Загальна рівновага та економіка добробуту

Теорія загальної рівноваги використовується для визначення методологічних основ прийняття суспільних рішень в галузі економіки добробуту. Під добробутом розуміється забезпеченість населення необхідними матеріальними та нематеріальними благами.

Економічна теорія добробуту – це загальна назва нормативного аспекту економічної теорії, яка вивчає умови економічного оптимуму. В цьому розділі економічної теорії намагаються знайти відповідь на питання: який розподіл благ в суспільстві кращий за інший?, яка економічна політика може бути застосована для переходу економіки в стан, що характеризується вищим добробутом членів суспільства?

Центральними положеннями цієї теорії є теореми економіки добробуту.

Перша теорема економіки добробуту стверджує, що за певних умов конкуренції ринки ведуть до оптимального за Парето розміщення ресурсів, тобто конкурентна економіка досягає певної точки на кривій виробничих можливостей. Значення першої теореми полягає в тому, що вона дає загальний механізм конкурентного ринку, яким можна користуватися щоб гарантувати результати ефективності за Парето. Ця теорема ілюструє бажаність конкуренції в економіці.

Друга теорема економіки добробуту стверджує, що будь-який оптимум за Парето може бути досягнутий конкурентною економікою (в якій всі ринки відповідають умовам повної конкуренції), тобто будь-якому оптимуму за Парето (точці на кривій виробничих можливостей) відповідають система цін і розміщення ресурсів між учасниками, які можуть привести до цього стану як до конкурентної рівноваги.

Це означає, що проблеми розподілу і ефективності можна розділити. Будь-який бажаний розподіл ефективний за Парето можна підтримати за допомогою ринкового механізму.

Ціни в ринковій системі грають двояку роль (алокативну та дистрибутивну). Алокативна роль цін полягає в тому, щоб вказувати на відносну рідкість товарів. Дистрибутивна роль цін полягає в тому, щоб визначити скільки різних товарів можуть купити різні індивіди.

Друга теорема добробуту говорить про можливість поділу цих двох ролей, можна перерозподілити початкові запаси товарів, щоб визначити скільки багатства є в індивідів, а потім використовувати ціни для вказівки на відносну рідкість товарів. Не залежно від того, як перерозподіляються початкові запаси, рівноважний розподіл, обумовлений ринковими силами, як і раніше буде ефективним за Парето.

Існують різні підходи до оцінки добробуту суспільства. Відповідно до підходу В.Парето кожна людина здатна краще всіх оцінити своє власне благополуччя, тому порівнювати добробут різних людей неможливо. Як наслідок, суспільний добробут не може бути визначений шляхом додавання індивідуальних добробутів всіх членів суспільства.

Відмова від порівняння міжособистісних корисностей призводить до заперечення існування єдиного суспільного оптимуму, за Парето існує нескінченна безліч непорівнянних між собою оптимумів.

Згідно критерію Д. Роулса, найбільш справедливий розподіл максимізує корисність для найменш забезпечених членів суспільства.

Згідно критерію Н. Калдора та Дж. Хікса добробут суспільства підвищується, якщо ті, хто виграє, оцінюють свої доходи вище збитків потерпілих.

Т. Сітовськізвернув увагу на внутрішню суперечливість критерію Калдора-Хікса, яку можна продемонструвати за допомогою рисунку 12.6. Рух із точки А в точку В покращує добробут відповідно до критерію Калдора-Хікса, тому що точка А лежить усередині кривої споживчих можливостей SS', якій належить точка В. Однак і рух із точки В у точку А також є ефективним, з погляду Калдора-Хікса, тому що точка В лежить усередині кривої споживчих можливостей СС', що проходить через точку А. Таким чином, якщо криві споживчих можливостей перетинаються, то критерій Калдора-Хікса дає невизначені результати.

Тому Т.Сітовськізапропонував подвійний критерій: по-перше, треба переконатися, що рух з першої точки в другу покращує стан відповідно до критерію Калдора-Хікса й, по-друге, перевірити, що зворотний рух із другої точки в першу не покращує станвідповідно до критерію Калдора-Хікса. Лише тоді, коли дотримуються обидві умови, добробут підвищується.

Рисунок 12.7 – Критерій Т.Сітовські.

А. Бергсон звернув увагу на те, що критерій Сітовські не знімає проблеми приведення різноякісних корисностей до єдиної грошової бази. Для різних людей корисність однієї і тієї ж суми грошей є різною. А. Бергсон вважає, що без створення відповідної системи приведення корисностей різних індивідів неможливо отримати функцію суспільного добробуту.

Дата добавления: 2014-11-08