Класифікація оборотних активів

За умов гнучкої та жорсткої короткострокової фінансової політки

Гнучка фінансова політика є більш дорогою, тому що вимагає великих інвестицій у грошові кошти і ліквідні цінні папери, запаси і дебіторську заборгованість. З іншого боку, очікуваний грошовий потік повинний бути вище, оскільки підприємство при такій політиці пропонує своїм клієнтам кращий набір сервісів у вигляді постійного великого складу продукції і ліберальній кредитній політиці. Крім того така політика знижує ризик простою виробництва.

Управління оборотними активами може розумітися як пошук компромісу між витратами, що збільшуються (змушені витрати), і витратами, що зменшуються (витрати економії на масштабах виробництва) у залежності від обсягу інвестування в оборотні активи. При гнучкій політиці підприємство несе збільшені змушені витрати, що, по суті справи, є витратами невикористаних можливостей. Жорстка політика може спровокувати недостачу наявних коштів. Крім того низькі інвестиції в запаси і рестриктивна дебіторська політика можуть призвести до невдоволення клієнтів. Як видно з графіків на рис.7 при гнучкій політиці змушені витрати є найнижчими щодо витрат економії на масштабах виробництва при досить значному оптимальному обсязі поточних активів.

При рестриктивній політиці змушені витрати є найвищими щодо витрат економії на масштабах виробництва і призводять до меншого обсягу поточних активів. Якщо розглядати короткострокову фінансову політику з погляду джерел фінансування, то у випадку проведення гнучкої політики підприємство фінансується за рахунок внутрішніх засобів з використанням коштів і ліквідних цінних паперів. У випадку проведення жорсткої політики підприємство фінансується за рахунок зовнішніх позик необхідної величини на короткостроковій основі.

Окремо слід згадати про ліквідність оборотних активів. Ліквідність є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладень капіталу в оборотні активи. Класифікація оборотних активів за ступенем їхньої ліквідності характеризує якість активів підприємства, які задіяні в операційному циклі підприємства. Завдання такої класифікації – виявлення тих поточних активів, можливість реалізації яких виглядає малоймовірною. Нижче наведена орієнтовна класифікація оборотних активів за ступенем їхньої ліквідності:

Таблиця 6.4

Високий	Кошти та їх еквіваленти; поточна дебіторська заборгованість; цінні папери (які враховуються у складі поточних фінансових інвестицій)
Середній	Товари; готова продукція; виробничі запаси; незавершене виробництво
Низький	Сумнівна дебіторська заборгованість; застарілі виробничі запаси; готова продукція, що не користується попитом

Поділ оборотних активів за імовірністю їх реалізації не є абсолютним і залежить від конкретної ситуації. Може скластися так, що готова продукція буде реалізована зі складу підприємства швидше за готівку, ніж наступлять терміни оплати дебіторської заборгованості за продукцію відвантажену раніше на умовах після оплати. Тому для кожного підприємства і для кожного окремого періоду існує своє індивідуальне групування поточних активів за ступенем їх ліквідності (але кошти та їх еквіваленти завжди залишаються найбільш ліквідними активами). Отже, ефективне управління оборотним капіталом означає не тільки пошук і залучення додаткових джерел фінансування, але і раціональне їх розміщення в активах підприємства з огляду на ліквідність – не слід допускати надмірного збільшення частки активів із середнім і низьким ступенями ліквідності.

Фінансовий менеджер повинен визначити оптимальний для підприємства розмір власних обігових коштів (чистого оборотного капіталу) оскільки їх нестача веде до втрати ліквідності, а значний надлишок говорить про неефективне використання оборотного капіталу. Використовуючи ту чи іншу політику фінансування оборотних коштів, менеджери впливають на розмір власних оборотних коштів.

Дата добавления: 2014-11-20