V. De Aenea

Decem annos Troia a Graecis oppugnabātur. Graeci saepe impĕtum in moenia urbis faciēbant. Sed Troiāni multos hostium interficientes fortissĭme patriam defendēbant atque obĕrant Graecis. Decĭmo autem anno Graeci hostes dolo decipientes urbem Troianōrum expugnavērunt; quorum nonnulli in saltĭbus se occultavērunt. Ibi cum de salūte desperāre incipĕrent, Aenēas, dux eōrum, "Domos nostras", inquit, "hostes hac nocte diripiunt et deōrum simulacra templaque incendunt. Sed omnia nobis rapiant spem non eripient. Nam quamquam nunc ex patria fugĕre cogimĭni, tamen novas sedes accipiētis ibīque Troiam reficiētis. Quam ob rem naves nobis faciāmus! Dux noster erit Iuppĭter. Qui maria ignōta nobis facĭle patefaciet. Aspĭce clementer nos fugientes, Iuppĭter! Fac, ut hostes decipiāmus! Effĭce, ne gentes ferōces nos interficiant, ne tempestātes naves nostras concutiant! Incipĭte, amīci, et perficĭte celerĭter, quae praecipiam! Libenter suscipiāmus labōres et pericŭla! Mox procul a domo novas oras novosque portus mecum conspiciētis.

VI. De asportatiōne Sabinārum

Romŭlus, uti novam civitātem firmāret et tutarētur, urbem munīvit, centum senatōres creāvit, exercĭtum armāvit. Duodĕcim lictōres regem comitabantur. Iam res Romāna adeo erat valĭda, ut finitĭmis gentĭbus bello par esset. Sed cum eae societātem conubiumque novo popŭlo constanter recusārent, deĕrant muliĕres. Quam ob rem Romŭlus indignans "Cum finitĭmi", inquit, "preces nostras aspernentur, dolum et vim adhibēre conābor. Nam id, quod precando non impetravĭmus, alio modo nobis est efficiendum. Satis diu, arbĭtror, cunctāti sumus; nunc tempus est agendi". Paulo post ludos parāvit Neptūno deo. Quod spectacŭlum cum finitĭmis indictum esset, Sabinōrum omnis multitūdo studio spectandi incitāta cum libĕris ac coniugĭbus convĕnit. Qui novum oppĭdum satis admirāti ludos spectābant. Subĭto autem iuventus Romāna in spectantes se praecipitāvit magnumque numĕrum puellārum asportāvit. Qua re perterrĭti parentes fugērunt gravissĭmam Romānis poenam minantes.

Brevi post Romānis acrĭter erat proeliandum. Nam Sabīni cum exercĭtu ad pugnandum parāto in urbem Romam invasērunt. Tum eaedem illae muliĕres, quae iam Romanōrum erant uxōres, inter infestas acies proeliantium sese praecipitavērunt hinc patres, hinc marītos precantes, uti caedem finiant. Neque frustra precātae sunt, nam pax et amicitia facta est.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Цицерон, коли був в Атенах, часто слухав найславніших ора-торів і філософів.

2. Коли останній римський цар Тарквіній Гордий був вигнаний із Риму, були обрані два консули.

3. Кажуть, що Тантал, цар Фригії, тому що був найбагатшим, запрошував на бенкети самих богів.

4. Тому що військовий табір був укріплений валом і ровом, вороги не могли його здобути.

5. Хоч мій приятель був хворий, однак брав участь в усіх заняттях.

6. Фокіон був завжди бідним, хоч міг бути найбагатшим.

7. Цицерон, хоч мав слабке здоров’я, багато працював.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Duo cum faciunt idem, non est idem. – Коли двоє роблять те саме, то це, не те саме.

2. Nulla est igĭtur haec amicitia, cum alter verum audīre non vult, alter ad mentiendum parātus est. (Цицерон) – Отже, це не є ніякою дружбою, коли один не хоче вислуховувати правду, а інший готовий обманювати.

3. De te, Catilīna, cum quiescunt, probant; cum patiuntur, decernunt; cum tacent, clamant. – Що стосується тебе, Катіліно, то вони (сенатори), коли відпочивають, випробовують; коли терплять, вирішують; коли мовчать, кричать.

4. Quattuor reperio causas, cur senectus misĕra videātur: unam, quod avŏcet a rebus gerendis; altĕram, quod corpus faciat infirmius; tertiam, quod privet omnĭbus fere voluptatĭbus; quartam, quod haud procul absit a morte. (Цицерон) – Я знаходжу чотири причини, чому старість здається нещасною: першу, тому що вона відволікає від діянь; другу, бо робить тіло слабшим; третю, бо майже позбавляє насолод; четверту, бо зовсім недалека від смерті.

5. Gloria, quia recte factōrum plerumque comes est, non est bonis viris repudianda. – Слава, так як дійсно у більшості випадків є супутницею подій, не повинна зневажатися чесними людьми.

6. Quod turpe est, quamvis occultētur, tamen honestum fiĕri nullo modo potest. – Те, що є ганебним, хоч воно приховується, не може ніяким чином стати благородним.

7. Nulla avаritia sine poena est, quamvis satis sit ipsa poenārum. (Сенека) – Ніяка жадібність не залишається без покарання, хоч сама є достатньою карою.

8. Sapiens, quamvis se ipso contentus sit, amīcis illi opus est. (Сене-ка) – Мудрець, хоч і задоволений сам собою, однак, у нього є потреба в друзях.

9. Vincĕre cum possis, cede interdum sodāli! – Хоч ти можеш пе-ремогти, однак іноді уступай приятелеві!

10. Licet vitium sit ambitio, frequenter tamen causa virtūtum est. – Хоч честолюбство є недоліком, однак часто є причиною мужності.

11. Patriam amāmus non magna est, sed quia nostra. – Батьківщину любимо не тому, що велика, а тому, що вона наша.

12. Novos amīcos dum paras, vetĕres cole! – Доки набудеш нових друзів, шануй старих!

Дата добавления: 2014-11-20