Сучасний стан охорони праці в Україні

Умови та безпека праці, їх стан та покращання - самостійна і важлива задача соціальної політики будь-якої сучасної промислово розвинутої держави. Для того, щоб краще усвідомити на якому рівні знаходиться стан охорони праці в сучасній Україні необхідно зважити на те, що 1991 року розпочалася не лише розбудова нової держави, а й те, що країна, опинившись у стані економічної кризи, водночас вирі­шувала (та ще й зараз продовжує вирішувати) задачі зміни соціально­го, економічного та державного устрою.

Рівень безпеки будь-яких робіт у суспільному виробництві знач­ною мірою залежить від рівня правового забезпечення цих питань, тобто від якості та повноти викладення відповідних вимог в законах та інших нормативно-правових актах. У 1992 році вперше не лише в Україні, а й на теренах колишнього СРСР було прийнято Закон Укра­їни «Про охорону праці», який визначає основні положення щодо реа­лізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності та принципи державної політики у цій сфері, регулює відносний між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єди­ний порядок організації охорони праці в країні.

Заявивши про свій намір приєднатися до Європейського Союзу, Україна взяла на себе зобов'язання щодо приведення національного законодавства у відповідність з законодавством ЄС. З цією метою 1992 р. прийнято нову редакцію Закону «Про охорону праці», розро­блюються нові нормативно-правові акти, ведеться робота по внесен­ню змін до діючих нормативних актів по таким напрямкам: загальні вимоги безпеки праці та захисту здоров'я працюючих на робочих міс­цях, безпека машин, безпека електрообладнання, засоби індивідуаль­ного захисту, використання вибухових речовин, гірничі роботи, захист від шуму тощо.

Починаючи з 1994 року в Україні розроблюються Національні, галузеві, регіональні та виробничі програми покращання стану умов та безпеки праці на виробництві, в ході реалізації яких були закладені основи для удосконалення державної системи управління охороною праці, впровадження економічних методів управління, вирішення

питань організаційного, наукового і нормативно-правового забезпе­чення робіт у сфері охорони праці. Розроблені засоби захисту пра­цюючих, які раніше не випускались в Україні; створено ряд засобів, що контролюють стан охорони та умови праці, небезпечні та аварійні ситуації; створена єдина автоматизована інформаційна система охо­рони праці тощо.

З часів набуття Україною незалежності спостерігається стійка тен­денція зниження виробничого травматизму, як загального так і зі смертельними наслідками, що видно з таблиці 1.

Таблиця 1 Виробничий травматизм в Україні за період 1980-2004 рр.

Рік	Чисельність працюючих	Травматизм	Непрацездатність, людино-днів
загальний	смертельний

Якщо в перші роки зменшення кількості нещасних випадків було зумовлене в першу чергу такими обставинами, як падіння обсягів виробництва, зменшення чисельності працюючих, можливим прихо­вуванням нещасних випадків від реєстрації, особливо на малих під­приємствах, то аналіз стану виробничої безпеки за останні роки пока­зує, що в Україні набула тенденція зниження виробничого травматиз­му при стабілізації кількості працюючих і зростанні виробництва в народному господарстві (рис. 1), що не в останню чергу зумовлено реалізацією принципів, закладених до Закону України «Про охорону праці».

Дата добавления: 2014-11-20