Методичні засади процесу бюджетування на підприємстві

Реалії поточного моменту розвитку ринку є такими, що, аби забезпечити успішне виконання задач фінансового менеджменту, цим підприємствам необхідно використовувати сучасні технології управління бізнесом. Наявність і ефективне застосування таких технологій – сильніша перевага, що дозволяє підприємству обійти своїх конкурентів.

Щоб справитися з цими завданнями, керівнику концесійного підприємства необхідно чітко знати, що дає компанії кожний сегмент ринку, окремий клієнт, товар, канал збуту і регіон – аби зосередити зусилля на найбільш вигідних напрямах. Це вимагає впровадження на підприємстві системи бюджетування та управлінського обліку. Передбачаючи зміни, необхідно застосовувати наукові, а також інші раціональні та інтуїтивні прийоми і методи, спиратися на складний комплекс прогнозно-аналітичних, методичних і соціально-психологічних підходів. Кожна організація, зорієнтована на тривале існування і розвиток, вимагає постійної оцінки свого стану як усередині, так і зовні: аналізу технології та організації виробництва, обладнання, діяльності персоналу, а також системи постачання і збуту, ринків, законодавства, яке регулює його діяльність тощо.

Змінюваність усіх цих чинників має різний ступінь передбачуваності, а тому кожне підприємство стикається з різним рівнем визначеності ситуації, що склалася, та тенденцій її розвитку. Чим більший рівень невизначеності, тим нижча якість управлінських рішень та ефективність дій. Тому необхідно мінімізувати (в ідеалі – звести нанівець) невизначеність для підвищення якості управлінського впливу за рахунок структурування інформації про ситуацію всередині та навколо підприємства, тобто виокремити визначені та невизначені параметри, дібрати методи підвищення визначеності останніх.

Ефективна організація планування на підприємстві представляє собою формування цілісної системи, котра включає в себе наступні види планування:

ü стратегічне;

ü бізнес-планування;

ü бюджетування.

ü Бюджетування – це технологія фінансового планування, обліку і контролю доходів і витрат, що одержані від бізнесу на всіх рівнях управління, котра дозволяє аналізувати прогнозні й отримані фінансові показники.

Успішна постановка бюджетування багато в чому залежить від того, наскільки скрупульозно та завчасно на підприємстві продумана методика складання бюджетів і розрахунку бюджетних показників. Найбільш розповсюдженими на практиці є два основних методичних підходи до складання бюджетів:

1. Бюджетування через приріст. За цією методикою беруть фактичні показники минулих періодів і коригують їх з урахуванням стратегічних цілей і обмежуючих факторів. Перевагою цього методу є його порівняна дешевизна, простота і широка практична розповсюдженість, а недоліком – те, що в процесі бюджетування не аналізується ефективність витрат, а досягнуті результати автоматично переносяться на майбутній період.

2. Бюджетування „з нуля”. При цій методиці менеджери повинні кожного разу обґрунтовувати заплановані витрати. Цей метод вимагає від кожного бюджетного центру детального аналізу діяльності для виявлення неефективних операцій і вибору найбільш вигідних напрямів використання ресурсів. Перевага цього методу перед попереднім полягає в тому, що він дає можливість визначити проблеми і вирішити їх на стадії планування, а недоліком є те, що це більш дорогий метод, котрий вимагає суттєвих витрат часу і коштів.

Коли йде мова про головні цілі підприємства, прийнято оперувати таким поняттям як місія підприємства. Як правило, місія формулюється у загальному вигляді, у вигляді не фінансових цілей або у загальних рисах окреслених фінансових цілей. Одна з головних задач бюджетування – перекласти узагальнені формулювання місії підприємства мовою конкретних фінансових показників (табл. 11.1), котрі можна чітко розрахувати, а потім – контролювати хід виконання.

Таблиця 11.1

Дата добавления: 2014-11-20