Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом 1 страница

Чинники, що впливають на тяжкість ураження людини електрич­ним струмом, діляться на три групи: електричного характеру, неелек- тричного характеру і чинники виробничого середовища.

Основні чинники електричного характеру цс величина струму через людину, напруга, під яку вона попадає та опір її тіла, рід і часто­та струму.

Величина струму через людину безпосередньо і найбільшою мірою впливає на тяжкість ураження електричним струмом. За характером дії на організм виділяють:

• відчутний струм — викликає при проходженні через організм від­
чутні подразнення;

• невідпускаючий струм — викликає при проходженні через орга­
нізм непереборні судомні скорочення м'язів руки, в якій затиснуто
провідник;

• фібриляційний струм — викликає при проходженні через орга­
нізм фібриляцію серця.

Відповідно до наведеного вище:

• пороговий відчутний струм (найменше значення відчутного струму) для
перемінного струму частотою 50 Гц коливається в межах 0,6-1,5 мА і 5-7 мА
для постійного струму;

• пороговий невідпускаючий струм (найменше значення невідпускаючого
струму) коливається в межах 10-15 мА для перемінного струму і 50-80 мА
для постійного;

• пороговий фібриляційний струм (найменше значення фібриляційного струму) знаходиться в межах 100 мА для перемінного струму і 300 мА для постійного.

Гранично допустимий струм через людину при нормальному (неа-парійному) режимі роботи електроустановки не повинен перевищува­ти 0,3 мА для перемінного струму і 1 мА для постійного.

Величина напруги, під яку попадає людина, впливає на тяжкість ураження електричним струмом в тій мірі, що із збільшенням прикла­деної до тіла напруги зменшується опір тіла людини. Останнє приво­дить до збільшення струму в мережі замикання через тіло людини і, як наслідок, до збільшення тяжкості ураження.

Гранично допустима напруга для людини при нормальному (неава- рійному) режимі роботи електроустановки не повинна перевищувати 2-3 В для перемінного струму і 8 В для постійного.

Електричний опір тіла людини. Тіло людини являє собою склад­ний комплекс тканин. Це шкіра, кістки, жирова тканина, сухожилля, хрящі, м'язова тканина, кров, лімфа, спинний і головний мозок і т. ін.

Шкіра є основним фактором, що визначає опір тіла людини в цілому. Опір шкіри різко знижується при ушкодженні її рогового шару, наявності вологи на її поверхні, збільшенні потовиділення, забрудненні. Крім перерахованих чинників на опір шкіри впливають щільність і площа контактів, величина прикладеної напруги, величина струму і час його дії. Зі збільшенням величи­ни напруги, струму і часу його дії опір шкіри, а також і тіла людини, в цілому, падає. Так, якщо при напрузі в декілька вольт опір тіла людини перевищує 10000 Ом, то при напрузі 100 В він знижується до 1500 Ом, а при напрузі більше 1000 В - до 300 Ом.

Опір тіла людини залежить від її статі і віку: у жінок він менший, ніж у чоловіків, у дітей менший, ніж у дорослих, у молодих людей менший, ніж у літніх. Спричинюється така залежність товщиною і ступенем огрублення верхнього шару шкіри.

Враховуючи багатофункціональну залежність опору тіла людини від великої кількості чинників, при оцінці умов небезпеки ураження людини електричним струмом опір тіла людини вважають стабільним, лінійним, активним і рівним 1000 Ом.

Частота і рід струму. Через наявність в опорі людини ємнісної складової, збільшення частоти прикладеної напруги супроводжується зменшенням повного опору тіла людини і, як наслідок, збільшенням струму, що проходить через людину. Останнє дає підставу вважати, що тяжкість ураження електричним струмом має зростати із збільшенням частоти. Але така закономірність спостерігається тільки в межах частот 0...50 Гц. Подальше збільшення частоти, не зважаючи на зро­стання струму, що проходить через людину, не супроводжується зро­станням небезпеки ураження. При частотах 450-500 кГц вірогідність

загальних електротравм практично зникає, але зберігається небезпека опіків дугових і за рахунок проходження струму через тіло людини. При цьому струмові опіки спостерігаються на шкірі і прилеглих до неї тканинах — за рахунок поверхневого ефекту перемінного струму.

Як подразнюючий чинник постійний струм викликає подразнення в тканинах організму при замиканні і розмиканні струму через люди­ну. В проміжку часу між замиканням і розмиканням цієї мережі дія постійного струму зводиться, переважно, до теплової. Перемінний струм викликає більш тривалі інтенсивні подразнення за рахунок пульсації напруги. З цієї точки зору перемінний струм є більш небез­печним. В дійсності ця закономірність зберігається до величини напруги 400-600 В, а при більшій напрузі постійний струм більш небезпечний для людини.

♦ Основними чинниками неелектричиого характеру є шлях струму через людину, індивідуальні особливості і стан організму людини, час, раптовість і иепередбачуваність дії струму.

Шлях струму через тіло людини суттєво впливає на тяжкість ура­ження. Особливо небезпечно, коли струм проходить через життєво важливі органи і безпосередньо на них впливає.

Якщо струм не проходить через життєво важливі органи, то він може впливати на них тільки рефлекторно, через центральну нервову систему, а вірогідність ураження цих органів менша.

Можливі шляхи струму через тіло людини називають петлями струму: «рука-рука», «голова-ноги», «рука-ноги» і т. ін. Серед випадків з тяжкими і смертельними наслідками частіше спостеріга­ються петлі «рука-рука» (40%), «права рука-ноги» (20%), «ліва рука-ноги» (17%). Особливо небезпечними є петлі «голова-руки» і «голова-ноги», але трапляються вони досить рідко.

Індивідуальні особливості і стан організму. До індивідуальних осо­бливостей організму, які впливають на тяжкість ураження електричним струмом, при інших рівних чинниках, відносяться чутливість організму до дії струму, психічні особливості та риси характеру людини (холери­ки, сангвініки, меланхоліки). Аналіз електротравматизму свідчить, що більш чутливі до дії електричного струму холерики і меланхоліки.

Крім індивідуальних особливостей організму тяжкість ураження електричним струмом значною мірою залежить від стану організму. До більш тяжких уражень електричним струмом приводять стан збу­рення нервової системи, депресії, захворювання шкіри, серцево-су­динної системи, органів внутрішньої секреції, легенів, різного харак­теру запалення, що супроводжуються підвищенням температури тіла, пітливість тощо. Більш тяжкі наслідки дії струму чітко спостерігають-

ся в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння організму, а тому допуск до роботи працівників у такому стані забороняється.

Час дії струму. Із збільшенням часу дії струму зменшується опір тіла людини за рахунок зволоження шкіри від поту, електролітичних проце­сів у тканинах, поширюється пробій шкіри, послаблюються захисні сили організму, підвищується вірогідність снівпадання максимального імпульсу струму через серце з фазою Т кардіоциклу (фазою розслаблен­ня серцевих м'язів), що, в цілому, призводить до більш тяжких уражень.

Чинник раптовості дії струму. Вилив цього чинника на тяжкість ураження обумовлюється тим, що при несподіваному попаданні людини під напругу захисні функції організму не налаштовані на небезпеку. Експериментально встановлено, що якщо людина чітко усвідомлює загрозу можливості потрапити під напругу, то при реалі­зації цієї загрози значення порогових струмів на 30-50% вищі. І, нав­паки, якщо така загроза не усвідомлюється і дія струму проявляється несподівано, то значення порогових струмів будуть меншими.

♦ Чинниками виробничого середовища, які впливають на небез­
пеку ураження людини електричним струмом, є температура повітря
в приміщенні, вологість повітря, запиленість повітря, наявність в
повітрі хімічно активних домішок тощо.

З підвищенням температури повітря посилюється потовиділення, розкри-тість пор шкіри, зволожується одяг, взуття. Все це приводить до зниження опору на ділянці включення людини в електричну мережу.

Вологість повітря аналогічно впливає на опір на ділянці включення люди­ни в електричну мережу. Крім того, підвищення вологи знижує опір ізоляції електроустановки, яка є одним із важливих чинників електробезпеки.

Запиленість повітря, особливо струмопровідннм пилом, також негативно впливає на опір ізоляції установки, сприяє переходу напруги на неструмовід-ні частини установки, коротким замиканням тощо і, таким чином, підвищує небезпеку електрої равми.

Забруднення понітря хімічно активними речовинами, а також біологічне середовище, що у він.імлі плісняви утворюється на електрообладнанні, нега­тивно впливає на стан ііоляції електроустановок, зменшує опір на ділянці включення людини в електромережу за рахунок зниження перехідного опору між струмовідними частинами і тілом людини і, таким чином, підвищує небезпеку ураження електричним струмом.

За чинниками виробничого середовища ПУЗ виділяють наступні типи приміщень:

♦ гарячі, температура в яких впродовж доби перевищує 35°С;

♦ сухі, відносна вологість в яких не перевищує 60%, тобто знаходиться в
межах оптимальної за гігієнічними нормативами;

♦ вологі, відносна вологість в яких не перевищує 75%, тобто знаходиться
в межах допустимої за гігієнічними нормативами;

♦ сирі, відносна вологість в яких більше 75%, але менше вологості наси­
чення;

♦ особливо сирі, відносна вологість в яких близька до насичення, спосте­
рігається конденсація пари на будівельних конструкціях, обладнанні тощо;

♦ запилені, в яких пил проникає в електричні апарати та інші споживачі
електроенергії і осідає на струмовідні частини, при цьому такі приміщення
діляться на приміщення із струмопровідним і неструмопровідним пилом;

♦ приміщення з хімічно агресивним середовищем, яке приводить до пору­
шення ізоляції, або біологічним середовищем, що у вигляді плісняви утворю­
ється на електрообладнанні.

3.5.6. Класифікація приміщень за небезпекою електротравм

Відповідно до ПУЗ, приміщення за небезпекою електротравм поді­ляються на три категорії:

♦ без підвищеної небезпеки;

♦ з підвищеною небезпекою

♦ особливо небезпечні;

Категорія приміщення визначається наявністю в приміщенні чин­ників підвищеної або особливої небезпеки електротравм. До чинників підвищеної небезпеки відносяться:

♦ температура в приміщенні, що впродовж доби перевищує 35°С;

♦ відносна вологість більше 75%, але менше насичення;

♦ струмопровідна підлога — металева, бетонна, цегляна, земляна тощо;

♦ струмопровідний пил;

♦ можливість одночасного доторкання людини до неструмовідних
частин електроустановки і до металоконструкцій, що мають контакт з
землею.

До чинників особливої небезпеки електротравм відносяться:

♦ відносна вологість, близька до насичення (до 100%);

♦ агресивне середовище, що порушує ізоляцію.

Якщо в приміщенні відсутні чинники підвищеної і особливої небезпеки, то воно відноситься до приміщень без підвищеної небезпе­ки електротравм.

При наявності в приміщенні одного з чинників підвищеної небез­пеки, таке приміщення відноситься до приміщень підвищеної небез­пеки електротравм.

При наявності в приміщенні одночасно двох чинників підвищеної небезпеки або одного чинника особливої небезпеки, приміщення вва­жається особливо небезпечним.

З наведеного видно, що класифікація приміщень за небезпекою електротравм враховує тільки особливості цих приміщень, стан їх сере­довища і не враховує електротехнічних параметрів електроустановок.

Категорія приміщень є одним з основних чинників, які визначають вимоги щодо виконання електроустановок, безпечної їх експлуатації, величини напруги, заземлення (занулення) електроустановок. Умови поза приміщеннями прирівнюються до особливо небезпечних.

3.5.7. Причини електротравм

Як і при інших видах травм при електротравмах виділяють технічні, організаційно-технічні, організаційні і організаційно-соціальні їх причини.

До технічних причин відносяться недосконалість конструкції електроустановки і засобів захисту, допущені недоліки при вигото­вленні, монтажу і ремонті електроустановки. Крім перерахованих, технічними причинами електротравм можуть бути несправності елек­троустановок і захисних засобів, що виникають в процесі експлуатації установок, невідповідність будови електроустановок і захисних засо­бів умовам їх застосування, використання електрозахисних засобів з простроченою датою чергових випробувань.

До організаційно-технічних причин відносяться: невиконання вимог чинних нормативів щодо контролю параметрів та опосвідчення технічного стану електроустановок; помилки в знятті напруги з елек­троустановок при виконанні в них робіт без перевірки відсутності напруги на електроустановці, на якій працюють люди; відсутність ого­роджень або невідповідність їх конструкції і розміщення вимогам чинних нормативів та відсутність необхідних плакатів і попереджу­вальних та заборонних написів; помилки в накладанні і знятті пере­носних заземлень або їх відсутність.

До основних організаційних причин електротравм відносяться:

• відсутність (непризначення наказом) на підприємстві особи, від­
повідальної за електрогосподарство або невідповідність кваліфікації
цієї особи чинним вимогам;

• недостатня укомплектованість електротехнічної служби праців­
никами відповідної кваліфікації;

• відсутність на підприємстві посадових інструкцій для електро­
технічного персоналу та інструкцій з безпечного обслуговування та
експлуатації електроустановок;

• недостатня підготовленість персоналу з питань електробезпеки,
несвоєчасна перевірка знань, невідповідність групи з електробезпеки
персоналу характеру робіт, що виконуються;

• недотримання вимог щодо безпечного виконання робіт в елек­
троустановках за нарядами-допусками, розпорядженнями та в поряд­
ку поточної експлуатації;

♦ неефективний нагляд, відомчий і громадський контроль за дотри­
манням вимог безпеки при виконанні робіт в електроустановках та їх
експлуатації.

До основних організаційно-соціальних причин електротравм відно­сяться змушене виконання не за спеціальністю електронебезпечних робіт, негативне відношення до виконуваної роботи, обумовлене соціальними чинниками, залучення працівників до понадурочних робіт, порушення виробничої дисципліни, залучення до роботи осіб віком до 18 років.

Як безпосередні причини попаданя людей під напругу виділяються:

♦ дотик до неізольованих струмовідних частин електроустановок,
які знаходяться під напругою, або до ізольованих при фактично
пошкодженій ізоляції — 55%;

♦ дотик до неструмовідних частин електроустановок або до елек­
трично зв'язаних з ними металоконструкції!, які опинилися під
напругою — 23%;

♦ дія напруги кроку — 2,5%;

♦ ураження через електричну дугу — 1,2%;

♦ інші причини — менше 20%.

3.5.8. Земля як елемент електричної мережі. Напруга кроку

(ІХ

-х

При обриві проводів ПЛЕП і їх контакті з землею, пробої кабель­них ліній на землю, замиканні на неструмовідні елементи елек­троустановок, що мають контакт з землею, доторканні людини, яка стоїть на землі, до струмовідних частин під напругою тощо земля стає елементом електричної мере­жі замикання на землю.

Структурні елементі можливої мережі замикання на землю та послідовність включення цих еле­ментів в мережу будуть розглянуті нижче (див. 3.5.9). Але в усіх пере­рахованих випадках в мережах замикання на землю обов'язковим є структурний елемент «земля».

Земля є специфічним провід-

о Рис. 3.3. Розподіл потенціалів на поверхні землі навколо напівсферичного заземлювача

ником електричного струму — неоднорідним і нелінійним зі змінною площею поперечного перерізу. Тому при проходженні

струму по землі на її поверхні виникає специфічне поле потенціалів, характер якого визначається конструкцією заземлювача, властивостя­ми грунту тощо.

Більш детально зупинемось на явищі протікання струму в землі для напівсферичного заземлювача, який знаходиться на поверхні землі (рис. 3.3)

Для такого заземлювача за умови однорідності і електричної ізо­тропності грунту можна вважати, що струм у всіх напрямках буде роз­тікатися рівномірно — як показано стрілками на рисунку, і буде дорів­нювати Іу Виділимо на відстані х від центру заземлювача елемент папівсферічної форми, товщина якого ах. Падіння напруги на цьому елементі й\] при проходженні струму Із визначиться за формулою

(3.1)

тобто буде дорівнювати добутку струму на опір,

де р — питомий опір землі, Омм;

Ах — товщина виділеного шару землі або довжина провідника;

2Л.Г² — площа поперечного перерізу провідника.

Потенціал ф_А в точці А на поверхні землі відносно нульового потенціалу землі або падіння напруги на поверхні землі від точки А до нескінченості визначиться як

(3.2)

Відповідно до (3.2) потенціал на поверхні заземлювача ц>₃(х = г -радіус заземлювача) дорівнює

(3.3)

•■-'■&•

Розділивши ц>_х на ц>₃, отримаємо вираз:

(3.4)

Добуток ф_з • г є величиною сталою для конкретних умов. Позна­чивши його через К, отримаємо вираз

ф —Л —, V¹-''*-'/

тобто рівняння гіперболи.

Таким чином, розподіл потенціалів на поверхні землі навколо напівсферичного заземлювача відповідає закону гіперболи, а значен-

ня потенціалів зменшуються від свого максимального значення ц>_з до нуля при віддаленні від заземлювача — рис. 3.3.

Практично зона підвищених потенціалів на поверхні землі відносно її нульового потенціалу при замиканні на землю через напівсферичний зазем­лювач і однорідному грунті обмежується колом радіусом близько 20 м. Пере­міщуючись в цій зоні, людина попадає під так звану напругу кроку— напругу між двома точками на поверхні землі, які знаходяться одна від одної на від­стані кроку і на яких одночасно стоїть людина.

З наближенням до заземлювача величина крокової напруги зростає і при напрузі мережі живлення 0,4 кВ вона може бути небезпечною для людини. Тому «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» при наявності замикання на землю забороняють наближатися до місця замикан­ня ближче 8 м поза приміщенням і 4 м в приміщенні без застосування засобів захисту - діелектричні боти, калоші, суха дошка тощо.

=/-

(3.6)

В загальному виді величина напруги кроку може бути визначена як різ­ниця між ф^ та ф_{г + а}, де а величина кроку, м, відповідно до чого

2пх 2п(х+а) 2пх\х+а)

Рис. 3.4. Крива розподілу потенціалів при контурному заземлювачі та можливі величини напруги кроку (ІІк) і доторкання '"

тобто величина напруги кроку прямо пропорційна силі струму замикан­ня на землю, питомому опору провідника (земля) та величині кроку і обер­нено пропорційна відстані від заземлювача.

Форма зони підвищених потенціалів на поверхні землі і розподіл потен­ціалів у цій зоні залежать від конструкції заземлювача.

При контурній конструкції заземлювача розподіл потенціалів на поверхні землі має вигляд, наведений на рис. 3.4. Така конструкція заземлювача забезпечує зменшення перепадів потенціалу на поверхні землі (підлоги) всередині контура і, як наслідок, зменшення можли­вої напруги кроку.

І тільки за межами контура характер кривої розподілу потенціалів подібний до кривої розподілу потенціалів для одиночного напівсфе-ричного заземлювача.

3.5.9. Фізичні основи електробезпеки

Як відзначалося вище, величина струму, що проходить через тіло людини при її попаданні під напругу, найбільшою мірою визначає тяжкість ураження. Для розробки технічних і організаційно-техніч­них заходів і засобів профілактики електротравм важливо знати, від яких конструктивних особливостей електроустановок, їх робочих параметрів і стану залежить можлива величина струму, що проходить через людину при попаданні її під напругу. Крім того, важливо, щоб весь електротехнічний персонал, усі працівники, робота яких повяза-на з експлуатацією електроустановок, чітко розуміли, чим обумовле­на та чи інша вимога з електробезпеки і що є її причиною. Таке знан­ня, розуміння вимог чинних нормативів з електробезпеки сприятиме дотриманню їх працівниками. Якраз розуміння цих вимог відрізняє працівників п'ятої групи з електробезпеки від четвертої і є обов'язко­вою складовою їх професійної підготовки з питань безпеки.

В реальній лінії електропередачі (ЛЕП) (повітряній чи кабельній) опір ізоляції проводів відносно землі розподіляється по всій довжині ЛЕП — опорні, підвісні, натяжні ізолятори, ізоляція кабелю. Чим більше протяжність ЛЕП тим більше ізоляторів, які працюють пара­лельно, і менший загальний опір ізоляції проводів відносно землі. Необхідний опір ізоляції регламентується чинними нормативами. На практиці ізоляція струмопроводів ЛЕП виконується з реальних діелектриків, питомий опір яких не дорівнює нескінченості. Внаслі­док старіння ізоляції з часом, ЇЇ частого зволоження, забруднення, нагрівання, дії агресивного середовища тощо питомий опір ізоляції знижується. Тому кожна ділянка ЛЕП має опір ізоляції певного зна­чення або провідність, яка відрізняється від нуля, а при роботі реаль­ної ЛЕП мають місце постійні втрати струму (виток струму) через ізоляцію і землю. Таким чином, не зважаючи на наявність ізоляції,

токопроводи електромережі електрично зв'язані між собою і землею провідниками (ізоляцію) з великим опором.

Крім того, два провідники, розділені будь-яким діелектриком, в тому числі і проводи ЛЕП, мають властивість накопичувати вільні електричні заряди одинакової величини і різного знаку, якщо їх хоч на деякий час підключити до джерела електроенергії, тобто створити в розділяючому їх просторі електричне поле. При цьому величина нако­пичених зарядів пропорційна напрузі між провідниками, залежить від геометричних розмірів електродів (проводів — пластин конденсатора) та діелектричної проникності діелектрика, що розділяє електроди.

Відповідно до зазначеного вище, кожна ділянка ЛЕП, що знахо­диться під напругою, крім опору ізоляції має певну ємність відносно землі.

Тому при дотиці людини до неізольованої струмовідної частини (проводу тощо) функціонуючої електромережі струм через людину обумовлюється величиною напруги дотику і ємністю відміченої вище системи, тобто

К - іа ⁺ То А (37)

де: І_А — складова струму, обумовлена напругою дотику, А; І_с — ємнісна складова струму замикання на землю, А.

Ємнісна складова струму через людину при попаданні під напругу в розгалужених мережах може досягати небезпечних для людини зна­чень. Тому навіть при відключенні мережі від джерела живлення для ремонтно-профілактичних робіт тощо, необхідно заземлити кожен провід переносним заземленням і тільки після цього та перевірки від­сутності напруги допускати персонал до роботи.

Метою даного підрозділу підручника і є саме з'ясування впливу конструктивних особливостей електроустановок, їх робочих параме­трів і стану ізоляції на величину струму, що проходить через людину, при попаданні її під напругу, тобто на небезпеку ураження її струмом. Спробуємо з'ясувати ці питання на окремих прикладах.

Однофазна мережа, ізольована від землі. На рис. 3.5 наведена принципова схема однофазної мережі, ізольованої від землі.

З метою більшої наочності схема дещо ідеалізована порівняно з реальною — опір ізоляції проводів відносно землі і їх ємність показа­но зосереджено.

Як видно із схеми рис. 3.5, а, проводи 1 і 2 однофазної мережі, ізольованої від землі, електрично зв'язані між собою через опори ізо­ляції г. та г₂ і землю, що і породжує згадані вище втрати на витоки струму.

При доторканні до проводу 1 людина, по суті, підключається до цієї мережі витоку струму паралельно г_{, вносячи, таким чином, певні зміни в цю мережу від проводу 1 до землі. Від землі до проводу 2 мережа витоку струму не міняється і весь струм витоку, враховуючи і підключення людини, проходить через г₂. Якщо знехтувати ємнісною складовою струму через людину (див. 3.5 за умови С_{ = С₂ = 0), що

не залежить від опору тіла людини і визначається опором ізоляції про-вода 2 відносно землі.

У випадку пошкодження ізоляції проводу 2 (схема б, рис. 3.5) і дотику людини до проводу з непошкодженою ізоляцією в мережі, що розглядається, на ділянці «земля - провід 2» з'являється додатковий, паралельний г₂ токопровід г_2зм (пробій ізоляції), опір якого значно менше г₂. Це приводить до зменшення опору на ділянці «земля - про­від 2», зростання струму в мережі, в цілому, і, як наслідок, зростання струму, що проходить через людину.

Для визначення величини струму, що проходить через людину, в розрахунковій схемі рис. 3.5, б замінимо паралельні опори г₂ і г_2зм рів­нозначним їм еквівалентним опором

В (3.13) друга складова в знаменнику завідомо менша К_л, знамен­ник, в цілому, як мінімум на 2 порядки менше знаменника у виразі (3.12), а струм, що проходить через людину, буде більший, ніж в (3.12).

В ізольованій від землі мережі при доторканні людини до проводу з непошкодженою ізоляцією («здорового» проводу) і наявності проводу з пошкодженою ізоляцією («хворого» проводу) величина струму, що про­ходить через людину, буде значно бічьшою, ніж при відсутності пошко­дження ізоляції.

Таким чином, в мережах, ізольованих від землі, величина опору ізо­ляції є одним з важливих чинників небезпеки електротравм. У зв'язку з цим, відповідно до ПУЗ, в мережах, ізольованих від землі, повинен здійснюватися жорсткий контроль опору ізоляції на реєстрацію, на сигнал або на автоматичне відключення залежно від небезпеки елек­тротравм. Так, у гірничо-добувній промисловості і на торфорозробках повинні застосовуватися мережі, ізольовані від землі, з обов'язковим

постійним на автоматичне відключення контролем опору ізоляції.

У випадку пошкодження ізоляції проводу 1 (рис. 3.5, в) і дотику людини до цього проводу, паралельно людині і г₁ в мережі з'являєть-

(3.16)

Дійсно, порівнюючи вираз (3.12) для величини струму, що прохо­дить через людину, при нормальному режимі роботи електроустанов­ки в однофазній мережі і вираз (3.16), бачимо, що в трифазній мережі І_л, практично, в три рази більше.

В трифазній мережі пошкодження опору ізоляції будь-якого фазною проводу впливає па величину струму через людину, яка потрапила під напругу, таким же чином, як і в однофазній мережі: доторкання до фазного проводу з непошкодженою ізоляцією, при пошкодженні ізоляції інших фаз­них проводів, більш небезпечне, ніж доторкання до проводу з пошкодженою ізоляцією при непошкодженій ізоляції інших фазних проводів. У зв'язку з цим проблема контролю стану Оізоляції у трифазній мережі, ізольованій від землі, є такою ж актуальною, як і в одіюфазній, розглянутій вище.

Дата добавления: 2014-11-20