Розділ 1. Страхування в системі ринкових відносин

Список літератури

Додатки

ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ "СТРАХОВА СПРАВА"

1.1. Економічна суть страхування. Предмет курсу "Страхова справа"

Нова система економічних і соціальних відносин, зумовлених перехо­дом до ринку, породжує об'єктивну потребу у розвитку страхування як за­собу захисту виробництва, майна, добробуту громадян.

Економічна природа виникнення і змісту страхування пов'язана з пе­редачею зацікавленими особами за певну плату іншій (юридичній) особі, як правило, страховій організації (комерційній організації або товариству взаємного страхування) ризику можливого збитку і подальшого відшко­дування фактичних збитків при настанні страхового випадку такою осо­бою учасникам страхування. Страхування завжди передбачає акумулюван­ня коштів багатьох осіб (учасників страхування) у спеціальних цільових фондах, які управляються юридичною особою, що має на це право за за­коном чи в установленому законом порядку, і використовуються виключ­но з метою компенсації збитків постраждалим при настанні нещасних ви­падків. Тому страхові відносини завжди складаються з приводу умов фор­мування і використання коштів цільового страхового фонду.

Технологія страхування —це засіб, обраний для фінансування збитків, яких фізичні та юридичні особи зазнають у зв'язку із різноманітними несприятли­вими випадками. Характер ризиків, що відшкодовуються через механізм стра­хування, спосіб дії цього механізму залежать від потреб та бажань того чи іншо­го суспільства. Потреба у коштах, необхідних для компенсації шкоди, теж буває різною. В одному суспільстві ризик бере на себе уряд, в іншому — при­ватні компанії. Проте ризики з великими збитками, покрити які неспроможні приватні структури, завжди страхуються урядом через оподаткування або іншим шляхом. Прикладом урядового фінансування є ризик, пов'язаний із використанням ядерної енергії або ризик безробіття.

Страхування є економічною категорією, перебуває у тісному взаємоз­в'язку з категорією фінансів і входить в економічну систему держави. Як і фінанси страхування зумовлено рухом грошових форм вартості при фор­муванні і використанні відповідних цільових фондів грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу грошових доходів і накопичень.

Специфічність страхування як економічної категорії обумовлюється трьома основними ознаками: випадковим характером настання страхової події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і гро­шовому вираженні та об'єктивною необхідністю попередження та подо­лання наслідків вказаної події, відшкодування матеріальних та інших втрат.

Страховий захист може бути забезпечений лише за умови, якщо сусп­ільство має відповідні кошти для попередження і відшкодування матері­альних втрат. Звідси виникає об'єктивна необхідність відокремлення для цієї мети частини валового національного продукту, тобто формування страхового фонду, який являє собою резервний запас матеріальних і гро­шових коштів для забезпечення безперервності процесу суспільного відтво­рення і надання допомоги людям при настанні страхових подій.

Тому економічна суть страхової діяльності полягає в утворенні спеці­алізованими організаціями — страховиками страхового фонду в грошово­му вираженні, який формується із внесків страхувальників з метою відшко­дування з нього збитків, спричинених окремим страхувальникам у резуль­таті настання страхових випадків, передбачених договором страхування або чинним законодавством.

Отже, можна виділити такі суттєві ознаки, що характеризують специ­фіку страхування як економічної категорії:

- виникнення грошових перерозподільчих відносин, зумовлених на­ явністю ймовірності настання страхових випадків;

- під час страхування здійснюється розподіл завданого збитку між учасниками страхування – страхувальниками, який завжди носить замк­нутий характер (це зумовлено тим, що випадковий характер понесення збитку тягне за собою матеріальні чи інші витрати, які, як правило, охоп­люють не всі господарства, не всю територію певної країни чи регіону, а лише їх частину, що створює умови для компенсації збитків шляхом роз­поділу збитків одних господарств між усіма застрахованими, а отже, – чим більше учасників страхування, тим менша частка в розподілі збитків при­ падає на кожного страхувальника);

- замкнутий розподіл збитків передбачає повернення коштів, мобілі­зованих у страховий фонд (страхові премії кожного страхувальника, шо вносяться в страховий фонд, мають лише одне призначення – компен­сації ймовірної суми збитків у визначеному територіальному масштабі і протягом визначеного періоду, а тому вся сума страхових платежів повер­тається у формі компенсації збитків за визначений період у тому самому територіальному масштабі);

- перерозподіл збитків як між територіальними одиницями, так і в часі.

Для ефективного територіального перерозподілу коштів страхового фон­ду в межах одного року необхідна досить велика територія і значна кількість об'єктів, що підлягають страхуванню. Розподіл збитків у часі пов'язаний із випадковим характером виникнення страхових випадків. Це породжує необхідність резервувати частину страхових премій, що надійшли, для ство­рення запасного фонду як джерела компенсації збитків;

Основу страхових відносин складають страхувальник, на якого покла­даються обов'язки виплачувати страховику страхову премію (страховий внесок, платіж) та страховик, який зобов'язується у випадку настання пев­ної події відшкодувати страхувальнику збиток чи встановлену суму.

Отже, суб'єктами страхування виступають страхувальник, страховик, застрахований, страхові агенти, страхові брокери. Страховики — фінан­сові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних това­риств, або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом Ук­раїни "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, перед­бачених Законом України "Про страхування", які отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страхо­виками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України "Про страхування". Тоді використання слів "державна", "національна", або похідних від них у назві страховика дозволяється за умови, якщо єдиним власником такого страховика є держава.

Страхувальники – юридичні особи чи дієздатні громадяни, які укла­ли зі страховиком договори страхування, вносять страхові внески, або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Застрахований – це страхувальник, або особа, на користь якої страху­вальник укладає зі страховиком договір страхування, згідно з яким вона набуває прав і обов'язків страхувальника. Страхувальник, як і застрахова­ний, може бути як однією особою, так і різною.

Страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, отримання страхових платежів, вико­нання робіт, пов'язаних із виплатами страхових сум і страхового відшко­дування).

Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери — громадяни, які зареє­стровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перестраховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Закон України " Про страхування" дає визначення страхування як виду цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), виз­начених договором страхування, або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридинними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Інакше кажучи, страхування – система заходів щодо створення стра­хових (грошових) фондів, призначених для повного або часткового відшко­дування втрат суб'єктами господарювання від непередбачених обставин (стихійних лих, аварій, нещасних випадків та ін.) та надання допомоги гро­мадянам (чи їхнім сім'ям) у разі настання страхових випадків у їхньому житті (досягнення певного віку, втрата працездатності, смерть і т. ін.).

Метою страхування є забезпечення страхового захисту матеріальних інтересів громадян, підприємств, закладів, організацій, банків, бірж, інших господарських об'єктів різноманітних форм власності у вигляді повного або часткового відшкодування шкоди і втрат, спричинених стихійними лихами, надзвичайними подіями тощо, а також виплати громадянам гро­шових сум під час настання страхових подій за рахунок страхового фонду, який створюється на основі страхових платежів учасників страхування.

Об'єктом страхування є життя, майно, грошові кошти, матеріальні цінності, відповідальність різних видів, договірні обов'язки, в тому числі щодо лізингу, транспорту, вантажів, інших інтересів громадян та юридич­них осіб.

Відомо, що крім зниження навантаження на витратну частину бюдже­ту (оскільки відшкодовуються збитки при настанні непередбачуваних не­звичайних природних і техногенних явищ), страхування виконує у суспільстві дві важливі функції. Так, страхування дає змогу успішно вирі­шувати питання соціального забезпечення, оскільки є важливим елемен­том соціальної системи держави. У країнах з розвинутою ринковою еко­номікою система соціального захисту населення включає в себе дер­жавне соціальне забезпечення, корпоративне страхування, індивідуальне страхування, недержавне пенсійне забезпечення. Друга функція страху­вання полягає в тому, що воно є важливим механізмом залучення в еконо­міку інвестиційних ресурсів. Наприклад, страхові компанії Японії, Євро­пи, США управляють загальним обсягом вкладених в економіку коштів на суму в 4 трлн. дол. США (80 % цих вкладень забезпечуються операціями з довгострокового страхування життя).

З огляду на вищевказане можна констатувати, що предметом вивчен­ня цієї дисципліни є специфічні страхові відносини — це і перерозподільчі відносини, зв'язані з формуванням страхового фонду за допомогою зазда­легідь фіксованих страхових платежів із відшкодуванням шкоди з цього фонду учасникам страхування; фінансові відносини при страхуванні, які носять ймовірнісний характер (ймовірність шкоди лежить в основі побу­дови страхових платежів, за допомогою яких формується страховий фонд).

У процесі викладання дисципліни реалізуються такі завдання: з'ясуван­ня об'єктивної необхідності, сутності і ролі страхування в умовах переходу до економіки ринкового типу; висвітлення організації, шляхів розвитку страхового ринку й державного регулювання страхової діяльності; розгляд умов особистого страхування, страхування майна, відповідальності, перестраху­вання з позиції вітчизняного та зарубіжного досвіду; вивчення особливос­тей і шляхів поліпшення фінансової діяльності страховиків. Дисципліна вивчає фундаментальні питання теорії страхування, які охоплюють їх еко­номічну суть, функції і сфери застосування; зміст страхової термінології, класифікацію страхування, методику обчислення страхових тарифів; висві­тлює умови кожного виду страхування, методику визначення збитку і стра­хового відшкодування, економічного аналізу і планування страхових опе­рацій, питання перестрахування, страхування в зарубіжних країнах.

Дата добавления: 2014-11-20