Теорія попиту

Тема 2 Взаємодія попиту та пропозиції: ринкова рівновага

Попит – це кількість (обсяг) товару або послуги, яку споживачі готові (бажають та спроможні) придбати за кожного рівня цін (за інших однакових умов) у визначений період часу.

Виділяють індивідуальний та ринковий попит. Ринковий попит є сумою індивідуальних попитів.

Величина попиту це максимальна кількість товару, яку погоджуються придбати споживачі за певною ціною при певних умовах в певний час.

Ціна попиту – це найвища ціна, яку згодні заплатити споживачі за певну кількість товару.

Обернена залежність між ціною товару і величиною попиту на нього називається законом попиту. В основі закону попиту лежать наступні причини:

1. Ефект доходу – при зниженні ціни товарів споживачі, яким не вистачало грошей на їх купівлю (чи на купівлю їх більшої кількості) тепер можуть це зробити.

2. Ефект заміни (заміщення) – при зниженні ціни товарів у споживачів з’являється бажання придбати дешевші товари замість аналогічних дорожчих.

3. Закон спадної граничної корисності стверджує, що кожна наступна одиниця товару приносять споживачеві меншу корисність. Відповідно кожну наступну одиницю товару (збільшуючи величину попиту) споживачі погодяться купувати за умови, що ціна товару зменшуватиметься.

Графік попит відображає залежність між ціною та величиною попиту. Графік ринкового попиту зазвичай є ввігнутим відносно початку координат оскільки являє собою суму індивідуальних попитів, кількість яких зростає при зменшенні ціни.

Рисунок 2. 1 - Графік попиту

Залежність величини попиту від визначаючих його факторів називається функцією попиту. Перш за все величина попиту на товар визначається його ціною. Аналітичним способом лінійна функція попиту може бути записана наступним чином:

Q_d =f(P) = a – bp,

де P – ціна за одиницю товару; Q_d – величина попиту на товар; а, b – константи, які в абсолютній більшості випадків є додатними (a>0, b>0).

Можна виділити наступні основні групи факторів, що впливають на попит: кількість споживачів; доходи споживачів; нагромаджене багатство; смаки та уподобання споживачів (суб’єктивні фактори); ціни на товари замінники (субститути) та доповнюючі (комплементарні) товари; цінові та дефіцитні очікування споживачів;

В загальному вигляді функція попиту є функцією всіх факторів, що його визначають.

Qd = f(Р; N; І; W; F; P_S; P_C; E),

де Qd – величина попиту; Pa – ціна товару; N – кількість споживачів; І – доходи споживачів; W- нагромаджене богатство; F – смаки та уподобання споживачів; P_S – ціни на товари замінники (субститути); P_C – ціни на товари доповнювачі (компліменти); E – цінові та дефіцитні очікування;

При збільшенні кількості, доходів та нагромадженого багатства споживачів, зменшенні цін на доповнюючі товари, збільшенні цін на товари замінники, позитивних змінах в уподобанням, очікуванні підвищення цін чи дефіциту попит на даний товар зростає. Протилежна зміна факторів зменшує попит на товар.

Зміна ціни товару призводить до зміни величини попиту і відображається рухом уздовж кривої попиту, тоді як зміна нецінових факторів призводить до зміни попиту і зміщення самого графіку попиту. Збільшення попиту на товар призводить до зміщення графіку попиту праворуч-вверх (зростання величини попиту при кожному рівні цін), при зменшенні попиту його графік зміщується ліворуч-вниз (зменшення величини попиту при кожному рівні цін) (рис. 2.2).

В залежності від дії закону попиту всі товари можна розділити на нормальні (коли закон попиту виконується) та товари Гіффена (коли закон попиту не виконується). В залежності від реакції попиту на зміну доходів споживача виділяють товари вищої категорії (попит зростає при зростанні доходів споживача) та товари нижчої категорії, або нижчі товари (попит зменшується при зростанні доходів споживача). Товари Гіффена є товарами нижчої категорії, на які бідні споживачі витрачають велику долю свого бюджету, проте не всі нижчі товари є товарами Гіффена.

Рисунок 2.2 – Зростання попиту (D₁) та зниження попиту (D₂).

Оскільки існує багато факторів, що впливають на попит, то постає питання про міру впливу кожного фактору на величину попиту. Для цього використовуються відповідні показники (коефіцієнти) еластичності попиту.

Коефіціент еластичності попиту за ціною показує на скільки відсотків зміниться величина попиту, при зміні ціни товару на 1%. Загальна формула для визначення коефіцієнту цінової еластичності:

Е^dp=	ΔQ%	,
ΔP%

де Е^d_p – коефіцієнт еластичності; ∆Q% – зміна величини попиту, %; ∆Р% – зміна ціни, %.

Коефіціент еластичності попиту за доходом показує на скільки відсотків зміниться величина попиту, при зміні доходу споживача товару на 1%.

Е^dI=	ΔQ%	,
ΔI%

де Е^d_I – коефіцієнт еластичності; ∆Q% – зміна величини попиту, %; ∆I% – зміна доходу, %.

Коефіціент перехресної еластичності попиту показує на скільки відсотків зміниться величина попиту на товар Х, при зміні ціни товару Y на 1%.

Е^dXY=	ΔQX%	,
ΔPY%

де Е^d_XY – коефіцієнт еластичності; ∆Q_X% – зміна величини попиту на товар Х, %; ∆P_Y% – зміна ціни на товар Y, %.

Найбільше практичне використання має коефіцієнт еластичності попиту за ціною. Зважаючи на особливості обчислення, він може мати різне значення на одному і тому ж ціновому інтервалі в залежності від того яке значення ціни вважати базовим. Тому для однозначної характеристики цінової еластичності попиту на ціновому проміжку використовується наступна формула:

E = (	Q2 - Q1	x 100%) / (	Р2 - Р1	x 100%),
Qсер	Рсер

де Q₁ - початкове значення величини попиту; Q₂ – кінцеве значення величини попиту; Q_сер - середнє значення величини попиту, яке визначається за формулою:

Qсер =	Q1 + Q2	,

де Р₁ – початкове значення ціни; Р₂ - кінцеве значення ціни; Р_сер – середнє значення ціни, яке визначається за формулою:

Pсер. =	P1 + P2	,

Формула коефіцієнту дугової еластичністі попиту.:

E =	ΔQ	x	P1 + P2	,
ΔP	Q1 + Q2

де ΔQ – зміна величини попиту, тобто Q₂ - Q₁; ΔР – зміна ціни товару, тобто Р₂ - Р₁; Р₁ – початкове значення ціни; Р₂ – кінцеве значення ціни; Q₁ – початкове значення величини попиту; Q₂ – кінцеве значення величини попиту;

При практичному використання нерідко необхідно знати цінову еластичність попиту ще до зміни ціни. Для визначення коефіцієнту цінової еластичності при даній ціні (цей показник ще називають коефіцієнт еластичності в точці) використовують таку формулу:

E =	Q^'p	x	P1	,
Q1

де Q^' _p –похідна від функції попиту; Р₁ – значення ціни; Q₁ – значення величини попиту;

Графічне відображення еластичності попиту показано на рис.2.3.

Рисунок 2.3 - Еластичність попиту.

D₁ – абсолютно нееластичний попит (висока нагальність потреби), коефіцієнт цінової еластичності в цьому випадку Е = 0.

D₂ – абсолютно еластичний попит (будь-яка кількість товару буде продана по тій самій ціні), Е = ∞.

D₃ – нееластичний попит, Е <1.

D₄ – графік попиту з одиничною еластичністю, Е =1.

D₅ - еластичний попит, Е > 1.

Причини, які визначають цінову еластичність попиту:

1. Замінність товарів для споживачів. Чим вищий ступінь замінності товару або послуги для споживача, тим попит на товар або послугу еластичніший.

2. Багатофункціональність товару робить попит на нього еластичнішим.

3. Нагальність потреби робить попит на товар в більшій мірі нееластичним.

4. Частка витрат на даний товар у бюджеті споживача. Чим ця частка вища, тим вища еластичність попиту на даний товар. Якщо покупець витрачає незначну частку свого бюджету, то зміна цін на даний товар мало впливає на величину попиту.

5. Фактор часу – чим більший час, за який треба зробити покупку, тим більш еластичним є попит на товар.

Дата добавления: 2014-11-08