Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Відродження православ'я




Незважаючи на свою ослабленість, православ'я змогло прийняти виклик поль-
ського католицизму. Борючися з ворогом його ж методами, невелика купка україн-
ських магнатів, що лишались відданими давній вірі, засновували у своїх володіннях
православні школи та друкарні. У 1568 р. Григорій Ходкевич надав притулок у своєму
маєтку в Заблудові, що в Білорусії, Івану Федорову — друкарю, якого вигнали
з Москви за спроби використати свою «блюзнірську» нову техніку книгодрукар-

ства. Є свідчення про те, що 1570 р. заснував на території своїх володінь школу та дру-
карню князь Юрій Слуцький. Надходила також підтримка й від енергійного князя
Андрія Курбського, втікача з Москви, який у 1570-х роках оселився на Волині, при-
святивши себе обороні православ'я. Але найбільшим загальновизнаним покровителем
православної церкви був «некоронований король України» — князь Костянтин
Острозький, один із найбагатших і наймогутніших магнатів Речі Посполитої.

Костянтин Острозький і Острозька академія. У 1578 р., не шкодуючи коштів,
Костянтин Острозький засновує у своєму маєтку на Волині друкарню, якою керував
непосидючий мандрівник Іван Федоров. У 1581 р. з'являється найславетніша її
публікація — ретельно відредагована Острозька Біблія. Це була перша повна Біблія,
друкована слов'янською мовою. Князь Острозький також заснував школи в Туро-
ві, Володимирі, а близько 1580 р. відкрив так звану Острозьку академію. Спочатку
князь запросив викладачами освічених греків. Згодом стали викладати їхні найобда-
рованіші українські учні. За програмою навчання академія стояла нарівні з найкра-
щими єзуїтськими колегіями. Вона включала грецьку, латинську, церковнослов'ян-
ську мови, а також «сім вільних наук», що поділялися на тривіум, який складався
з граматики, риторики та діалектики (мистецтва диспуту), та на квадривіум, куди
входили арифметика, геометрія, музика й астрономія.

Згодом острозький осередок науки став приваблювати до себе таких інтелектуа-
лів, як шляхтич Герасим Смотрицький (що служив ректором), священик Дем'ян
Наливайко, чернець Василь Суразький (випускник італійських університетів), без-
іменний Клірик Острозький. Серед чужоземців, пов'язаних з академією, були
Кшиштоф Казимирський, професор астрономії з Кракова Ян Лятош і висо-
коосвічений Кирил Лукарис, що згодом став патріархом константинопольським.
Натхнений впливом цього культурного осередку, один православний сучасник
писав: «І знову, як сонце, засяяла наша православна віра, освічені мужі повернулися
до Божої церкви і множаться друковані книги». Проте хоч Острозька академія
продемонструвала, на які вражаючі здобутки думки були здатні українці, база, що
підтримувала її, була слабкою. Все залежало від князя Костянтина Острозького.
І коли у 1608 р. він помер, його внучка Анна, фанатична католичка, не гаючи часу,
передала академію єзуїтам.

Братства. На щастя для православ'я, покровителі його високої культури не
обмежувалися лише окремими магнатами старих родів. Навіть позбавлене власної
еліти українське суспільство було надто велике і надто глибоко пройняте традиція-
ми, щоб не породити захисників своєї релігійно-культурної самобутності. Саме
в містах, де українці становили утискувану, але тісно згуртовану меншість, і з'явили-
ся нові поборники православ'я. На відміну від одинаків, подібних до можновладця
Острозького, це були групи міщан, котрі об'єднувалися у так звані братства.

Історики припускають, що братства виникли за часів середньовіччя для того,
щоб утримувати церкви, постачаючи їм свічки, ікони та книги. Ймовірно, зазнавши
впливу гільдій, вони перейняли собі таку організаційну модель, яка передбачала
щорічні вибори службовців, обов'язкові щомісячні збори, сплату внесків і общин-
ні суди. Братства завоювали повагу й популярність, опікуючись вдовами й сиротами
своїх померлих членів, підтримуючи шпиталі й надаючи своїм членам безпроцент-
ні позички. У XVI ст. найважливішим і найвпливовішим було братство при Успен-
ському соборі у Львові. Воно слугувало взірцем для інших братств, що виникали
у Галичі, Рогатині, Стриї, Комарні, Ярославі, Холмі, Луцьку та Києві.

З точки зору соціального складу братства об'єднували простих торгівців та ре-
місників. У міру зростання їхнього впливу до братств приєднувалися заможні куп-
ці — у Львові вони звичайно багатіли з торгівлі худобою. Проте в деяких братствах

переважали інші верстви суспільства. Так, більшість членів Луцького братства
становила шляхта, а Київського — духовенство. Заслуговує на увагу те, що в суспіль-
стві з глибоким поділом на класи, яким була Річ Посполита, братства приймали
до себе православних з усіх соціальних верств. Але за числом членів вони були не-
великими. Львівське братство не перевищувало ЗО членів, бо саме стільки українських
родин мали дозвіл проживати в місті. У Луцьку братство налічувало не більше 15 чле-
нів. Однак діяльність цих невеликих організацій була надзвичайно ефективною.

Однією з найважливіших їхніх турбот була шкільна справа. У кінці XVI ст.
Львівське братство заснувало власну школу. Всі викладачі в ній, за винятком учено-
го грека Арсенія, а саме Зизаній Тустановський, Кирило Ставровецький та майбут-
ній митрополит Іов Борецький, походили з місцевого населення. Про надмірно
суворі, якщо взагалі реалістичні правила, якими у своїй діяльності керувалися
ця та інші братські школи України, свідчить статут, так званий «Порядок шкільний»:
вчитель мав бути «набожним, мудрим, скромним, стриманим, а не пиякою, гулякою,
хабарником». Наголошуючи на тій великій відповідальності, що лежала на викла-
дачах, ці правила заохочували їх «добре навчати і карати неслухняних не як тиран,
а для науки». Львівська школа користувалася такою повагою, що інші братства
зверталися до неї з проханням надати пораду, вирядити вчителів, проповідників,
надіслати книги. На початку XVII ст. численні братські школи існували по всій
Україні.

Іншою важливою цариною діяльності Львівського братства, започаткованою ще
до існування школи, було книгодрукарство. Коли до Львова приїхав Іван Федоров,
братство допомогло йому заснувати друкарню. У 1574 р. з'являється його перша
книжка «Апостол». Це була видатна подія, що ознаменувала початок книгодрукар-
ства на Україні. У 1582 р. Федоров повертається до Львова, де наступного року
помирає у великих злиднях. Коли кредитори стали погрожувати тим, що відберуть
у нього друкарню, її купило Львівське братство, перетворивши місто на центр
православного книгодрукарства.

Поширення шкіл і друку розбудило колись пасивних і консервативних україн-
ців. Сотні вихованців шкіл, пройнятих духом національних традицій, а також обізна-
них із західноєвропейською наукою, ставали мандрівними вчителями, розходилися
по містах і селах у пошуках заробітку. Крім сучасних знань, вони несли почуття
власної гідності й непримиренності. Замість того щоб переходити у польський ка-
толицизм, вони із зростаючою рішучістю стали боронити релігійні традиції, що
відрізняли їх від поляків. Прикладом цих нових явищ у духовному житті є успіш-
ний опір Львівського братства спробам польських католиків нав'язати григоріан-
ський календар.

Без сумніву, всі ці зміни великою мірою були результатом діяльності братств.
Проте мали вони також і вади. Вічною проблемою була нестача фінансових засо-
бів. Незважаючи на повсюдне поширення, братства так і не утворили якогось коорди-
нуючого органу і їхні взаємозв'язки були спорадичними. Діяльність братств харак-
теризується непослідовністю, оскільки навіть провідне Львівське братство зале-
жало від кількох окремих людей. Коли ж ці люди втрачали ентузіазм, стомлюва-
лися чи (як це траплялось з учителями) знаходячі собі десь в іншому місці на-
дійну й краще оплачувану посаду, діяльність братства нерідко припинялася на три-
валий час. Ще серйознішою була суперечка про те, чи мають право братства втруча-
тися у справи церкви. Як і належало сподіватися, між ними та єпископами спала-
хували конфлікти за контроль над маєтностями якогось багатого монастиря (при-
кладом цього може бути запекла боротьба між єпископом львівським Балабаном та
місцевим братством), або мали місце суперечки між єпископом та міщанами навко-
ло того, як тлумачити Біблію. У результаті замість сприяння відновленню православ-
ної церкви братства нерідко спричинялися до ще більшої анархії в ній.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-20; Просмотров: 335; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.