Аналіз ринку капіталу

Тема 11 Ринки капіталу та землі

Капітал (від лат. capitalis – головний) в широкому розумінні представляє собою будь-який ресурс створений людьми для того, щоб з його допомогою здійснювати виробництво економічних благ.

Згідно теорії граничної продуктивності попит на капітал, як і на будь-який фактор виробництва, залежить від його граничної доходності. Фірма буде розширювати попит доти, доки гранична доходність капіталу не стане рівною його ціні. Отже, в умовах рівноваги ринку ціна капіталу (процент) (P_K (r)) дорівнює його граничній продуктивності у грошовому виразі (MRP_K).

,

Існує декілька теорій, що обґрунтовують існування проценту:

1. Теорія фізичного капіталу – якщо фірма бере у користування капітал, то вона позбавляє власника капіталу, виготовляти за його допомогою економічні блага. Ця втрата повинна бути компенсована доходом його власника у вигляді проценту від вартості капіталу.

2. Теорія відстроченого споживання – якщо фірма бере у користування капітал, то вона позбавляє власника капіталу обміняти його на економічні блага для споживання на певний час. Очікування споживання теж потребує компенсації.

3. Теорія ризику – використання капітальних ресурсів є ризиковим, тому власник капіталу, що надає його в користування, повинен отримати компенсацію за ризик його втратити частково чи повністю.

Зростання запасу фізичного капіталу відбувається завдяки інвестиціям.

Інвестиції – це процес створення чи поповнення запасів капіталу.Більшість інвестиційних проектів реалізується за допомогою залучених через фондовий ринок чи позичених у банків фінансових ресурсів.

Ціною позичкових коштів на ринку фінансового капіталу виступає процент – сума грошей, яку повинен сплатити позичальник за можливість тимчасового користування грошовими коштами. Для зручності оперують поняттям ставки або норми проценту.

Номінальна процентна ставка – це відношення величин суми сплаченого проценту до величини позиченої суми :

.

Процентна ставка для інвестора виступає як альтернативна вартість інвестицій.

Оскільки в усіх країнах існує інфляція, то розрізняють номінальну і реальну процентну ставку. Номінальна процентна ставка оголошується банками з врахуванням темпів інфляції, а реальна – за відрахуванням, очікуваного темпу інфляції. Якщо – номінальна процентна ставка, – реальна, – очікуваний темп інфляції, то реальна процентна ставка рівна:

.

Ця формула дає досить точний результат, якщо %.

Точне значення реальної процентної ставки дає уточнена формула Фішера:

.

Для прийняття рішень щодо інвестування застосовується реальна процентна ставка

Дисконтування – це процедура, за допомогою якої обчислюється теперішнє значення суми, яка може бути отриманою в майбутньому.

.

– річна процентна ставка (норма) дисконтування. Норма дисконтування зазвичай визначається як ставка доходності безризикових способів вкладання грошей (досить часто за орієнтир беруться банківські відсотки).

Поточна дисконтована вартість суми , яку ми отримаємо через років визначається за формулою:

.

Вираз – показує дисконтовану вартість грошової одиниці через років.

Найбільш використовуваними критеріями ефективності інвестування є чиста теперішня вартість, рентабельність інвестицій та внутрішня норма доходності.

Чиста теперішня вартість (NPV) – це дисконтована цінність потоків очікуваних прибутків (Pr) за вирахуванням суми початкових інвестиційних видатків :

,

Якщо – інвестиційний проект є ефективним, – інвестиційний проект слід відхилити, якщо , то це означатиме, що економічний прибуток дорівнює нулю, проте інвестор отримає нормальний прибуток у розмірі норми дисконтування.

Чим меншою є норма дисконтування, тим більшою є чиста теперішня вартість, тому для стимулювання інвестиційної діяльності держава намагається знижувати процентні ставки залучення позикових коштів на фінансовому ринку.

Рентабельність інвестицій (RI) – це відношення диснонтованої цінності майбутніх прибутків (Pr) до суми початкових інвестиційних видатків :

Якщо – інвестиційний проект є ефективним, – інвестиційний проект слід відхилити, якщо – інвестор отримає нормальний прибуток.

Рентабельність інвестицій показує віддачу від одиниці витрачених коштів, тому цей показник використовується для порівняння різних варіантів інвестування. Мінімальний рівень рентабельності може бути заданий самим інвестором в залежності від доходності існуючих альтернатив, мети та ризику інвестицій.

Внутрішня норма доходності (IRR) – це ставка дисконтування при якій чиста теперішня вартість інвестиційного проекту дорівнює нулю.

Тобто, при r=IRR, .

Внутрішня норма доходності показує внутрішню доходність кожної одиниці вкладених коштів, тому для визначення ефективності вкладання коштів її необхідно порівняти з доходністю найкращої альтернативи вкладання коштів при тому ж рівні ризику r. Якщо – інвестиційний проект є ефективним, – інвестиційний проект слід відхилити, якщо – інвестор отримає нормальний прибуток.

Формування фінансових ресурсів і їх використання пов’язане з вибором у часі.

Теорія міжчасового вибору виходить з того, що кожен економічний суб’єкт, приймаючи рішення щодо використання грошових коштів у довгостроковому періоді, змушений пожертвувати поточним споживанням заради виграшу в майбутньому.

У моделі бажаного міжчасового вибору структуру уподобань домогосподарства відносно поточного і майбутнього споживання відображають за допомогою функції корисності: .

Схильність індивіда жертвувати поточним споживанням заради майбутнього споживання виражає від’ємна гранична норма часової переваги (або заміни) у часі : . Реалізація схильності домогосподарства до споживання і заощадження залежить від його фінансових можливостей.

Модель можливого міжчасового вибору враховує обмеження домогосподарства, яке утворюють доход та ставка проценту , і описується рівнянням міжчасової бюджетної лінії: .

Кожна точка на бюджетній лінії визначає можливу комбінацію рівнів споживання у поточному і майбутніх періодах залежно від поточного доходу домогосподарства і ставки проценту. Нахил міжчасової бюджетної лінії показує на скільки одиниць майбутнього споживання перетворюється кожна заощаджена одиниця поточного доходу за існуючої процентної ставки. Величина є альтернативною вартістю одиниці поточного споживання.

Оптимальний вибір домогосподарства досягається у точці дотику міжчасової бюджетної лінії та найвищої з доступних кривих байдужості, де майбутня цінність однієї заощадженої гривні згідно уподобань індивіда , збігається з майбутньою ринковою цінністю заощадженої гривні за існуючої процентної ставки: .

У точці оптимального міжчасового вибору максимізується сукупна корисність споживання поточного і майбутнього періодів.

Реакція домогосподарства на зміну ставки проценту визначається співвідношенням впливу ефектів заміни і доходу. Ефект заміни стимулює збільшення заощадження навіть за незмінного рівня поточного доходу, тому що за підвищення процентної ставки зростає альтернативна вартість поточного споживання: на кожну заощаджену гривню у майбутньому можна одержати більшу суму. Ефект доходу, внаслідок дії якого сума заощаджень збільшується за незмінного рівня відрахувань, зменшує відносну цінність майбутнього споживання, стимулює скорочення рівня заощаджень і збільшення поточного споживання.

За точками рівноваги для різних рівнів процентної ставки будується висхідна крива заощаджень, яка є кривою індивідуального пропонування позичкових коштів домогосподарства (рис. 11.2).

Рисунок 11.2 – Крива індивідуального пропонування позичкових коштів.

При подальшому збільшенні процентної ставки ефект доходу може почати переважати ефект заміщення, що призведе до зменшення заощаджень. Крива індивідуального пропонування позичкових коштів при цьому матиме від'ємний нахил і форму подібну до загнутої кривої індивідуального пропозиції праці.

Дата добавления: 2014-11-08