Утилізація відходів — ознака сучасної відкритої економіки

Важливим використовуваним або потенційним джерелом сировини та, навіть, енергії можуть бути відходи виробництва та побутове сміття, тобто вторинна сировина. Таке ставлення питання є тим більш актуальним, що, згідно з експерт­ними оцінками, лише 3—5 % від загального обсягу мінеральних ресурсів, що споживаються людством, перетворюються на певний кінцевий продукт, тоді як решта потрапляє в категорію відходів виробництва.

Важливою рисою сучасної розвинутої економіки є високий рівень утилізації відходів, перевантаження якими значно усклад­нює розвиток України та погіршує стан довкілля. За даними
Міністерства екології України, на кожного мешканця країни припадає більше ніж півтонни відходів, причому вони займають площу біля 170 тис. га. Перероблення ж відходів є насправді «вузьким місцем», і навіть у Києві, який є лідером в Україні щодо розроблення технологій утилізації, за оцінками, в 2001 р. використовувалося тільки 8 % сміття.

Тому актуальним для нас прикладом для дій у напрямі до більш цивілізованих норм господарювання є те, що в країнах Скандинавії перероблення вторинних матеріалів вже зараз забезпечує матеріалами та енергією значну частину не тільки сукупної промислової продукції, а й експортних поставок.

Щодо використання виробничих відходів, то в цілому ряді випадків прикладом такого ставлення людини до використання ресурсів планети, який відповідає реаліям третього тисячоліття, можна вважати елементи господарського життя північноєвропейсь­ких країн та Японії. Скажімо, у Фінляндії утилізується 90 % металевого брухту. У масштабах ЄС вже на початку ХХІ ст. планується забезпечити повторне використання більше, ніж половини побутових відходів, а незабаром — двох третин таких відходів.

До речі, на пересічного мешканця великого міста припадає в середньому на рік від 300 кг до 1 тонни побутового сміття. Ще більшими є обсяги промислових відходів. Зважаючи на кількість населення в урбанізованих регіонах, мегаполісах (що інколи обчислюється десятками мільйонів), а також на насиченість такого роду відходів корисними речовинами, подібні регіони можна вважати справжніми джерелами сировини антропогенного походження.

Так, вміст металів у побутовому смітті не поступається за насиченістю корисними елементами відповідним рудам. А ос­кільки, на відміну від руд, побутове сміття має велику тепломісткість (наближаючись за цим параметром до деяких традиційних енергоносіїв), то утилізація сміття може стати (а в багатьох випадках реально стає!) значним важелем часткового розв’я­зання енергетичної проблеми, а також підвищення ефективності економіки, національної конкурентоспроможності, фінансових заощаджень та засобом ресурсозбереження. Прикладом цього можна вважати досвід Швеції та Данії, де 3/4 побутового сміття використовується в енергетиці. США є світовим лідером за валовими обсягами утилізації сміття в енергетиці — там розташовано більшість сміттєспалювальних заводів, яких усього у світі наприкінці століття налічувалось більше тисячі. Загалом же для індустріально розвинутих країн поступово типовою стає ситуація, коли від 1/10 до 1/4 вартості використовуваних ресурсів припадає саме на вторинну сировину.

Щоправда, заради справедливості варто відзначити, що і в цієї медалі є зворотний бік: спалювання сміття саме по собі приховує небезпеку викидів у повітря високотоксичних речовин, і через це процес будівництва нових сміттєспалювальних заводів було в 90-х роках, особливо у Західній Європі, дещо пригальмовано.

Дата добавления: 2014-11-20