Характеристика витрат фірми: бухгалтерський та економічний підходи

Тема 5 Поведінка фірми в умовах досконалої конкуренції

Витрати фірми бувають зовнішніми (явними) і внутрішніми (неявними). До зовнішніх витрат відносяться платежі зовнішнім (стосовно даної фірми) постачальникам. Віднявши із сукупного виторгу (доходу) зовнішні витрати, ми одержуємо бухгалтерський прибуток. Бухгалтерський прибуток, однак, не враховує внутрішні витрати. Внутрішніми витратами є: 1) витрати на ресурси, що належать самому підприємцю, а також 2) нормальний прибуток, що приходиться на такий важливий ресурс, яким є підприємницькі здібності. Нормальний прибуток – це мінімальна сума грошей необхідна, щоб втримати капітал (грошовий, фізичний чи людський) в рамках даного напрямку діяльності. Економічний прибуток – це різниця між бухгалтерським прибутком і внутрішніми витрати (рис. 5.1).

Всі витрати фірми можна поділити на постійні та змінні. Постійні витрати (FC -fіxed cost) – це витрати, величина яких у короткостроковому періоді не змінюється з збільшенням чи скороченням обсягу виробництва. До них відносяться витрати, пов’язані з використанням будинків, машин і виробничого устаткування (амортизаційні витрати), орендою, капітальним ремонтом, рекламою та певною мірою адміністративні витрати. Залежність постійних витрат від обсягу випуску проілюстровано на рис. 5.2..

Змінні витрати (VC – varіable cost) – це витрати, величина яких залежать від зміни обсягу виробництва. До змінних витрат відносяться витрати на сировину, енергоносії, допоміжні матеріали, оплату праці основним виробничим працівникам, транспортування та ін.

Рисунок 5.1 – Структура сукупного виторгу фірми.

На відміну від постійних витрат, змінні витрати збільшуються чи зменшуються пропорційно випуску продукції. У початковий період організації виробництва змінні витрати ростуть більш швидшими темпами, ніж вироблена продукція. У міру досягнення оптимальних розмірів виробництва (точка Q₁ на рисунку 5.3) відбувається відносна економія змінних витрат. Подальше розширення виробництва приводить до нового росту змінних витрат, коли збільшення випуску вимагає більш швидкого росту витрат у порівнянні зі зростанням виробництва.

Сукупні витрати (TC - total cost) – це сукупність постійних і змінних витрат фірми, пов’язаних з виробництвом продукції в короткостроковий період. Загальні витрати є функцією від виробництва продукції (Q): ТС = f(Q). Оскільки ТС = FC + VC, графічно це означає підсумовування кривих постійних і перемінних витрат (рис. 5.4).

Рис. 5.2 – Постійні витрати. Рис. 5.3 – Змінні витрати Рис. 5.4 – Сукупні витрати

Середні постійні витрати (AFC - average fіxed cost) представляють собою постійні витрати фірми, що приходиться на одиницю випуску: AFC=FC/Q. Вони зменшуються по мірі випуску продукції.

Середні змінні витрати (AVC – average varіable cost) визначаються шляхом ділення змінних витрат на обсяг продукції Q: AVC = VC/Q. Вони досягають свого мінімуму при технологічно оптимальному розмірі підприємства.

Середні загальні витрати (ATC (або AC) – total varіable cost) можна одержати шляхом ділення сукупних витрат на кількість випущеної продукції чи шляхом додавання середніх постійних (AFC) і середніх змінних витрат (AVC):

АТС = TC/Q = AFC + AVC = (FC+VC) /Q.

Граничні витрати (MC – margіnal cost) – це витрати необхідні для виготовлення додаткової одиниці продукції. Функціонально вони дорівнюють збільшенню сукупних витрат, викликаному нескінченно малим збільшенням виробництва:

.

Графік граничних витрат перетинаю графіки середніх сукупних і середніх змінних витрат в точках їх мінімуму. Це пов’язано з математичними взаємозалежностями між цими категоріями.

Коли MC<АТС, крива середніх витрат йде вниз: виробництво кожної нової одиниці продукції зменшує середні витрати; коли MC>АТС, крива середніх витрат йде нагору: виробництво нової одиниці продукції збільшує середні витрати; коли MC = АТС, AТC = mіn.

Дата добавления: 2014-11-08