напрями експорту;

· кращі передумови участі України та її господарських суб’єк­тів у міжнародних спорах та судово-арбітражних процедурах;

· поліпшення загальної кон’юнктури та забезпечення передбачуваності з основними торговельними партнерами України — як окремими державами, так і угрупованнями країн.

Серйозні небезпеки та труднощі для економіки України через вступ до СОТ пов’язані з таким:

· радикальне пожорсткішання конкуренції на національному ринку й погіршення умов роботи на ньому та взагалі господарської діяльності багатьох виробників;

· ускладнення проведення та унеможливлення низки заходів протекціонізму й структурної політики держави;

· зменшення надходжень до державного бюджету через зниження тарифних ставок;

· обмеження на вжиття санкцій проти несумлінних конкурентів, які ввозять товари зі штучно заниженими цінами, а також вироблених із застосуванням субсидій;

· зниження можливостей оперативного втручання до механізму формування зовнішньоторговельного та платіжного балансів.

Проблематика, яка пов’язана з діяльністю міжнародних інститутів регулювання торгівлі, актуалізується необхідністю спрощення та уніфікації міжнародних правил торгівлі. З цією метою в 1980 р. була прийнята Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (набула чинності з 1 січня 1988 р.). Конвенція мала на меті забезпечення чіткої регламентації процесу купівлі-продажу товарів, що ускладнений розбіжностями між національними законодавчими механізмами, які застосовуються у сфері міжнародної торгівлі.

Цей документ складається з чотирьох частин, котрі регламентують основні процедурні аспекти укладання договорів та зобов’язання у зв’язку з підписанням контрактів. Так, частина І «Сфера застосування та загальні положення» визначає ситуації, коли може застосовуватись Конвенція, а також порядок тлумачення положень даного документа; частина ІІ «Укладання договору» визначає порядок вироблення пропозиції щодо укладення договору (оферти), погодження з офертою (акцептом), а також висунення зустрічної оферти; частина ІІІ «Купівля-продаж товарів» містить загальні положення щодо прав та зобов’язань контрактних сторін, докладно регламентує поведінку та правовий захист продавця і покупця; частина ІV «Заключні положення» містить технічні положення щодо депозитарію, порядку ратифікації, приєднання до Конвенції, її денон­сації тощо.

Важливу роль у забезпеченні уніфікації митної політики держав відіграє Міжнародна конвенція з Гармонізованої системи описання та кодування товарів, яка набула чинності 1 січня 1988 р. Додатком до Конвенції, власне, і є Гармонізована система (ГС) описання та кодування товарів. Положення цього документа використовують як регулятор митної політики більшість країн світу. Україна застосовує її на практиці з 1 січня 1991 р. За своєю сутністю ГС є номенклатурним переліком (він охоплює понад 5 тис. товарних груп, позицій, субпозицій та цифрових кодів, приміток до розділів та основних правил класифікації при тлумаченні ГС). Цей перелік містить необхідне для оформлення митних тарифів описування товарів, статистичну номенклатуру та транспортну класифікацію. ГС використовується під час переговорів у межах ГАТТ, а також у регулюючій діяльності СОТ, він є основою товарних класифікаторів ООН. Технічно ГС складається з шести цифр, перша пара з яких позначає товарну групу, друга — товарну позицію, третя — субпозицію. Разом з тим кожна країна може відобразити власні підходи до класифікації та специфіку участі в міжнародній торгівлі за допомогою подальшої деталізації (додавання цифр після шостого знака).

Нарешті, особливо велике значення для мікроекономічних агентів, які укладають між собою міжнародні комерційні контракти, має уніфікація базисних умов контрактів Міжнародною торговельною палатою (штаб-квартира у Парижі) в єдиному документі — переліку найтиповіших та поширених у практиці правил торгівлі — Інкотермс (International Commercial Terms). Інкотермс, хоча і є факультативним набором правил відносин та реалізації взаємних зобов’язань покупців і продавців товарів, є універсальним та широко застосовуваним правовим джерелом. Відповідно до Указу Президента від 4 жовтня 1994 р. № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних тер-
мінів» в Україні було офіційно визнано необхідність застосовувати принципи Інкотермс. В Указі міститься пряма вимога до суб’єктів міжнародної купівлі-продажу товарів дотримуватись правил Інкотермс (докладніше ця проблематика розглядатиметься пізніше).

Дата добавления: 2014-11-20