Порівняльна характеристика банківського та комерційного кредитів

Ознака	Банківський кредит	Комерційний кредит
Мета кредиту	Укладення кредитної угоди	Купівля-продаж товарів, прискорення реалізації товарів
Форма надання	Грошова	Товарна
Форма погашення	Грошова	Грошова
Ресурси, що позичаються	Тимчасово вільні кошти, що акумулюються на банківських рахунках	Ресурси, у процесі кругообігу фондів підприємства

Закінчення табл. 11.3

Об’єкт	Вартість, що позичається	Товар
Строк погашення	Коротко-, середньо- та довгострокове кредитування	Короткострокове кредитування
Суб’єкти	Банк, підприємство, держава	Два підприємства
Плата за кредит	Позичковий відсоток	Надбавка до ціни товару
Рівень відсоткової ставки	Відсоткова ставка є вищою, ніж за комерційним кредитом	Відсоткова ставка є нижчою, ніж за банківським кредитом
Оформлення	Кредитна угода	Договір купівлі-продажу, вексель
Межі	Більш широкі, перевищують межі комерційного кредиту	Більш вузькі

До нетрадиційних механізмів комерційного кредиту в господарській практиці можна віднести кредитування за контрактом типу «франчайзинг». Це зумовлено тим, що у разі, коли мале підприємство не має достатньо власних коштів, франчайзер (власник товарного знаку) може кредитувати його на пільгових умовах або виступити гарантом його кредитування перед комерційним банком.

Франчайзинг

це ліцензія великого та відомого підприємства (фірми) дрібному підприємцю на продаж продукції чи надання послуг під його маркою (товарним знаком). Плата за ліцензію (франшизу) може бути прямою – у формі певної грошової суми (роялті), або непрямою – у формі зобов’язання купувати ті чи інші товари та послуги, з яких власник ліцензії має комерційний інтерес.

Цікавий факт

Як форма ведення бізнесу франчайзинг сягає своїм коріннями в середньовічну Англію, коли громадянам надавалася франшиза (дозвіл) на продаж своїх товарів на території міста. У більш-менш сучасній формі франчайзинг з'явився в системі «зв'язаних будинків», що використовувалися англійськими броварниками в XX столітті, відповідно до якого в обмін на надану позику броварник одержував заїжджий двір як ринок збуту свого пива і спиртних напоїв. У 1950 році почалася ера сучасного франчайзингу. Мало хто знає, що організатором всесвітньої мережі ресторанів фаст-фуд є не брати Макдональд, а комівояжер Рей Крок – продавець апаратів для виробництва молочних коктейлів. Один раз відвідавши паркинг-ресторан швидкого обслуговування «Сан Бернадіно», яким управляли брати Макдональд, він оцінив типове меню й швидкість обслуговування й викупив права на франчайзинг їх бізнесу. Так з'явилася одна з найуспішніших компаній в історії американського бізнесу. На думку фахівців Міжнародної асоціації франчайзингу (Вашингтон, США), до 2010 року більше половини роздрібних продаж у США буде здійснюватися торговельними закладами в рамках цієї системи. У США щорічний валовий дохід більше 800 тис. франчайзингових підприємств перевищив один трильйон доларів, і сьогодні американські компанії вважаються головними експортерами франчайзингових брендів. На сьогоднішній день американський франчайзинг охоплює практично всі види бізнесу: від автомобільних перевезень, будівництва – до садових послуг, торгівлі. Проте, за даними Frandata Corporation, п'ятірка найбільш «зайнятих» франшизою «підсекторів» бізнесу виглядає таким чином: ресторани фаст-фуд (у т.ч. морозиво й десерти) – 18%, роздрібна торгівля (у т. ч. продуктами харчування) – 14%, надання послуг (у т. ч. спортивних і туристичних) – 12%, автомобільні перевезення й обслуговування – 8%, будівництво – 7%. Серйозний внесок у розвиток цього виду бізнесу внесли брендові компанії Канади, Франції, Німеччини, Японії, Великобританії, Австралії. Кожні вісім хвилин у світі народжується один франчайзі. Це стало наслідком того, що ефективність таких компаній у півтора-два рази вище звичайних підприємств (наприклад, у Великобританії кожний вкладений у франчайзинговий бізнес фунт стерлінгів приносить через вісім років шість фунтів прибутку). Російський досвід впровадження франчайзингових відносин незрівнянно більший досвіду інших країн СНД. За даними Російської асоціації франчайзингу, розвиток цього типу бізнесу в Росії створив більше 20 тис. робочих місць і залучив приблизно 500 млн дол. США іноземних інвестицій. Для порівняння: у Європейському Союзі зараз діє близько 4 000 франчайзингових систем, у яких зайнято майже 1,5 млн чоловік, а їх річний оборот перевищує 115 млрд дол. США. За даними французького економіста Верба Бернара, сьогодні в Європейському Союзі більше 6% роздрібних продажів проводиться шляхом франшизи. Німецька асоціація франчайзингу прогнозує стабільний приріст об'єктів франчайзі в перше десятиліття поточного сторіччя на 10-15% щорічно. Економічну життєздатність франчайзингових систем підтверджують такі дані: за п'ять останніх років тільки 8% таких підприємств виявилися неплатоспроможними. У Франції, яка за кількістю франчайзингових мереж посідає третє місце серед європейських країн, налічується більше 620 франчайзерів і 30 тис. франчайзі. Французи охоплюють 40% усього європейського франчайзингового ринку, ємність якого оцінюється в 32-35 млрд дол. США. У Польщі існує урядова підтримка франчайзингу. У 2005 році у Варшаві відбулася перша Польська франчайзингова виставка. В Італії кожний новий франчайзі одержує від Італійської асоціації франчайзингу 50 тис. євро, з яких 50% – грант, 50% – кредит під маленький відсоток. Галузі в Італії, у яких франчайзинг сьогодні розвивається найбільш динамічно, – косметична промисловість і фаст-фуди. Асоціацією франчайзингу України у свій час була проведена експертна оцінка всіх франчайзингових мереж. На сьогоднішній день таких компаній, які розвиваються за принципом франчайзингу, близько 200. Ще на ринку України працюють понад 300 мережних компаній, дуже схожих на франчайзингові. Такі компанії відрізняються від франчайзингових тим, що в них немає готових франчайзингових пакетів – повного опису бізнесу, і вони не продають франшизу. Таке положення є тимчасовим, і кількість франчайзингових мереж збільшиться, тому що після декількох пропозицій з боку потенційних франчайзі деякі компанії починають замислюватися, а чи не зайнятися їм розвитком франчайзингової мережі.

Однак у франчайзингу є як переваги, так і недоліки. З одного боку, за допомогою франчайзингу можна відносно швидко розвивати мережі з мінімумом фінансових витрат, але з іншого – прибутки будуть менші, ніж від власної точки. Тому мережні компанії вибирають самі, що для них важливіше: якщо фінансові можливості дозволяють, то відкривають свої точки, наприклад McDonald's, якщо немає – то розвивають франчайзингову мережу.

В Україні зараз франчайзинг розвивається в таких галузях:

1) громадське харчування;

2) торгівля;

3) сфера послуг індивідуальним споживачам;

4) послуги для бізнесу;

5) виробництво.

Цікавий факт

Найбільша кількість франчайзерів, більше 100, у цей час працює в торгівлі, починаючи від автосалонів із супермаркетами й закінчуючи різноманітним одягом і пиріжками. Така кількість франчайзингових мереж пояснюється відносно простим копіюванням бізнесу. Наприклад, у торгівлі одягом, франчайзі передається торговельна марка й поставляється певний одяг. Вимоги до ремонту магазина й торговельного встаткування мінімальні й інвестиції не дуже великі, приблизно 40 000 дол. США. Наступним за кількістю франчайзингових мереж є громадське харчування. В Україні працює близько 40 таких франчайзерів, і досить успішно. Почали виявляти цікавість до українського ринку й всесвітньо відомі бренди, такі, як КР, Sbarro, Grillmaster та ін. Приємно відзначити, що якщо раніше в Асоціацію зверталися підприємці із проханням підшукати їм мережу недорогих фаст-фудів, то тепер багатьох українських підприємців цікавлять досить дорогі франчайзингові ресторани. Для підприємця, що вирішив відкрити заклад громадського харчування, набагато простіше й вигідніше купити франшизу відомої торговельної марки, ніж розробляти свою концепцію ведення бізнесу – адже на це можуть піти роки, а в середньому строк окупності фаст-фуду починається приблизно від року. При цьому франчайзер, продаючи підприємцеві франшизу, заробляє не тільки гроші за свою торговельну марку з концепцією ведення бізнесу, але певні складнощі. Адже франчайзі може завдати великої шкоди мережі, несумлінно ведучи бізнес. Починає розвиватися франчайзинг у сфері послуг для споживачів. На сьогодні в Україні працює близько 30 франчайзингових мереж. Сфера діяльності цих компаній дуже різноманітна – від прокату відеокасет з DVD-дисками, кінотеатрів до фітнес-послуг, АЗС і хімчисток. Сфера послуг для споживачів – це дуже вигідний бізнес, тому що споживач користується послугами знову й знову. Компаніям, що вирішили розвивати бізнес у даному напрямку потрібно використати принцип франчайзингу, тому що це найбільш швидкий і прибутковий спосіб розширити свою мережу. З'являються франчайзингові компанії, що пропонують послуги для бізнесу. Нині таких компаній налічується близько 10. Неодноразово цікавилися станом ринку послуг для бізнесу закордонні компанії. Як свідчить досвід спілкування з відвідувачами першої міжнародної виставки «Франчайзинг 2005», виявляється великий інтерес до виробничого франчайзингу. На сьогоднішній день в Україні працює близько 10 франчайзерів, що займаються виробництвом, і в основному це продукти харчування. Виробничий франчайзинг розвивається дуже повільно, тому що пов'язаний з великими інвестиціями, а недорогих виробничих франшиз майже немає на українському ринку.

Можна відзначити, що український франчайзинг розвивається, але не настільки швидко, як хотілося б. Це можна пояснити недостатньою поінформованістю підприємців і незначним запасом часу, що було дано нашим підприємцям для розвитку. Варто враховувати, що світовому франчайзингу вже 100 років і неможливо пройти цей шлях за 11 (з 1994, коли був підписаний перший договір франчайзингу). Дуже впливають на розвиток франчайзингу ментальні проблеми: неготовність платити за інтелектуальну власність, розголошувати свої секрети, складності з оцінкою «віртуальних» об'єктів.

Успішний розвиток франчайзингу в Україні можливий тільки при забезпеченні правової охорони інтелектуальної власності (особливо виключних прав на об'єкти промислової власності) відповідно до міжнародних норм.

В Україні зростання інтересу до франчайзингу насамперед обумовлений досить прибутковою роботою нових франшиз і можливістю залучення до цього сектора нових послуг. Основною проблемою є саме регулювання договірних відносин, їх деталізація, захист франшиз від зазіхань і несумлінної конкуренції франчайзі й, навпаки, захист франчайзі від можливих не зовсім коректних дій франчайзерів. Для цього й потрібний новий закон, що повинен урахувати як загальноприйняті європейські норми, так і національні вимоги до ведення бізнесу.

На даний момент франчайзинг перебуває в Україні «поза законом», тому що Закон «Про франчайзинг» урядом розроблений, але Верховною Радою поки не прийнятий. А для успішного розвитку франчайзингу необхідне відповідне законодавство щодо регулювання цього виду діяльності. Важливо, щоб Закон України «Про франчайзинг» був компетентним, тому що ті спроби регулювання, які були закладені в Цивільному й Господарському кодексах, є недостатніми.

Становлення законодавчого врегулювання відносин франчайзингу повинне стати ще одним поштовхом для впровадження й динамічного розвитку цього механізму в Україні.

Одним із нових видів комерційного кредиту є форфейтинг, який використовується для кредитування зовнішньоторговельних операцій.

Форфейтинг

це специфічна форма кредитування зовнішньоекономічних операцій шляхом купівлі комерційним банком (форфейтором) у експортера боргових зобов’язань, акцептованих імпортером, тобто експортер переуступає банку свої вимоги до покупців.

Цей термін походить від франц. a forfaіt (цілком, загальною сумою) і позначає надання визначених прав в обмін на наявний платіж. Це також, як і факторинг, – специфічний метод трансформації комерційного кредиту в банківський.

Основні етапи форфейтингу зображені на рис. 11.5 [65]:

1. Експортер та імпортер укладають угоду на визначений термін платежу.

2. Експортер звертається із заявкою у форфейт-компанію, що визначає умови операції. Якщо експортер заздалегідь проконсультувався з нею, то він має можливість залучити витрати за дисконтом векселя у вартість контракту.

3. Імпортер виписує комерційний вексель і авалює його до банку своєї країни.

4. Векселя, індосирувані банком країни імпортера, відсилаються експортеру.

5. Експортер індосує векселя і продає їх форфейт-компанії на первинному ринку документів без права регресу.

5а. Експортер одержує інвалютний виторг.

6. Форфейтингова компанія індосирує векселя і перепродає їх на вторинному ринку, представленому спеціалізованими фінансовими установами за форфей-туванням в Цюріху, Люксембурзі, Лондоні, Парижі і т. п.

7. Форфейт-компанія подає імпортеру вексель до сплати.

7а. Імпортер через свій банк сплачує проданий вексель у встановлений термін.

Рис. 11.5. Схема форфейтингу

Продавцем при форфейтингу виступає експортер, який поставив товар і прагне інкасувати розрахункові документи імпортера з метою одержання грошей. Покупцем (форфейтером), як правило, є банк або окрема спеціалізована фірма. Форфейтер бере на себе боргові зобов’язання імпортера за мінусом відсотків на весь термін, на який вони виписані [76].

У банківській практиці – це покупка на повний термін на заздалегідь встановлених умовах векселів, інших боргових зобов'язань. Покупець вимог бере на себе комерційні ризики без права регресу (обороту) цих документів на експортера. На відміну від традиційного обліку векселів форфетування застосовується:

а) звичайно при постачаннях устаткування на великі суми (мінімальна сума – 250 тис. дол..);

б) із тривалою відстрочкою платежу від 6 місяців до 5-7 років (понад традиційний 90 чи 180 днів);

в) містить гарантію чи аваль першокласного банку, необхідні для переобліку векселів.

Форфейтинговим операціям притаманні такі характерні ознаки [92]:

Рис.11.6. Ознаки форфейтингу

До переваг форфейтингу можна віднести такі [42]:

1) покращуються позиції експортера щодо ліквідності, оскільки підприємство одразу ж отримує готівкові кошти;

2) експортер звільняється від валютних, кредитних та процентних ризиків;

3) зменшуються довгострокові вимоги у балансі підприємства, що приводить до зростання його кредитоспроможності;

4) відпадає необхідність контролю за погашенням кредиту і роботи з інкасації платежів;

5) форфейтинг не впливає на ліміти експортера з овердрафту або на інший кредит, який надається банком.

Недоліками форфейтингу є [42]:

ü Висока вартість: ставка за форфейтування є значно більшою за звичайні ставки за кредитами, тому що форфейтор бере на себе всі ризики. Витрати з форфейтування складаються з витрат на отримання банківської гарантії або авалю за векселем; ризикової премії за політичний ризик; витрат на мобілізацію грошових коштів, які залежать від процентних ставок на євроринку; управлінських витрат; комісії форфейтора, що складає різницю у часі між укладанням угоди та наданням документів.

ü Важкість пошуку (для експортера) банку, який забажає діяти як форфейтор.

У світовій практиці мінімальна сума з форфейтингу становить 250 тис.$, а середня - 1-2 млн дол.., тобто розміри сум, що отримує експортер, перевищують розміри звичайних комерційних кредитів.

Споживчий кредит

кредит, що надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України, на придбання споживчих товарів тривалого користування й послуг. Головна відмітна його ознака - цільова форма кредитування фізичних осіб.

При визначенні сутності споживчого кредиту необхідно виходити з основних положень, які представлені на рис. 11.7.

Рис. 11.7. Основні положення визначення сутності споживчого кредиту

Можна визначити класифікацію підходів до сутності споживчого кредиту залежно від його цільової спрямованості. За цим критерієм виділено чотири підходи до трактування сутності споживчого кредиту (табл.11.4).

Споживчий кредит – це передусім вартісна економічна категорія, обов’язковий елемент товарно-грошових відносин та економічного розвитку. Завдяки кредиту скорочується час на задоволення господарських і особистих потреб. Крім того, взявши кредит, фізичні особи можуть розпорядитись ним по-різному (рис.11.9).

Таблиця 11.4

Дата добавления: 2014-11-08