Попередження виробничого травматизму, професійної захворюваності та аварій - головне завдання охорони праці

Виробничі травми та професійні захворювання (отруєння) є неба­жаним наслідком взаємодії людини з виробничим середовищем.

До травм ведуть нещасні випадки, які являють собою раптові (нес­подівані) події, що викликаються зовнішніми чинниками і наносять шкоду людині. Інколи, на побутовому рівні, ці два поняття - нещас­ний випадок та травма - ототожнюються, але в охороні праці кожне з них має своє значення.

До травм відносять забиті місця на тілі, порізи, поранення, перело­ми кісток, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, наслідки кон­такту з представниками флори та фауни тощо.

Нещасні випадки поділяють:

♦ за кількістю потерпілих на такі, що сталися з одним працівником,
і групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше пра­
цівниками;

♦ за ступенем тяжкості ушкодження здоров'я - без втрати працез­
датності, з втратою працездатності на 1 робочий день і більше, з тяж­
ким наслідком, зі стійкою втратою працездатності (каліцтво) і смер­
тельні (летальні);

♦ за зв'язком з виробництвом - на такі, що пов'язані з виробництвом
і не пов'язані з виробництвом.

Пов'язаними з виробництвом визнаються нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися у період:

♦ перебування на робочому місці, на території підприємства або в
іншому місці роботи протягом робочого часу;

♦ приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту,
одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів
особистої гігієни;

♦ проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства;

♦ використання власного транспортного засобу в інтересах підпри­
ємства з дозволу або за дорученням роботодавця;

♦ провадження дій в інтересах підприємства;

♦ ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха;

♦ надання підприємством шефської допомоги;

♦ перебування у транспортному засобі або на його стоянці, на
території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку,
якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпі­
лим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього небезпечних
чи шкідливих виробничих факторів або середовища;

♦ прямування працівника до (між) об'єкта(ми) обслуговування за
затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням
роботодавця;

♦ прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку від­
повідно до завдання про відрядження.

Пов'язаними з виробництвом визнаються також випадки:

♦ раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті
внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування

на підземних роботах чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності;

♦ скоєння самогубства працівником плавскладу в разі перевищен­
ня обумовленого колдоговором строку перебування у рейсі або його
смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологіч­
них, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.

Не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:

♦ за місцем постійного проживання на території польових і вахто­
вих селищ;

♦ під час використання ними в особистих цілях транспортних
засобів, машин, механізмів, устатковання, інструментів, що належать
або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися
внаслідок їх несправності);

♦ внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсич­
ними чи отруйними речовинами, якщо це не пов'язане із застосуван­
ням таких речовин у виробничих процесах чи порушенням вимог без­
пеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який
перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'янін­
ня, до нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до
вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або
колективного договору;

♦ у разі алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, не
зумовленого виробничим процесом;

♦ під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним
вироком суду;

♦ у разі смерті або самогубства (крім випадків, зазначених вище).

Про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконан­ня трудових обов'язків і які визнаються пов'язаними з виробництвом складається Акт про нещасний випадок на виробництві (Форма Н-1). Цей акт містить:

♦ інформацію про потерпілого (прізвище, ім'я та по батькові,
домашня адреса, вік, стать, професія (посада), стаж роботи (загальний
та за посадою), навчання та перевірка знань за професією чи видом
роботи, під час якої стався нещасний випадок, проходження інструкта­
жів з охорони праці та медичного огляду, діагноз за листком непрацез­
датності, перебування потерпілого в стані сп'яніння);

♦ інформацію про підприємство, працівником якого є потерпілий,
місце, де стався нещасний випадок, устаткування, машини, механізми,
транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку;

• інформацію про нещасний випадок (місце, дата, час, вид події,
шкідливий або небезпечний фактор та його значення);

• інформацію про свідків нещасного випадку та осіб, які допусти­
ли порушення законодавства про охорону праці, дії чи бездіяль­
ність яких стали основною або супутньою причиною нещасного
випадку;

• інформацію про заходи, спрямовані на усунення причин неща­
сного випадку.

Акт за формою Н-1 є первинним документом, що несе всю інфор­мацію про кожен нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що трапився в країні. Він складається з текстової і кодової частин, які заповнюються відповідно до загальноприйнятих (установлених) тер­мінів, міжгалузевих, галузевих і спеціально розроблених класифікато­рів. Кодування інформації, яку містять акти (форма Н-1) дає можли­вість легко і повно виконувати її статистичну обробку та аналіз.

Про нещасні випадки, що не пов'язані з виробництвом, складаєть­ся акт за формою НТ (невиробничий травматизм), але оскільки відпо­відно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків неви­робничого характеру таке розслідування проводиться обов'язково лише в разі смерті або па вимогу потерпілого, то найбільш повну інформацію про невиробничий травматизм можна отримати з журна­лів, які ведуть лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були доставлені потерпілі, або звітів про нещасні випадки, які щомісяця надсилаються лікувально-профілактичними закладами до районних держадміністрацій (виконавчих органів міських, районних у містах рад). Ці документи містять інформацію про потерпілого (прізвище, ім'я та по-батькові, професія або рід занять, адреса, наяв­ність алкогольного чи наркотичного сп'яніння), місце і час травмуван­ня, подію, що призвела до нещасного випадку, діагноз та вид травми. Акт розслідування невиробничого травматизму містить також інфор­мацію про причину нещасного випадку.

Професійне захворювання зумовлюється впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших виробничих факторів.

Причиною професійного захворювання може бути: запиленість або загазованість повітря робочої зони шкідливими речовинами; підвище­ні та знижені температури поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрації, інфразвукового коли­вання, ультразвуку, електромагнітного випромінювання; іонізуючого випромінювання; підвищений або понижений рівень барометричного тиску, вологості та рухомості повітря; контакт із джерелами інфекцій-

них захворювань; рівень фізичного перевантаження; інші виробничі фактори за гігієнічною класифікацією праці.

Професійні захворювання виникають за обставин невиконання правил виробничого процесу; порушень режиму експлуатації техно­логічного устаткування, приладів, робочого інструменту; аварійних ситуацій; відсутності, неефективності роботи або пошкодження захи­сних засобів і механізмів, систем вентиляції, екранування, сигналіза­ції, освітлення, кондиціювання повітря; порушення правил виробни­чої безпеки, гігієни праці; через відсутність (невикористання) засобів індивідуального захисту; недосконалість технології, механізмів, робо­чого інструменту; відсутність заходів і засобів рятувального характе­ру тощо.

В деяких галузях виробництва у зв'язку з використанням однома­нітних, часто повторюваних рухів, і фізичним навантаженням спосте­рігається підвищення рівня захворюваності нервово-мозкового апара­ту. Крім того, в останні роки спостерігається поява нових видів захво­рюваності у зв'язку з широким використанням комп'ютерних техно­логій.

Професійні захворювання, що викликаються вдиханням токсич­них хімічних речовин, всмоктуванням їх через шкіру або попаданням в організм через шлунково-кишковий тракт, прийнято називати про­фесійними отруєннями.

Професійні захворювання та отруєння, що виникають протягом короткого проміжку часу (однієї зміни чи доби), називаються гостри­ми, а такі, для виникнення яких потрібен довгий термін - хронічними.

Первинними документами, що несуть повну інформацію про кожне професійне захворювання, є карти обліку професійних захво­рювань за формою П-5, які складають установи державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі розслідування нещасних випад­ків (в разі гострих професійних захворювань) та на підставі розсліду­вання професійних захворювань (в разі хронічних захворювань). Карта обліку професійних захворювань (Форма П-5) містить інфор­мацію про:

♦ місцезнаходження та підпорядкованість підприємства, на якому
зареєстровано профзахворювання;

♦ потерпілого (стать, вік, професія, стаж роботи за даною професі­
єю та стаж роботи в контакті зі шкідливим виробничим фактором, що
спричинив захворювання);

♦ шкідливі виробничі фактори (основний та супутні), що спричи­
нили профзахворювання та обставини його виникнення;

♦ вид (захворювання чи отруєння), форму (гостре чи хронічне),
діагноз профзахворювання та його тяжкість;

♦ заходи, вжиті санепідстанцією.

Так само як і акт за формою ГІ-1 Карта обліку професійних захво­рювань складається з текстової і кодової частин, які заповнюються відповідно класифікаторів Міністерства охорони здоров'я.

Однією з вагомих причин, які викликають виробничий травматизм та професійну захворюваність, є аварії - небезпечні події техногенно­го характеру, що створюють на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводять до руйнування будівель, спо­руд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого про­цесу чи завдають шкоди довкіллю.

Аварії поділяються на дві категорії.

До І категорії належать аварії, внаслідок яких:

• загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

• стався викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за
межі санітарно-захисної зони підприємства;

• збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколиш­
ньому природному середовищі більш як у 10 разів;

• зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що
створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників
підприємства чи населення.

До II категорії належать аварії, внаслідок яких:

♦ загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

♦ зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що
створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці з
чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки виробництва внаслідок спрацювання автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення у роботі цехів, дільниць і окремих об'єктів, падіння опор та обрив проводів ліній електропереда­чі тощо не належать до аварій, що мають категорію.

Як правило до аварій на промислових об'єктах призводять відмови (неполадки) - події, що полягають у порушенні робочого стану облад­нання (об'єкту). До однієї й тієї ж аварії або аварійної ситуації можуть привести різні види відмов, а одна й та ж відмова може привести до різних аварійних ситуацій (аварій). Переважна кількість аварійних ситуацій на промислових об'єктах України виникає в результаті пору­шення технологічного процесу, порушення трудової та виробничої дисципліни, незадовільної організації виконання робіт.

Промислові об'єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти, що є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, називаються об'єктами підвищеної небезпеки.

У зв'язку з використанням все більших енергетичних потужностей та зростанням концентрації енергії на невеликих ділянках, різко зрос­тає ступінь небезпеки аварій як для довкілля, так і для людей, що меш­кають поблизу об'єктів підвищеної небезпеки, а особливо для працюю^ чих на них. До того ж останнім часом відмічено значне зростання над­звичайних ситуацій техногенного характеру, пов'язаних з аваріями на промислових об'єктах. Наслідком цього є зростання кількості праців­ників, що травмується і гине в аварійних ситуаціях. За 1996 - 1999 рр. кількість потерпілих в аваріях в Україні зросло з 1 до 1,5%, загиблих -з 11,7 до 17,9%. Значна кількість, а саме, 30,6% аварій закінчується летальними наслідками.

1.2.2. Системний аналіз в охороні праці

Попередження нещасних випадків, професійних захворювань та аварій повинно закладатись вже на етапі планування виробництва і забезпечуватись на всіх його стадіях.

В ході виробничого процесу відбувається взаємодія людей з ото­чуючим їх виробничим середовищем. У широкому розумінні вироб­ниче середовище включає в себе комплекс виробничих споруд з усіма їх елементами (напр., стіни, підлога, стеля, східці, вікна тощо), знаряд­дя праці (машини, механізми, інструмент, прилади та ін.), сировину, напівфабрикати, матеріали, енергоносії, повітряне середовище, а також інших людей і являє собою певне джерело небезпеки.

Для того, щоб гарантувати виконання усіх робіт найбільш безпеч­ним способом, та позбавити працюючих від небажаного ризику травм, пошкодження здоров'я чи майна, охорона праці використовує систем­ний підхід та системний аналіз.

Системою, яка вивчається в охороні праці, є система «людина -виробниче середовище». Процес системного аналізу здійснюється від­носно виробничого середовища, де люди, технологічні процеси, облад­нання/механізми та виробничі приміщення є складовими частинами, які можуть впливати на безпеку та успішне виконання роботи або

Установки, обладнання сировина, продукція

Споруди, будівлі, приміщення

Виробничий персонал

Технологічні регламенти, правила, інструкції

поставленої задачі. Кожен з цих елементів може додавати деяку міру ризику на людей або обладнання у процесі виконання роботи. Люди, наприклад, можуть бути небезпечні для себе та оточуючих у проми­словому або технологічному середовищі. Неуважність, недостатня професійна підготовка, недоречні жарти, стомленість, стреси, образи та особисті проблеми (одруження, фінансові проблеми тощо) - все це так звані людські або соціальні чинники, які являються перешкодою оптимальному або бажаному рівню виконання робіт людьми. Так само, деякі види машин та устаткування можуть являти небезпеку, навіть якщо вони працюють так, як треба, без збоїв (наприклад, транс­порт, преси, ручний інструмент тощо). Не точно складена або непра­вильно виконана технологічна інструкція також може спричинити небезпеку під час технологічного процесу.

У процесі системного аналізу необхідно брати до уваги усі ці фак­тори для того, щоб врахувати різні потенційні небезпеки, які можуть бути пов'язані з тією чи іншою специфічною роботою чи завданням. Рис. 1.2 показує, що процес системного аналізу поєднує поняття людських ресурсів, технологічних процесів, виробничих приміщень та устаткування, які повинні функціонувати всередині специфічного робочого середовища, виконуючи одну або декілька задач. Для пояснення цього розглянемо два приклади.

У першому прикладі покажемо, як системний підхід може бути використаний для забезпечення безпеки роботи при експлуатації електричної пральної машини на стадії її конструювання.

Перш за все конструктор повинен врахувати всі небезпечні та шкід­ливі чинники, які можуть виникнути під час роботи такої машини. Це небезпека враження електричним струмом, небезпека елементів, що обертаються, та віброакустичних коливань, які можуть при цьому виникати, небезпека води та елементів машини, нагрітих до високої температури, небезпека хімічних сполук, які входять до складу праль­них порошків чи рідин, небезпека виникнення пожежі. Крім цього обов'язково необхідно передбачити оптимальні та допустимі параме­три оточуючого середовища, в якому буде експлуатуватися машина. Це - температура, вологість, швидкість руху повітря, освітленість пульту та робочих елементів машини. По кожному з зазначених чинни­ків необхідно проаналізувати можливий характер дії та ушкодження, яке він може спричинити людині. Для цього потрібно визначити пара­метри кожного з чинників (величина струму, який буде протікати через людину в разі дотику до елементів машини, які знаходяться або можуть опинитися під напругою, максимально можлива температура

Дата добавления: 2014-11-20