Друге заняття (lectio secunda) морфологія дієслово (verbum) коротка характеристика граматичної будови латинської мови

Вправи

1. Прочитайте слова, пояснiть вимову дифтонгiв i диграфiв:

Aurōra – рання зiрка, saecŭlum – сторіччя, aera – ера, praeda – здобич, aureus – золотий, autumnus – осiнь, oeconomia – економiя, neuter – середнiй, Augustus – серпневий, foetus – плiд, coeruleus – блакитний, proelium – битва, Eurōpa – Европа (Європа), eucharistia – благодiйнiсть, eurus – схiдний вiтер, oenanthium – витяжка iз дикого винограду, aetas – вiк, aër – повiтря, poēma – поема, poēta – поет.

2. Прочитайте слова, пояснiть вимову [у]:

cytus – клiтина, oxydātus – окисний, cyclus – цикл, hydrargўrum – ртуть, oxygenium – кисень, embryo – зародок, clepsydra – водяний годинник, stylus – стиль, mythos – міт (мiф), hydra – гiдра.

3. Прочитайте слова, пояснiть правила вимови приголосного [с]:

acĭdum citrĭcum – лимонна кислота, lucĭdus – свiтлий, calcium – кальцiй, cylindrĭcus – цилiндричний, color – колiр, cursus – курс, cancellarius – секретар, caeremonia – свято, святiсть, insectum – комаха, cucŭlus – зозуля, contumacia – впертiсть, caecus – слiпий, coelicŏla – небожитель.

4. Прочитайте слова, пояснiть, як звучать латинськi [g] i [h]:

homo – людина, genus – рiд, generatio – поколiння, geometria – геометрiя, geographia – географiя, gesticulatio – жестикуляцiя, progres­sus – проґрес, gloria – слава, figūra – фiґура, historia – iсторiя, hоrtus – сад, hora – година.

5. Прочитайте слова, пояснiть, як звучить латинський [l]:

liquor – рiдина, linea – лiнiя, locatio – розмiщення, lacrĭma – сльоза, luna – мiсяць, mel – мед, lac – молоко, laurus – лавр, lacus – озеро, flumen – рiка.

6. Прочитайте слова, пояснiть вимову приголосного [s]:

selectus – вибраний, sulcus – борозна, observatio – спостереження, odiōsus – ненависний, Saturnus – Сатурн, scaena – сцена, civĭtas – держава, basis – основа, sensus – вiдчуття, sulphur – сiрка, plasma – плазма, divisio – подiл, spasmus – спазм, occasio – випадок.

7. Прочитайте слова, пояснiть вимову сполучень qu, ngu, su:

aequālis – рiвний, squamōsus – лускатий, fungŭlus – грибок, unguentum – мазь, oblīquus – косий, quantĭtas – кiлькiсть, qualĭtas – якiсть, sublinguālis – пiд’язиковий, quercus – дуб, suavĭter – приємно, suum cuique – кожному своє, causa sui – рiч у собi.

8. Прочитайте слова, пояснiть вимову [i]:

Ucrainĭcus – український, iuvĕnis – молодий, magister – вчитель, iter – дорога, maior – бiльший, exilium – вигнання, orientālis – схiд­ний, diu – довго, disiunctio – вiдокремлення.

9. Прочитайте слова, пояснiть вимову грецьких сполучень ch, ph, rh, th, sch:

chlorophīlum – хлорофiл, acantha – голка, rhizomorpha – рiзомор­фа, glycyrrhiza – солодка, asthma – астма, aethylĭcus – етиловий, diaphragma – дiафрагма, cochlear – ложка, chamomilla – ромашка, chorda – струна, rhomboideus – ромбоподiбний, concha – раковина, thesaurus – сховище, скарбниця, thronus – трон, престол.

10. Поставте наголос у словах:

convexus – опуклий, adultus – дорослий, diversus – рiзний, sagitta – стрiла, sinister – лiвий, ephedra – хвойник, tabuletta – таблетка, vertebra – хребець, exemplum – приклад, palpebra – повiка, anonў­mus – безiменний, crystallīnus – кришталевий, solĭdus – мiцний, сorpuscŭlum – тiльце, foveŏla – ямка, lacūna – заглиблення, втрата pecunia – грошi, utilĭtas – користь, dilūtus – розчинений, complexus – комплекс, collectio – збiр, luxuria – розкiш, tegimentum – покриття, compactus – скупчений, capsŭla – коробочка, perfectus – досконалий, arēna – пiсок.

11. Пояснiть довготу другого складу вiд кiнця слова:

terrestris – наземний, trigeminālis – трiйчастий, потрійний, agricul­tūra – землеробство, disciplīna – наука, doctrīna – вчення, intervallum – промiжок, octoginta – вiсiмдесят.

12. Пояснiть короткiсть другого складу вiд кiнця слова:

lamĭna – пластинка, maxĭmus – найбiльший, pyrămis – пiрамiда, minĭmus – найменший, frigĭdus – холодний, stipendium – стипендія, платня, secretarius – секретар, colloquium – бесiда, розмова.

13. Згрупуйте слова i поставте наголос:

а) з довгими (наголошеними) суфiксами;

б) з короткими (ненаголошеними) суфiксами:

globŭlus – кулька, valĭdus – здоровий, gelatinōsus – желатиновий, classĭcus – класичний, vaselīnum – вазелiн, oblongātus – продовгуватий, utĭlis – корисний, adrenalīnum – адреналiн, quadrātus – квадратний, verticālis – вертикальний, paraffinātus – парафiнований, normā­lis – нормальний, cardinālis – головний, cylindrĭcus – цилiндричний, fluĭdus – рiдкий, granulōsus – зернистий, machĭna – машина, regŭla – правило, virĭdis – зелений.

Qui quaerit, repĕrit Хто шукає, той знаходить

Латинська мова за своєю граматичною будовою належить до індоєвропейських мов флективного синтетичного типу.

У мовах синтетичного типу слово одночасно виступає як лексична і граматична одиниця, оскільки змінна флексія слова (особові закінчення в системі дієвідмін, відмінкові закінчення в системі відмін тощо) визначає його відношення до інших слів речення. Наприклад, legit (він читає), legĭtis (ви читаєте); форма librum (знахідний відмінок однини іменника liber (книжка) вимагає в реченні перехідного дієслова тощо.

Синтетичні мови протистоять аналітичним мовам, в яких слово переважно є лексичною одиницею, а граматичні зв’язки передаються службовими словами (допоміжні дієслова, особові займенники в системі дієвідмін, прийменники в системі відмін) чи порядком слів у реченні.

У мовах синтетичного типу трапляються аналітичні утворення, зокрема, часи і форми перфектного пасивного ряду, І і ІІ описові дієвідміни в латинській мові.

Аналітичні (описові) утворення в класичній латинській мові були тільки тенденцією розвитку, не змінюючи загального синтетичного характеру мови.

Із сучасних мов до синтетичних належать українська, польська, чеська, російська, німецька та ін., до аналітичних – англійська, фран­цузька та ін.

Дата добавления: 2014-11-20