Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Закріпачення селянства




Із зростанням багатств шляхти селянство біднішало. Шляхта розглядала селян
тільки як дешеву робочу силу. Контролюючи політичну систему, шляхта могла
як завгодно посилювати вимоги до селян. Так, у Галичині XV ст. відробіткова
рента становила близько 14 днів на рік. Проте через 100 років кожний дорослий
член дворища мусив працювати в маєтку свого пана два дні щотижня. Це стало
статтею закону, коли у 1557 р. у Великому князівстві Литовському був прийня-
тий так званий «Устав на волоки», який мав за мету впровадження єдиної
системи землеподілу, але одночасно став способом збільшення відробіткової ренти.
Пізніше селян змусили відробляти три-чотири дні на тиждень, а інколи й більше.
Маючи обмаль часу для того, щоб обробляти власні наділи, селяни не мали змоги
не лише скористатися з підвищення цін на продовольство, а й навіть зберегти
попередній рівень життя.

Щоб полегшити собі визиск селян, феодали систематично позбавляли їх тра-
диційних форм самоуправління, усуваючи чи підкуповуючи сільських солтисів, ніве-
люючи тим Молдавське чи Німецьке право, і впроваджували безпосереднє управ-
ління селами згідно з польськими законами. Процес втручання феодалів у сільське
життя і поширення їхньої влади на селі почався ще у 1457 р., коли вони отримали
право судити своїх селян. Зрештою ця обставина дозволила феодалам втручатися
навіть у різні сторони особистого життя селян. Деякі феодали зайшли так далеко,
що вимагали від селян плату за дозвіл на шлюб. Вони також примушували селян
користуватися панськими млинами та шинками, які часто здавалися в оренду євреям.
З появою «Уставу на волоки» право селян на власну землю вже не визнавалося
законом. Вони могли обробляти землю, але володіти нею міг тільки феодал.

Багато селян робили спроби скористатися своїм правом кидати землі свого
феодала й шукати кращої долі деінде. Але навіть цього вибору їх поступово позба-
вили. Спочатку селянам дозволяли йти лише у певну пору року, найчастіше на
Різдво, та й то тільки внісши за це плату й знайшовши собі заміну. В 1496 р. це право
було обмежене лише одним господарством у селі на рік. Нарешті, у 1505 р. сейм
остаточно заборонив селянам кидати свої села без дозволу пана. Не маючи можли-
вості переселятися, позбавлений особистих прав, свавільно експлуатований, селя-
нин став кріпаком, що мало чим відрізнявся від раба свого вельможного землевласни-
ка. Таким чином, у той час, коли в Західній Європі кріпацтво відмирало, у Східній
Європі й на Україні воно, за словами Енгельса, відроджувалося у своєму другому
виданні, в особливо експлуататорській формі.

Але міра закріпачення селян на Україні була неоднаковою. У густіше заселених
регіонах, як, наприклад, Галичина і Волинь, де були сильні польські впливи, крі-
пацтво цілком переважало й мало жорстокий характер. Проте у рідконаселених
регіонах, як Карпати й особливо Придніпров'я, де бракувало робочої сили й не-
обхідно було робити поступки селянам, кріпацтва практично не знали. До того ж
українське селянство не давало поневолити себе без боротьби. У 1490—1492 рр.
Молдавію, Буковину й Галичину охопили селянські повстання під проводом Мухи.
Хоча повстанців налічувалось близько 10 тис., їм перешкоджали класичні недолі-
ки всіх подібних виступів: недосвідчене керівництво, слабка організованість, брак
військової виучки й замкнутість на місцевих проблемах. Унаслідок цього вони

швидко зазнали поразки, підтвердивши, що без допомоги досвідченого у військових
і політичних справах стану селянство неспроможне побороти монополію феодалів
на владу й привілеї.

Включення українців у польсько-литовську Річ Посполиту уможливило для них
благодатні й стимулюючі впливи Заходу, але одночасно заклало підвалини протиріч,
що існуватимуть упродовж століть між українцями і поляками. Унаслідок зерно-
вого буму економіка України, як і власне польське господарство, стала вкрай
незрівноваженою, однобокою, оскільки майже вся економічна діяльність зосереди-
лася на сільському господарстві. Водночас міста й промисловість перебували у стані
застою. Поряд із порушенням економічної рівноваги спостерігалися великі й де-
далі зростаючі соціальні диспропорції: дворянство Речі Посполитої здобувало над-
звичайні привілеї, в той час як умови життя селянства різко погіршувалися.
Оскільки влада, багатство та привілеї в Речі Посполитій все більше асоціюва-
лися з поляками, то серед людей, котрі не могли ототожнювати себе з поль-
ською культурою, зростало невдоволення.

ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКА ДОБА




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-20; Просмотров: 477; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.