Права й обов'язки сторін у страхуванні

Відповідно до ст.20 Закону України "Про страхування" в обов'язки страховика входить:

• ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

• протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних до­кументів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;

• при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення стра­хової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

• відшкодовувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це пе­редбачено умовами договору;

• за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменши­ли страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним до­говір страхування;

• тримати у таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Крім того, ст. 30 передбачено, що страховики відповідно до обсягів стра­хової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного за­пасу платоспроможності.

Страховики зобов'язані публікувати свій річний баланс за формою і в порядку, встановленими Уповноваженим органом.

Згідно зі ст.31 Закону страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування жит­тя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Страховик повинен згідно зі ст.34 щорічно проводити підтвердження аудитором (аудиторською фірмою) достовірність і повноту річного балан­су та звітності і відповідно до ст.38 при внесенні змін і доповнень до доку­ментів, що подаються для отримання ліцензії на страхову діяльність, по­відомити Міністерство фінансів України у десятиденний термін з часу реє­страції цих змін у встановленому порядку.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені й інші обо­в'язки страховика.

У свою чергу, страхувальник зобов'язаний:

• своєчасно вносити страхові платежі (ст.21);

• при укладанні договору страхування надати інформацію страхови­кові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхо­вого ризику (ст.21);

• повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього об'єкта страхування (ст.21);

• вживати заходи щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку (ст.21);

• повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування (ст.21);

• укладати договори обов'язкового страхування, якщо вони встанов­лені законами України, передбачені Законом України "Про страхування" та регулюються підзаконними нормативними актами вищих органів вла­ди та управління (ст.7);

• при отриманні страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат передати страховику право вимо­ги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкоду­вання, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст.27).

Умовами договору страхування можуть бути передбачені й інші обов'яз­ки страхувальника.

Законом врегульовано питання про зміну страхувальника в договорі. Так, згідно зі ст.22, на випадок смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, права й обов'язки страхувальника переходять до особи, яка одержала це майно у спадок. В іншому разі права й обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.

Принцип зміни страхувальника передбачений у договорах особистого страхування. Так, у випадку смерті страхувальника, який уклав договір осо­бистого страхування на користь третіх осіб, права та обов'язки, які визна­чаються цим договором, переходять до третьої особи за її згодою. При не­можливості виконання даною особою зобов'язань задоговором страхуван­ня її права та обов'язки можуть перейти до осіб, що відповідно до законодавства виконують обов'язки щодо охорони прав і законних інте­ресів застрахованих осіб.

Відповідно до загальних норм цивільного законодавства, якщо в пері­од дії договору страхування страхувальника судом визнано недієздатним або обмеженим у дієздатності, права й обов'язки такого страхувальника виконує його опікун.

Статті Закону визначають основні права страховика, а саме:

- займатися тими видами добровільного страхування, які визначено у ліцензії (ст.6);

- за згодою зі страхувальником при укладенні договорів страхування визначати конкретний розмір страхових тарифів (ст. 10);

- представляти інтереси інших страховиків у взаєминах зі страхуваль­ником за договорами співстрахування (ст. 11);

- перестраховувати на визначених договором страхування умовах ри­зик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у інших страховиків (ст. 12);

- здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (стра­хових агентів і брокерів) (ст. 15);

- розробляти правила страхування для кожного виду страхування ок­ремо відповідно до вимог законодавства України (ст. 17);

- вносити зміни та доповнення до правил страхування (ст.17);

- встановлювати форму письмової заяви на страхування (ст. 18);

- вимагати у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджений аудитором чи аудиторською фірмою (ст. 18);

- посвідчувати договір страхування страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом) (ст.18);

- переукладати договори страхування у разі смерті страхувальника-громадянина (ст.22);

- надавати згоду щодо переходу до правонаступників страхувальника його прав та обов'язків за договорами страхування (ст.23);

- визначати форму страхового акту (ст.25);

- робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів, підприємств, установ, організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випад­ку (ст.25);

- самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку (ст.25);

- передбачати умовами договору страхування інші підстави, ніж пе­редбачені ст.26 Закону України " Про страхування" для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України (ст.26);

- достроково припинити дію договору страхування на умовах, визна­чених ст.28 Закону України "Про страхування";

- оскаржувати відмову у видачі або відкликанні ліцензії до суду або господарського суду (ст.39);

- вирішувати спори, пов'язані зі страхуванням, у порядку, передбаче­ному законодавством України (ст.45).

Страховик згідно зі ст.26 має право відмовити у страхових виплатах або страховому відшкодуванні у випадку, коли мають місце:

• навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено до­говір страхування, спрямовані на настання страхового випадку (кваліфі­кація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір стра­хування, встановлюються відповідно до чинного законодавства України);

• вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

• надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування, або про факт настання страхового випадку;

• отримання страхувальником повного відшкодування збитків за май­новим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;

• несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхо­вого випадку без поважних на це причин або створення страховикові пе­решкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

• інші випадки, передбачені законодавчими актами.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляєть­ся страхувальнику у письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржено страху­вальником у судовому порядку.

Чинне законодавство забороняє страховику:

- проводити страхову діяльність, яка не відповідає ст.2 Закону Украї­ни "Про страхування";

- проводити страхову діяльність без відповідної ліцензії (ст.6);

- повертати кошти страхувальникам готівкою, якщо страхові платежі було здійснено у безготівковій формі за умови дострокового припинення договору страхування (ст.28);

- здійснювати кредитну діяльність, крім використання резервів зі стра­хування життя для довгострокового кредитування житлового будівницт­ва, у т.ч. індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст.31);

- займатися одночасно страхуванням життя та іншими видами стра­хування, крім випадків, передбачених законодавством України (ст.38).

Страхувальник також має певні права, надані йому чинним законодав­ством:

- укладати договори добровільного страхування (ст.6);

- отримувати страхове відшкодування (страхові виплати) тією валю­тою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України (ст. 19);

- отримувати недоїмку (штраф, пеню) у випадку несвоєчасної випла­ти страхової суми (страхового відшкодування), розмір якої визначається умовами договору страхування (ст.20);

- оскаржувати у судовому порядку відмову страховика виплатити стра­хову суму (ст.26);

- достроково припинити договір страхування (ст.28).

Важливим елементом страхових правовідносин є страховий випадок, коли, як визначає законодавство, відбулася подія, передбачена договором страхування або законом, з настанням якої виникає зобов'язання страхо­вика зробити страхову виплату страхувальнику чи застрахованій особі.

Дата добавления: 2014-11-20