Оксигенатор

ПЕРФУЗІЙНІ АПАРАТИ

Перфузія (лат. perfusio – обливання, вливання) – штучне живлення тканин шляхом пропускання через них біологічно активних рідин. Перфузія застосовується:

v при заміні функції кровотоку,

v для забезпечення хіміотерапії,

v штучної зміни температури тіла пацієнта (штучна гіпотермія).

Перфузійні апарати – технічні конструкції для забезпечення циркуляції крові, кровозамінюючих рідин, розчинів та лікарняних засобів у порожнинах і кровоносних судинах для отримання лікувального ефекту, а також для пропускання живильних середовищ через пристрої культивування тканин та ізольованих органів.

Перфузійні апарати підключаються у розрив венозного або артеріального русла (відповідно венозна або артеріальна перфузія).

Апарат для плазмаферезу «Гемма». Аппарат для плазмафереза ГЕМОФЕНИКС.

4. АПАРАТИ ШТУЧНОГО КРОВООБІГУ (АШК)

Штучний кровообіг (рис. 4.2) – екстракорпоральний кровообіг, штучна перфузія – спосіб підтримки кровообігу в організмі, окремому органі або окремої частини організму штучним шляхом.

До сучасних систем АШК висуваються наступні вимоги:

v підтримування на протязі всієї перфузії заданого хвилинного об’єму кровообігу (4-5 л),

v забезпечення адекватного насичення крові киснем та підтримування необхідного парціального тиску вуглекислого газу (35-45 мм рт.ст.),

v об’єм початкового заповнення повинен бути мінімальним (менше 3 л для дорослої людини),

v забезпечення повернення у циркуляторний контур крововтрат, які відбуваються внаслідок кровотеч, травм або операцій,

v травма елементів крові повинна бути мінімальною,

v кровопровідні магістралі АШК повинні виготовлятися з нетоксичного матеріалу, хімічно інертного по відношенню до крові.

Загальна схема роботи системи АШК наведена на рис. 4.9.

Будь-який АШК складається з двох блоків:

v фізіологічного – всі деталі, які дотикаються з кров’ю (рис. 4.10),

v технічного (механічного).

Оксигенатор – пристрій, який забезпечує функції газообміну шляхом насичення венозної крові киснем та видалення вуглекислого газу. Об’єм заповнення оксигенатору кров’ю не повинен перевищувати об’єму заповнення природних легенів (0.75-1 л). Встановлено, що оптимальний час роботи оксигенатора – 5-6 годин, при цьому виникає припустима травма формених елементів крові.

Рис. 4.9.

Рис. 4.10.

Рис. 4.11.

Рис. 4.12.

Рис. 4.13.

Рис. 4.14.

Схема підключення АШК: 1 — аорта; 2 — артеріальна лінія; 3 — мікрофільтр; 4 — артеріальний насос; 5 — оксигенатор; 6 — венозна лінія; 7 — нижня пола вена; 8 — верхня пола вена. link

Compactflo EVO

QUADROX-1 (MAQUET)

TERUMO (Япония, Бельгия, США)

Dideco D 903 AVANT (для дорослих)

GISH (для дорослих)

Рис. 4.15.

Бульбашкові оксигенатори - їх робота заснована на принципі проходження кисню через кров (рис. 4.11). Їх конструкція передбачає разове використання (виготовляються з пластику). Венозна кров і кисень у газообмінній камері контактують, утворюючи велику поверхню пінної структури, в якій здійснюється контактний газообмін. Перетворення пінної структури у крапельно-рідинний стан відбувається у піногасильній камері. Артеріалізована кров, що пройшла через фільтр, вивільнюється від бульбашок газу і потрапляє у відстійну камеру, звідки повертається у судинне русло організму. На цьому принципі побудовані пластикові одноразові оксигенатори.

Плівковий оксигенатор. Його робота заснована на принципі прямого контакту кисню з плівкою крові, яка формується на нерухомому екрану, або на такому, що обертається (рис. 4.12).

Пінно-протитічні оксигенатори. Кисень, що подається знизу, та струмені венозної крові, що стікає зверху, утворюють стовп піни, на поверхні якої відбувається газообмін. Потім у піно гасильній камері піна руйнується, кров вивільнюється від бульбашок і з відстійної камери артеріалізована кров повертається насосом у судинне русло організму (рис. 4.13).

Бульбашково-плівковий оксигенатор (рис. 4.14) заснований на контактному газообміні у плівці крові, яка формується у великий кількості трубок малого діаметра.

Оксигенатори різних виробників та типів наведено на рис. 4.15.

Дата добавления: 2014-11-20